Порівняльна характеристика фінансування підприємства за рахунок власного та позичкового капіталу

    1-й етап. Публікується повідомлення про відкриту передплату на акції, строк якої не може перевищувати 6 місяців.

    2-й етап. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості заявлених акцій і отримати письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій від засновників.

    3-й етап. Якщо через 6 місяців не вдалося покрити передплатою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які передплатили акції, повертаються внесені ними суми або інше майно.

    4-й етап. Якщо передплата відбулася, то до дня скликання установчих зборів особи, що підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної вартості акцій. У разі, коли всі акції розподіляються між засновниками, вони повинні внести до скликання не менше 50 % номінальної вартості акцій.

    5-й етап. Не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства акціонери зобов'язані оплатити повну вартість акцій. В іншому разі вони сплачують штраф у розмірі 105 % річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати акції в установленому порядку. 
У процесі господарської діяльності власники мають право змінювати розмір статутного капіталу, керуючись економічною доцільністю. Можливі методи зміни обсягів статутного капіталу наведено на рис. 2. 

    рис. 2 Можливі методи зміни обсягів статутного капіталу

    Однак будь-які зміни, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності, може бути анульована державна реєстрація підприємства, а воно ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни в установчі документи і реєстраційну карту.

Загальну характеристику типів емісії цінних паперів представлено у табл. З.

    При всіх видах змін розмірів статутного капіталу постає питання про порядок розподілу за внесками і частками сум, на які пройшли зміни, якщо це не пов'язано з рішенням за окремими учасниками. Так, у випадку збільшення розміру статутного капіталу за рахунок коштів конкретних інвесторів їх частка відображається або збільшується пропорційно розміру внеску. Якщо статутний капітал збільшився в результаті дооцінки майна, сума приросту розподіляється між учасниками пропорційно їх частці в статутному капіталі на момент проведення переоформлення.

Табл.3. Ознаки і типи емісії цінних паперів

    Основними напрямками використання додаткового капіталу можуть бути: передача дочірнім підприємствам, покриття витрат на випуск акцій чи облігацій, взяття суми зносу на облік підприємства при безоплатному одержанні основних засобів, списання суми уцінки товарно-матеріальних цінностей, здійснення капітальних вкладень, нематеріальних активів та інші напрямки.

    З перелічених напрямків використання додаткового капіталу можна визначити його основні функції:

    фінансування витрат на залучення додаткових коштів (випуск акцій чи облігацій для фінансування своєї діяльності);

    фінансування придбання нематеріальних активів та основних засобів;

    покриття сум уцінки активів та сум зносу засобів, які підприємство отримало безоплатно.

    Особливості формування власного капіталу та відображення відповідних операцій у формах фінансової звітності розкриваються в наведених нижче прикладах.

    Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства впливає на обсяги та структуру власного капіталу. За результатами всіх фінансових операцій, які були здійснені протягом звітного періоду, складається баланс на відповідну дату. При цьому фінансовий менеджер визначає обсяги і структуру власного капіталу в балансі не тільки за фактом проведених трансакцій, а й за прогнозними даними розвитку підприємства. В останньому випадку баланс підприємства набуває форми планового документа.

 

    1.2.Економічна  сутність позикового  капіталу підприємства, його структура  та особливості

    Залежно від типу фінансових відносин, які  виникають між капіталодавцями  і підприємством-об'єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами суб'єкта господарювання. Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.

    Позичковий капітал характеризує частину активів підприєства, що профінансована його кредиторами всіх видів.

    Позичковий  фінансовий капітал  підприємств може утворюватись за рахунок  двох основних груп джерел позикових  коштів.

    Перша група – зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу (рис.3)/

    Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовують  зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

    Зовнішні  короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.

    Друга група – внутрішні джерела  позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань      (рис. 4). При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового фінансового капіталу.

Рис. 3 Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємств.

    Залежно від строків виконання зобов'язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.

    Згідно  з П(С)БО 2 під довгостроковими зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

    Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необхідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу.

    

Рис. 4 Внутрішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємств.

    До  складу позичкового капіталу належать також зобов'язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку, тощо.

    Усі витрати (проценти, комісійні тощо) підприємств, пов'язані із залученням та обслуговуванням позичкового  капіталу, відображаються за статтею «Фінансові витрати» звіту про фінансові результати.

 

     1.3.Структура  капіталу та його оптимізація

 

    Структура капіталу підприємства - це частка власного та позикового капіталу в загальному обсязі мобілізованого капіталу та питома вага кожного елемента у власних  та позикових коштів. Структура капіталу відображає обсяги фінансування капіталу з усіх вибраних джерел фінансування.

    Фінансова діяльність формує оптимальну для кожного  підприємства структуру капіталу, яка  показує, яку частку фінансування необхідно  забезпечити позиковим капіталом для досягнення головної мети управління фінансами - підвищення добробуту власників підприємства.

    Цільовою  структурою капіталу буде залучення  капіталу з різних джерел фінансування у такі цільовій пропорції, щоб загальна вартість капіталу підприємства була найменшою, а ринкова ціна підприємства була максимальною. Цільова структура капіталу є прогнозною величиною, яка відбиває прогноз ринкової вартості пасивів підприємства. Структура капіталу підприємства як результат рішень щодо джерел фінансування операційної та інвестиційної діяльності, що приймаються під час фінансової діяльності, визначається під впливом таких чинників: стійкості положення на ринку, структури активів, рентабельності операційної діяльності, інвестиційних можливостей зростання та інших чинників, що впливають на потреби у фінансуванні.

    Кількісні параметри структури капіталу визначаються на основі розрахунків з визначення можливості обслуговування боргу та ефективності використання кредитних  коштів. Відправним моментом таких  розрахунків є прогноз обсягів продажів. Якщо він збільшується, то мають збільшуватися і активи, а отже, виникає потреба в додатковому фінансуванні, яку можна задовольнити за рахунок збільшення прибутку, а частково - за рахунок залучення зовнішніх джерел фінансування. Зазвичай до певної межі темпу зростання продажів (3-5 %) підприємство може обійтися власними джерелами, але при перевищенні цієї межі потрібно залучати фінансові ресурси. Додаткову потребу в залученні кредитних ресурсів можна визначити за формулою.

    Існують різні рекомендації стосовно структури капіталу. Більшість із них зводиться до того, що питома вага позикових коштів у пасиві не повинна перевищувати 50 %, а краще - 40 %.

    При формуванні структури капіталу підприємства, необхідно враховувати позитивні та негативні сторони впливу власного та позикового капіталу на середньозважену вартість капіталу, яка враховується при визначенні ринкової вартості підприємства.

Позитивні сторони впливу власного капіталу:

    - чим більше власний капітал  підприємства, тим більше ринкова вартість підприємства;

    - чим більше власний капітал  підприємства, тим вища його фінансова  стійкість;

    - в умовах нестабільної ринкової  ситуації та кризових явищ  на фінансовому ринку, чим більше  власний капітал, тим вища конкурентоспроможність підприємства та надійніше його фінансове становище;

    - великий розмір власного капіталу  підвищує кредитоспроможність підприємства  на ринку кредитів;

    - великий розмір власного капіталу  є основою отримання капіталу  на фондовому ринку шляхом  випуску нових акцій чи облігацій;

    - вартість власного капіталу знаходиться  в зоні управління капіталом  самого підприємства (наприклад,  виплата дивідендів).

Негативні сторони впливу власного капіталу:

    - вартість власного капіталу вища  за вартість позикового капіталу;

    - внутрішнім джерелом поповнення  власного капіталу є прибуток  та амортизація, яких може бути  недостатньо для розвитку;