Вплив науково-технічної революції на зміни у факторах виробництва

      Сучасний  етап НТР все більше пов'язується з такими її пріоритетними напрямками, як: автоматизація, роботизація, кібернетизація, розвиток мікроелектроніки, біотехнології, інформатики.

      Ядром, основою самої ж автоматизації  виступає комп'ютерна техніка. Водночас дедалі більшу роль у житті суспільства відіграє інформатика. "Інформатика" — французький за походженням термін, що поєднав у собі два слова: "інформація" і "автоматика". Тому сучасний етап науково-технічної революції можна назвати комп'ютерно-інформаційним[3].

      Основні риси сучасної науково-технічної революції такі:

      1. Небувало швидкий розвиток науки,  її взаємодія як з матеріальним  виробництвом, так і іншими видами  діяльності, перетворення науки  в безпосередню продуктивну силу. Наука не тільки перетворилася  в одну з провідних сфер  людської діяльності, а й стала одним з інтеграційних чинників виникнення міжгалузевих систем господарства, як національних, так і світових. Подібний прорив став можливим завдяки сучасним системам освіти та великим затратам на наукові дослідження. Особливо великі досягнення в сфері освіти і наукових досліджень мають США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, малі промислово розвинуті країни Європи. Стало цілком очевидним, що для передових країн наявність наукового потенціалу і високоосвічених кадрів є значно ціннішим економічним ресурсом, ніж будь-який вид мінеральної сировини, а капіталовкладення в науку - це капіталовкладення в майбутнє.

      2. Всеосяжність НТР, яка охоплює  не тільки матеріальне виробництво,  а й об­слуговування, побут,  культуру впливає на психологію  і ментальність жителів передових країн. Масштаби цього процесу вражаючі. Так, якщо спеціалісти можуть пишатися масовим застосуванням роботів, які? використовуються для виготовлення кузовів автомобілів (мал. 17) або панелей телевізорів найвідоміших марок, то звичайна людина може оцінити здобутки НТР, маючи можливість негайно зателефонувати з найближчого телефону-автомата в будь-який кінець світу, за хвилину розрахуватися в магазині за цілий кошик товарів за допомогою електронної кредитної картки або без зволікань перерахувати гроші партнеру в інший кінець світу.

      3. Корінним чином змінюється технічна  і технологічна база господарства  світу. НТР розвивається і вглиб - освоюються мікросвіт атома, генна інженерія, нові фізико-хімічні процеси; і вшир - в нових технічних конструкціях поєднуються традиційні механічні та електричні системи з мікропроцесорною технікою, системи управління - з мережами ЕОМ електронного в'язку та кібернетичними пристроями[3,4]. 

      Про сучасний стан технічної і технологічної  оснащеності тієї чи іншої країни можна зробити висновок, виходячи з обсягів виробництва та застосування ЕОМ і наукоємної продукції в цілому. На сьогодні понад 50 % обсягу виробництва цих галузей припадає на США та Японію.

      В Україні створено потужний науково-технічний  потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної політики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі[1].

      В Україні нагромаджено значний досвід програмно-цільового планування НТП на основі розробки системи відповідних програм. До тих, які розробляються на національному рівні, належать державні науково-технічні програми з ресурсозбереження, приросту виробництва продовольства, збільшення випуску тех­нологічного устаткування на експорт, програма фундаментальних досліджень з найважливіших напрямів академічної науки тощо. Серед регіональних науково-технічних програм, які розробляються в областях України (понад 200 найменувань), переважають програми з виробництва товарів народного споживання, охорони навколишнього середовища, використання вторинних ресурсів. У галузях і на підприємствах ведеться розробка програм з питань, технічного переозброєння виробництва, освоєння нових технологій[4]. 
 
 

ІІІ. Пропозиції та шляхи  ефективної реалізації науково-технічної революції у процесі виробництва

      Підвищення  ефективності автоматизації виробництва  здійснюється у наступних напрямах:

• вдосконалення методик техніко-економічного аналізу варіантів автоматизації певного об’єкту, обґрунтований вибір найбільш ефективного проекту і конкретних коштів автоматизації;
• забезпечення умов для інтенсивного використання коштів автоматизації, вдосконалення їх обслуговування;
• підвищення техніко-економічних характеристик обладнання, що випускається, та що використовується для автоматизації виробництва.

      Автоматизація виробництва і управління виробництвом дозволяє заощадити фінансові, фізичні  і людські ресурси для фірм, які застосовують роботизовану техніку  в своєму виробництві і в допоміжних функціях.

      Ядром, основою самої ж автоматизації виступає комп'ютерна техніка.

      Обчислювальна техніка все більш широко використовується не тільки для автоматизації виробництва, але і в самих різних його сферах. Подібне залучення обчислювальної і мікроелектронної техніки в  діяльності різних виробничих систем називається комп'ютеризацією виробництва.

      Комп'ютеризація   це основа технічного переозброєння  виробництва, необхідна умова підвищення його ефективності. На базі ЕОМ і  мікропроцесорів створюються технологічні комплекси, машини і обладнання, вимірювальні, регулюючі і інформаційні системи, ведуться проектно-конструкторські роботи і наукові дослідження, здійснюється інформаційне обслуговування, навчання і багато іншого, що забезпечує підвищення суспільної і індивідуальної продуктивності праці, створення умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості[3,5].

      Водночас  дедалі більшу роль у житті суспільства  відіграє інформатика. Термін, що поєднав  у собі два слова “інформація" і “автоматики". Тому сучасний етап науково-технічного прогресу можна назвати комп'ютерно-інформаційним.

      Комп’ютеризація має статі звичайним, повсякденним явищем: персональна електронно-обчислювальна  машина (ПЕОМ) ввійде у побут та на виробництво, подібно до холодильника, пральної машини,  телефону у побуті. Це стає можливим завдяки мініатюризації обчислювальних пристроїв,  коли, наприклад у сучасному мікропроцесорі центральний обчислювальної системи розміщується на одному кристалі кремнію розміром кілька міліметрів. Подібній мікропроцесор виконує 40 тисяч операцій за секунду, що можна порівняти з продуктивністю величезних електронно-обчислювальних машин 60-х років, а ціна його на світовому ринку становить лише кілька доларів. За прогнозами, протягом найближчих 5-6 років світовий випуск ПЕОМ досягне 35 млн. штук на рік[1,4].

      Революційні зміни найважливіших параметрів електронно-обчислювальної техніки  за останні десятиріччя призвели до кардинальних змін у галузі інформаційної  техніки та технології, які можна  визначити як перехід до так званої безпаперової інформації.

      Інформатики в житті сучасного суспільства починає набувати виняткового значення. Зокрема, вона може здійснювати серйозний вплив на інтенсифікацію економіки,  насамперед шляхом забезпечення оптимальних зв'язків між галузями промисловості, окремими підприємствами,  а також шляхом вдосконалення управління,  що спирається на інформатику. Від чітко поставленної оперативної інформації значною мірою залежить дотримання виробничої дисципліни[2].

      Звичайно, у суспільстві все ще існує  так звана паперова інформація,  але головним носієм інформації все більше стає пам'ять комп'ютера,  тобто безпаперова інформація.

      Хоч навіть і у використанні персонального  комп'ютера у виробництві комп'ютерні виробники вбачали недоліки. Саме в самодії персонального комп'ютера  вбачили розробники його сильні і слабкі сторони. Робота з ПК передбачає постійне прийняття різних по складності рішень: регулярне архівування даних, антивірусний контроль, відновлення даних після збоїв, захист від несанкціонованого доступу та інших, що вимагає належної кваліфікації знань. У цьому відношенні мережевий комп'ютер для виробництва просто незамінний, оскільки він володіє безперечними перевагами для організації з великою кількістю співробітників, які потребують обчислювальні машин: економія коштів починається з моменту купівлі пари мережевих комп'ютерів замість персональних і продовжується в ході їх експлуатації, як наслідок простоти обслуговування, так і через відсутність необхідності ліквідувати наслідки безграмотного або необережного використання. З іншого боку виникає необхідність в наявності висококваліфікованих мережових адміністраторів, здатних підтримувати локальну і зовнішню мережу в зразковому стані[3,4].

      Яке б враження не складалося, насправді  мережевий комп'ютер - щось більше, ніж  просто засіб зв'язку і інформаційного доступу. Мережевий комп'ютер був задуманий як пристрій з великою обчислювальною потужністю, і все-таки його основними функціями повинні були стати саме зв'язок і інформаційний доступ: електронна пошта, відеоконференції, організація виробництва через використання бази даних зовнішніх серверів, моделювання структурних схем. Для нормального розвитку і функціонування складного народногосподарського механізму необхідні постійний обмін інформацією між його ланками,  сучасна обробка великого обсягу даних на різних рівнях управління, що також неможливо без використання ЕОМ. Тому від рівня комп'ютеризації значною мірою залежить розвиток економіки[3].

      Розвиток  комп'ютеризації викликає потребу в  розробці і створенні нових засобів  обчислювальної техніки. Їх характерними особливостями є: формування елементної бази на зверхвеликих інтегральних схемах; забезпечення продуктивності до 10 мільярдів операцій в секунду; наявність штучного інтелекту, що значно розширює можливості ЕОМ в обробці поступаючої інформації; можливість спілкування людини з ЕОМ на природній мові шляхом мовного і графічного обміну інформацією.

      Найважливішим напрямком науково-технічного прогресу, базою для всіх інших напрямів є електрифікація. Електрифікація промисловості  являє собою процес широкого впровадження електроенергії як джерела живлення виробничого силового апарату в технологічні процеси, засобу управління і контролю ходу виробництва.

      На  основі електрифікації виробництва  здійснюється комплексна механізація  і автоматизація виробництва, впровадження прогресивної технології. Електрифікація забезпечує в промисловості заміну труда машинним, розширює вплив електроенергії на предмети праці. Особливо велика ефективність застосування електричної енергії в технологічних процесах, технічні засобах автоматизації виробництва і управління, інженерних розрахунках, обробці інформації, в рахунково-обчислювальних машинах. Рад важливих переваг перед традиційними механічними засобів обробки металів і інших матеріалів має електрофізичні і електромеханичні методи. Вони дають можливість отримувати вироби складних геометричних форм, точні по розмірах, відмінність до відповідних параметрів шорсткості поверхні і зміцнені в місцях обробки. Не залишається секретом, що використання енергії становить велику частину від собівартості продукції, особливо це стосується енергоємних виробництв. Який же залишається вихід, щоб знизити собівартість продукції за рахунок електроенергії, якщо просте скорочення її споживання призведе просто до зниження обсягів виробництва, а ніяк не до зниження собівартості продукції? Вихід - отримання більш дешевої енергії, отриманої за допомогою альтернативних, нових видів виробництва енергії[4,5].

      Найбільш  універсальна форма енергії - електрика. Вона виробляється на електростанціях  і розподіляється між споживачами за допомогою електричних мереж комунальними службами. Припинення подачі електроенергії паралізує всі види діяльності, включаючи виробництво. Для того щоб цього не сталося - використовуються системи безперебійного живлення і автономні джерела енергії.

      Потреба в енергії продовжує рости. Наша цивілізація динамічна. Розвиток будь-якого  виробництва вимагає, передусім,  енергетичних витрат і при існуючих формах національних економік багатьох держав можна чекати виникнення серйозних  енергетичних проблем. Більш того в деяких країнах вони вже існують, включаючи і Україну[3,5].

      Навіть  якщо енергетичної кризи вдасться уникнути, світ, рано чи пізно, неминуче зіткнеться з тим, що основні види традиційного палива будуть вичерпані. Запаси нафти, газу, вугілля не нескінченні. Чим більше ми використовуємо ці види енергетичної сировини, тим менше іх залишається і тим дорожче з кожним днем вони нам обходяться.