Финансы пидпрыемства

                                НІКОПОЛЬСЬКА  ФІЛІЯ

                       ПВНЗ «Європейський   університет»      
 
 
 
 
 
 
 
 

  ДОМАШНЯ  КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

                                З  навчальної  дисципліни:

 
 

                                  Студентки  3-го  курсу

                                      Групи  З-2009-1

 

                    

                                              (П.І.Б.)         

                     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                               

 
 

                                           м.  Нікополь 

                                                 2011 р.

                                              Варіант 3

        Теоретична  частина:

     1. Охарактеризувати складові фінансового механізму.

     Фінанси, як економічна категорія, здійснюють вплив  на соціально-економічний розвиток країни через фінансовий механізм, який відображає напрямки, характер і  сутність функціонування фінансів у  суспільстві.

     В економічній літературі поняття "фінансовий (фінансово-кредитний) механізм" використовується досить широко. Але єдиної думки  щодо його визначення та його складових  не існує. Серед розмаїття визначень  і підходів вчених та практиків до поняття "фінансовий механізм" найбільшої уваги заслуговують два аспекти, два підходи до розуміння суті фінансового механізму.

     Перший  підхід полягає в тому, що під  фінансовим механізмом розуміють функціонування самих фінансів. [Матеріальним відображенням  фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок  їх здійснення відбувається за певними  правилами, певними напрямками, що і  характеризує фінансову "техніку". З подібного підходу і виходить розуміння фінансового механізму  як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів. Однак, це цілком точно відображається в понятті "організація фінансів", і ототожнювати дане поняття з  фінансовим механізмом не представляється  доцільним.

     Другій  підхід до розгляду поняття "фінансовий механізм" полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів  і форм, інструментів, прийомів і  важелів впливу на соціально-економічний  розвиток. Даний підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів, характеризує фінанси як вирішальний  фактор впливу держави на економіку  країни. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно  чітко визначити його складові, його структуру.

     Незважаючи  на існування двох основних підходів до суті фінансового механізму, в  науковій літературі до цього часу чіткого визначення поняття "фінансовий механізм" не наводиться. У дослідженнях провідних західних вчених фінансовий механізм не виділяють як відокремлене явище, шиє всебічно і ґрунтовно досліджують фінансові методи впливу на економіку і суспільство. В економічній літературі країн СНД переважає перший підхід до визначення фінансового механізму як способу організації фінансових відносин (Дробозіна Л.А., Родіонова В.М.), який складається з елементів та інструментів впливу. А російський економіст Сенчагов В.К., проводячи чітку структуризацію фінансового механізму, вважає, що фінансово-кредитний механізм включає три підсистеми:

     ·  фінансово-кредитне планування;

     ·  фінансово-кредитні важелі;

     ·  організаційні структури і правовий режим фінансово-кредитної системи.

       Структура фінансового механізму, розроблена В.К. Сенчаговим, досить чітко відображає домінанти адміністративного управління економікою. І розробити на такій основі систему макроекономічного регулювання і макрофінансової стабілізації в Україні практично неможливо. Вітчизняний вчений Опарін В.М. визначає фінансово-кредитний механізм як сукупність фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

     Українські  вчені Федоров В.М., Опарін В.М., Огородник СЯ. вважають, що фінансово-кредитний механізм включає дві підсистеми (фінансово-кредитне забезпечення і фінансово-кредитне регулювання.) а також організаційні структури і важелі впливу РИС 1.1.

     

     Структура фінансового механізму, розроблена українськими вченими, в цілому логічна. Але водночас вона потребує певних уточнень і подальшого розвитку. Так, Льовочкін С.В. пропонує замість терміну "фінансово-кредитний механізм" використовувати "фінансовий механізм", тому що кредит визначається як складова фінансів, кредитна система - як частина фінансового ринку, який відноситься до фінансової системи, а дії фінансів і кредиту мають єдиний механізм виливу. Враховуючи, що фінансовий механізм дає уявлення за допомогою чого можна здійснити фінансовий вплив і повинен показувати, як це зробити, то у складі фінансового механізму доцільно виділяти фінансові інструменти, за допомогою яких реалізуються прийняті рішення та фінансові індикатори, що достовірно відображають стан суб'єкта фінансових відносин.

     В узагальнюючому вигляді за Льовочкіним С.В. можна навести наступне визначення фінансового механізму - це сукупність методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток і система фінансових індикаторів та фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив. Структура фінансового механізму може бути представлена на схемі:

     

     Загалом серед українських вчених існує  чітка позиція щодо визначення фінансового  механізму та його складових. Фінансове  забезпечення полягає у виділенні  певної суми фінансових ресурсів на розв'язання окремих завдань фінансової політики. При цьому розрізняють забезпечувальну  і регулятивну його дію. Забезпечу  пальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів і через конкретну форму фінансового забезпечення характеризує активний вплив фінансового забезпечення. Фінансове регулювання проявляється у двох напрямках:

     ·  за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції  розподілу доходів, які впливають  на забезпеченість фінансовими ресурсами;

     ·  за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу встановлюється відповідна система реалізації економічних інтересів.

     Фінансове забезпечення та фінансове регулювання  проводиться за допомогою фінансових інструментів, які в свою чергу  мають свої важелі впливу. Елементи фінансових інструментів поділяються  на:

     ·  елементи первинною впливу - діють  у процесі вилучення частини  доходів (податки, внески, відрахування);

     ·  елементи вторинного впливу-діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).

     Дія фінансових інструментів здійснюється на основі загального підходу - характерного для всіх суб'єктів фінансових відносин (єдиний рівень оподаткування, кредитування, фінансування); на основі селективного підходу - диференційований підхід. З  метою здійснення певної фінансової політики переважає селективний  підхід. Важелі визначають характер дії  фінансових інструментів і коригують  цю дію. Важелі впливу поділяються:

     ·  за напрямом дії - на стимули і санкції;

     ·  за видами - на норми й нормативи; умови і принципи формування доходів, нагромаджень і фондів; умови і  принципи фінансування і кредитування.

     В теорії фінансів система фінансових індикаторів включає:

     ·  фінансові категорії;

     ·  фінансові показники;

     ·  фінансові коефіцієнти.

     В рамках фінансового механізму застосовувати  фінансові категорії як фінансові  індикатори не доцільно тому, що вони відображають наукову абстракцію, чисто теоретичні поняття, які не можуть застосовуватись  як інформаційна база. Фінансові показники  дають кількісну характеристику фінансових відносин і показують  обсяги фінансових операцій, що дає  змогу оцінити масштаби фінансової діяльності. Фінансові коефіцієнти - це відносні фінансові показники, які оцінюють ефективність фінансової діяльності. Саме вони можуть виступати  у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності, своєчасності. Отже, по-перше, фінансовий механізм –  досить складна система, керувати якою надзвичайно важко, по-друге, це дуже дійовий механізм, який дає змогу  розв’язати практично всі проблеми, але враховуючи, що роль фінансів у  розподільних відносинах вторинна і  основне регулювання здійснюється у сфері виробництва.

 

     2. Знос і амортизація  основних фондів: фізичний знос  та моральний знос.

     Як  уже було сказано, розрізняють два  види зносу основних фондів — фізичний і моральний.

     Фізичний  знос — це поступова втрата основними  фондами споживної вартості в  процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних фондів; кваліфікації робітників та їхнього  ставлення до основних фондів у процесі  використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів.

     Повний  знос передбачає повну заміну зношених основних фондів через нове капітальне будівництво або придбання нових  основних фондів.

     Частковий знос компенсується здійсненням  капітального ремонту основних фондів.

     Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок  створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

     Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах  та устаткуванні.

     Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільне  необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих фондів суми зносу  визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.

     3В  = [В(100-І)] : 100,

     де  Зв — залишкова вартість основних виробничих фондів;

     В — відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих фондів;

     І — ступінь зносу основних виробничих фондів, %. Сума нарахованої амортизації  береться за вартість фізичного зносу.

     Амортизація — це процес поступового перенесення  вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням  витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами  амортизаційних відрахувань, установленими  законодавчими актами. Амортизаційні  відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й  обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

     За  рахунок амортизаційних відрахувань  фінансуються витрати:

     • на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого  використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних фондів для власних  виробничих потреб (включно з витратами  на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів);

     • на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.

     Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

     • витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з  метою їх наступної реалізації іншим  підприємствам чи використання таких  основних фондів у виробництві інших  основних фондів, призначених для  такої реалізації;

     • кошти та витрати на утримання  основних фондів, що перебувають на консервації.