Финансовые посредники

Ощадні  установи контрактного типу залучають довготермінові заощадження населення на контрактній основі. До ощадних установ контрактного типу належать страхові компанії, що надають послуги зі страхування життя та забезпечують інші види страхового захисту, й недержавні пенсійні фонди, які займаються додатковим пенсійним забезпеченням громадян.

На розвинутих ринках страхові компанії і пенсійні фонди входять до числа провідних  фінансових посередників. За рахунок  акумуляції періодичних внесків  своїх клієнтів ці установи нагромаджують  капітал, який з метою зберігання та примноження спрямовується на придбання фінансових активів. Після  закінчення терміну нагромадження  коштів застраховані особи та учасники недержавних пенсійних фондів одержують  одноразові або періодичні виплати, що передбачені контрактами.

Інвестиційні  посередники спеціалізуються на проведенні інвестиційних операцій з фінансовими активами, нерухомістю тощо. Головне призначення цих установ полягає в допомозі учасникам фінансового ринку - власникам заощаджень у здійсненні інвестицій. Такі фінансові установи є організаційними посередниками між власниками та позичальниками капіталу й оптимізують процес його переливу шляхом забезпечення вкладень у фінансові активи. У той же час інвестиційні посередники можуть виступати ініціаторами акумуляції капіталу, наявного на ринку, випускаючи для цього власні цінні папери.

Інвестиційними  посередниками за ринково орієнтованою моделлю фінансового посередництва  є інвестиційні та іпотечні банки, інвестиційні фонди, інвестиційні та фінансові компанії. Інвестиційні та іпотечні банки спеціалізуються  на проведенні виключно інвестиційних  та іпотечних операцій і не є банками  в традиційному розумінні. Залучення  фінансових ресурсів такі установи здійснюють шляхом випуску і розміщення своїх  облігацій або інших боргових зобов'язань. Сформовані в такий  спосіб кредитні ресурси спрямовуються  на надання довгострокових інвестиційних  кредитів або іпотечних кредитів під заставу нерухомості. Інвестиційні фонди забезпечують спільне вкладення  коштів індивідуальних інвесторів, акумулювання яких здійснюється шляхом випуску і  розміщення на ринку цінних паперів  таких фондів. Інвестиційні та фінансові  компанії забезпечують реалізацію інвестиційних  намірів окремих індивідуальних інвесторів, здійснюють за рахунок  акумульованих коштів надання позик (переважно споживчих) тощо.

У структурі  банківсько орієнтованої моделі організації  фінансового посередництва виділяють  такі типи професійних учасників  ринку:

банківські  установи;

небанківські  фінансові установи.

Фінансове посередництво  за такою моделлю може бути поділене на банківське посередництво, якому належить ключова роль на ринку, і небанківське фінансове посередництво.

В основу вищерозглянутої  класифікації покладений критерій участі посередників у формуванні пропозиції грошей на ринку. Банки через грошово-кредитний  мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей на ринку, небанківські фінансово-кредитні установи такої здатності не мають.

Банки розглядаються  як основні агенти фінансового посередництва, які забезпечують універсальне фінансування економіки, як за рахунок надання  кредитів, так і за рахунок проведення інвестиційних та посередницьких операцій з фінансовими активами. Функції  банків за банківсько орієнтованою моделлю  є доволі широкими. Ці установи здійснюють як суто банківські традиційні операції, так і провадять інші види діяльності, зокрема, іпотечні, інвестиційні, довірчі  операції, реалізують окремі страхові операції тощо.

Небанківським установам за такою моделлю належить другорядна роль у фінансовому посередництві. Такі установи спеціалізуються на проведенні окремих фінансових операцій, що не є пріоритетними для банків, займають свої невеликі ніші на ринку фінансових послуг та. як правило, не можуть здійснювати  банківських операцій.

Рис 5. Типи фінансових посередників за банківсько орієнтованою моделлю фінансового  посередництва

Змішана модель фінансового посередництва, що набуває  поширення в окремих країнах  світу, характеризується активною діяльністю банківських і небанківських  установ, їх взаємопроникненням на ринки  один одного та поєднанням в діяльності фінансових посередників як банківських, так і небанківських операцій. Наприклад, в Японії установи пошти  є найбільшими за обсягами депозитними  інститутами, що забезпечують нагромадження  коштів фізичних та юридичних осіб для проведення кредитних операцій.

Українське законодавство  поділяє фінансових посередників на два типи: банківські установи та небанківські фінансові установи. До банківських установ належать банки, небанківськими фінансовими установами є: кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові та фінансові компанії, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії, торговці цінними паперами, компанії з управління активами та інші. В Україні, як і в країнах, де реалізована банківсько орієнтована модель, банкам належить ключова роль в забезпеченні фінансового посередництва Однак законодавством передбачається можливість проведення небанківськими фінансовими установами окремих банківських операцій за умови одержання ліцензії Національного банку України. Як і в більшості країн, що стали на шлях ринкових перетворень, небанківське фінансове посередництво в Україні знаходиться на стадії становлення та початкового розвитку. Активи небанківських фінансових установ є невеликими і займають незначну частку у валовому внутрішньому продукті країни, роль цих установ у фінансуванні економіки та перерозподілі капіталу залишається другорядною. Проте останніми роками спостерігаються швидкі темпи розвитку діяльності окремих видів небанківських фінансових установ і нарощування ними обсягів активних операцій. Показники діяльності небанківських фінансових установ в Україні наведені у наступній темі.

Відмінності в  розглянутих системах класифікації фінансових посередників пов'язані  з неоднаковим трактуванням функцій  банків на ринку. Згідно банківсько орієнтованої моделі фінансового посередництва  функції банків є широкими, що обумовлює  можливість проведення такими установами як універсальних, так і спеціалізованих  операцій. В країнах, де впроваджена  така модель, основна роль в організації  фінансового посередництва належить банкам. За ринково орієнтованої моделі банками вважаються лише ті фінансові  установи, що здійснюють традиційні банківські операції, а такі спеціалізовані банки, як інвестиційні та іпотечні не належать до банківських установ, а є інвестиційними посередниками. Ринково орієнтована  модель характеризується наявністю  рівноваги щодо розвитку в країні банківського і не банківського фінансового  посередництва.

3. Функції фінансових  посередників

Значення діяльності фінансових посередників проявляється в їх функціях. Основними функціями  фінансових посередників є такі.

Акумуляція коштів населення та нагромаджень суб'єктів  господарювання. Фінансові посередники  шляхом проведення депозитних операцій, випуску своїх фінансових активів  та розміщення на ринку фінансових активів позичальників забезпечують "збирання" вільних грошових ресурсів з метою їх подальшого спрямування  на розвиток економіки. Ступінь реалізації цієї функції залежить від наявності  на ринку привабливих фінансових інструментів та довіри до них з  боку заощаджувачів.

Забезпечення  ефективного перерозподілу капіталу між підприємствами, галузями та сферами  економіки, регіонами країни та світу. Найголовнішим завданням фінансових посередників є спрямування руху вільного капіталу до найефективніших  споживачів. Ефективний перерозподіл капіталу в умовах ринку досягається  шляхом врівноваження попиту і пропозиції на вільні фінансові ресурси та визначення їх реальної ціни. У таких умовах економічні суб'єкти, що працюють ефективно, здатні задовольнити свої потреби в  додатковому капіталі за ринковою ціною, а економічні суб'єкти, що працюють зі збитками, такої можливості не мають.

Досягнення ефективних інвестицій учасниками ринку. Вільний  капітал за участю фінансових посередників реалізує свою здатність до пошуку таких об'єктів вкладень, що здатні забезпечити більшу суму прибутку на одиницю інвестицій за визначеного  рівня ризику.

Забезпечення  альтернативних банківському кредиту  способів фінансування суб'єктів економічної  діяльності та споживчих потреб громадян. Діяльність небанківських фінансових установ сприяє заміні прямого фінансування суб'єктів господарювання непрямим через випуск власних фінансових зобов'язань та розвитку нових видів  кредитування, що доповнюють традиційні.

Перерозподіл  та зниження фінансових ризиків. Діяльність фінансових посередників забезпечує обмеження  дії фінансових ризиків через  застосування механізму хеджування, забезпечення страхового захисту, надання  гарантій (порук), дотримання диверсифікації при формуванні портфеля фінансових активів тощо.

Сприяння розвитку фінансового ринку та його інфраструктури. Діяльність фінансових посередників сприяє розвитку ефективних фондового, грошового, валютного ринків та забезпечує формування попиту з боку інвесторів на ліквідні та прибуткові фінансові активи.

Окремим фінансовим посередникам притаманні й інші характерні лише для них функції. Для банків це емісійна функція, для страхових  компаній - забезпечення страхового захисту.

Функції фінансових посередників знаходять свій вираз у формах їх діяльності на ринку фінансових послуг Найбільш поширеними серед них є такі:

залучення коштів фізичних та юридичних осіб на депозитні  рахунки;

кредитування  населення та суб'єктів господарювання;

здійснення фінансових вкладень від імені та за рахунок  інвесторів;

довірче управління фондами клієнтів;

здійснення операцій з інструментами грошового ринку  та валютними цінностями;

касово-розрахункове обслуговування суб'єктів господарювання та забезпечення переказів грошових коштів;

надання гарантій та поручительств;

страхування;

забезпечення  кредитної взаємодопомоги;

10) надання консультаційних  та інформаційних послуг

4. Роль банків у  фінансовому посередництві

Ключова роль у  реалізації фінансового посередництва  належить банкам. Банки є основним видом фінансових посередників, що забезпечують реалізацію найбільшого  переліку фінансових операцій, тоді як інші посередники спеціалізуються  на окремих їх видах.

Ключова роль банківських  установ у фінансовому посередництві  обумовлена історично пріоритетною роллю банків у здійсненні фінансових операцій, значними обсягами нагромаджених  банківською системою активів, здатністю  цих установ впливати на пропозицію грошового ринку, діяльністю банків практично у всіх сегментах фінансового  ринку. Частка банківських активів  у валовому внутрішньому продукті більшості  країн у порівнянні з небанківськими фінансовими посередниками є  найбільшою. Переваги діяльності банків обумовили вибір банківсько орієнтованої моделі фінансового посередництва у більшості східноєвропейських країн, що стали на шлях ринкових перетворень. Ключова роль банків у фінансовому посередництві є характерною і для України.

Банкам як фінансовим посередникам притаманні дві основні  функції: трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна функція банків полягає у перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими якісними характеристиками. Трансформація грошових потоків може бути забезпечена шляхом їх регіональної трансформації, трансформації сум, трансформації строків, валютної трансформації та трансформації ризиків.

Регіональною  трансформацією досягається збалансування  пропозиції та попиту на додаткові  фінансові ресурси за регіонами, тобто банками здійснюється залучення  коштів у регіонах з надлишковими обсягами заощаджень, і розміщення їх у регіонах, де вільних коштів бракує.

Трансформація сум забезпечує узгодження грошових потоків за сумами, шляхом надання  банками великих кредитів за рахунок  залучення на депозитні рахунки  невеликих вкладень багатьох заощаджувачів.

Трансформація грошових потоків за строками досягається  за рахунок узгодження обсягів довгострокових вимог та короткострокових зобов'язань  банків шляхом надання ними довгострокових кредитів за рахунок короткострокових депозитів або навпаки.

Валютна трансформація  забезпечує конверсію грошових потоків, що виражені в одній грошовій одиниці, в грошові потоки - в іншій грошовій одиниці. З метою реалізації валютної трансформації банки залучають  грошові кошти в одній валюті, а розміщують в іншій.

Трансформація ризиків клієнтів банківських установ  досягається банками за рахунок  застосування внутрішніх і зовнішніх  механізмів обмеження ризиків, серед  яких розподіл ризиків, хеджування диверсифікація, страхування тощо.

Реалізація банками  трансформаційної функції сприяє прискоренню  обороту капіталу в процесі відтворення, збільшенню обсягів та підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Емісійна  функція банків полягає в емісії ними та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів. Емісійна функція виконується як центральними банками, що здійснюють емісію грошових засобів, так і комерційними банками, що емітують депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора Якщо окремі види трансформації грошових потоків можуть бути забезпечені небанківськими фінансовими установами, то емісійна функція є притаманною виключно банкам.

Реалізація функцій  банків здійснюється шляхом проведення ними банківських операцій (надання  банківських послуг), що поділяються  на традиційні і нетрадиційні.