Альтернативи шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України

· зростання  видатків пропорційно зі зростанням доходів бюджету (це гарантуватиме  збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі);

· прогнозована й стійка система надходжень, що, в свою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматизованих систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних компютерних технологій, створення автоматизованих інформаційних баз і банків даних.

Необхідно також  запровадити чітке розмежування податків, що зараховуються до державного й місцевих бюджетів, розширити права  органів місцевого самоврядування у сфері оподаткування¹.

Отже, на завершення ми можемо констатувати, що досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення фінансового механізму в кожній із його складових. Економічною наукою завжди здійснювався пошук найефективніших форм і методів удосконалення фінансового механізму, і в більшості наукових джерел він одержав назву системи державного макроекономічного регулювання.

Склад і структура  доходів Державного бюджету характеризують загальну фінансово-економічну та політичну ситуацію в державі.

 

1.2 Сутність  і склад доходів місцевих бюджетів

Закономірністю  функціонування місцевих фінансів є  становлення системи самостійних  місцевих бюджетів. Основну роль в  цьому процесі відіграють доходи, видатки та способи, на основі яких вони формуються.

Основу самостійності  місцевого бюджету складають  власні й закріплені доходи. Самостійність  бюджетів забезпечується наявністю  власних доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання².

Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.

Загальний фонд включає надходження з поточного  або реєстраційного рахунку фінансового  органу на поточний або реєстраційний  рахунок платіжними дорученнями, в  якому вказуються суми засобів, виділених  на видатки установ в розрізі кодів економічної класифікації.

Спеціальний фонд формується з конкретно визначених джерел надходжень і використовується на фінансування конкретно визначених цілей.

За джерелами  доходи місцевих органів влади поділяють  на податкові доходи, неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), а також трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

Власні доходи - це доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому  органу влади. Згідно зі статею 69 Бюджетного кодексу України до власних доходів  місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) місцеві податки  та збори, що зараховуються  до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100% плати за  землю - для бюджетів міст Києва  та Севастополя; 75 % плати за землю  - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення та їх об' єднань;

3) податок із  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів у частині, що  зараховується до відповідного  бюджету;

4) надходження  сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5) податок на  промисел, що зараховується до  бюджетів місцевого самоврядування;

6) надходження  дивідендів, нарахованих на акції  (частки, паї) господарських товариств,  що є у власності відповідної  територіальної громади;

7) плата за  забруднення навколишнього природного  середовища у частині, що зараховується  до відповідного бюджету;

8) кошти від  відчуження майна, яке знаходиться  у комунальній власності, в  тому числі від продажу земельних  ділянок несільськогосподарсь-кого призначення, що перебуває у комунальній власності;

9) фіксований  сільськогосподарський податок  у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за  оренду майнових комплексів, що  знаходяться у комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за  гарантії щодо виконання боргових  зобов 'язань;

13) гранти та  дарунки у вартісному обрахунку;

14) власні надходження  бюджетних установ, що утримуються  за рахунок коштів відповідного  бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за  спеціальне використання природних  ресурсів місцевого значення;

17) інші надходження,  передбачені законом.

Законом України "Про місцеві Ради, місцеве  та регіональне самоврядування" надано право місцевим радам встановлювати на своїй території місцеві податки та збори. Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року визначений їх перелік і максимальні ставки. Серед них комунальний податок (до 10% річного фонду оплати праці, який розрахований, виходячи із непо-даткуваного мінімуму доходів громадян), податок із реклами (до 0,1% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час), готельний збір (до 20% добової вартості найманого житла), ринковий збір (до 20% для громадян і з мінімальних зарплат для юридичних осіб), збір за паркування автотранспорту (до 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у спеціально обладнаних місцях та до 1% - у відведених), збір за участь у бігах на іподромі (до 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного коня), збір за виграш у бігах (до 6% суми виграшу), збір за видачу ордера на квартиру (до 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), курортний збір (до 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі (до 5% надбавка до плати за участь у грі), збір за право використання місцевої символіки (до 0,1% вартості виробленої продукції для юридичних осіб та 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з громадян-підприємців), збір за право проведення кіно- і телезйомок (не більше суми фактичних витрат місцевої влади), збір за проведення місцевих аукціонів (не більше 0,1% вартості майна, що виставляється на продаж), збір на видачу дозволу на розміщення об' єктів торгівлі (до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для постійних міст торгівлі і до 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одноразову торгівлю), збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон (до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для юридичних і фізичних осіб України та від 5 до 50 доларів США для іноземних фізичних і юридичних осіб).

Закріплені  доходи - це доходи, які закріплюються  за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів усіх рівнів бюджетної системи встановлений Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року¹.

У статті 66 Бюджетного кодексу встановлено перелік  закріплених доходів республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Це - 25% прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території; 25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області; плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Ці доходи враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

У цій самій  статті Бюджетного кодексу України  закріпленими доходами районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбю-джетних трансфертів, вважаються: 50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об' єднань; 15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об' єднань; плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями; плата за державну реєстрацію суб' єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями; надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Як зазначається у статті 64 Бюджетного кодексу, до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов' язкові платежі):

1) з доходів  фізичних осіб частині, визначеній  статтею 65 цього Кодексу;

2) державне мито  в частині, що належить відповідним  бюджетам;

3) плата за  ліцензії на впровадження певних  видів господарської діяльності  та сертифікати, що видаються  виконавчими органами відповідних  рад;

4) плата за  державну реєстрацію суб' єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за  торговий патент на здійснення  деяких видів підприємницької  діяльності (за винятком плати  за придбання торгових патентів  пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пу-нктами),що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження  адміністративних штрафів, що  накладаються виконавчими органами  відповідних рад або утвореними  ними в установленому порядку  адміністративними комісіями;

7) єдиний податок  для суб' єктів малого підприємництва  у частині, що належить відповідним  бюджетам¹.

Нормативи відрахувань  від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування такі:

1) 100% загального  обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території міст Києва і Севастополя, зараховується до бюджетів цих міст;

2) 75% від загального  обсягу податку з доходів фізичних  осіб, що справляється на території  міст республіканського (Автономної  Республіки Крим) та обласного значення зараховуються до бюджетів відповідних міст;

3) до бюджетів  міст районного значення, сіл,  селищ чи їх об' єднань зараховується  25% від загального обсягу податку  з доходів фізичних осіб.

У 1996 р. прийнято Конституцією України і в цей  термін закріплені доходи не згадуються. У Законі України "Про Державний бюджет на 1998 р." вперше зроблено спробу розділити доходи між державним бюджетом України і місцевими бюджетами загалом шляхом повного їх закріплення. За місцевими бюджетами повністю закріплені місцеві податки та збори, прибутковий податок із громадян, податок на прибуток підприємств, податок із власників транспортних засобів, податок на промисел, плату за торговий патент на певні види підприємницької діяльності, плату за землю, 80 % доходів від приватизації підприємств комунальної власності, доходи від збору за забруднення довкілля, надходження відрахувань і збору на ремонт та утримання доріг загального користування¹.

Основну частку доходів (75-85%) місцевих бюджетів становлять регульовані доходи, тобто доходи, які розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

Окремі доходи стануть до певної міри закріпленими і регульованими одночасно. Це стосується ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку з  доходів фізичних осіб, плати за землю, доходів від приватизації державного майна тощо.

 

 

2. АНАЛІЗ  ПОКАЗНИКІВ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ  ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

 

2.1 Аналіз  дохідної частини державного  бюджету

Бюджетні доходи виступають як результат розподілу  вартості ВВП між суб'єктами економіки та стають об'єктом подальшого розподілу зосередженого в розпорядженні держави його частки¹. Від оптимальності цих процесів залежить сталий економічний розвиток країни. Питання аналізу та прогнозування доходів державного бюджету, виявлення резервів їх зростання набувають особливої актуальності в умовах перезавантаження системи фінансів українського суспільства на інноваційних засадах².

Адекватна бюджетна політика в контексті формування доходної частини бюджету є важливим засобом управління і складає підгрунтя соціально-економічного розвитку. Дослідження, аналіз, виявлення основних тенденцій бюджетно-податкових надходжень є першочерговими завданнями розробки ефективної бюджетно-податкової політики.

При аналізі  бюджетної політики в контексті  формування бюджету важливими є планові показники доходної частини бюджету, тому у дослідженні використовувалися саме ці показники. Дані щодо динаміки запланованих надходжень до Державного бюджету України (а також ВВП) за період 2010-2011 років наведено в таблицях 2.1-2.3.

 

 Таблиця 2.1 - Динаміка BBП України у 2009-2011 рр

Обсяги, млрд.грн/роки	2009	2010	2011
ВВП	912,6	1095	1146

 

Спостерігається загальна тенденція збільшення надходжень до бюджету. При цьому загальні обсяги надходжень зростають з 20 до 28% ВВП, що в основному обумовлюється зростанням податкових надходжень. Відносне зростання величини складової податкових надходжень у загальному обсязі - з 66 до 84%. На всьому часовому інтервалі спостерігається стабільність неподаткових надходжень - практично на рівні 6-7%. Падіння майже на два відсоткових пункту спостерігається лише у 2011 р. Обсяг інших складових надходжень бюджету не перевищу 1% ВВП. Згідно з обсягами надходжень доцільно по-перш за все проаналізувати динаміку структури податкових надходжень, зокрема, динаміку найбільш значущих податків - податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

 

Таблиця 2.2 - Динаміка надходжень до Державного бюджету України у 2009-2011 pp.

Обсяги надходжень роки	2009	2010	2011
РАЗОМ млрд. грн.	246.38	260.36	278.96
%ВВП	27.00	27.25	27.94
Податкові надходження, млрд.. грн.	178.68	203.0	234.3
%ВВІІ	19.58	21.24	23.46
Неподаткові надходження, млрд.. грн	63.84	55.4	43.0
% ВВП	7.00	5.80	4.30
Доходи від операцій з капіталом, млрд.. грн	2.55	0.8	0.2
%ВВІІ	0.28	0.08	0.02
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних  організацій, млрд.. грн	0.84	0.7	0.9
% ВВП	0.09	0.07	0.09
Цільові фонди, млрд.. грн	0.48	0.5	0.2
% ВВП	0.05	0.06	0.02
Офіційні трансферти, млрд.. грн	8.94	7.1	2.5
% ВВП	0.98	0.74	0.25
ВСЬОГО, млрд. грн.	255.33	267.5	281.5
% ВВІІ	27.98	27.99	28.19