Економічні основи управління фінансовими ризиками підприємства

    Таблиця 2.2. Рівень процентних ставок по депозитам  підприємствам реального сектора  економіки України за період з 2008 по 2010 р.

    Процентні ставки за даними депозитами опинились  і найбільш перемінними: коефіцієнт варіації по гривневим рахункам становить 18,1%, по рахункам в іноземній валюті – 19,3%.

    Звертає на себе увагу також спільна для  кредитних і депозитних ставок тенденція: крива дохідності по кредитним ставкам  має вгнутий характер (зі збільшенням  строковості ресурсів величина процентних ставок знижується із подальшим зростанням для найбільш довгострокових позик), крива по депозитним ставкам має навпаки випуклий характер. Це свідчить про те, що головним фактором при формуванні процентної політики вітчизняних банків є інфляційний ризик.

    Одним з основних

    Необхідно відмітити, що у структурі пасивів  підприємств України спостерігається  стійка тенденція зниження частки власних  засобів за рахунок зростання  частки довгострокових зобов’язань. Так, на 1.01.2011 частка власного капіталу у  промисловості становила 46,6%, частка довгострокових ресурсів – 13,7%. У сфері  торгівлі частка власних засобів  досягає тільки 11,2, у будівництві  – 21%. У цілому же по підприємствам даний показник дорівнював 42,6%. Така тенденція свідчить про те, що реалізація процентного ризику для підприємств реального сектору економіки з високою ступеню ймовірності може перерости у кризу платоспроможності.

    Заслуговує  особливої уваги також таке явлення, як інфляція і, відповідно, інфляційний  ризик. Інфляція на функціонування підприємств  реального сектору економіки  у якості:

• Індексу споживчих цін  - на підприємства – виробників продукції промислового значення впливає переважно шляхом зниження норми збережень населення, у результаті чого знижуються об’єми ресурсів, що є у банківській системі для кредитування розвитку промисловості;
• Індексу цін виробників промислової продукції – відбувається зростання вартості сировинних ресурсів і комплектуючих для промислових підприємств. Ступінь такого впливу буде залежати від здатності економічних суб’єктів скоректувати ціну на свою продукцію, чутливо не втратив у об’ємах продажу. А це, у свою чергу, буде визначатися:
• Часткою кінцевого та «виробничого» споживання продукції (від платоспроможності відповідних споживачів);
• Частки експорту у загальному обсязі продаж – як правило, зростання інфляційних процесів тягне за собою зростання курсу іноземної валюти, а це, у свою чергу, дозволяє компенсувати експортоорієнтованим підприємствам за рахунок зростання їх доходів збільшення вартості споживчих ресурсів.
• Ступеня конкурентоздатності продукції на зовнішніх ринках – низька доля високотехнологічного експорту вітчизняних підприємств ставить їх у значну залежність від кон’юнктури цін на світових ринках сировини.

    Особливістю структури вітчизняної економіки  також є висока залежність цінової  політики деяких галузей від роботи металургійної галузі. Не дивлячись на те, що на металургію припадає не більше 40% готового експорту, є усі основи вважати, що з урахуванням діяльності суміжних галузей попит на її продукцію поки що майже повністю визначає перспективи росту для економіки у цілому (на 1% приросту виробництва металургійної продукції приходиться 1% росту чи зниження ВВП). Таким чином, саме від еластичності обсягів виробництва підприємств металургії до зміни цін, у значної мірі залежать можливості та перспективи взаємозалежних секторів промисловості.

    В умовах зростання  індексу цін виробників промислової продукції зростає залежність підприємств від зовнішніх джерел фінансування дефіциту ліквідності. Разом з тим, це можливо тільки при відсутності проблем із ліквідністю у банківській системі. Так, у 2008 році відбулося збільшення дебіторської заборгованості підприємств на 60%. На початку 2009 року почала зростати дебіторська заборгованість – її зростання становило 4%. Це свідчить про те, що уже у 2008р. – на початку 2009 р. реальний сектор економіки почав втрачати ліквідність, а зростання інфляційних процесів перевищило рівень, при якому інфляція позитивно впливає на розвиток економіки.

    На  основі проведеного аналізу можна  зробити наступні висновки:

• На основі через мірної ліквідності, що сформувалася на внутрішньому та зовнішньому ринках капіталу підприємства реального сектору економіки за останні роки накопили значний ризиковий потенціал, як у частині вразливості валютному, так і процентному ризикам;
• У сукупності з ризиком інфляції даний ризиковий потенціал може бути безболісним для економіки тільки у випадку постійного притоку урівноважуючого валютний ризик іноземного капіталу, а також фінансової підтримки вітчизняних банків із наявністю дешевих кредитних ресурсів;
• Значною мірою рішення проблеми кроїться у подоланні структурного дисбалансу вітчизняної економіки. Без відповідної реструктуризації (у тому числі формування внутрішнього попиту, високотехнологічного експорту, більш високої частки виробництва продукції для кінцевого споживача) будь-які дії монетарної влади не зможуть досягти бажаного довгострокового ефекту.

    На  основі отриманих даних о вразливості  підприємств до впливу фінансового  ризику здійснюється адаптація до регулювання  фінансових ризиків та їх оцінки.

    Таким чином, управління фінансовими ризиками на підприємстві зводиться до рішення  наступних задач:

• Оцінка діапазону впливу фінансових ризиків;
• Оцінка фінансового потенціалу, що мається у підприємства для здійснення ефективного управління фінансовими ризиками;
• Управління факторами фінансової рівноваги з метою зниження ступеня ураженості підприємств до впливу фінансових ризиків;
• Компенсація наслідків впливу фінансових ризиків.

    Представлені  задачі покликані вирішити комплекс механізмів управління фінансовими  ризиками підприємства, включаючи механізм оцінки фінансових ризиків, механізм управління факторами фінансової рівноваги і механізм компенсації наслідків впливу фінансових ризиків.

    Сформована  концепція управління фінансовими  ризиками підприємства представлена на рис. 2.2.