Поняття і сутність економічного контролю

 ведуть облік  та здійснюють контроль за  погашенням векселів під час  здійснення операцій з давальницькою  сировиною у зовнішньоекономічних  відносинах;

 забезпечують  застосування та своєчасне стягнення  сум фінансових санкцій і адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства;

 аналізують  причини і оцінюють дані про  факти порушень податкового законодавства;

 проводять  перевірки фактів приховування  і заниження сум податків;

9) за дорученням  спеціальних підрозділів для  боротьби з організованою злочинністю проводять перевірки достовірності документів про плату податків;

 передають  відповідним правоохоронним органам  матеріали про факти правопорушень,  за які передбачено кримінальну  відповідальність;

 подають  у суди позови до підприємств та громадян про визнання угод недійсними і здійснюють стягнення в фонд держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом за рахунок їх майна;

 проводять  роботу, пов'язану з виявленням, обліком,  оцінкою та реалізацією у встановленому порядку безхозного і конфіскованого майна;

 розглядають  звернення громадян і підприємств  з питань оподаткування, а також  скарги на дії посадових осіб  державних податкових інспекцій;

 здійснюють  контроль за наявністю марок  акцизного збору;

 роз'яснюють  через засоби масової інформації  порядок застосування законодавчих  та інших нормативно-правових  актів про податки.

 Окрім того, до органів державної податкової  служби входять спеціальні підрозділи  боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

 Податкова  міліція відповідно до покладених  на неї завдань:

1) приймає та  реєструє заяви про злочини  і правопорушення, віднесені до  її компетенції, здійснює в  установленому порядку їх перевірку  і приймає щодо них передбачені  законом рішення;

2) здійснює  відповідно до закону оперативно-розрахункову  діяльність, досудову підготовку  матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання  та досудове (попереднє) слідство, вживає заходів відшкодування  за­подіяних державі збитків;

3) веде розшук  платників, які ухиляються від  сплати податків;

4) виявляє причини  і умови, що сприяли вчиненню  злочинів у сфері оподаткування;

5) запобігає  корупції та іншим службовим  правопорушенням серед працівників  державної податкової служби;

6) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

 Таке різноманіття  державних контролюючих органів  у цілому дозволяє перевіряти та слідкувати за усіма сферами господарської діяльності в Україні. Але відсутність конституційно закріпленого головного органу економічного контролю, який би здійснював координацію діяльності усіх інших державних контролюючих органів, призводить до того, що деякі підприємства перевіряються понад 200 разів на рік. Це робить державний контроль своєрідним гальмом розвитку підприємницької діяльності в Україні, на що інколи справедливо вказують іноземні інвестори. За таких умов останнім часом в Україні став більш активно розвиватися незалежний аудиторський контроль, який є важливим елементом інфраструктури ринкової економіки.

 

2.2.Участь органів внутрішніх справ у здійсненні фінансового контролю.

 

 Правовою  базою здійснення фінансового  контролю співробітниками міліції є Закон України “Про міліцію”, де в статті 11 пункт 24  визначено перелік необхідних дій працівників міліції у разі надходження до оргнау дізнання заяви або повідомлення про корисливі злочини, що вчинюються проти майна підприємств, установ і організацій різних форм власності, додержання правил продажу товарів та подання послуг.

Під час здійснення попередньої перевірки про корисливі  злочини, як правило, виникає необхідність вивчення на  місці обставин, що стосуються перевірки дії відповідних осіб шляхом ознайомлення  з документами, зі станом і порядком збереження товарно-матеріальних цінностей, технологією виробництва тощо. Таким чином даний пункт Закону надає право працівникові міліції проводити огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і теріторій, завдяки чому можуть бути встановлені обставини, які вказують на скоєння або підготовку до скоєння кримінального діяння.

У процесі проведення попередньої перевірки інформації про скоєння злочину працівникам  міліції надано право вимагати від матеріально відповідальних службових осіб підприємств, установ, організацій відомості, документи та пояснення по фактах порушення законодавства. Пояснення можуть бути відібрані від матеріально відповідальних  службових та посадових осіб, а також від інших осіб, які причетні до предмета перевірки. Його можуть відібрати за місцем роботи особи, а також за її місцем проживання. В разі необхідності можна викликати особу для дачі нею пояснення до органу внутрішніх справ.

При проведенні попередніх перевірок працівник міліції має право вимагати від посадових осіб проведення інвентарізації  матеріальних цінностей та грошових коштів і ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності.

У практичній діяльності відповідних підрозділів органів  внутрішніх справ матеріали інвентарізації є важливим способом збору доказів і мають доказову силу при виявлення ряду обставин у процесі розслідування розкрадань матеріальних і фінансових ресурсів підприємств незалежно від форм власності. До таких обставин належить: сума нестач та лишків, їх структура, період та причини утворення нестач і лишків майна. Більш того,  в разі виконання органом дізнання або слідчим вимог ст. 22 і 67 КПК матеріали інвентарізації можуть бути підставою для порушення кримінальної справи.

У процесі попередньої перевірки відомостей про злочин, особливо при розкраданні майна чи інших корисливих зловживаннях, виникає потреба у проведенні ревізії. Особливості її проведення органами внутрішніх справ викладені у попередньому питанні лекції.

Ефективність  ревізії, як способа збору доказів багато в чому залежить від тісної взаємодії органу дізнання або слідчого з ревізором.

У разі виявлення  під час ревізії корисливих зловживань ревізор зобов`язаний протягом 5-7 днів надіслати до слідчих апаратів органу внутрішніх справ або прокуратури такі матеріали:

- листа (заяву), в якому викладена суть порушень  чи зловживань, вимоги яких нормативних  документів порушені, розмір заподіяної  матеріальної шкоди, прізвища  осіб, які вчинили порушення і  завдали матеріальної шкоди;

- оригінали  або копії документів, що підтверджують  факти викритих зловживань;

- пояснення  осіб, чия діяльність перевірялась, а також інших осіб, показання  яких мають значення для перевірки  обставин зловживань;

- висновки ревізора  за цими поясненнями стосовно можливих заперечень з боку посадових  або матеріально відповідальних осіб.

Після одержання  дізнавачем чи слідчим матеріалів ревізії, вони оцінюються згідно з ст.67 КПК  і позиції правових вимог та по суті, після чого приймається відповідне рішення.

З іншого боку, органи внутрішніх справ самі є суб’єктами відомчого фінансового контролю фінансово-господарська  діяльність яких регламентується Положенням про відомчий фінансовий контроль у системі МВС України, Інструкцією про порядок проведення раптових перевірок збереження грошових коштів, матеріальних цінностей і бланків суворої звітності в підрозділах МВС України та Тимчасовою інструкцією про порядок проведення документальної ревізії фінансово-господарської діяльності ОВС.

Організацію контрольно-фінансової роботи в системі МВС України здійснює Контрольно-ревізійне управління МВС України на підставі наказу МВС України № 46 від 24 січня 1995 року ( Положення про Контрольно-ревізійне управління МВС України ). Основним завданням цього органу є контроль за цільовим і ефективним витрачанням державних коштів та використання матеріальних цінностей, станом їх збереження та бухгалтерського обліку, правильним і своєчасним документальним оформленням господарських операцій, достовірністю звітності про результати фінансово-господарської діяльності.

У відповідності  із вищеназваними відомчими нормативними документами ревізії фінансово-господарської  діяльності ОВС, які утримуються  за рахунок державного бюджету здійснюються не менше одного разу в два роки, а в госпрозрахункових органах -  не менше одного разу на рік. Ревізії проводяться комплексно і охоплюють не тільки фінансово-господарську, але і виробничу діяльність.

При проведені  документальної ревізії у підрозділах  МВС ревізори повинні звертати особливу увагу на:

• касові ордери, платіжні відомості і поштові перекази на виплату депонентських сум як поточного року, так і перехідних з минулих років;
• вірне заповнення в документах потрібних реквізитів, відповідність підписів керівника і одержувача грошей в відомостях на виплату грошового утримання (заробітної плати) та інших грошових  документів;
• виправлені записи в облікових регістрах;
• касові і банківські операції, а також документи на списання матеріальних цінностей органу внутрішніх справ в усіх випадках перевіряються лише ревізорами, яким вищестоящим органом доручено проведення ревізії.

Інформація  про нестачі, розтрати чи крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей  в органі ( підрозділі ) внутрішніх справ  подається у фінансово-економічне управління (ФЕУ) МВС України  і  в копії керівнику відповідної служби міністерства на протязі 2-х тижнів після підписання матеріалу розгляду та прийняття відповідних заходів по цьому факту.

Таким чином, ревізія, інші форми і методи фінансового  контролю, не тільки не стратили свого  значення в умовах формування ринкових відносин, а і  навпаки здобувають особливо важливе місце у боротьбі з економічними злочинами, в додержанні законності, і тим самим - у будівництві незалежної правової держави України. У цьому зв’язку слід відмітити, що ефективне використання фінансового контролю, необхідне для укріплення фінансової дисципліни і  профілактики злочинів і правопорушень у кредитно-фінансовій сфері, держава вимагає більш якісної і багатопланової підготовки кадрів ОВС, засвоєння, у тому числі, даної учбової теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми і перспективи реформування економічного контролю в Україні

 

З переходом  України до ринкової економіки, зміною форм власності, зростає потреба  у вдосконаленні методологічних та організаційних аспектів контролю в народному господарстві. Державний фінансовий контроль на сьогодні є однією із найважливіших функцій державного управління, значення якої дедалі зростає. Тому розбудова цілісної системи фінансового контролю є важливим кроком у забезпеченні функціонування системи державної влади й викликає особливе зацікавлення як у теоретичному, так і в практичному плані.

 Сьогодні  діяльність контрольних установ  здійснюється за відсутності  чіткої взаємодії. По суті, державний  фінансовий контроль на практиці  діє не як єдина система, а існує у формі відокремлених ланок. У таких умовах трапляються неузгодженість, відсутність взаємодії, а іноді й суперечності. Це насамперед призводить до недостатньої ефективності в діяльності органів фінансового контролю, розпорошення та надмірного витрачання людських і фінансових ресурсів, правового й методологічного хаосу [2]. Чинна система контролю застаріла, суперечить принципам побудови демократичної держави і потребує невідкладного, належним чином опрацьованого, якісного реформування.

 Сьогодні  існує понад 10 законопроектів, підготовлених народними депутатами, які пропонують реформувати систему державного фінансового контролю. Вони зводяться до ролі регламентних документів, які містять перелік контрольних органів і нормативних актів, що регулюють організацію наявного фінансового контролю в країні. В окремих випадках запропоновані законопроекти допускають визначення статусу певних контрольних органів, які не базуються на чинному законодавстві, неправомірно відносять до органів фінансового контролю окремі органи виконавчої влади [3]. Також у чинних законах чітко не визначено місце й роль кожного суб’єкта державного контролю; немає чіткого розмежування сфер діяльності; зусилля органів державної влади, наділених окремими функціями контролю, не узгоджуються; єдина інформаційна база відсутня, що не дає змоги цілком оволодіти ситуацією та правильно зорієнтуватися. Тому сьогодні існує реальна необхідність прийняття закону “Про фінансовий контроль в Україні”, де має бути відображено статус найвищого органу державного фінансового контролю, його місце, структура, компетенція, функції, права та обов’язки органу і його працівників, визначено орган державного фінансового контролю, призначений для проведення ревізій і перевірок за дорученням Президента і Уряду для реалізації в Україні єдиної фінансової, кредитної і грошової політики, а також за дорученнями правоохоронних органів. Також необхідно зазначити, що прийнятий у 1993 році Закон “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” на сьогодні не відповідає вимогам ринкових перетворень і має ряд недоліків. Тому доцільним є: проведення органами контрольно-ревізійної служби ревізій та перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, які отримують бюджетні кошти; правовий, соціальний захист та забезпечення особистої безпеки ревізорів; відповідні важелі впливу для забезпечення відшкодування завданих збитків та застосування фінансових санкцій до порушників за нецільове використання державних коштів. Для підвищення ефективності роботи контрольно-ревізійних органів України необхідно внести уточнення до Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, а також Кримінально-го кодексу України. Для посилення функцій контрольно-ревізійного департаменту потрібно надати право йому здійснювати державний фінансовий контроль в органах державної влади та місцевого самоврядування, громадських організаціях незалежно від форми власності, відомчої належності, підпорядкованості та місця використання коштів. При цьому для цих органів необхідно вирішити в законодавчому порядку, що контрольно-ревізійний департамент міністерства державного фінансового контролю і його органи на місцях можуть проводити зустрічні перевірки господарських і фінансових операцій з метою з’ясування повноти і достовірності відображення їх в бухгалтерському обліку і звітності [1]. Крім зазначених напрямів реформування системи внутрішнього контролю, доцільно виділити й такі: передбачити, щоб у кожному міністерстві до внутрішньої структури контрольно-ревізійної служби обов’язково входили відділи: ревізій та перевірок; економічного аналізу; профілактики економічних правопорушень; підвищити відповідальність керівників галузевих управлінь за стан справ на підпорядкованих їм підприємствах щодо економічних правопорушень і злочинів та оцінювати їхню роботу також за збитками, спричиненими економічними порушеннями. Досить ефективною є Концепція створення єдиної системи державного фінансового контролю, яка повинна дати чітке поняття категорії державного фінансового контролю, його принципів, системи, завдань і порядку здійснення [2, 5].