Сенсуалістична етика, етичний скептицизм Девіда Юма

Міністерство  освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г. С. Сковороди 
 
 

Факультет психології і соціології

Кафедра культурології 
 
 

Курсова робота 

Сенсуалістична  етика, етичний скептицизм

Девіда  Юма 
 
 

                                          Студентки II курсу групи 23-ПЕ

                                          Коваль Альона Вікторівна

                                          Науковий керівник:

                                          доцент кафедри  культурології,

                                          кандидат філософських наук

                                          Резнікова Лілія Валентинівна 
 
 
 

Харків-2010

План

     Вступ………………………………………………………………………..3

     Розділ 1. Витоки етичних напрямків Девіда Юма:

     1.1.Англія XVIII століття……………………………………… ……........5

     1.2.Філософські та етичні ідеї пануючі в Англії XVIII ст..…………..….8

     1.3 Життя та творча діяльність Девіда Юма………………………...…..11

     Розділ 2. Загальна характеристика етичного вчення Девіда Юма

     2.1.Основні етичні поняття Девіда Юма.……………………………......15

     2.2. Основні етичні ідеї Девіда Юма……….……………………….…...21

     2.3. Вплив етичних напрямків Девіда Юма на розвиток філософської та етичної думки……………………………………………………………….……26

     Розділ 3. Можливості використання вчення Девіда Юма в сучасному житті…………………………………………………………………..………….29

     Висновок…………………………………………………………………..31

     Список  використаних літературних джерел…………………………….33

     Додаток…………………………………………………………………….35

 

     Вступ

     Актуальність  теми.

     Останні сто років історії філософії  характеризуються підвищеним інтересом до теоретичного спадку Давида Юма. «... В наші теперішні роки про Юма і особливо про «Трактаті» пишуть більше, ніж будь-коли в минулому» [29], - говорив Норман Кемп Сміт в урочистій промові 7 липня 1939 р. на філософському симпозіумі в Единбурзі, присвяченому світогляду Юма. «Трактат» - це твір генія »[19, с. 561] - стверджує Сміт у своєму дослідженні на ту ж тему. Ще М. Вундт у своєму «Введення у філософію» визнавав, що починаючи з другої половини XIX ст. в західній філософії почався свого роду «ренесанс Юма», пов'язаний з діяльністю англійських позитивістів. Нині, говорячи про підсумки цього «ренесансу», Д. Пассмор стверджує, що Юм виявився «відкривачем нових шляхів думки» і філософом, який більше за всіх уміє виводити читачів з догматичної рівноваги тим скептичними поглядами Піррона і П'єра Бейля, Юма і Томаса Гекслі, Карнеада і Бертрана Рассела є і схожості й суттєві відмінності. Юм бачив свій скептицизм у тому, що він прокладав середній напрямок між попереднім або методичним скепсисом Декарта і надмірним - руйнують усе скепсисом Піррона.

     Скептицизм Юма дійсно пережив еволюцію. Про неї свідчать і розчарування Юма в концепції особистості як «пучка перцепції», і заміна поняття «симпатії» поняттям «доброзичливості». Істота ж цієї еволюції полягала, на наш погляд, у поступовому розвитку у Юма скепсису, але не з приводу принципів скептицизму взагалі, а з приводу тієї конкретної форми, яку скептицизм прийняв саме в його власній філософії. Неопозитивістські юмісти XX ст., як правило, залишали без уваги саме цей аспект його скепсису, тим більше що самі засновники «Віденського гуртка» самокритичністю не страждали. Тим часом Юм, направивши скепсис проти своєї ж теорії пізнання та етики, привів їх до фіаско. Г. Шпeтт помиляється, вважаючи, що Юм починав зі «здорового  гносеологічного скептицизму», але він має рацію, визнаючи, що Юм прийшов до скептичного безвиходу. У цьому була трагедія філософії Юма. Він намагався лише зберегти хорошу міну при поганій грі, коли посилався на те, що лише лінощі думки й життєвий практицизм заважають йому прийти до повного скептичного заперечення. Він прийшов до такого заперечення, але не стосовно людських знань взагалі, а щодо можливостей їх теоретико-пізнавальної оцінки, сказати ж про це в повний голос не наважувався. Не дивно, що ні Шлік, ні Рассел не захотіли бути спадкоємцями трагедії Юма. Але вони не захотіли і відмовитися від нього: тому вони не зважилися на відкритий суд над своїм прабатьком, хоча і відійшли від «чистого» юмізма в ту або іншу сторону.

     Суперечність самозаперечення, що руйнувала філософію Юма, було родинно протиріччя, що лежить в основі скептицизму взагалі: сумнів у можливостях і результати пізнання не дозволяють будувати ніякої філософії, яка затвердила б якийсь надійний «острівець» безумовно даного, піддавши заперечення все інше. Неможливо стверджувати ні одного з тих тез, на яких намагався «закріпитися» Юм: ні того, що існують ідеї, які зводяться всі до відтворення вражень, ні того, що існують звичка і «симпатія» як початкові і загальні властивості будь-якої психіки і т.д. Але не можна стверджувати і правоту будь-яких інших тез про «остаточних елементи» пізнання, які замінили б собою юмівське, але залишилися б в рамках скептицизму. Доля «логічного атомізму» Вітгенштейна і Рассела - прямий тому приклад.

     Об’єктом  дослідження виступає філософія Д. Юма та її сучасні інтерпретації.

     Предметом дослідження є гуманістичний зміст людської природи у філософському вченні Д.Юма.

     Мета. Розкрити сутність етичних поглядів Девіда Юма, та їх значення у розвитку культури XVIII ст.

 

      РОЗДІЛ 1. ВИТОКИ ЕТИЧНИХ  НАПРЯМКІВ

ДЕВІДА  ЮМА.

     1.1. Англія XVIII століття.

     XVIII ст. було часом формування конституційної монархії. Цьому сприяли значні перетворення в промисловості. У середині XVIII ст. в Англії вже існувала досить розвинута промисловість. Країна була найбільшим ринком Європи. Значну частину промислових товарів виробляли мануфактури. Поділ праці на мануфактурах спричинив суттєве вдосконалення окремих операцій, що підготувало грунт для заміни ручної праці машинною. Кошти для запровадження технічних новинок надходили від заморської торгівлі, використання рабської праці на цукрових, тютюнових і бавовняних плантаціях у колоніях.

     Передумови  для переходу промислового виробництва  на вищий рівень розвитку були підготовлені попередніми подіями в Англії. На цей час у країні майже завершився аграрний переворот, який розпочався в XVI ст. і був пов'язаний із процесом обгороджування. У 1677 р. парламент видав закон, згідно з яким селяни й дрібні фермери мали документально підтвердити свої права на землю. Таких документів майже ніхто не мав і лендлорди (великі землевласники) стали вважати колишніх власників орендарями, у яких будь-коли можна відібрати землю.

     У  XVIII ст. було прийнято понад тисячу парламентських актів, які надавали землевласникам право на здійснення обгороджування. З одного боку, це сприяло збільшенню й поліпшенню технологій у сільському господарстві. Адже тільки великі землевласники мали можливість покращувати породи худоби й застосовувати сівозміни, що давало можливість підвищувати продуктивність тваринництва, особливо вівчарства, і збирати більші врожаї зернових. З іншого боку, обгороджування призводило до розорення більшості селян, змушених ставати найманими робітниками, зокрема й на мануфактурах.

     У наслідок цих процесів у середині  XVIII ст. в Англії склалися передумови для промислового перевороту, тобто для переходу від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики.

     Найефективнішими  стали винаходи в текстильній  галузі. Зусилля багатьох винахідників увінчалися успіхом у 1733р., коли механік Джон Кей приладнав до ткацького верстата «летючий» човник. Він запускався в рух не ногою ткача, а за допомогою спеціальних важелів. У 1738 році створено першу прядильну машину з механізованим процесом прядіння. Щоправда, запускалася ця машина ще вручну.

     Подальшим кроком стало винайдення нового типу двигуна. Перші кроки у цьому  напрямку зробив Томас Ньюкомен, який у 1705 році сконструював паро-атмосферну поршневу машину для відкачування води з шахт.

     Запровадження машинного виробництва сприяло появі фабрик, що у 60-х роках  XVIII ст. привело до промислового перевороту в Англії. Промисловий переворот в Англії спричинив небувале економічне піднесення. Стрімко розвивалися текстильна промисловість, металургія, транспорт, зовнішня і внутрішня торгівля, зріс видобуток вугілля. з'явилися нові промислові центри – Ліверпуль, Манчестер, Лідс, Бірмінгем. У містах стрімко зростала кількість населення. Центр промисловості перемістився на північ. Лондон став провідним осередком міжнародної торгівлі, а Англія країною міст, фабричних селищ і містечок. Сформувалася нова соціальна група – наймані робітники. Сільське населення натомість зменшилося.

     У зв'язку із запровадженням машинної праці  та збільшенням кількості продукції  ціна на промислові товари зменшилася. Активізувалася зовнішня торгівля, особливо з колоніями та аграрними країнами, що збільшувало прибутки англійських підприємців. Промислова буржуазія стала найбагатшою верствою населення. Одночасно зросла кількість найманих робітників на заводах і фабриках. Їхнє становище суттєво відрізнялося від працівників мануфактур, які мали підсобне господарство та інші джерела прибутків.

     На  фабриках працювали сотні робітників, серед них сироти й діти бідняків, тобто найдешевша робоча сила. Тривалість робочого часу становила 15-18 годин. Із винайденням гасових ліхтарів робітники стали працювати і в нічну зміну. Вихідних днів законодавство не передбачало, а допомога у зв'язку з хворобою чи інвалідністю не виплачувалися. Діти та жінки мали меншу платню. Робітники працювали й жили в антисанітарних умовах.

     Така  ситуація спонукала робітників до боротьби за свої права: вони вимагали підвищення заробітної плати, зменшення робочого часу, покращення умов праці. У 60-70-х  роках XVIII ст. робітники почали руйнувати машини та розбивати верстати. Це був рух так званих луддитів.

     Промисловий переворот і технічний прогрес  зумовили необхідність здобуття якісної  освіти: технічну, щоб працювати  на  фабриці,  та економічну –  для ведення власної справи. Дедалі більше англійців прагнули отримати шкільну й університетську освіту. У цей час почала формуватися так звана технічна інтелігенція.

     З'явилися  й перші економічні дослідження, у яких обґрунтувалися переваги промислового виробництва. Автором популярної економічної  теорії був Адам Сміт. У праці «Дослідження про природу й причини батства народів» учений доводив, що процвітання суспільства залежить від праці кожного – коли людина сумлінно працює заради свого блага, вона створює добробут усього суспільства. Адам Сміт виступав за панування приватної власності, вільної конкуренції та невтручання держави в справи приватного бізнесу.

     Отже, у XVIII ст. Англія стала на шлях капіталістичного розвитку. Унаслідок промислового перевороту в країні формується ринкова економіка й індустріальне суспільство [10, с.174-179].

     1.2. Філософські та етичні ідеї пануючі в Англії XVIII ст.

     У XVIII ст. особливо поширилася філософська  та суспільно-політична думка французьких просвітителів. До найвидатніших діячів французького Просвітництва відносяться філософи, письменники, суспільні діячі: Жан Мельє (1664— 1729 рр.), Вольтер (справжнє прізвище та ім'я Арус Марі-Франсуа, 1694—1778 рр.), Шарль Луї Монтеск'є (1689— 1755 рр.), Дені Дідро (1713—1784 рр.), Жан Жак Руссо (1712— 1778 рр.), Клод Андріан Гельвецій (1715—1771 рр.).

     Важливу роль у формуванні нових уявлень  і розповсюдженні ідей французького Просвітництва відіграло видання  багатотомної «Енциклопедії або  тлумачного словника наук, мистецтв і  ремесел», яка виходила у 1751—1780 рр. Засновниками цього видання були Дені Дідро, Жан Лерон д'Аламбер (1717—1783 рр.). Мета, яку прагнули досягти автори «Енциклопедії» — науковці, митці, військовослужбовці, церковні служителі — полягала в тому, щоб не просто зв'язати у єдине ціле існуючі знання, але й спрямувати їх до розуміння того, якими повинні бути нові суспільні відносини.

     Для свого часу «Енциклопедія...», що охопила  у двох десятках томів увесь наявний  фонд знань у галузі природничих, соціальних та технічних дисциплін, стала справжньою академією науки. Видання сприяло тому, що усі французи і навіть всі європейці, за словами Вольтера, зробилися енциклопедистами.