Фiнансове забезпечення пiдприэмств комунальноi властностi

забезпечувати соціально-культурні заклади і  населення всіма комунальними зручностями;

- збирати, утилізувати  відходи і сміття;

- здійснювати  благоустрій територій;

- встановлювати  зручний для населення режим  роботи комунальних підприємств;

- затверджувати  транспортні марптоути;

- утримувати  в належному стані ;    : тарі, здійснювати їх охорону;

- залучати на  договірних . підприємства, які не належать до кому! її власності, до обслуговування : •■ засобами транспорту та зв'язку.

Залежно від  особливостей діяльності комунальних  підприємств, до їх числа відносяться  підприємства, які знаходяться на повному утриманні місцевих бюджетів (заклади освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, спорту, фізичної культури, туризму) та ті, що частково утримуються з місцевих бюдзсетгв(житлово-комунальне і транспортне господарство, заклади культури та підприємства, які працюють на засадах самоокупності, ремонтні, ремонтно-будівельні підприємства, проектні організації).

За сучасних умов значно зростає необхідність об'єктивного  оцінювання фінансового стану підприємств  комунальної власності. Це пов'язано  з тим, що органи місцевого самоврядування повинні прийняти правильне рішення щодо конкретного виробництва. Вони мають з'ясовувати доцільність виділення коштів з місцевою бюджету конкретному підприємству для подальшого його функціонування, його майновий стан, платоспроможність, фінансову стійкість та ступінь ліквідності.

Ринкові умови  господарювання потребують реформування підприємств комунальної власності. Його метою є створення ефективного  ринкового механізму функціонування підприємств комунальної власності  для підвищення рівня обслуговування споживачів шляхом поступового запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на базі реальної вартості цих послуг з одночасним реформуванням галузі.

Основні напрями реформування підприємств комунальної  власності:

- поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного середовища;

- удосконалення  системи управління житлово-комунальним  господарством через його реструктуризацію  та запровадження договірних  відносин між споживачами і  виробниками послуг із забезпеченням  їх правового захисту;

реформування  системи фінансування житлово-комунальним  господарства. Завдання комунальної реформи полягає в:

- трансформації  комунальної сфери на основі  приватизації, використання концесійних  механізмів та фінансової підтримки  комунальної реформи з одночасною децентралізацією управління комунальною галуззю;

- установленні  прийнятних для бізнесу і для  населення тарифів, які були  б економічно обгрунтованими, відшкодовували  витрати підприємств, забезпечували  розвиток та оновлення в житлово-комунальній сфері та враховували платоспроможність населення;

- забезпеченні  фінансової самодостатності територіальних  громад щодо виконання власних  повноважень у цій сфері;

- запровадженні  механізмів громадського контролю, зокрема за прозорістю встановлення тарифів і цін, у тому числі й на природний газ і електроенергію, та тарифів на житлово-комунальні послуги;

- надання адресної  допомоги тим, хто її потребує. Реалізація комунальної реформи можлива за умов:

- упорядкування  наданих пільг з оплати послуг  та джерел їх фінансування;

- упровадження  ресурсозберігаючих технологій  з метою здешевлення вартості  житлово-комунальних послуг та  відловідного зниження тарифів;

- сприяння залученню  інвестицій для розвитку організацій  з обслуговування і ремонту  об'єктів житлово-комунального господарства;

- реструктуризації  заборгованості бюджетів усіх  рівнів підприємствам житлово-комунального  господарства з дотацій, пільг  та субсидій за попередні роки;

- розвитку лізингу  в сфері житлово-комунального  г осподарства;

- запровадження диферем йованої плати за утримання житла та надг,;::-; і: ■-. урахуванням інженерного об..     ■   ■ ; удинків.

3. Фінанси комунальних підприємств. Комунальні платежі

Інститут фінансів комунальних підприємств відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування комунального сектора економіки, наданні цим сектором громадських послуг.

Становлення інституту  фінансів комунальних підприємств  в Україні розпочалося із запровадженням у 1990 р. комунальної форми власності.

Комунальний сектор в Україні включає промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, будівництво, торгівлю і суспільне харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення й інші галузі. Наприклад, як комунальні зареєстровано понад 700 промислових підприємств, на яких зайнято майже 110 тис. чол. Це 8% усіх промислових підприємств України.

Особливості функціонування фінансів комунальних підприємств  в Україні:

• Частина комунальних  закладів не мають самостійних банківських  рахунків, а лише субрахунки, наприклад, школи, дитячі садки та ін. Ще частина комунальних установ і закладів мають змішану систему фінансування - як кошторисну, так і госпрозрахункову.

• Фінанси підприємств  комунальної власності функціонують на основі законодавства, яке регламентує діяльність усіх господарських структур в економіці України.

• Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної  власності має свої особливості, їхній прибуток розподіляється в  порядку, визначеному відповідними місцевими радами згідно із статутами цих підприємств. Статути затверджуються місцевими радами, яким належать вказані підприємства.

• Прибуток підприємств  комунальної власності підлягає оподаткуванню. 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується  до бюджету місцевої ради того рівня, якому належать ці підприємства.

• Місцеві ради можуть надавати пільги або повністю звільняти від оподаткування  підприємства комунальної форми  власності в тій частині, в  якій ні податки зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

• Комунальні підприємства в Україні мають самостійні фінансові  баланси, їхні рахунки не об'єднуються  з бюджетними рахунками органів  місцевого самоврядування.

• Більшість  установ і закладів, що перебувають  у комунальній власності, є самостійними юридичними особами і фінансуються за рахунок місцевих бюджетів на основі кошторисів.

• Фінанси комунальних  підприємств обліковуються в складі фінансів державного сектора економіки.

З фінансами  комунальних підприємств тісно  пов'язані комунальні платежі. Частково проблему необхідності надання відповідних повноважень органам місцевого самоврядування вирішує Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року. У відповідності зі ст. 28 даного закону, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад одержали право на встановлення тарифів на оплату побутових, комунальних, транспортних і інших послуг.

Фінанси підприємств  комунальної форми власності  являють собою складову частину  місцевих фінансів, але їм властиві певні специфічні ознаки, що залежать від особливостей форм класності. Майно підприємств комунальної форми власності є власністю місцевих '.ланів самоврядування, тому для фінансування них підприємств, крім власних джереЯ; з лупаються кошти місцевих бюджетів, а т?'- гц. отримані в

порядку переро;...       між цими підприємствами.

іПідпрі установи комунальної  форми власнє тонують  як у

сфері матерія обництва, так і в невиробничій сфер', ііііаційно їх можна розділити на три групи:

1. Підприємства, що знаходяться на бюджетному  фінансуванні (установи культури, науки, охорони здоров'я, туризму і спорту), як правило фінансуються цілком за рахунок коштів місцевих бюджетів.

2. Підприємства, що частково фінансуються за  рахунок місцевих бюджетів (підприємства  житлового і комунального господарства, транспортні підприємства, що належать місцевим органам влади). Усі вони значною мірою або частково фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

3. Підприємства, що функціонують за принципом  самооплатності (ремонтні, ремонтно-будівельні  і проектні організації).

Таким чином, фінанси  підприємств комунальної форми  власності - складова частина місцевих фінансів, у той же час вони є  самостійною економічною категорією, що відбиває економічні відносини, пов'язані з поділом і перерозподілом вартості валового внутрішньою продукту шляхом формування і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів на місцевому рівні з метою більш повного задоволення житлово-комунальних потреб населення, тобто ця форма власності може самостійно забезпечувати себе фінансовими ресурсами.

Підприємства  комунальної власності мають  понад 20 напрямків діяльності, що охоплюють  практично всі основні сфери  життєдіяльності людини і за своїми функціональними призначеннями поділяються на:

• житлове господарство (житлові і не житлові будинки  й окремі будівлі);

• санітарно-технічне господарство (водопроводи, каналізація, підприємства і санітарного очищення сміття);

• транспортне господарство (автобусні парки, трамвайні і тролейбусні депо, метрополітени і фунікулери);

• комунальну енергетику (електричні, газові і теплові мережі); комунальне обслуговування (готелі);

місцеві дороги.

Житлово-комунальне юсподарство як галузь місцевого господарства було найменш підготоване до ринкових умов господарювання. Це пов'язано з тим, що в умовах адміністративно-командних методів керування оплата за житло тільки частково покривала витрати на його утримання (близько 10%). До 1980 року минулого століття в СРСР за рахунок державного бюджету і коштів підприємств майже цілком здійснювалося нове житлове будівництво, і значна частина витрат була спрямована на капітальний ремонт житлового фонду, тому про самооплатність житлово-ексилуатаційних організацій і госпрозрахунок у цей період не могло бути і мови. У зв'язку з цим, значні кошти з місцевих бюджетів виділялися на утримання комунальних підприємств усіх трьох перерахованих груп.

4. Фінансова діяльність  житлово-експлуатаційного  комплексу

Житлово-комунальне господарство має більше ніж 20 підгалузей. У ньому зосереджено майже 1/4 основних засобів країни, зайнято 5% працездатного населення. Господарсь..у діяльність галузі здійснює понад 5 тисяч підприємств. Основні засоби житлового і оспсдтрства - це. головним чином, будівлі, споруди (житлові будинки, котельні, господарські спої дп та ін.). Житлові будинки складають більше, ніж 90% усіх основних засобів. Що пе • чають па балансі. Основу житлового господар:' гадає житловий фонд. Більша г, .. частина знаходиться в комунальній власності. Час іі'.тового фонду належп:;,:г підприємствам (відомчий фонд).

Житлі чо ведеться за рахунок різних джер> ..пня. зокрема

бюджетних :ігів підприємств, організацій і населенії фінансування

виступає також  довгострокове банківське кредитування.

Утримання житлового  фонду в належному стані потребує проведення капітального ремонту. Капітальний  ремонт здійснюється за рахунок доходів  від оренди, перевищення доходів  над видатками з експлуатації житлового фонду, бюджетних асигнувань.

Житлове господарство було найменше підготовлене до ринкових умов. В умовах адміністративної економіки плата за житло лише частково покривала вартість цих послуг. За рахунок державного бюджету та коштів підприємств майже повністю здійснювалося нове житлове будівництво та капітальний ремонт житловою фонду. Тому питання щодо переведення іх на повний госпрозрахунок та самоокупність є актуальним на сьогоднішній день.

Утримання житлово-комунального господарства має свої особливості. Воно розпочинається з визначення доходів цих підприємств, які, як правило, є меншими за видатки, тому після ретельної перевірки розрахунків підприємств місцеві фінансові органи планують державну дотацію в розмірі, необхідному для збалансування їхніх доходів і витрат. При цьому окремо планується дотація з урахуванням не тільки функціонального призначення підприємств, а й напрямку надання дотації.

Так, житлово-експлуатаційним  конторам надається бюджетна дотація  на покриття збитків від експлуатації житла й інших комунальних  підприємств, перевищення оплаченого ПДВ над отриманим і на покриття різниці в тарифах на тепло, що подається відомчим котельням, а також дотація на капітальний ремонт.