Фінансова безпека в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2012 в 15:03, контрольная работа

Краткое описание

Актуальність аналізу економічної безпеки держави взагалі та її фінансової складової зокрема пов’язані з рядом факторів економічного, політичного та соціального характеру, які несуть загрозу національним інтересам молодої української держави. Глобалізація як об’єктивно зумовлений загальноцивілізаційний процес дедалі більше впливає на долю кожної країни. Прискорена інтеграція у світовий економічний простір без урахування як окремих певних її переваг, так і всіх об’єктивних небезпек може призвести Україну до безнадійного відставання в економічній і соціальній сферах. Отже, ми повинні навчитися жити і діяти відповідно до нових умов. Фінансова безпека України сьогодні виходить на одне з перших місць в ієрархії цінностей, які необхідно захищати.

Содержание работы

ВСТУП……………………………………………………………………..3
Фінансова безпека України, її розвиток…………………………….4-8
Фінансова безпека України на сучасному етапі. Концепції забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері…………8-19
ВИСНОВОК………………………………………………………………20
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...21

Содержимое работы - 1 файл

финбезпека-2.doc

— 131.50 Кб (Скачать файл)

Національна безпека у фінансовій сфері включає питання безпеки в бюджетній сфері, у сфері управління державним боргом, гарантованим державою боргом та боргом корпоративного сектору, податковій сфері, сфері фінансів реального сектору економіки, банківській сфері, сфері валютного ринку та у сферах функціонування фондового ринку та небанківського фінансового сектору. Характерними ознаками національної безпеки у фінансовій сфері є збалансованість, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність забезпечити ефективне функціонування національної економіки та економічне зростання держави.

Проблемою, яка потребує розв’язання, є недостатньо ефективне застосування механізмів, спрямованих на нейтралізацію, мінімізацію впливу та усунення явищ і чинників, що призводить до створення зовнішніх та внутрішніх загроз національній безпеці у фінансовій сфері.

Мета створення Концепції забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері

Метою Концепції є визначення основних засад та напрямів державної політики щодо забезпечення національної безпеки держави у фінансовій сфері.

Визначення концептуальних засад  формування ефективного та дієвого  механізму державного управління ризиками у фінансовій сфері, спрямованого на запобігання кризовим явищам та мінімізацію  їх наслідків, забезпечить ефективне функціонування національної економіки та економічне зростання держави.

Шляхи і способи розв’язання  проблеми

Одним із шляхів розв’язання визначеної проблеми є проведення структурних  реформ у національній економіці  та забезпечення цінової і фінансової стабільності. З цією метою основними завданнями державної політики в найближчій перспективі повинні бути:

  • виконання Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” (далі - Програма економічних реформ);
  • визначення Урядом чітких середньострокових макроекономічних цільових показників;
  • забезпечення макроекономічної стабільності.

Результатом виконання зазначених завдань стануть послідовність і передбачуваність політики Уряду та Національного банку, поступове зниження рівня інфляції та утримання її в межах установлених цільових значень.

Водночас грошово-кредитна політика у визначених законодавством межах  повинна скоординовано проводитися разом з економічною політикою та забезпечувати підтримання структурних змін у національній економіці та стійкий економічний і соціальний розвиток держави.

Безпека у бюджетній  сфері

Накопичення системних проблем  у бюджетній сфері, проведення популістської бюджетної політики попереднім Урядом та ігнорування викликів світової фінансово-економічної кризи призвели до розбалансування системи державних фінансів і, як наслідок, до виникнення загрози стабільності та стійкості всієї фінансової системи.

Нагромадження протягом попередніх років структурних деформацій економіки  призвело до обтяження бюджету та спричинило відволікання значних ресурсів на фінансування таких невластивих  для бюджетного процесу завдань, як надання дотацій Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України”, підтримку банківської системи та Пенсійного фонду України тощо. Зазначене призвело до створення умов для стрімкого зростання рівня дефіциту в секторі загальнодержавного управління  у 2008 - 2009 роках.

Формування цілісних підходів, визначення заходів та критеріїв проведення бюджетної політики дасть змогу розв’язати накопичені раніше системні проблеми та уникнути загроз фіскальній стабільності в майбутньому.

Протягом 2010 - 2011 років здійснено  заходи щодо стабілізації бюджетного сектору та забезпечення стабільності фінансової системи. Водночас гострою залишається проблема, пов’язана з фінансовим станом державних підприємств, особливо тих, що є суб’єктами природної монополії.

Для посилення позитивного  впливу бюджетної політики на забезпечення стабільності фінансової системи слід:

  • забезпечити відповідність цілей бюджетної політики фінансовим можливостям держави;
  • посилити контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;
  • забезпечити дотримання індикативних прогнозних показників державного бюджету на середньострокову перспективу;
  • завершити проведення пенсійної реформи з метою збалансування бюджету Пенсійного фонду України та забезпечення його бездефіцитності;
  • припинити надання державної підтримки державним монополіям як шляхом виділення коштів безпосередньо з бюджету, так і шляхом утримання цін на їх продукцію на економічно необґрунтованому рівні та надання інших привілеїв.

Виконання зазначених завдань дасть  змогу забезпечити дотримання індикаторів Програми економічних реформ щодо щорічного скорочення дефіциту державного бюджету та доведення його рівня до 0,8 відсотка валового внутрішнього продукту в 2013 році та близько 1 відсотка у 2014 році.

Безпека у сфері управління державним боргом, гарантованим державою боргом та боргом корпоративного сектору

Протягом 2008 - 2010 років в умовах кризових явищ у світовій економіці  та умовах зростання рівня дефіциту сектору загальнодержавного управління відбулося різке збільшення обсягу державного боргу та обсягу гарантованого державою боргу. У 2011 році Україна забезпечувала утримання таких обсягів в економічно безпечних межах, однак подальше їх збільшення може спричинити зростання навантаження на державний бюджет, негативно вплинути на рівень відсоткових ставок та розвиток реального сектору економіки у зв’язку з погіршенням умов запозичень суб’єктів господарювання.

З огляду на зазначене політика управління державним боргом та гарантованим державою боргом повинна бути спрямована на виконання таких завдань:

  • запобігання виникненню пікових навантажень на державний бюджет, що пов’язані із здійсненням платежів за державним боргом;
  • забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів;
  • використання державних гарантій виключно як інструмента підтримки реалізації проектів, які відповідають державним завданням і пріоритетам, визначеним Програмою економічних реформ.

Виконання зазначених завдань дасть  змогу забезпечити утримання  на економічно безпечному рівні державного боргу та гарантованого державою боргу, а також прозоре і ефективне  управління ними у середньо- та довгостроковій перспективі.

Водночас із збільшенням державного боргу та гарантованого державою боргу загрозою безпеці у фінансовій сфері є нарощення валового зовнішнього  боргу, насамперед боргів банківського та інших секторів економіки, збільшення обсягів яких у докризовий період було зумовлене недооцінюванням позичальниками ризиків та високою вартістю кредитних ресурсів на внутрішньому ринку. Існують також ризики, пов’язані з недосконалою структурою зовнішнього боргу, велику частку якого становить короткостроковий капітал, зокрема спекулятивного походження.

Для мінімізації ризиків та уникнення  повторного розгортання кризових явищ державна політика у сфері управління боргом корпоративного сектору повинна  бути спрямована на:

  1. зменшення залежності від зовнішніх фінансових ринків і запозичень короткострокового капіталу;
  2. створення умов для розвитку та функціонування внутрішнього ринку капіталу, підвищення його конкурентоспроможності;
  3. розроблення механізмів та інструментів, що сприятимуть спрямуванню вітчизняного капіталу на розвиток реального сектору економіки.

Безпека у податковій сфері

Однією з основних загроз у податковій сфері є виведення фінансового  капіталу з України та приховування суб’єктами господарювання значних  сум доходів від оподаткування.

Для запобігання відпливу капіталів за кордон і зменшення суми недоодержаних державою доходів у вигляді податків та зборів державна політика у податковій сфері повинна бути спрямована на:

  • проведення аналізу економічної співпраці українських резидентів із суб’єктами підприємницької діяльності, які зареєстровані в офшорних зонах, та удосконалення нормативно-правової бази у податковій сфері;
  • проведення інвентаризації міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, що не відповідають сучасним стандартам Організації економічного співробітництва та розвитку, і внесення змін до положень таких договорів у частині розширення вимог щодо обміну інформацією.

Умовою стабілізації державних  фінансів є подальше проведення податкової реформи за напрямами удосконалення  системи податкового адміністрування, розроблення ефективного механізму здійснення контролю та звітності, взаємодії між суб’єктами податкової системи.

Виконання зазначених завдань дасть  змогу зменшити відплив капіталу за кордон, сприятиме зростанню надходжень до державного бюджету в результаті оподаткування відповідних операцій, що здійснюються між резидентами і нерезидентами, розширить можливості України щодо обміну інформацією у податковій сфері з іншими країнами світу, а також забезпечить стабілізацію державних фінансів.

Безпека у сфері фінансів реального сектору економіки

Значну загрозу у сфері фінансів реального сектору економіки  може становити невідповідність  між активами та зобов’язаннями підприємств  реального сектору економіки, насамперед базових галузей економіки. Дисбаланси можуть виникнути як внаслідок реалізації невиваженої стратегії управління підприємствами в частині взяття ними зобов’язань, так і під впливом дії ряду зовнішніх чинників. За наявності застарілих основних засобів і технологій такий дисбаланс може призвести до фінансової неспроможності більшості вітчизняних підприємств промисловості.

Потенційною загрозою може стати здійснення спекулятивних операцій із земельними ділянками, банкрутство сільськогосподарських  виробників внаслідок введення в  ринковий оборот земель сільськогосподарського призначення.

Для запобігання можливим фінансовим складнощам у реальному секторі  економіки державна політика повинна  бути спрямована на запровадження системи  здійснення постійного моніторингу  за збалансованістю активів і  пасивів підприємств реального сектору економіки незалежно від їх форми власності та запобігання можливій концентрації сільськогосподарських земель у власності осіб, що не провадять сільськогосподарську діяльність.

Безпека у банківській  сфері

В умовах випереджувальних темпів розвитку банківського сектору в докризовий період відбувалося поступове накопичення дисбалансів внаслідок орієнтації банків на швидке отримання прибутків та збільшення частки такого сектору на ринку капіталу без проведення адекватної оцінки ризиків, що збільшило частку споживчих кредитів у балансах банків.

Уникнути кризових явищ у банківській  сфері можливо шляхом проведення політики, спрямованої на стимулювання банківського сектору до спрямування  кредитних коштів насамперед на розвиток реального сектору економіки за визначеними Програмою економічних реформ пріоритетними напрямами, удосконалення механізму здійснення нагляду за банківським сектором та посилення ризик-менеджменту в банках.

Як свідчить досвід минулих років, на стабільність та безпеку фінансової сфери значною мірою негативно  впливає залежність банківського сектору  від зовнішніх джерел запозичень, що у перспективі може призвести  до повторного розвитку кризових явищ в економіці, зокрема в банківському секторі.

Для мінімізації ризику державна політика повинна бути спрямована на здійснення заходів, які сприятимуть формуванню власної ресурсної бази та переорієнтації банківської системи на внутрішні  ринки фінансових ресурсів. Такий підхід насамперед забезпечить вирішення питання задоволення попиту реального сектору економіки на кредитні ресурси.

Негативно впливає на розвиток банківської  сфери недостатній захист прав кредиторів та інвесторів, внаслідок чого існує  висока ймовірність виникнення ризику неповернення коштів несумлінними позичальниками, а отже, зростання рівня проблемних позик у банківській системі.

Незважаючи на те, що банки активно  використовують різні методи повернення проблемних кредитів, ураховуючи сукупність різних факторів, що визначають можливість і ефективність їх застосування, а також можливість позичальника надалі розраховуватися перед банком за простроченою заборгованістю, якість кредитного портфеля значної кількості банків в Україні залишається незадовільною.

Недостатньо ефективним є здійснення заходів щодо попередження кредитних  ризиків банків.

Для мінімізації зазначених ризиків  необхідно запровадити удосконалені підходи до проведення оцінки кредитних  ризиків банків, створити умови для  підвищення якості кредитного аналізу платоспроможності позичальників і забезпеченості кредитів.

Розвиток і розширення спектра  фінансових послуг створюють умови  для активного залучення до ринків таких послуг споживачів, які зазвичай не мають достатньої інформації та необхідних знань про особливості та споживчі характеристики фінансових послуг. У процесі вибору послуги зазначені споживачі не завжди можуть оцінити рівень ризиків і можливі наслідки набуття додаткових фінансових зобов’язань та порівняти умови їх надання, що пропонуються банківськими установами.

Информация о работе Фінансова безпека в Україні