Вплив науково-технічної революції на зміни у факторах виробництва

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,МОДОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

  ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

Інститут  соціальної роботи та управління 

Кафедра економічної теорії 
 
 

Реферат на тему:

«Вплив науково-технічної революції на зміни у факторах виробництва» 

Виконала:

студентка 34 СРПЗ

Василенко Юлія 

Перевірила:

ст. викладач кафедри економічної теорії

Маїло Я.В. 

Київ 2011

Зміст

ВСТУП

        І.Суть науково-технічної революції та особливості її впливу на фактори виробництва

       ІІ. Сучасний стан та практичне відтворення науково-технічної революції в процесі виробництва

       ІІІ. Пропозиції та шляхи ефективної реалізації науково-технічної революції у процесі виробництва

ВИСНОВОК

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

           Протягом усієї історії людство перебуває в стані постійного наукового і технічного пошуку. Розум, зусилля і майстерність рук людини дали змогу їй пройти, напри, вклад, в галузі енергетики шлях від набуття вміння застосування вогню до відкриття ядерної і термоядерної енергії; в галузі транспорту - від винайдення колеса до створення сучасних надшвидкісних поїздів або літаків. Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково-технічним прогресом, На відміну від науково-технічного прогресу, що споконвіку супроводжує розвиток цивілізації, науково-технічна революція (НТР) - це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що відбувається в результаті поєднання процесів наукової та технічної революції та її реалізація в різноманітних галузях суспільства(зокрема,виробництво)[2,5].

          Виробництво - це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.

           У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця - людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.

          Праця і виробництво - не тотожні поняття. Виробництво - це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення - засобами виробництва. Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся. Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено. Таке виробництво має незавершений характер[3].

         Процес виробництва - це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Останній може бути як еволюційним, так і стрибкоподібним.

         Характерною рисою виробництва як процесу є також поєднання в ньому елементів розвитку і функціонування (тобто безперервного його повторення, в ході якого створюються передумови для розвитку).                                              

         Актуальність проблеми. Нарощування кількісних змін під час функціонування виробництва робить можливим перехід на новий якісний рівень, на якому знову-таки забезпечується більш ефективне функціонування.

         Предмет дослідження: науково-технічна революція в сфері виробництва.

          Мета: визначення та розкриття особливостей науково-технічної революції в сфері виробництва на сучасному етапі.

          Основні завдання:

• розкрити сутність та особливості вливу на  фактори виробництва науково-технічної революції;
• розглянути сучасний стан реалізації науково-технічної революції в процесі виробництва;
• навести пропозиції щодо ефективної реалізації науково-технічної революції в процесі виробництва.

     Методи дослідження:

• вивчення літературних джерел з теми.

 

І.Суть науково-технічної  революції та особливості  її впливу на фактори  виробництва

       Поступальний  розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.

         Наука - це особливий вид людської  діяльності, спрямованої на виробництво  нових знань про природу, суспільство  та мислення. Під поняттям техніка  розуміють сукупність засобів праці, що використовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

        Нові знання матеріалізуються  в нових засобах праці, задоволення одних потреб породжує інші. З'являються нові ідеї та розробки, створюються досконаліші техніка, технологія і предмети споживання. Вони зумовлюють і формують необхідні умови для подальших кількісних та якісних зрушень у сфері наукових досліджень, технічних розробок виробництва та споживання. Така приблизно схема дії науково-технічного прогресу, що є безперервним процесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва і споживання[4,5].

 Науково-технічний  прогрес здійснюється у двох  формах:

• еволюційній ;
• революційній.

        Еволюційна форма  НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, удосконалюються на основі вже відомих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток енергетичної техніки, заснованої на принципі використання кінетичної енергії пари - від простої парової машини до парогенераторів величезної потужності.

        Революційна форма НТП означає перехід до техніки і технології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикладом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо[1,3].

      Винахід та запровадження у виробництво  принципово нових науково-технічних  розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.

        Науково-технічна революція є  якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. На основі фундаментальних відкриттів у різних галузях людських знань змінюються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці й сама праця людини[1,5].

        Зміни у предметах праці знаходять своє вираження у використанні нових синтетичних матеріалів з спеціально сконструйованими властивостями (пластмаси, напівпровідники, композиційні матеріали, штучні алмази тощо).

        Перетворення у засобах праці  пов'язані насамперед з появою  автоматичної техніки.

        Автомати - це машини, які поряд з традиційними трьома елементами (двигун, передавальний механізм і робоча машина) мають ще й четвертий - пристрій, що контролює і регулює процес виробництва[2,4].

        Техніка з програмним управлінням дає змогу подолати межі виробництва, зумовлені психофізіологічними можливостями людини. Крім того, застосування комп'ютерної техніки відкриває широкий доступ до всього потоку науково-технічної інформації, накопиченої людством. Тим самим праця попередніх поколінь, яку містить ця інформація, може бути оперативно залучена до будь-якого виробничого процесу. Завдяки цьому наука стає безпосередньо продуктивною силою суспільства, постійним фактором її примноження.

      Технічний базис сучасного виробництва  забезпечує ефективне функціонування як великих і невеликих господарських  об'єднань, так і величезної кількості  малих і середніх підприємств, які  діють на національному та інтернаціональному рівнях.

        Існування великих багатогалузевих комплексів стає можливим завдяки застосуванню високопродуктивних гнучких технологічних систем, які дають змогу виготовляти широку номенклатуру виробів. Науково-технічна революція дає також необхідні засоби управління цими об'єднаннями: телекомунікаційні мережі, швидкодіючі системи контролю і обробки інформації, надійні транспортні засоби. Кооперація праці в межах таких об'єднань все частіше долає національні кордони[1,3].

        Бурхливий розвиток малих підприємств спостерігається насамперед в інформаційному секторі економіки, породженому НТР. Вони, як правило, надають ділові послуги (програмне забезпечення, консультування тощо) великим компаніям. Організаційно праця у цьому секторі економіки усуспільнюється як через контрактні угоди, так і завдяки створенню різноманітних асоціацій.

        Взаємозалежність учасників економічного  процесу в умовах НТР посилюється  на основі технологічного поділу праці. Подетальна (функціональна) спеціалізація на міжвиробничому рівні зумовлює прямі зв'язки між виробниками і споживачами продукції. На практиці вона реалізується за допомогою системи довгострокових контрактних угод, утворення так званих "індустріальних" та "підприємницьких" мереж. Останні є організаційною формою взаємодії малих, середніх та великим фірм, кооперації підприємств і науково-дослідних установ[5]. 
 
 
 
 
 
 

ІІ. Сучасний стан та практичне  відтворення науково-технічної  революції в процесі  виробництва

      Задовольняючи свої потреби, люди мають справу не лише з природою, яку використовують, пристосовують до своїх вимог, а також з так званою "другою природою", тобто з тим, що вони створюють. "Створене" знову використовується у виробництві. Між людиною і тим, що вона створює, діють взаємозумовлені, досить складні діалектичні зв'язки, які значною мірою змінюють умови її життєдіяльності.

      Сучасне виробництво характеризується не лише матеріальними, а й духовними  факторами, поєднанням науки й виробництва. Обов'язковими елементами виробництва  виступають результати науково-технічних  досліджень, нові технології, наукові програми, плани та прогнози, автоматизовані системи управління, системи науково? організації праці тощо. Дедалі зростаючу роль у виробництві відіграє наука, яка забезпечує теоретичну, духовну сторону практичної виробничої діяльності. Безпосереднім виявом цього стану є науково-технічний прогрес (НТП), який перетворився в головний чинник економічного прогресу[2,5].

      Адже  щоб успішно здійснювати сучасне  суспільне, виробництво необхідне  знання основних об'єктивних тенденцій  розвитку науки і техніки. Окрім того, глибоке розуміння процесів,пов'язаних з НТП, має враховуватися в морально-етичному аспекті виробничої діяльності суспільства, у вирішенні проблем взаємовідносин людини і природи, виживання людства тощо.

      Відомо, що будь-яке соціальне явище слід розглядати в розвитку, в чіткому усвідомленні його суті, тобто в сукупності глибинних зв'язків, відношень і внутрішніх законів, які визначають основні риси і тенденції розвитку даного явища. Сучасний етап НТП прийнято називати науково-технічною революцією (НТР). Насамперед необхідно уточнити співвідношення понять "НТП" і "НТР".  

      Науково-технічний  прогрес — це поступальний рух  науки і техніки, еволюційний  розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва  на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійнодіюча закономірність розвитку матерільного виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності[3,4].

      Науково-технічна революція — це більш вузьке поняття. Вона являє собою одну із стадій чи форм НТП, коли він набуває прискореного, стрибкоподібного характеру. Виявом науково-технічної революції є докорінна перебудова всієї технічної і технологічної основи виробництва, його організації й управління, які здійснюються на базі практичного використання фундаментальних відкриттів сучасної науки. Виробництво перетворюється з простого процесу праці в науковий процес, у технологічне застосування науки.