Інсайдерські та аутсайдерські системи корпоративного управління», «Управління створенням акціонерних товариств», «Регулювання доходів

Товариство має повну господарчу самостійність у визначенні форми управління, прийняття господарських рішень, збуту, становлення цін, оплати труда та розподілу прибутків та в інших питаннях.

Строк діяльності товариства не обмежений або встановлюється його учасниками. 
 
 
 

Стаття 153. Створення акціонерного товариства

Акціонерне  товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення  товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про  створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними  особами, договір підлягає нотаріальному  посвідченню.

Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної  реєстрації товариства. Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій  загальними зборами акціо­нерів.

 Акціонерне  товариство може бути створене  однією особою чи може складатися  з однієї особи у разі придбання  одним акціонером усіх акцій  товариства. Відомості про це  підлягають реєстрації і опублікуванню  для загального відома. Акціонерне  товариство не може мати єдиним  учасником інше підприємницьке  то­вариство, учасником якого  є одна особа.

 Порядок  і строки вчинення дій щодо  створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення  установчих зборів та їхня  компетенція, встановлюються законом.

Засновниками  акціонерного товариства можуть бути фізичні та юридичні особи. Судя­чи  із змісту цієї статті, до складу засновників  товариства можуть входити: 1) тільки грома­дяни (громадянин); 2) тільки юридичні особи (юридична особа); 3) громадяни (громадя­нин) та юридична особа (особи).

Враховуючи  положення ст. 114 цього Кодексу, акціонерне товариство може бути створе­не однією особою, яка стає його єдиним учасником. Якщо акціонерне товариство створю­ється кількома особами, вони укладають між  собою договір про створення  товариства. На відміну від положень, що встановлені в Законі України  «Про господарські товари­ства», де установчий договір є установчим документом, договір про створення акціонерно­го  товариства не відноситься до установчих документів. У договорі про створення  акціонерного товариства визначається порядок здійснення учасниками спільної діяльності щодо створення товариства (організація та проведення установчих зборів, формування статутного капіталу, визначення адреси товариства тощо). Договір  про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі. Якщо серед учасників товариства є фізичні особи, то такий договір  підлягає нотаріальному по­свідченню. Законодавство допускає можливість виникнення зобов'язань у акціонерного товариства до моменту державної  реєстрації. Такі обов'язки створюють  для товариства його учасники (засновники), наприклад, при укладанні договору оренди приміщення, в якому буде зна­ходитися орган управління. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну від­повідальність за такими зобов'язаннями.

Відповідальність  за зобов'язаннями учасників, що виникли  до державної реєстрації то­вариства, може бути покладена на акціонерне товариство. Це можливо лише за наявності  двох умов: 1) якщо зобов'язання учасників  пов'язані зі створенням товариства; 2) якщо дії учасників в подальшому були схвалені загальними зборами акціонерів. Акціонерне товариство визнається «компанією однієї особи» з можливістю викорис­тання  прямого (при створені товариства однією особою) та побічного (у разі придбання  одним акціонером товариства усіх акцій) способу створення (див. коментар до ст. 116 цього Кодексу). Відомості про  створення «компанії однієї особи» підлягають реєстрації і опублікуван­ню для загального відома в засобах  масової інформації. Встановлюючи можливість створення товариства однією особою кодекс все ж таки формулює певні  обмеження щодо цих суб'єктів, визнавши, що акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є  одна особа. Кодекс не регламентує порядок  і строки вчинення дій щодо створення  акціонерного товариства, у тому числі  порядок проведення установчих зборів та їхню компетенцію. Ці питання повинні бути вирішені у спеціальному законі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Регулювання доходів корпорації. 

    Форми розподілу прибутків. Дивіденди в АТ

    Для чіткої організації використання прибутків  у корпораціях досить часто розробляють  положення про порядок розподілу  прибутку. Воно є загальним і може конкретизуватись положеннями про  участь персоналу в прибутках  корпорації, про дивіденди, про оплату праці в акціонерному товаристві та ін.

    Слід  мати на увазі, що балансовий прибуток акціонерного товариства утворюється  з надходжень від господарської  діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них ви* трат і  витрат на оплату праці. 3 балансового  прибутку АТ сила-чує податки та інші передбачені законодавством платежі  до бюджету. Чистий прибуток, що утворюється  після здійснення таких розрахунків, залишається у повному розпорядженні  корпорації,

    Оплата  дивідендів як форма розподілу прибутку також досить часто регулюється  окремим положенням. Як правило, такі положення включають блоки: загальні положення, джерела виплати дивідендів, особливості розрахунків дивідендів, розподіл фонду дивідендів, особливості  нарахування та розподілу дивідендів за привілейованими акціями і  облігаціями. Іноді в такі положення  закладаються особливості оплати дивідендів фізичним та юридичним особам, оподаткування  доходів за дивідендами.

    У цілому дивіденди за акціями виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому  статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після оплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджет та відсотків за банківський кредит. Існують також можливості для оплати дивідендів залучати резервний фонд. При цьому особливу увагу у внутрішніх документах приділяють дивідендам на привілейовані акції (якщо вони г у цій корпорації). Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте у внутрішньо корпоративних документах має знайти відображення законодавча норма, що власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Тому все залежить від ролі власників привілейованих акцій, хоча вони, як правило, не беруть участі в голосуванні.

    Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим у відсотках до їх номінальної  вартості дивідендом, який виплачується щороку. Виплата дивідендів провадиться  у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може бути здійснена доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Усі ці пункти зазначаються у внутрішніх документах і є основою для управління дивідендами.

    Акціонерне  товариство як платник податків при  нарахуванні та виплаті дивідендів своїм акціонерам утримує з них  кошти у розмірі податку на прибуток. При цьому воно зменшує  суму власного нарахованого податку  на прибуток на суму внесеного до бюджету  податку на дивіденди. Для громадян вирахування з них податку  на дивіденди означає можливість не включати суми дивідендів до сукупного  доходу.

    Для підвищення ролі найманих працівників  у справах корпорацій часто формується фонд участі персоналу у прибутках  відповідно до умов колективного договору і правил, передбачених чинним законодавством та внутрішніми документами акціонерного товариства. Такий фонд формується за рахунок чистого прибутку і його кошти обліковуються на особистих рахунках, що відкриваються кожному члену персоналу. Іноді такі фонди формуються за рахунок внесків самого акціонерного товариства і працівників, які беруть участь у розподілі прибутків.

    Сума  акумульованих коштів розподіляється між персоналом пропорційно до заробітної плати кожного з працівників. Часто можливість отримати кошти  закладається через тривалий період, наприклад, вони можуть бути отримані (вилучені) праці ним ком не раніше ніж через два чи три роки з  моменту їх нарахування.

    Кошти такого фонду можуть використовуватися  вкладенням в акції, облігації і  опціони самого акціонерного товариства, різноманітні цінні папери інших  товариств, державні боргові зобов'язання тощо. Під час їх акумулювання можуть виникати прибутки, які підлягають виплаті персоналу як дивіденди  пропорційно до розміру трудової участі. При цьому може бути встановлено  розмір або співвідношення мінімального і максимального дивіденду в  цілому по акціонерному товариству.

    Як  правило, виплата дивідендів від  використання кошти фонду участі в прибутках здійснюється за підсумками фінансового року, проте може бути передбачений і метод "відкладеного платежу", тобто з відстрочкою. Важливим моментом є добровільність чи обов'язковість участі персоналу  в прибутках, об кільки не всі працівники мають бажання брати участь у  таких заходах, особливо, коли внески роблять самі працівники. Положенням може бути передбачено, що програма участі в прибутках (доходах) розробляється за безпосередньою участю персоналу і обов'язково є складовою колективного договору.

Форми оплати праці

    Методом регулювання оплати праці в корпораціях, що набув найширшого застосування, є розробка і затвердження єдиного  для корпорації положення про  оплату праці. Як правило, воно впроваджується з метою встановлення єдиного  порядку витрати коштів на оплату праці усіх працівників акціонерного товариства.

    Важливими моментами управління оплатою праці  є визначення джерел коштів на оплату праці, якими є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок господарської  діяльності акціонерного товариства відповідно до чинного законодавства. Оплата праці  в акціонерному товаристві залежить від кінцевих результатів господарської  діяльності його структурних підрозділів і АТ у цілому.

    Стимулююча  роль для працівників має реалізуватися  за двома напрямами: підвищенням  рівня оплати праці (основної і додаткової), та наданням працівнику більш престижного  місця роботи. Критеріями рівня оплати праці працівників головного  підприємства і структурних підрозділів  АТ можуть бути результати господарської  діяльності, рівень дохідності АТ і  його структурних підрозділів, місячні оклади, визначені відповідно до законодавчих актів і колективної угоди, внесок кожного працівника з урахуванням фактично відпрацьованого часу та їх можливим коригуванням залежно від результатів його праці та результатів діяльності корпорації.

    У положенні іноді встановлюється мінімальна ставка місячного тарифного  окладу. Зрозуміло, що вона не може бути меншою законодавчо встановленого  мінімального розміру оплати праці, але в корпорації може бути встановлена  більш висока мінімальна заробітна плата. Максимальних обмежень оплати праці в корпораціях, як правило, не встановлюють.

    Розмір  заробітної плати працівника може бути нижчим за встановлений трудовим договором  та законодавством мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання  норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших  передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Як виняток, колективним договором  в АТ може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами, не нижчими від собівартості) за винятком товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    У положенні потрібно чітко визначити  форми і системи оплати праці (відрядна, почасова, акордна та ін.) і форми організації та оплати праці (індивідуальна, бригадна), які визначаються на основі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на державному рівні, галузевих і регіональних угод, колективних договорів й індивідуальних трудових договорів. Як правило, функції конкретно! розробки системи оплати праці в корпорації покладаються на управління (або відділ) організації і оплати праці АТ або його структурних підрозділів.

    Для підвищення стимулювання результативності праці в акціонерних товариствах  України часто використовується відрядна система оплати праці з прив'язкою оплати до кінцевих результатів господарської діяльності АТ і його структурних підрозділів. Однак це не означав, що на робочих місцях, де використання відрядної системи є неможливим чи неефективним, використовується почасово-преміальна система оплати праці.

    Часто в положеннях визначають частку тарифної оплати, а також премії залежно  від кінцевих результатів структурного ИІ розділу та акціонерного товариства в цілому.

    У положенні слід враховувати особливості  оплати за роботу в понаднормовий  час, компенсації оплату роботи у  святкові і вихідні дні. Крім того, можуть визначатись премії за кінцеві  виробничі результати діяльності структурних  підрозділів. Особливо важливою є необхідність визначити осіб, в компетенції  яких має бути система преміювання. Як правило, встановлення показників, що враховуються при визначенні розміру  преміювання працівників, є компетенцією правління. 3 метою розв'язання завдань  оперативного, тактичного та стратегічного  характеру правлінню дають право  додатково розробляти спеціальні умови  для преміювання працівників  окремих структурних підрозділів.