Финансовые посредники

РЕФЕРАТ

на тему

ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ 

Зміст

1. Суть, значення  та переваги діяльності фінансових  посередників

2. Типи фінансових  посередників

3. Функції фінансових  посередників

4. Роль банків  у фінансовому посередництві

5. Необхідність  функціонування та розвитку небанківського  фінансового посередництва 

1. Суть, значення та  переваги діяльності  фінансових посередників

Діяльність фінансових посередників є обов'язковим атрибутом  сучасної економіки. В умовах розвинутої ринкової економіки свою діяльність здійснює величезна кількість фінансових посередників, які за винагороду надають  різні види фінансових послуг. В  Україні інститут фінансового посередництва  знаходиться в стадії становлення  та розвитку.

Фінансове посередництво це діяльність з акумуляції та перерозподілу  наявного у суспільстві  вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують  ці процеси.

Господарський кодекс України визначає фінансове  посередництво як діяльність, що пов'язана  з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством Така діяльність є різновидом фінансової діяльності банків та інших фінансово-кредитних організацій.

В економічній  літературі осіб, які забезпечують фінансове посередництво, називають  фінансовими посередниками. Ними є  фінансові установи, які шляхом реалізації різноманітних фінансових операцій здійснюють акумулювання наявного у  суспільстві вільного капіталу та його перерозподіл.

Сучасні фінансові  посередники є професійними учасниками фінансового ринку і відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і  на розвиток економіки.

Основне призначення  фінансових посередників полягає в  фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу  капіталу у суспільстві. Завдяки  цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообороту капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу в країні.

Фінансові посередники  є інституційними інвесторами фінансового  ринку і, окрім виконання суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал  та здійснювати інвестування за рахунок  власних і залучених коштів.

Значення діяльності фінансових посередників знаходить  своє безпосереднє вираження у процесах фінансування суб'єктів економічної  діяльності. Така діяльність сприяє підвищенню ефективності функціонування економіки  та її розширеному відтворенню.

Передача капіталу від заощаджувачів до позичальників  може відбуватися за двома схемами, а саме шляхом прямого і опосередкованого фінансування. Пряме фінансування забезпечується без участі фінансових посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньою від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінансових активів позичальників на ринку (рис.1). Проте це її механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов'язана зі значними витратами позичальників на пошук інвесторів, тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів та недооцінкою їх вартості, впливом фінансових ризиків тощо.

Рис.1. Пряме фінансування суб’єктів господарювання без участі фінансових посередників

При опосередкованому, фінансуванні всі ризики, що пов'язані  з залученням додатковою капіталу на ринку, позичальник передає посереднику  за винагороду. Діяльність фінансових посередників забезпечує: фінансування суб'єктів господарської діяльності шляхом розміщення випущених ними фінансових активів на ринку або за рахунок  передачі позичальникам акумульованого, за ініціативою посередників капіталу, на засадах співвласності або  боргу.

Фінансування  діяльності суб'єктів економічної  діяльності за участю фінансових посередників може відбуватися за трьома схемами.

При першій фінансовий посередник здійснює розміщення випущених емітентом фінансових активів за винагороду. Посередництво забезпечує продаж фінансових інструментів позичальника у більш короткі строки та за найбільш реальною ціною. У результаті такої діяльності капітал, що був акумульований посередником внаслідок продажу фінансових активів на ринку, передасться позичальнику. За надання послуг і з розміщення цінних паперів фінансовий посередник одержує від емітента комісійну винагороду, що обчислюється у відсотках до вартості типів, залучених внаслідок продажу цінних паперів.

Рис.2. Механізм опосередкованого фінансування через  розміщення фінансових активів позичальника на ринку

При другій схемі посередник викуповує випущені фінансові активи емітента за фіксованою ціною з метою їх перепродажу на ринку. У такий спосіб емітент одноразово одержує від посередника суму додаткових коштів, необхідних для ведення господарської діяльності. Така схема опосередкованого фінансування для посередника пов'язана з додатковим ризиком, що може виникнути при неправильній оцінці ним інвестиційної привабливості придбаних активів. За умови невеликого попиту на такі активи з боку інвесторів ціна їх продажу на ринку може виявитися меншою, ніж ціна їх придбання у емітента. При успішному перепродажі викуплених фінансових інструментів посередник самостійно спрямовує нарощену суму капіталу в обрані ним об'єкти інвестування.

При третій схемі опосередкованого фінансування посередник виступає ініціатором залучення наявного на ринку капіталу і для цього випускає власні фінансові інструменти (акції, боргові зобов'язання, інвестиційні сертифікати), які стають об'єктом торгівлі на ринку (рис.3). Внаслідок продажу випущених фінансових активів посередник не тільки виконує функцію переміщення капіталу, а й забезпечує збільшення обсягу своїх фінансових ресурсів.

Рис.3. Механізм опосередкованого фінансування шляхом випуску фінансовим посередником власних  фінансових активів

Залучений в  такий спосіб капітал посередник спрямовує у фінансові активи обраних ним позичальників. формуючи при цьому портфель фінансових інвестицій. Третя схема опосередкованого фінансування на відміну від першої та другої, забезпечує одержання додаткових фінансових ресурсів відразу декількома позичальниками коштів. Такий механізм опосередкованого фінансування в Україні забезпечується інститутами спільного інвестування, які здійснюють випуск акцій та інвестиційних  сертифікатів, і акумульований внаслідок  розміщення цих інструментів капітал  спрямовують у інвестиційно привабливі фінансові активи декількох емітентів.

Діяльність фінансових посередників забезпечує певні переваги (вигоди) як для власників заощаджень, так і для позичальників вільного капіталу.

Ці переваги полягають у:

можливості для  кожного окремого заощаджувача або  інвестора оперативно розмістити вільні кошти у доходних активах, а для  позичальника оперативно мобілізувати (фінансові ресурси для ведення  господарської діяльності;

зменшенні вартості фінансових операцій, пов'язаних з акумулюванням  та позичанням вільного капітану, розміщенням  його у доходних активах, що досягається  за рахунок ефекту масштабу;

збільшенні прибутковості  інвестиційного капіталу завдяки мінімізації  фінансових ризиків, скороченню витрат, можливості од'єднання невеликих  капіталів дія здійснення значних  інвестицій;

зменшенні фінансових ризиків для суб’єктів ринку  завдяки наявності широкої інформаційної  бази у посередників, здійсненню ними диверсифікації діяльності та застосуванню спеціальних систем страхування  ризиків;

наданні додаткових послуг кредиторам і позичальникам  капіталу.

Реалізація зазначених переваг діяльності фінансових посередників забезпечується в умовах розвинутого, високоефективного ринку фінансових послуг що функціонує на засадах цілісності, прозорості та конкурентності.

Особливості діяльності фінансових посередників обумовлюють  їх поділ па окремі типи.

2. Типи фінансових  посередників

У світовій практиці не існує єдиного підходу до класифікації фінансових посередників. Це пояснюється  відсутністю єдиної моделі організації  в країні фінансового посередництва.

У сучасних умовах найбільшого поширення набули такі моделі структурної організації  фінансового сектору країни:

ринково орієнтована модель;

банківська  орієнтована модель;

змішана модель.

Кожна із моделей  характеризується визначеним колом  професійних учасників фінансового  сектора, спеціалізацією фінансових установ  на проведенні фінансових операцій, особливостями  законодавчого регулювання діяльності фінансових посередників тощо. Обрана країною модель організації фінансового  посередництва впливає на ступінь  розвитку банківської системи, небанківських  фінансових установ, фінансового ринку, визначає обсяги операцій з фінансовими  активами, обумовлює особливості  фінансування економічного розвитку країни.

Ринково орієнтована  модель організації фінансового  посередництва склалася в США. Канаді, Австралії, Мексиці, Туреччині, Малайзії. Сінгапурі та в деяких інших країнах. Вона характеризується наявністю певної рівноваги в розвитку банківських  і небанківських фінансових установ, спеціалізацією банків на проведенні традиційних банківських операцій та розвиненим небанківським фінансовим сектором, що займається реалізацією  інвестиційних, страхових та інших  фінансових послуг.

Організація фінансового  посередництва за банківсько орієнтованою моделлю є характерною для  Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії, Італії. Іспанії, Португалії, Фінляндії, Норвегії та інших країн. За такої  моделі провідна роль в реалізації фінансового посередництва належить банкам. Банки мають право займатися  не лише традиційними банківськими операціями, а й іпотечними, інвестиційними, деякими страховими операціями тощо.

Процеси інтернаціоналізації  та глобалізації фінансового ринку  сприяють зближенню та взаємопроникненню  моделей організації фінансового  посередництва, що призводить до розширення кола функцій фінансових посередників та збільшення переліку фінансових операцій, що можуть проводитись ними. Такі процеси  обумовили появу змішаної моделі організації фінансового посередництва. Ознаки змішаної моделі знаходять свій прояв у таких країнах, як: Ірландія, Голландія, Японія, Швейцарія, Данія, Швеція, Нова Зеландія та ін.

Відповідно до ринково орієнтованої моделі фінансові  посередники поділяються на такі три типи:

депозитні інститути;

ощадні  установи контрактного типу;

інвестиційні  посередники.  

Рис.4. Види фінансових посередників за ринково орієнтованою моделлю фінансового  посередництва

До депозитних інститутів у країнах, де функціонує ринково орієнтована модель фінансового  посередництва, належать комерційні банки, позико-ощадні асоціації, трастові компанії, взаємоощадні банки, кредитні спілки. Основною функцією депозитних інститутів є залучення коштів населення і підприємств у вигляді депозитів і надання позик населенню та суб'єктам господарювання. Основні відмінності в діяльності зазначених депозитних інститутів полягають в особливостях формування та залучення ними фінансових ресурсів, переліку фінансових операцій, принципах здійснення фінансової діяльності. її масштабах тощо. Комерційні банки, що включені в групу депозитних інститутів, займаються виключно традиційними для банків операціями: депозитними, кредитними, розрахунковими. Позико-ощадні асоціації та трасткомпанії залучають кошти заощаджувачів на депозити та за рахунок цих коштів здійснюють кредитування, переважно під заставу нерухомості. Кредитні спілки та взаємоощадні банки є організованими на кооперативних засадах. Вкладники взаємоощадного банку та учасники кредитних спілок є співвласниками таких фінансових установ. Формування ресурсів цих установ здійснюється за рахунок внесків їх вкладників. Кредитні спілки та взаємоощадні банки здійснюють кредитування своїх співвласників та проведення інших фінансових операцій на їх користь.