Економічні основи управління фінансовими ризиками підприємства

Розглянемо  локальні джерела виникнення фінансових ризиків.

1. Високий рівень корупції. Масштаби корупції у країнах світу оцінюються за індексом сприйняття корупції, що складається громадською організацією «Transparence International». У 2010 році до рейтингу було включено 178 країн, де Україна посіла 134 місце. Для порівняння: у 2007 році наша країна посідала 118-е місце з 179 країн; [3]
2. Значний рівень дебіторської і кредиторської заборгованостей між суб’єктами господарювання. Дебіторська і кредиторська заборгованості протягом 2010 року невпинно зростали (Табл. 1). Особливо небезпечною є тенденція до збільшення довгострокових та прострочених дебіторської і кредиторської заборгованостей, що породжує ризики ліквідності, оборотності, фінансової стійкості тощо [4].
3. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу України. У структурі міжнародної торгівлі   нашої держави імпорт значно перевищує експорт, що спричиняє збільшення попиту на іноземну валюту з боку імпортерів та появу низки фінансових ризиків: девальвації, ліквідності, фінансової стабільності тощо. Згідно з офіційною статистикою за січень-липень 2011 року імпорт перевищив експорт більш ніж на 66 млн. дол. США (Табл. 2). Структура торговельного балансу також є незадовільною, оскільки переважають товари сировинних галузей: металургійні (34,3%) та мінеральної продукції (14,9%) [4].
4. Низька конкурентоспроможність країни й вітчизняного бізнесу. Так, за рейтингом Всесвітнього економічного форуму у 2011 році наша держава посіла 82 місце із 142 за індексом глобальної конкурентоспроможності [2, с. 105].
5. Незначний обсяг інвестицій та їх асиметричність. Попри позитивні тенденції останніх декількох років загальний обсяг інвестицій залишається незначним у розрахунку на чисельність населення України та порівняно з економічно розвинутими країнами світу (Рис. 1.3). За період незалежності обсяг прямих іноземних інвестицій становить менше 50 млрд. дол. США. Водночас протягом 2007-2008 років істотно зросли прямі інвестиції з України, перевищивши 6 млрд. дол. США [4].

    Рис.1. 3. Прямі іноземні інвестиції в Україну та з неї протягом 1995 - 2011

    Асиметричність  інвестування проявляється в тому, що основна частка інвестицій припадає на столицю України місто Київ (Рис. 1.4). Обсяг інвестицій у Києві протягом січня – червня 2011 року більш ніж у десять разів перевищував обсяг інвестування у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Чернівецькій, Кіровоградській і Тернопільській областях. Подібною є ситуація й у інших країнах із трансформаційною економікою – Росії, Молдові, Грузії та ін.[4].

    Рис. 1.4. Освоєно капітальних інвестицій за січень – червень 2011 року.

6. Нерозвиненість вітчизняного фондового ринку. Вітчизняний фондовий ринок перебуває на стадії зародження Хоча фондовий ринок в Україні формально існує вже понад 17 років, із часу ухвалення Закону «Про цінні папери та фондову біржу», процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку відбувається повільно та ще далеко не завершений. Наприкінці 2009-го капіталізація ринку акцій становила 199 млрд. грн., а загальний обсяг торгів акціями – 6,1 млрд. грн., що значно менше, ніж у країнах Східної Європи (Румунія, Польща, Чехія) [2, с. 108].
7. Низький рівень інноваційної активності підприємств. Особливо низька інноваційна активність спостерігається в діяльності промислових підприємств. Зокрема, за 2009 рік частка підприємств, що впроваджували інновації, становила лише 11,5 % (для порівняння: у високорозвинутих країнах цей показник вищий за 70%) [2, с. 109].
8. Значна кількість збиткових підприємств за всіма видами промислової діяльності. Більш ніж третина вітчизняних підприємств є збитковими, а загальний обсяг збитків за 2010 рік становив – 88 млрд. грн. [2, с. 109].
9. Висока інфляція. Згідно з офіційною статистикою індекс споживчих цін на товари й послуги за 2010 рік становив 109,4 % [4].
10. Високий рівень злочинності.

    Мікроекономічні причини фінансових ризиків поділяються  за етапом виробничо-господарської  діяльності підприємства: входу, перетворення або виходу.

    Специфічні  причини виникнення ризиків пов’язані  з такими особливостями діяльності підприємства, як галузь діяльності, організаційно-правова  форма, життєвий цикл підприємства.

    З урахуванням зазначених принципів, функцій та джерел виникнення зорганізується процес управлення фінансовими ризиками на кожному конкретному підприємстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 2. Аналіз ступеню вразливості підприємств до впливу фінансових ризиків в Україні

    Управління  та ризик – взаємозалежні елементи економічної системи. На жаль, розвиток системи управління ризиком у  останні роки позбавлено стратегічно  продуманого плану, майже всі  підприємства зараз покривають втрати тільки за свій рахунок, що веде до втрати капіталу, банкрутству підприємств. Пошук шляхів захисту інтересів  підприємств від непередбачених чи систематично виникаючих ризиків, зв’язан  із рядом факторів:

• Фінансовий стан багатьох українських підприємств не дозволяє використовувати навіть невелику долю своїх ресурсів на видатки по страхуванню. У 2010 році більше 34% підприємств були визнані неплатоспроможними, їх обсяг заборгованості у 1,25 рази перевищував обсяг ВВП;
• Фінансові можливості українських страховиків невеликі відносно покриття крупних ризиків, так як більшість страхових компаній України не мають уставного капіталу на рівні мінімальних законодавчих вимог;
• Сучасна економіка характеризується зростанням рівня ризиків і статистики збитків. Наприклад, у 2020 році із загального числа пожеж 28% відбулося на підприємствах, але збитки за ними склали 64% загальної суми.

    У зв’язку з тим, що економіка України  накопила великий сукупний дисбаланс, який мав усі можливості для прояву при розвитку неприємного сценарію на світових фінансових, товарних та інвестиційних ринках, як ніколи актуальним є розгляд питань аналізу накопиченого ризикового потенціалу підприємств реального сектору економіки з точки зору їх вразливості до впливу фінансових ризиків макросередовища.

    Необхідно відмітити, що оцінка вразливості до дестабілізуючих факторів є одним  із основних підходів до визначення рівня  стабільності функціонування фінансово-кредитної  системи держави, різних депозитних та інших фінансових установ.

    Основуючись на доступні данні Державного комітету статистики, а також монетарних показниках НБУ, проаналізуємо ступінь вразливості  вітчизняних підприємств до впливу валютного, процентного та інфляційного ризиків.

    Традиційно  ступінь вразливості до валютного  ризику оцінюється на основі визначення величини валютної позиції. У зв’язку з тим, що у якості підвидів валютного ризику виділяють його трансакційні та трансляційні варіанти, розглянемо валютні позиції підприємств окремо по трансляційному і трансакційному валютним ризикам. При цьому валютна позиція по трансляційному ризику оцінюється на основі різниці між монетарними статтями пасивів та активів у іноземній валюті. У даному випадку валютний ризик відображає можливість зміни офіційного курсу валюти, установленого НБУ.

    Валютна позиція, що відображає вразливість  трансляційному валютному ризику розраховується як сума валютної позиції по зовнішнім  і внутрішнім зобов’язанням та активами.

    Валютна позиція, що відображає вразливість  трансакційному валютному ризику визначається на основі розрахунку чистого грошового  потоку підприємства у іноземній  валюті.

    Зростання валютної позиції, що відображає трансляційний  валютний ризик підприємств, з 2005 по 2010 р. склало більше 5 разів (з 7815 млн. дол. США до 45562 млн. дол.. США відповідно): за внутрішніми зобов’язаннями та активами валютна позиція виросла в 7,5 разів, за зовнішніми – в 5,1 разу. Для порівняння: загальна чиста міжнародна інвестиційна позиція України за цей же період збільшилась в 0,64 разів. Кардинальної зміни також зазнала  міжнародна інвестиційна позиція банків, яка виросла за аналогічний період в 24 разів. Такім чином, її величина доволі сумісна з величиною відкритої валютної позиції вітчизняних підприємств, що склала 28554 млн. дол. США за зовнішніми операціями (Рис.2.1) .

    Рис. 2.1. Динаміка відкритої валютної позиції  підприємств, що відображає вразливість  до впливу трансляційного валютного  ризику в Україні за 2005 – 2010 рр.

    Оцінюючи  потенціал стійкості відкритої  валютної позиції і збереження її тенденцій, необхідно відмітити, що чисті зовнішні довгострокові зобов’язання та активи склали у 20010 році 50% у загальній  валютній позиції. Найменше значення даного показника було у 2002 р. – 21%. Загалом, збільшення частки чистих довгострокових зобов’язань та активів у загальній  валютній позиції, з одної сторони, знижує рівень гнучкості управління, з іншої, збільшує прогнозованість  вразливості валютному ризику.

    Про ситуацію, що склалася свідчить наявність  значного розриву між величиною  отриманих кредитів та наявних депозитів у іноземній валюті. Так, найбільша сума такого дисбалансу накопилася у сфері торгівлі – 48657 млн. грн..; 10805 млн. грн.. – у будівництві, 13788 млн. грн.. – за операціями з нерухомістю.

    З метою аналізу ступеня вразливості  підприємств до процентного ризику як можливості збільшення видатків по обслуговуванню боргу чи зниження доходів  за депозитними вкладами визначимо: види кредитів та депозитів, найбільш вразливі до зміни їх вартості та доходності відповідно; реальну вартість запозичених засобів; можливість підприємств забезпечити покриття процентних платежів.

    Аналізуючи  динаміку вартості запозичених ресурсів для підприємств, потрібно звернути увагу на величину середньої процентної ставки (Табл. 2.1).

    Табл. 2.1. Рівень процентних ставок по кредитам підприємствам реального сектора економіки України за період з 2008 по 2010 р.

    Дана  ставка, з однієї сторони, відображає відношення банків до ступеня ризикованості  кредитування різної строковості, а  також до ступеня їх уподобання для  кредитора в залежності від стану  її ліквідності. З іншої сторони, для підприємств її поточний рівень буде визначати ступінь небезпеки  можливого збільшення її величини. У аналізованому періоді найбільш дорогими для підприємств ресурсами, як у національній, так і у іноземній валюті було овердрафтне кредитування (16,8% і 15,7% відповідно), а також довгострокові займи на строк більше п’яти у гривні (10,4%) та строковістю до п’яти років – в іноземній валюті (11,8%). І якщо перша ситуація визначається високим кредитним ризиком, то надання більш дорогих довгострокових гривневих ресурсів банками – високими інфляційними очікуваннями.

    При аналізі процентного ризику по депозитам  підприємств необхідно виділити мінімальне середнє значення їх дохідності – саме це значення є точкою відліку  для оцінки найбільш уразливих до ризику процентних ставок депозитів  з різним ступенем строковості. Виходячи із даних, представлених у таблиці 2.2, найменш доходними для підприємств були короткострокові депозити в національній та іноземній валютах.