Поняття і сутність економічного контролю

Оперативний (поточний) контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Основними завданнями цього контролю є виявлення відхилень у процесі виконання робіт з метою вжиття необхідних заходів щодо усунення негативних факторів і закріплення позитивного досвіду. Згідно із Законом України "Про підприємства в Україні" поточний контроль здійснюється в умовах широкої гласності із залученням усього колективу. Соціально-економічні рішення, які стосуються діяльності підприємства, розробляють і приймають на підприємстві за участю трудового колективу, а також профспілкової організації відповідно до статусу і законодавства їх. Аналогічно прийнятим рішенням здійснюється поточний контроль за виконанням їх у процесі виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому підприємство суворо контролює раціональне й економне витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, щоб запобігти безгосподарності і марнотратству.

Заключний (ретроспективний) контроль здійснюється після завершення господарських операцій усіма контрольними органами, на які покладено контроль за економічними процесами в різних сферах маркетингової діяльності. Основним завданням заключного контролю є перевірка правильності і законності проведених господарських операцій на підприємствах, виявлення порушень і зловживань, а також розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків і запобігання їм у майбутньому.

За інформаційним  забезпеченням в економічному контролі розрізняють документальний і фактичний  контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, внутрішньо­господарському і статистичному обліку. Так, наприклад, виконання планів виробництва і реалізації продукції, її собівартості і рентабельності на підприємстві, яке контролюють, перевіряють за даними первинної документації, обліку і звітності.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене виробництво.

Фактичний і  документальний контроль взаємопов'язані, тому спільне застосування їх дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формами  здійснення економічного контролю розрізняють  такі контрольні перевірки: превентивні, поточні, тематичні, ревізії.

Превентивні (від  лат. praeventivus — запобіжний) контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої і фінансово-господарської  діяльності об'єднань і підприємств. Власник перевіряє оптимальність  планів і збалансованість ресурсами згідно з технічно обгрунтованими нормативами.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного систематичного контролю конкретних операцій господарської діяльності об'єднань, підприємств. Поточні перевірки  провадять усі контролюючі органи з питань, які входять до компетенції їх. Так, установи комерційних банків під час поточного контролю перевіряють використання готівки з каси, своєчасність і повноту здавання виторгу банку. Щодо фінансування капітальних вкладень банки при поточному контролі перевіряють організацію будівництва, забезпеченість проектною документацією об'єктів, що будуються, впровадження індустріальних методів будівництва тощо. Держкомстат України та його органи на місцях здійснюють поточні перевірки застосування типової документації в обліку господарської діяльності об'єднань, підприємств, виявляють зайву звітність, яка не затверджена в установленому порядку, достовірність статистичної звітності.

Отже, поточні  контрольні перевірки є способом оперативного систематичного контролю конкретних операцій господарської діяльності, які не потребують застосування складних методик і виконуються, щоб запобігти безгосподарності.

Тематичні контрольні перевірки — засіб періодичного оперативного господарського контролю виконання об'єднаннями, підприємствами однорідних господарських операцій, наприклад, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечення збереження власності. Тематичні перевірки подібні до поточних, але провадяться з більш широкого кола показників конкретної теми із застосуванням методів економічного аналізу, обчислювальної техніки та залученням спеціалістів різного профілю не систематично, а періодично у міру потреби. Якщо в процесі поточного обстеження застосовуються в основному методи фактичного контролю, то при тематичних перевірках використовуються планово-нормативна і договірна інформація, дані бухгалтерського обліку, хронометражних спостережень, вибірко­вих інвентаризацій цінностей тощо.

Ревізія — метод  заключного (ретроспективного) контролю, який дає можливість зробити всебічну оцінку виробничої і фінансово-господарської діяльності об'єднання, підприємства та інших об'єктів підприємницької діяльності щодо виконання виробничих і фінансових планів, витрачання матеріальних і трудових ресурсів, результатів комерційної діяльності за обревізований період, забезпечення збереження власності,

виявлення резервів підвищення ефективності виробництва  і удосконалення якості продукції, її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках.

Виходячи із змісту економічного контролю, періодичності, інформаційного забезпечення і форм здійснення виділяють загальноекономічний і фінансово-господарський контроль.

Загальноекономічний контроль має такі об'єкти дослідження: виконання планів економічного і  соціального розвитку країни, регіону; задоволення життєво важливих потреб людей; динаміку ціноутворення; кон'юнктуру ринку; вико­ристання ресурсів країни, регіону та інші великомасштабні національні програми народногосподарського значення, тобто здійснюється на макроекономічному рівні.

Фінансово-господарський  контроль досліджує фінансово-господарську діяльність підприємців у сфері  виробництва, обміну і споживання суспільне  необхідного продукту на мік-роекономічному рівні.

Отже, всі види економічного контролю взаємно пов'язані і зумовлені між собою, спрямовані на успішний розвиток економіки для задоволення життєвих потреб людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Система   економічного контролю в Україні

2.1.Органи контролю фінансово-господарської діяльності в Україні

 

Система органів, які контролюють фінансово-господарську діяльність в Україні, досить численна та різноманітна. Ця система, як і вся економіка країни, перебуває сьогодні в процесі реформування та становлення. Дати характеристику діяльності усіх органів контролю в рамках даного посібника немає можливості. Функції ж основних з них будуть розглянуті у цьому параграфі.

 Більшість  органів контролю є державними  організаціями. Державний економічний  контроль здійснюють органи загальної  та спеціальної компетенції за  фінансово-господарською діяльністю не підлеглих їм підприємств. Згідно з чинним законодавством, органи, що контролюють окремі сторони діяльності підприємства, виконують повноваження тільки в межах своєї компетенції, яка визначається нормативно-правовими актами України. Підприємства мають право не виконувати вимоги цих органів, якщо ці вимоги виходять за межі їх повноважень.

 Такими контролюючими  державними органами в Україні  є:

 Верховна  Рада України та місцеві органи  самоврядування;

 Президент  України та його адміністрація;

 Кабінет Міністрів України і місцеві державні адміністрації;

 правоохоронні  органи (Міністерство юстиції та  Міністерство внутрішніх справ,  прокуратура, суд і арбітражний  суд);

 державні  спеціалізовані комітети та відомства,  інспекції та департаменти (Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Державна інспекція по захисту прав споживачів, Фонд державного майна та ін.);

 органи фінансово-кредитної  системи (Національний банк України  та комерційні банки).

 Основні  принципи розподілу повноважень  різних гілок державної влади закріплені у Конституції України та прийнятих на її основі законах, які уточнюють функції окремих державних органів, у тому числі і контрольні. Питання про відповідність прийнятих законів та інших нормативно-правових актів Конституції України вирішує Конституційний Суд України.

 Згідно зі  статтею 85 Конституції, до повноважень  Верховної Ради України у сфері  економічного контролю відносяться:

 затвердження  Державного бюджету Україні та  контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

 здійснення  контролю за діяльністю Кабінету  Міністрів України; здійснення  контролю за використанням позик,  одержаних Україною від іноземних  держав, банків та міжнародних  організацій, не передбачених  Державним бюджетом України.

 Згідно зі  статтею 75 Конституції, Верховна  Рада є єдиним органом законодавчої  влади в Україні, тому до  її компетенції входять і ті  питання, що визначаються та  встановлюються виключно законами  України, а саме:

 засади організації  та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

 правовий  режим власності;

 правові  засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми  антимонопольного регулювання;

 засади зовнішньоекономічної  діяльності, митної справи;

 Державний  бюджет України і бюджетна  система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України, порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

 порядок  утворення і функціонування вільних  та інших спеціальних зон, що  мають економічний режим, відмінний  від загального.

 Згідно зі  статтею 98 Конституції, контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата. Але деякі положення Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" Конституційним Судом визнано такими, що не відповідають Конституції, а саме: визначення Рахункової палати як органу "вищого державного фінансово-економічного" контролю; положення Закону, за якими на Рахункову палату покладено завдання організації та здійснення контролю за своєчасним виконанням "доходної" частини Державного бюджету; повноваження здійснювати "контрольно-ревізійні" види діяльності, які забезпечують "єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України", та інші повноваження.

 При Адміністрації  Президента України також існує  Контрольне управління, яке головним чином займається питаннями реалізації Президентом своїх функцій як гаранта Конституції та глави держави. Зокрема, згідно з Положенням про Адміністрацію Президента України, з метою виконання своїх функцій Адміністрація Президента:

 аналізує  економічні, політичні, соціальні  та інші процеси, що відбуваються  в державі;

 розробляє  пропозиції Президентові України  щодо здійснення заходів, які  б забезпечували економічний  розвиток та економічну безпеку  країни;

 провадить  експертизу законів України, які передаються Верховною Радою України на підпис і оприлюднення Президентові України;

 за дорученням  Президента України організовує  контроль за виконанням законів  України, указів і розпоряджень  Президента України органами  виконавчої влади та їх посадовими особами.

 Основними  напрямками діяльності Контрольного  управління Адміністрації Президента  України є перевірка забезпечення  конституційних прав громадян  під час їхніх звернень у  різні міністерства та відомства,  зокрема, контролює питання виплати заробітної плати і пенсій, проблеми ефективності викорис­тання надр, приватизаційні процеси та інші питання.

 До функцій  Кабінету Міністрів України, згідно  зі статтею 116 Конституції, належить  забезпечення і контроль за  проведенням фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці та зайнятості населення; за розробкою і здійсненням загальнодержавних програм економічного розвитку України; за здійсненням управління об'єктами загальнодержавної власності; забезпеченням виконання Державного бюджету України; організацією і здійсненням зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.