Валютні операції комерційних банків

25 вересня 2009 на саміті G20 в Піттсбурзі лідери країн "Великої двадцятки" домовилися про перерозподіл квот в Міжнародному валютному фонді і Світовому банку на користь країн, що розвивалися. На користь динамічних ринків, що розвиваються, і країн, що розвиваються, буде перерозподілено не менше трьох відсотків голосів у СБ і щонайменше п'ять відсотків голосів в МВФ. Крім того, вирішено, що з 2011 року саміти G20 проходитимуть щорічно, а не двічі в рік, як раніше. В 2010 році зустрічі "двадцятки" пройдуть в червні в Канаді і в листопаді в Південній Кореї. У 2011 році саміт відбудеться у Франції. Згідно рішенням саміту, "Велика двадцятка" стане головним форумом для вирішення питань глобальної економіки замість "Великої вісімки", а Світовий банк візьме на себе вирішення таких глобальних проблем, як продовольча безпека і зміна клімату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Оцінка ефективності валютний операцій комерційними банками

2.1. Економічна ефективність валютних операцій

         Аналізуючи валютні операції, одним з основних етапів є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.

На цьому етапі необхідно  визначити, яка частка доходів від  операцій в іноземній валюті у  загальному обсязі доходів банку  та за якими операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній  валюті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від валютних операцій формуються в національній та іноземній валюті. Відповідно до чинного законодавства банку  згідно із власними тарифами дозволяється утримувати комісійну винагороду в  іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують  за дорученням клієнтів, пов’язані  зі сплатою комісійної винагороди в  іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції з пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв’язку за користування їхніми послугами.

Ті доходи і витрати, що отримані або нараховані банком в  іноземній валюті, відображаються у  балансі банку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у  національну валюту за офіційним  курсом на день здійснення операції. Облік  доходів і витрат в іноземній  валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ.

Розглянемо основні види доходів від валютних операцій:

• проценти за наданими кредитами суб’єктам підприємницької діяльності;
• проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами;
• доходи від операцій із цінними паперами;
• проценти за кредитними картками;
• проценти за овердрафтами;
• комісійні доходи від операцій із чеками;
• комісійні доходи за переказами фізичних осіб;
• комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депозитних рахунків клієнтів;
• доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти;
• доходи за агентськими угодами.

Розрахунок абсолютного  приросту та темпу приросту доходів  від валютних операцій характеризує тенденції у прибутковості валютних операцій.

Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку  є показник дохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного  та відносного приросту доходів від  валютних операцій:

• приріст ресурсної бази;
• збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;
• зміни у клієнтській базі;
• тарифна політика;
• наслідки політичної та економічної ситуації у країні;
• зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;
• зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;
• структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.

Аналогічно здійснюється структурний  аналіз витрат за операціями в іноземній  валюті. При цьому необхідно порівняти  доходи і витрати банку від  операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці.

Завершальним етапом аналізу  валютних операцій є розрахунок відносних  показників дохідності та витратності. Це:

• питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;
• питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;
• доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;
• доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;
• доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);
• валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних  показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни. [5, 14]

Таким чином, основними завданнями аналізу ефективності валютних операцій є оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його масштабності та конкурентоспроможності, визначення достатності можливостей банку для повного та адекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятого ризику і рівнем прибутковості, оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів, визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах, обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних операцій банку, оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів.

Проведення даного аналізу  дає змогу вчасно виявити недоліки діяльності та вжити необхідних заходів.

Журнал Global Financе* у щорічному рейтингу WORLD’S BEST FOREIGN EXCHANGE BANKS 2012 назвав провідні світові банки у галузі валютних операцій.

Рейтинг включає дані за регіонами, країнами та видами діяльності. Редакторська група за допомогою експертів ринку, аналітиків і менеджерів-спеціалістів галузі прорейтингувала 82 провідні фінансові установи у різних країнах і регіонах світу. Визначали переможців у таких номінаціях: міжнародні валютні операції, системи онлайн-торгівлі (банківські та приватні), дослідження у галузі міжнародних валютних операцій (фундаментальний аналіз, технічний аналіз, прогноз валютного ринку, страхування) (табл. 2.1; 2.2).

Спеціалісти керувались традиційними критеріями: обсяг операцій, частка ринку, покриття у світі, обслуговування клієнтів, конкурентність ціноутворення на послуги, інноваційні технології.

        Переможцем  став Deutsche Bank. Заснований у 1870 році, він включає комерційні, іпотечні, інвестиційні банки, лізингові компанії. Обслуговує 13 млн. клієнтів, має понад 1500 відділень у Німеччині, філіали та представництва 76 країнах.

Найкращим українським банком у галузі міжнародних валютних операцій американські фінансисти назвали «ПриватБанк». Він має найширшу в країні мережу філіалів та відділень, є найбільш технологічно розвиненим банком. Станом на 1 січня 2012 року сума активів цієї фінансової установи сягала 55,233 млрд грн.

 

 

 

 

*Global Finance – міжнародне фінансове видання, виходить з 1987 року. Журнал публікує аналітичні матеріали у галузі фінансового менеджменту, інвестиційної діяльності, банківських і фінансових операцій та податків. Аудиторію формують президенти компаній, керівники департаментів, виконавчі та фінансові директори, менеджери вищої ланки. Журнал має 50 тис. передплатників і понад 284 тис. читачів у 158 країнах.

Таблиця 2.1

Провідні банки у галузі міжнародних валютних операцій

(Global Finance, 2012)

Регіон	Банк
Північна Америка	CITI
Латинська Америка	CITI
Західна Європа	BARCLAYS CAPITAL UBS
Центральна та Східна Європа	UNICREDIT
Скандинавія	SEB
Середній Схід	AHLI UNITED BANK
Африка	STANDARD CHARTERED BANK
Азійсько-Тихоокеанський регіон	HSBC
Південно-Східна Азія	DBS

Таблиця 2.2

Провідні банки у галузі міжнародних валютних операцій ( GF, 2012)

Номінація	Банк
Найкращі дослідження	THE BANK OF NEW YORK MELLON
Найкращий фундаментальний  аналіз	BROWN BROTHERS HARRIMAN
Найкращий технічний аналіз	THE BANK OF NEW YORK MELLON
Найкращі валютні прогнози	THE BANK OF NEW YORK MELLON
Найкращі стратегії/страхування	DEUTSCHE BANK
Найкраща валютна торгівельна  онлайн-система	STATE STREET'S FX CONNECT
Найкраща система банків	BARCLAYS CAPITAL
Найкраща незалежна валютна  інтернет-біржа	FX ALL FXCM

2.2. Валютні  операції як механізм мінімізації  банківських ризиків

Система ринкових відносин об’єктивно зумовлює існування ризику в усіх сферах господарської діяльності. Ринкове середовище вносить в  діяльність банківських установ  елементи невизначеності і поширює  велику кількість ризикових ситуацій, які виникають  при присутності  конкретних умов та обставин. Під "ризиком" прийнято розуміти імовірність втрати комерційним банком частини своїх  ресурсів, недоодержання  доходів  чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної фінансової діяльності, це економічна категорія, яка пов’язана з подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях оцінювання, управління, неминучого вибору.

Валютний ризик — це ймовірність того, що курс національної валюти щодо іноземної зміниться  протягом певного проміжку часу. У  реальному житті курси однієї валюти щодо іншої дуже рідко вдається більш чи менш довго втримати на одному і тому самому рівні. Отже, валютний ризик існує майже завжди, коли здійснюються операції з іноземною  валютою.

Валютні операції, які проводяться  на міжнародному ринку, досить різноманітні. Валютний ризик, що виникає при їх здійсненні, також неоднорідний. Існує  кілька основних типів валютного  ризику.

На спотовому валютному ринку основним ризиком є ризик зриву поставок, який виникає через несинхронну роботу ринків. Різниця в часових поясах призводить до того, що один з платежів проводиться раніше, ніж зустрічний платіж. Час між здійсненням зустрічних переказів потоку валют є ризиковим періодом. Для зменшення ризику зриву поставки необхідно перевіряти фінансовий стан учасника, з яким проводиться валютна операція. У разі сумнівів можна обумовити в контракті, що зустрічний платіж буде здійснено після отримання визначеної суми валютних коштів.

Інший тип валютного ризику - операційний, який виникає через  помилки та зловживання у платіжних  та клірингових системах. Методом  зниження цього типу ризику є посилення внутрішнього контролю за системами комунікацій.

Обліковий ризик як тип  валютного ризику виникає внаслідок  зміни вартості активів чи пасивів  у іноземній валюті через мінливість обмінного курсу, тоді як основна  вартість активу чи пасиву в базовій  валюті не змінюється. Даний тип  валютного ризику залежить від прийнятої  системи бухгалтерського обліку.[13]

При наданні комерційного чи банківського кредиту в іноземній  валюті виникає кредитний валютний ризик, пов'язаний з можливістю неповернення коштів чи достроковим поверненням  кредиту, коли постає проблема реінвестування. Такий тип ризику можна розглядати окремо як кредитний і валютний ризик, застосовуючи відповідні методи управління.

Для всіх учасників валютного  ринку найбільш значущим є позиційний ризик, який залежить від розміру  та виду валютної позиції, що її займає учасник у кожний конкретний момент часу.

Можливі методи хеджування залежно від строків наведені на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Методи хеджування валютного ризику.

 

Валютна позиція банку  чи фірми визначається співвідношенням  активів і пасивів, що виражені в  одній і тій самій іноземній  валюті. Різниця між сумою активів  у іноземній валюті і пасивів  у тій самій валюті називається  експозицією за даною валютою. Експозиція визначає розмір валютного позиційного  ризику, на який наражається банк внаслідок  незбалансованості валютної позиції. Чим більший розмір експозиції, тим більший валютний ризик існує в даного учасника ринку, і навпаки. Загальний підхід до проблеми обмеження валютного ризику полягає у тому, щоб обмежити розмір валютної позиції за кожною валютою щоденно на кінець робочого дня.