Формування власного капыталу акцыонерних товариств

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

Розділ 1.Теоретичні аспекти вивчення структури капіталу акціонерного товариства
1.1. Складові капіталу підприємства.................................................................... 6
1.2. Особливості формування капіталу акціонерного товариства................... 10
1.3. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом підприємства та його структурою............................... ………………………….13
Розділ 2. Аналіз структури капіталу ВАТ "Укрiмпекс"
2.1. Загальна характеристика підприємства......................................................... 20
2.2. Аналіз структури капіталу ВАТ "Укрiмпекс"............................................... 21
Розділ 3. Шляхи оптимізації структури капіталу підприємства......................... 26
Висновки................................................................................................................... 34
Список використаної літератури............................................................................ 35

                                                                     ВСТУП

Актуальність дослідження питань оптимізації структури капіталу акціонерних компаній обумовлюється тим, що на даний час в Україні спостерігається тенденція збільшення залучених ззовні коштів для фінансування господарської діяльності підприємств. Якщо у 2001 році банками надано їм довгострокових кредитів на суму 6,025 млрд. грн., то у 2004 році – 11,661 млрд. грн. 28

Відбувається поступова зміна структури капіталу українських компаній, в тому числі і акціонерних товариств. Це обумовлює необхідність наукового підходу до однієї з центральних проблем теорії корпоративних фінансів – вибору структури капіталу акціонерної компанії. Дослідження шляхів оптимізації структури капіталу має як теоретичне, так і практичне значення. Але, незважаючи на актуальність теми, в українській економічній літературі вона досліджена порівняно мало. Основна література з теорії корпоративних фінансів, що пропонується до уваги фахівців в Україні, є перекладною і носить навчальний, а не дослідницький характер. У вітчизняних публікаціях основна увага приділяється питанням корпоративного управління, роздержавлення державних підприємств шляхом корпоратизації, банкрутства тощо. Практично відсутні глибокі дослідження щодо вивчення структури капіталу акціонерних компаній. Враховуючи важливість зазначеної проблеми, ціллю даної статті є висвітлення та узагальнення основних теоретичних підходів до структури капіталу акціонерної компанії з метою доведення до широкого кола фахівців існуючих у світі основних теоретичних підходів з цього питання.

Більшість досліджень у області капіталу корпорацій сфокусовані на розмірах залученого капіталу проти власного (акціонерного) капіталу. Саме це співвідношення визначає оптимальність структури капіталу корпорації.

Управління формуванням структури капіталу представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства [25].

Ціллю , яку ставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом є забезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Визначення оптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

                    зростання долі позикового капіталу підвищує звеличує мінливість значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик;

більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, і підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Вирішенні проблеми оптимізації вимагало врахування того, що

                    з одного боку, зростання долі позичкового капіталу підвищує мінливість чистого грошового потоку, тобто збільшує фінансовий ризик;

                    але з іншого боку, більш високе значення долі позичкового капіталу забезпечує зростання рентабельності власного капіталу підприємства, і підвищує величину чистого прибутку, що отримується.

Отже формування оптимальної структури капіталу вимагає забезпечення найбільш ефективної пропорції між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізації його ринкової вартості.

Для вирішення питання оптимізації структури капіталу потрібно розглянути модель оптимізації на основі критерію максимізації прогнозуємої рентабельності власного капіталу та показника фінансового левериджу.
Загальновідомо, що показник фінансового левериджу дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток, а отже й дозволяє оцінити зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Враховуючи з актуальності питання, була обрана тема курсової роботи „ Формування капіталу акціонерних товариств”.

Мета роботи – пошук шляхів оптимізації структури капіталу акціонерного товариства.

Виходячи з поставленої мети, були визначені основні завдання роботи:

-                     з'ясувати   економічну   суть   поняття   структури акціонерного товариства;

-                     оцінити загальний стан та перспективи розвитку, провести комплексний аналіз акціонерного товариства;

-                     розкрити перспективні шляхи оптимізації структури капіталу в контексті вітчизняного та світового досвіду.

Інформаційну основу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України;  матеріали підприємства (фінансова звітність); монографії, періодичні видання.

Мета, завдання й особливості роботи з інформаційною базою визначили основні методи дослідження — системний, графічний, історичний, прогнозування, порівняння, статистичний та ін.

Об’єкт дослідження – Відкрите акціонерне товариство „Укрімпекс”.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

1.1. Складові капіталу підприємства

Структура капіталу, що використовується підприємством визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, здійснює активний вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів та власного капіталу (тобто на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і остаточно формує співвідношення в ступенях прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.

Формування структури капіталу нерозривно зв’язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин.

З метою аналізу та виявлення оптимальної структури капіталу, джерела капіталу розглядаються згідно зі схемою:

Рис. 1.1 Структура капіталу підприємства

Власний капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

1. Простотою залучення, так як рішення пов’язані із збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками та менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб’єктів.

2. Більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, так як при його використанні непотрібна виплата позикового відсотку у всіх його формах.

3. Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкрутства.

Разом з тим, йому властиві наступні недоліки:

1. Обмеженість обсягу залучення, а відповідно, і можливостей суттєвого розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства. В періоди сприятливої кон’юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу.

2. Висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

3. Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів, так як без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнту фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (так як не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку) та не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал 12.

Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності залогу або гарантії поручителя.

2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.

3. Більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту “податкового щита” (вилучення витрат на його обслуговування з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

4. Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

В той же час, використання позикового капіталу має наступні недоліки:

1. Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості та втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позикового капіталу.

2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (при інших рівних умовах) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позикового проценту у всіх його формах (проценту за банківський кредит, лізингової ставки; купонного проценту по облігаціям, вексельного проценту за товарний кредит та ін.).

3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку. В ряді випадків при зниженні середньої ставки позикового проценту на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає для підприємства невигідним у зв’язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), потребує інколи відповідних сторонніх гарантій або залогу (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб’єктів надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в більшій мірі генерує фінансовий ризик і погрозу банкрутства (які зростають по мірі збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використаного капіталу).

З економічної сутності капіталу випливає його об’єктивна необхідність для забезпечення ефективної діяльності підприємства. Ця необхідність визначається кількома моментами:

1. Фінансовий капітал необхідний підприємству для його державної реєстрації.

2. Механізмом організації виробничо-збутової та фінансово-інвестиційної та іншої діяльності. З цієї точки зору фінансовий капітал необхідний підприємству для здійснення процесу фінансування господарської діяльності.

3. Виходом на проектні показники розвитку і розміри підприємства.

4. Можливістю розширення масштабів господарської діяльності.

5. Створенням сприятливих фінансових умов підвищення добробуту власників підприємства.

6. Формуванням можливостей задоволення зростаючих потреб найманих робітників.

7. Створенням умов розвитку всієї економічної системи держави, тому що через фінансовий капітал, його формування, використання, відтворення здійснюється реалізація інтересів не тільки підприємців, а й держави, і значить, всього суспільства.