Формування власного капыталу акцыонерних товариств

,                                                                    (1.7)

де              ПВК              –              гранична вартість капіталу;

              СВК              –              приріст середньозваженої вартості капіталу;

              К              –              приріст суми капталу, що додатково залучається підприємством.

Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок позикових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні межі, і, як правило, пов’язане із зростанням середньозваженої його вартості.

Така динаміка показника граничної вартості капіталу повинна бути обов’язково врахована в процесі управління фінансовою діяльністю підприємства. Порівнюючи граничну вартість капіталу з очікуваною нормою прибутку по окремих господарських операціях, для яких потрібне додаткове залучення капіталу, можливо в кожному конкретному випадку визначити міру ефективності та доцільності здійснення таких операцій. В першу чергу це відноситься до тих інвестиційних рішень, що приймаються.

4. Принцип визначення границі ефективного використання додатково залученого капіталу. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробітком критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критеріальним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує відношення приросту рівня прибутковості додатково залученого капіталу і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за наступною формулою:

,                                                                              (1.8)

де              ПЕК              –              гранична ефективність капіталу;

              Рк              –              приріст рівня рентабельності капіталу;

              СВК              –              приріст середньозваженої вартості капіталу.

5. Принцип співставлення власного та позикового капіталу. В процесі оцінки вартості капіталу необхідно враховувати, що його складові елементи відображаються у балансі неоднаково. Позиковий капітал, що надається підприємству оцінюється за цінами, наближеними до ринкових. Власний капітал відображається у бухгалтерському обліку, як правило, за цінами нижче ринкових. У зв’язку із заниженою оцінкою власного капіталу, що використовується, його вартість в процесі фінансових розрахунків штучно завищується.

Для забезпечення співставності розрахунків середньозваженої вартості капіталу його власна частина повинна бути виражена в поточній ринковій вартості. Для цього спочатку визначається вартість чистих активів підприємства, що відображають ту частину його майна, що була сформована за рахунок власного капіталу:

ЧА = Активи — Зобов’язання по пасиву (без статті “Доходи майбутніх періодів”) –  Цільове фінансування.

На другому етапі встановлюється склад чистих активів. На практиці виходять з того, що за рахунок власного капіталу покриваються необоротні активи та частина оборотних активів (запаси).

Запаси = Чисті активи — Необоротні активи

На третьому етапі здійснюється переоцінка (індексація) балансової вартості необоротних активів та запасів з урахуванням поточних ринкових цін. Сума активів після їх переоцінки і буде характеризувати поточну ринкову вартість власного капіталу (чистих активів), що використовується у співставних розрахунках середньозваженої вартості капіталу

6. Принцип динамічної оцінки вартості капіталу. Фактори, що впливають на показник середньозваженої вартості капіталу дуже мінливі. Тому у зв’язку з коливанням вартості окремих елементів капіталу повинні вноситися постійні корективи і в середньозважену вартість капіталу.

Для оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні) показники, які пов’язані з оцінкою окремих його елементів. Оцінка прогнозної вартості капіталу має імовірнісний характер, який обумовлений прогнозом кон’юнктури на фінансовому ринку, динаміки фінансових результатів, власної платоспроможності, рівня ризику і т.д.

Наведені принципи оцінки дозволяють вибрати систему ключових показників, що характеризують структуру капіталу та критерії ефективності його використання як в поточному, так і в майбутньому періодах.

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ВАТ "УКРIМПЕКС"

2.1. Загальна характеристика підприємства

Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 3.09.1987р.№300 було створено Українське зовнiшньоторгiвельне госпрозрахункове об’єднання "Укрiмпекс" (ЗТО "Укрiмпекс") при Радi Мiнiстрiв УРСР. На виконання Указу Президента України "Про корпоратизацiю пiдприємств" вiд 15.06.1993р. ЗТО "Укрiмпекс" було перетворено на ВАТ "Укрiмпекс" i змiнено державну форму власностi на недержавну. Основнi принципи, якi сповiдує у своїй дiяльностi АТ "Укрiмпекс" - це надiйнiсть i поряднiсть. Свiдчення свiтового визначення високого професiйного рiвня дiяльностi Товариства є нагородження його численими мiжнародними призами Мiжнародного Клубу Торгових Лiдерiв, що об"єднує вiдомi фiрми 120 країн свiту.

Станом на 01.01.2004 р. ВАТ "Укрiмпекс" об"єднувало 9 комерцiйних пiдроздiлiв: спецiалiзованi фiрми - "Контех", "Будiнвест", "Iнтерпром", "Нива", "IнтерКиїв", "Консалт", "Iнтертехнiка", вiддiл "Кон"юктури та цiн", курси з iноземних мов, а також ряд функцiональних пiдроздiлiв - якi мають єдиний баланс з Товариством. Товариство має дiючi регiональнi зовнiшньоторгiвельнi фiрми у мiстах України (Харкiв, Суми), Торговий дiм у м.Луганску.

Виробничi запаси, вiдображенi у Балансi на 31.12.2003р., складають 17,1 тис.грн., готова продукцiя - 811,3 тис.грн., товари - 507,3 тис.грн. - дебiторська заборгованiсть, строк позивної давностi за якою минув, станом на 31.12.2003р. вiдсутня; - пiдтвердженням реальностi розмiру дебiторської заборгованостi у фiнансовiй звiтностi є результати iнвентаризацiї дебiторської заборгованостi; - резерв сумнiвних боргiв не створювався; - розмiр дебiторської заборгованостi за товари, роботи, послуги складає 1328,6 тис.грн., дебiторської заборгованостi за розрахунками з бюджетом - 13,7 тис.грн., за виданими авансами - 347,4 тис.грн., iншої поточної дебiторської заборгованостi - 9721,0 тис.грн. Грошовi кошти товариства за станом на 31.12.2003р. Складають 599,7 тис.грн. Розмiр статутного капiталу, вiдображений у фiнансовiй звiтностi спiвставний з розмiром уставного капiталу за Статутом Товариства i складає 19317 грн. Статутний капiтал подiлений на 77268 простих iменних акцiй номiнальною вартiстю 0,25 грн. кожна. Аналiтичний облiк статутного капiталу здiйснюється по кожному акцiонеру. Iнший додатковий капiтал складає 251,5 тис.грн.; Резервний капiтал - 5,8 тис.грн.; Нерозподiлений прибуток - 2362,2 тис.грн.; Вилучений капiтал складає 7,8 тис.грн.

За станом на 01.01.2004р. невиконаними є договiрнi зобов’язання на суму: - зi сторони партнерiв - 1328,6 тис.грн. - зi сторони Товариства - 1173,3 тис.грн. Окремо слiд зазначити, що всi договори i контракти укладаються у повнiй вiдповiдностi до чинного законодавстава України i країн партнерiв Товариства.

2.2. Аналіз структури капіталу ВАТ "Укрiмпекс"

Нами була проаналізована структура капіталу ВАТ "Укрiмпекс" за період з  2002 по 2005 рік. Обсяг позичкового капіталу що використовувався за цей період був різноманітним від 93 % в 2004 році і не перевищував 6% від загального обсягу капіталу. І необхідно зазначити, що ця частина забезпечувала підвищення рентабельності власного капіталу згідно з показником фінансового левериджу.

Розраховані дані можна подивитись в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Структура капіталу ВАТ "Укрiмпекс"

В 2002 – 2004 рр, ефект фінансового левериджу досягав від'ємного значення.

Річ у тому, що валовий прибуток підприємства у ці роки був або незначний або зовсім був відсутній, що знайшло своє відображення на показнику валової рентабельності активів. Крім цього ці роки характеризувався достатньо високими ставками по кредитах, і таким чином диференціал фінансового левериджу набув від'ємного значення. Використання позичкового капіталу для підприємства було не вигідне і знижувало рентабельність власного капіталу.

В 2005 р. залучення позичкового капіталу дозволяло підвисити чистий прибуток підприємства на одиницю власного капіталу у 2005 р. - 1,63%. Особлива увага в нашій роботі була приділена визначенню ефективної структури капіталу. Якщо прослідити динаміку зростання рентабельності власного капіталу, то можна відмітити, що рентабельність власного капіталу у 2005 році була найвища, причому структура капіталу у цьому році характеризувалася найвищою часткою позичкового капіталу за період, що аналізувався.

Нами була поставлена задача визначити, а чи оптимальний обсяг позичкового капіталу використовувало підприємство на той період.

Побудуємо 8 оптимізаційних моделей, які передбачають перебір фактично можливих структур капіталу підприємства.

Якщо подивитись у таблицю 2.2, можна побачити, що із зростанням долі позичкового капіталу рентабельність власного капіталу також підвищується стабільними темпами.

Таблиця 2.2

Визначення оптимальної структури капіталу ВАТ "Укрiмпекс" (на основі імітаційних моделей)

Графічно, дана ситуація проілюстрована на малюнку 2.1.

Рис. 2.1. Оптимальна структура капіталу ВАТ "Укрiмпекс" (на основі імітаційних моделей)

Найбільш ефективної структури капіталу підприємство набуло при співвідношенні власного та позичкового капіталу 53,37 : 46,63%. Така структура забезпечила рентабельність власного капіталу 57,35%. Подальше збільшення долі позичкового капіталу призвело до зменшення рентабельності власного капіталу.

Певна річ, на початку роботи було зауваження, що підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику, тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах. Для розв'язання даної проблеми і оцінки платоспроможності підприємства, враховуючи існуючі структури капіталу за попередні роки та визначену нами структуру, нами був розрахований показник середньоквадратичного відхилення доходу (який характеризує статистичну міру розсіювання значень можливих доходів), і коефіцієнт варіації (який характеризує зв'язок абсолютного розкидання результатів чистого доходу та доходу: відносна величина, що дозволяє співвіднести середнє розкидування біля середнього із середнім значенням). Коефіцієнт варіації дорівнював 0,17, Таким чином був зроблений висновок про незначне можливе відхилення доходу від значення доходу, що очікується. В якості критерію для визначення максимальної ризиковості неплатоспроможності підприємства нами був використаний показник Чебишева, який розраховувався як добуток коефіцієнта варіації та фінансового левериджу.

LV = var * ЕФЛ

Дозволяє визначити, вірогідність банкрутства підприємства при значенні LV > 100%. Причому даний показник є досить надійним, через те, що він характеризує стан підприємства після уплати всіх обов'язкових платежів.
Однак, розрахований показник для обраної структури показав, що дане співвідношення власного та позикового капіталу є дуже ризиковим, добуток складав 262%.

Для визначення оптимальної структури, яка забезпечувала б і підвищення рентабельності власного капіталу і "нормальний" рівень ризику, за допомогою показника Чебишева ми оцінили ризиковість усіх імітаційних моделей і виявили, що більш оптимальною за розраховану раніше структуру є структура, де співвідношення власних та позичкових коштів 83,3 : 16,7%. Рентабельність власного капіталу в цьому випадку становила 47,09%, ЕФЛ - 5,06. Показник Чебишева дорівнював 86%.

Таким чином на підставі математичного та статистичного апарату нами був зроблений висновок про те, що для підприємства більш ефективним є залучення позичкових коштів в більших обсягах чим є насправді.