Валютні операції комерційних банків

Також можливе хеджування валютних ризиків за допомогою форвардних контрактів. Вони захищають обох учасників від зміни валютних курсів протягом форвардного періоду попереднім фіксуванням курсу на момент укладання угоди. Протягом періоду дії форвардного контракту учасники не наражаються на валютний ризик, пов’язаний зі змінами валютних курсів. Операції хеджування не дозволяють учасникам отримати переваги завдяки сприятливій для них зміні валютного курсу, але захищають і від несприятливого розвитку подій. Уклавши форвардний валютний контракт, учасник валютного ринку наперед точно знає величину коштів, які він одержить чи виплатить при проведенні валютної операції в майбутньому, що дозволяє йому планувати свою діяльність.

Хеджування ф’ючерсними контрактами на іноземну валюту можливе завдяки різноманітності цих контрактів. Хеджери мають змогу вибирати такі контракти, які мають високий рівень кореляції з касовою позицією і досить точно відбивають зміни у валютних курсах. Якщо валютна позиція учасника ринку виражена в одній із основних валют, то хеджування проводиться за допомогою ф’ючерсів на ту саму іноземну валюту. А якщо хеджер має відкриту позицію у валюті, для якої не існує відповідного типу ф’ючерсних контрактів, то необхідно підібрати такий ф’ючерс, зміна ціни якого була б паралельною зміні обмінного курсу даної валюти. Цей метод хеджування полягає в мінімізації ризику компенсуванням збитків за касовою позицією прибутками за ф’ючерсною позицією і навпаки.

Приклад 1.

Довге хеджування валютними ф’ючерсами.

Клієнт банку — американська компанія підписала в березні  контракт на поставку обладнання з  Німеччини на суму DM 500000 з відстрочкою  платежу до червня. Отже, в американської  компанії створюється коротка відкрита валютна позиція за дойчмарками. Компанія наражається на валютний ризик, пов’язаний зі зміною курсу марки  до долара протягом трьох місяців. Якщо менеджмент компанії впевнений, що курс марки до долара знижуватиметься  протягом даного періоду, то валютну  позицію можна залишити відкритою  та одержати додатковий прибуток від  сприятливої зміни курсу.

Менеджер банку радить керівництву компанії не приймати на себе валютного ризику, оскільки прогнози свідчать про можливе підвищення курсу марка-долар. Тому за дорученням клієнта менеджер банку купує  для компанії червневі ф’ючерсні  контракти в дойчмарках, вартість яких на момент операції становить DEM/USD = 0.5400. Описати операцію хеджування.

Розв’язання :

Купуючи ф’ючерси, компанія створює довгу позицію, яка за розміром дорівнює балансовій позиції  в DM 500000, і врівноважує її. Оскільки сума одного контракту в німецьких  марках становить DM 125000, то для повного  хеджування відкритої валютної позиції необхідно купити 4 контракти (500000 : 125000 = 4).

У червні компанія проведе  операцію продажу чотирьох ф’ючерсів. Якщо курс марки до долара підвищиться, то компанія виграє на ф’ючерсах і  одержаний прибуток спрямує на компенсацію  додаткових витрат з купівлі DМ 500000, на спотовому ринку. Якщо ж, навпаки, курс марки знизиться, то виграш буде отримано на боці балансової позиції компанії за рахунок купівлі DM 500000 на спотовому ринку за вигіднішим курсом. За ф’ючерсами в такому разі компанія зазнає збитків, які в сумі з основною операцією купівлі марок дадуть такий самий результат, як і в попередньому випадку. Проілюструємо сказане на числовому прикладі (табл. 8.3), де розраховано результати хеджування валютного ризику при різних варіантах зміни валютного курсу:

а) DEM/USD = 0.5500

б) DEM/USD = 0.5400

в) DEM/USD = 0.5300

                                                                                                         Таблиця 2.3

Результати ідеального хеджування валютними ф’ючерсами

Показник п/п		Валютний курс (червень)
		$0.5500	$0.5400	$0.5300
1	Витрати на придбання DM 500000 (у $)	-275000	–270000	–265000
2	Ціна купівлі одного контракту	0.5400	0.5400	0.5400
3	Ціна продажу одного контракту	0.5500	0.5400	0.5300
4	Зміни в ціні одного контракту (тік)	100	—	–100
5	Вартість зміни ціни одного контракту (у $)	1250	—	–1250
6	Прибуток (збиток) за ф’ючерсами — 4 контракти (у $)	5000	—	–5000
7	Витрати на придбання обладнання (у $)	– 270000	– 270000	– 270000
8	Ефективний валютний курс	0.5400	0.5400	0.5400

 

Операція хеджування дозволила американській компанії уникнути валютного ризику, пов’язаного зі зміною курсу німецької марки протягом трьох місяців. Уже в березні при проведенні операції купівлі червневих ф’ючерсів компанія зафіксувала для себе валютний курс на рівні DEM/USD = 0.5400, а отже, і вартість обладнання в доларах — 270000.

Завдяки хеджуванню будь-які зміни у валютному курсі за сумою ф’ючерсної операції та операції купівлі марок на грошовому ринку дають один і той самий результат для компанії. Таке хеджування називається досконалим, або ідеальним, оскільки воно дозволяє повністю уникнути валютного ризику. Але можливість проведення ідеального хеджування є скоріше теоретичною, ніж практичною з ряду об’єктивних причин, розглянутих раніше.

Приклад 2.

Коротке хеджування валютними ф’ючерсами.

Банк, базовою валютою  якого є американський долар, має довгу відкриту валютну позицію  за фунтами стерлінгів, яка утворилась при наданні кредиту в сумі 75000 з 01.07.98 до 15.09.98. За прогнозами банку курс фунта стерлінгів за даний період знизиться, і менеджмент вирішує хеджувати відкриту позицію за допомогою стерлінгово-доларових ф’ючерсних контрактів. 01.07.98 на LIFFE ф’ючерсні контракти на стерлінг-долар котирувались за ціною GBP/USD = 1.6500. Описати операцію хеджування.

Розв’язання :

Для повного хеджування валютного ризику банку необхідно продати 3 контракти (75000 : 25000 = 3). Отже, у банку створюється штучна коротка позиція, яка за величиною дорівнює, але за напрямом протилежна балансовій валютній позиції.

15.09.98 банк вирішив закрити ф’ючерсну позицію шляхом купівлі трьох контрактів на курс стерлінг-долар за ціною 1.5900, що склалася на цю дату. За період, протягом якого банк утримував ф’ючерсну позицію відкритою, зміни в ціні одного контракту становили 600 тіків ([1.6500 – 1.5900] • 0,0001).

На LIFFE вартість тіка в стерлінго-доларових контрактах становить 2,50 дол. Отже, від проведення ф’ючерсної операції з трьома контрактами банк одержав прибуток у розмірі 4500 дол. (2,50 • 600 • 3 = 4500).

Але за основною позицією банк зазнав збитків через зниження курсу  фунтів стерлінгів у такому самому розмірі. На 01.07.98 вартість Ј75000 у доларовому вираженні становила 123750; на 15.09.98 — 119250 дол. Зниження доларової вартості кредиту становить 4500 дол. (123750 – 119250). Прибуток, одержаний при проведенні ф’ючерсних операцій, дозволив банку  компенсувати втрати за основною позицією.

Отже, рішення про хеджування за допомогою валютних ф’ючерсів дозволило банку уникнути валютного ризику. Здійснення ф’ючерсних операцій дало можливість банку зафіксувати ф’ючерсний (майбутній) курс валюти на рівні, що склався на момент продажу контрактів 01.07.98. Але ф’ючерсний ринок не дає змоги зафіксувати спот-курс. Різниця між спот-курсом та ф’ючерсним курсом у момент здійснення ф’ючерсної операції — базис — становить ту величину, на яку ризик не може бути повністю виключений у реальній дійсності. У наведеному прикладі зроблено припущення, що базис дорівнює нулю, а процес хеджування є ідеальним.

Валютні опціони призначені для зменшення й усунення валютного  ризику, і їх доцільно використовувати, коли час і сума валютних надходжень/платежів не визначені. Для банків основними  напрямками використання валютних опціонів є страхування відкритої валютної позиції та захист інвестиційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті.

Реструктуризацію заборгованості доцільно проводити у випадку  наявності заборгованості в іноземній  валюті, курс якої має тенденцію  до зростання, а її погашення передбачалося  здійснити за рахунок надходжень валюти, курс якої має тенденцію  до зниження. У такому випадку доцільно взяти кредит у «падаючій» валюті і конвертувати суму кредиту у  «зростаючу» валюту.

Паралельні позики являють  собою взаємне кредитування банками, які містяться у різних країнах, один одного у національній валюті на однакові строки.

Метод самострахування передбачає віднесення до ціни банківського продукту величину можливого збитку від зміни  валютного курсу і використовується для формування страхового фонду.

Існує ще один метод, який можна  використовувати і в короткостроковому  й у довгостроковому періоді, - це структурне балансування. Його сутність полягає у підтриманні певної структури активів та пасивів, яка дасть змогу покрити збитки, отримані у зв’язку з несприятливими змінами валютного курсу, прибутками, отриманими від цієї ж зміни курсу за іншими позиціями балансу. В основному структурне балансування зводиться до управління грошовими потоками в іноземній валюті.

Таким чином, при здійсненні валютних операцій важлива роль відводиться  валютним ризикам. Не варто недооцінювати  вплив цього фактора. Неврахування валютних ризиків може звести нанівець всі сподівання очікуваного прибутку, або ж зовсім призвести до значних  втрат і збитків. [5, 13, 19, 21]

Але всеж можна запобігти втратам, або хоча б зменшити їх розмір. Уміле маніпулювання валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій. Одного найбільш ефективного методу не існує, в різних випадках використовуються різні способи, а також використовують їх у сукупності. Страхування валютних ризиків повністю не усуває ризик, але значно зменшує його вплив і є ефективним способом захиститу від непередбачувальних та неконтрольованих ринкових змін.

Отже, правильне управління, основане на достовірній інформації та ретельному аналізі, є частковою, а іноді й повною гарантією  захисту від валютних ризиків  збитку.

 

РОЗДІЛ 3

Проблеми та перспективи  розвитку валютних операцій комерційних  банків України 

3.1. Сучасні проблеми здійснення валютних операцій комерційними банками України.

        В умовах, коли Україна знаходиться на шляху становлення ринкової економіки, лібералізації валютного ринку, в комерційних банків з’явились великі можливості розвитку діяльності у напрямку проведення валютних операцій. Але поряд з цими можливостями існує й ряд перешкод, тільки усунувши які, можливим стане вдале проведення валютних операцій. Розглянемо ці проблеми детальніше.

Особливістю економічного життя України  є загострення доларизаційних процесів під час виборчих кампаній (див. графіки 1,2). Серед причин доларизації слід відмітити:

- вищу мінливість темпів інфляції  порівняно з курсовою динамікою,  що визначає менш стабільний  рівень реальної дохідності гривневих  фінансових інструментів порівняно  з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті;

- стабільніші процентні ставки  за кредитами й депозитами  в іноземній валюті, ніж у національній  валюті (у тому числі, через  нестабільну премію за ризик  і широкий діапазон процентних  ставок у національній валюті);

- прискорену лібералізацію валютного  регулювання, що розширює можливості  доступу до глибшого і розвиненішого  ринку позик в іноземній валюті  та дозволяє розміщувати цінні  папери на міжнародних ринках  капіталу;

- такі характерні вади української  економіки як недостатня глибина  і ліквідність національного  валютного ринку, низький рівень  розвитку ринку фінансових інструментів  і цінних паперів, деномінованих  в національній валюті, високі  ризики ліквідності і низький  рівень довіри до національної  валюти.

В умовах значної доларизації української  економіки, яка є характерним  дисбалансом транзитивної економіки, активна діяльність філій іноземних  банків може суттєво погіршити можливості її подолання та спричинити низку  негативних наслідків, а саме:

- закріпити викривлену валютну,  строкову і галузеву структуру  банківського кредитування;

- створити нерівні умови конкуренції  на фінансовому ринку України,  що приведе до перерозподілу  на користь іноземних філій  ринку корпоративних клієнтів  та встановлення зарубіжними  банками контролю над найбільш  ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного  розвитку України від інтересів  іноземних банків;

- посилити загрозу неконтрольованого  відтоку капіталу і фінансових  ресурсів із відповідними негативними  наслідками для стану платіжного  балансу, вітчизняного валютного  ринку і грошової одиниці. [16, 23, 26]

 

 

 

 

Наступною проблемою, з якою стикаються комерційні банки при  здійсненні валютних операцій є конвертованість  національної грошової одиниці. Конвертованість  з економічної точки зору означає  свободу будь-якого підприємства чи особи брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, право вільно купувати, продавати або обмінювати національну  валюту на іноземну за існуючими курсами  без будь-яких обмежень чи прямого  втручання держави. В даному розумінні  конвертованість означає певний рівень розвитку продуктивних сил, такий  стан економіки, який жодним декретом створити не можна. Це - цілий механізм прямого зв'язку внутрішнього ринку  із світовим, з відповідною відкритістю  економіки та багатогранністю торгівлі. Серйозною перевагою конвертованості  для України стала б можливість здійснення міжнародних розрахунків  у національній грошовій одиниці. Це зняло б дуже багато зовнішньоекономічних проблем. Реальною стала б також  спеціалізація відповідних галузей  народного господарства України  на масштабному виробництві певних видів експортної продукції. Конвертованість  національної валюти становить також  об'єктивну базу для повномасштабного входження національного господарства у світову економіку. Інвесторам вона дає змогу вільно обирати  найприбутковіші проекти і створює  сприятливі умови мобілізації та залучення коштів під них. Отже, конвертованість – це друга з основних проблем.