Финансы пидпрыемства

     Основними цілями фундаментальної діагностики  банкрутства є:

     - поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, отриманих у процесі експрес-діагностики банкрутства;

     -  підтвердження  отриманої попередньої  оцінки масштабів кризового фінансового  стану підприємства;

     - прогнозування розвитку окремих факторів, що спричиняють загрозу банкрутства підприємства, та їхніх негативних наслідків;

     -   оцінка та прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

     В процесі здійснення фундаментального аналізу використовуються наступні методи:

     - алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, що ґрунтується на використанні закордонних методик прогнозування ймовірності банкрутства;

     -   кореляційний аналіз. Цей метод використовується для визначення ступеня впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу може бути виміряний за допомогою одно- або багатофакторних моделей кореляції. За результатами такої оцінки проводиться упорядкування окремих факторів за ступенем їхнього негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства;

                             - СВОТ-аналіз (SWOT-analysis).

     Особливе  значення для підприємств, що знаходяться  в кризовому стані, має формування і реалізація напрямків антикризового  управління. Напрямок антикризового  управління повинен враховувати  положення підприємства в матриці  кризових станів і має бути спрямований  на усунення негативного впливу найбільш значимих факторів.

     У стабілізаційну програму перш за все  має входити комплекс заходів, спрямованих  на відновлення платоспроможності  підприємства. Строки її здійснення для  підприємства, що перебуває в зоні банкрутства, вкрай обмежені, адже резервних  фондів у нього вже, як правило, немає, а фінансові вливання ззовні виключені. Саме тут починають проявлятися принципові відмінності антикризового управління від звичайного. Ці відмінності полягають у зміні критеріїв прийняття рішень.

     Сутність  стабілізаційної програми полягає  в управлінні коштами для заповнення розриву між їх витратою й надходженням. Маневр здійснюється як уже отриманими й матеріалізованими в активах  підприємства засобами, так і тими, що можуть бути отримані, якщо підприємство переживе кризу.

     Заповнення "кризової ями" може бути здійснено  й збільшенням надходження коштів (максимізацією), і зменшенням поточного  споживання в оборотних коштах (економією). Розглянемо заходи стабілізаційної  програми, що забезпечують рішення  цього завдання.

     Збільшення  коштів засноване на переведенні  активів підприємства в грошову  форму. Це вимагає рішучих кроків, тому що пов'язано зі значними втратами:

     -  продажів короткострокових фінансових вкладень - найбільш простий крок для мобілізації коштів. Як правило, на кризових підприємствах він вже зроблений.

     - продажів дебіторської заборгованості  також очевидний й сьогодні  використовується багатьма підприємствами.

     - продаж запасів готової продукції реалізується складніше, тому що, по-перше, припускає продажів зі збитками, а по-друге, веде до ускладнень із податковими органами.

     -   продажів надлишкових виробничих запасів.

     - продаж нерентабельних виробництв  й об'єктів невиробничої сфери  найбільш складний і передбачає  особливий підхід.

     Для того щоб мінімізувати ризик від  подібного кроку, необхідно ранжувати виробництва по ступеню залежності від технологічного циклу підприємства. Ранжирування через стислі рядки здійснюється переважливо експертним методом, з урахуванням наступних правил:

     1.       Продажу підлягають об'єкти невиробничої  сфери й допоміжні виробництва,  що використають універсальне  технологічне встаткування (наприклад, ремонтно-механічні й будівельно-ремонтні цехи). Їхні функції передаються зовнішнім підрядникам.

     2.       Ліквідуються допоміжні виробництва  з унікальним устаткуванням (цеху  підготовки виробництва, окремі  ремонтні підрозділи). Відсутність  цих виробництв у майбутньому  можна буде компенсувати як  за рахунок покупки відповідних  послуг, так й їхнього відтворення  в економічно виправданих масштабах  при необхідності.

     3.       Слід позбутися від нерентабельних  об'єктів основного виробництва,  що перебувають на кінці технологічного  циклу. Їхні функції також передаються  зовнішнім постачальникам.

     4.       Слід відмовляються від нерентабельних  виробництв, що перебувають на  кінцевій стадії технологічного  циклу. Причому така міра скоріше  прийнятна для підприємств, що  володіють не однією, а декількома  технологічними ланцюжками, а також  для підприємств, напівфабрикати  яких мають самостійну комерційну  цінність. Особливо якщо ці напівфабрикати  більше рентабельні, чим кінцевий  продукт, що нерідко зустрічається  на хімічних заводах.

     Викуп боргових зобов'язань із дисконтом - одна з найбільш бажаних мір. Кризовий стан підприємства-боржника знецінює його борги, тому й виникає можливість викупити їх зі значним дисконтом. Тонкість даного рішення в рамках стабілізаційної  програми полягає в умовах, на яких можна провести викуп.

     Крім  цього, антикризове управління підприємством  потребує постійного моніторингу його стану. Для проведення аналізу стану  проблемного підприємства необхідно  оцінити його потенціал, при цьому  оцінку потенціалу підприємства доцільно проводити по таких розділах: виробництво, розподіл та збут продукції, організаційна  структура та менеджмент, маркетинг, фінанси.

     Практична частина:

     Собівартість  виробу "А" становить 6 грн. Планова рентабельність реалізації - 35%. Торгова  націнка становить 30 %.

     Розрахувати роздрібну ціну виробу "А".

     Собівартість  виробу "А" становить 6 грн. Планова  рентабельність реалізації - 35 %. Оптова ціна виробу "А" буде дорівнювати 8,10 грн. (6 + 6 х 0,35). Ціна виробу "А" з податком на додану вартість за ставки податку 20 % дорівнюватиме 9,72 грн. (8,10 + 8,10 х 0,2). Роздрібна ціна виробу "А" за торгової націнки ЗО % дорівнюватиме 12,64 грн. (9,72 + 9,72 х 0,3).