Управлінський облік

 

ВСТУП

 

Необхідність  в управлінській діяльності виникла  фактично на перших етапах становлення  людського суспільства. Первісні люди змушені були якось будувати свою діяльність. Так, під час полювання, пошуку рослинної їжі виникала необхідність створити групи мисливців, шукачів плодів тощо. Тому виникала потреба в перших, поки що примітивних, управлінських функціях (розробка плану полювання на мамонта, розміщення мисливців при полюванні на хижаків, розбирання туші і т.д.). Але ця управлінська діяльність здійснювалась непослідовно (кожний раз мала різний характер) та непродумано. З подальшим розвитком виробничо-господарської діяльності людей врешті-решт виникли певні організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак у кожному випадку застосовувались свої особливі підходи в управлінні, які не базувались на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях. Потреба в науці про управлінський облік виникла не так давно і пов'язана з глобальними змінами у технології виробництва та системи управління. Постають проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи формування зацікавленості працівників в результатах роботи, розробки технологічних процесів, проведення точного обліку з метою забезпечення контролю тощо.

На сьогодні управлінський облік - це не лише облік  витрат підприємства, а, передусім, добре  організований аналітичний облік  і не лише витрат, а й таких  об'єктів як основні засоби, нематеріальні  активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках, капітал, зобов'язання тощо. Набуваючи нового, більш вагомого значення в сучасній економічній практиці суб'єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює, контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються в бухгалтерському обліку і безпосередньо впливають на якість управлінських рішень, ефективність системи управління. Такий облік покликаний забезпечити систему управління якісною економічною інформацією. Адже саме така інформація, нанашу думку, стає центральним фактором господарського процесу. Метою дослідження нашої курсової роботи є вивчення особливостей проведення управлінського обліку на ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», та запропонування напрямків і шляхів удосконалення організації управлінсьлого обліку. Мета дослідження розкривається у переліку завдань:

- дослідити  основні аспекти організації  управлінсьлого обліку на ДП  «Житомирський лікеро-горілчаний завод»;

- визначити  основні напрями удосконалення  управлінського обліку на цьому  підприємстві;

- запропонувати  шляхи удосконалення організації  управлінського обліку.

Об’єктом дослідження  є діяльність ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод». Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти організації управлінського обліку у ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод». В роботі використані такі методи дослідження: аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення, порівняння, табличний.

Інформаційною базою дослідження стали закони та інші урядові нормативні документи з питань організації управлінського обліку.

Дані управлінського обліку широко використовуються для  потреб внутрішнього менеджменту в  процесі прийняття управлінських  рішень, для аналізу господарської діяльності та пошуку резервів скорочення витрат тощо.

Адже перехід  на новий порядок нормативного регулювання  бухгалтерського обліку в зв'язку з розробкою і впровадженням  системи Національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку спричиняє необхідність використання нового понятійного апарату в управлінському обліку.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти  управлінського обліку на ДП «Житомирський  лікеро-горілчаний завод»

 

1.1 Суть управлінського обліку та його місце в інформаційній системі підприємства

 

Сьогодні українським  підприємствам надається право  самостійно розробляти власні виробничі  програми, плани виробничого і  соціального розвитку, визначати  стратегії цінової політики, а  отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення. Для прийняття оперативних і ефективних рішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємства. Виконанням цього завдання і займається бухгалтерська служба підприємства.

В сучасних умовах процес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням підприємству повної господарської  та фінансової самостійності.

Господарська  самостійність полягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів, робіт) тощо. Фінансова самостійність підприємства полягає в його повному самофінансуванні, формуванні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо.

Виходячи з  цього ускладнюються й завдання, що постають перед системою бухгалтерського обліку. В цих умовах не обійтись без управлінського обліку, використання якого сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, створює умови для його оптимізації.

Більшість теоретиків та практиків в сфері обліку дотримуються думки про те, що управлінський облік як самостійний вид формування та використання економічної інформації, не тільки має право на існування, але й нагально необхідний. Ця позиція знайшла відображення в міжнародних стандартах обліку та звітності, в англомовній економічній літературі, в практичній діяльності багатьох зарубіжних та вітчизняних підприємств.

Розглядаючи роль управлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мав  другорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств, зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівня менеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку і призвели до широкого визнання його як спеціальної області дослідження.

Управлінський облік дає можливість отримати інформацію про рух необоротних активів, виробничих запасів, надходження та витрачання грошових коштів, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, витрати  на виробництво та доходи від усіх видів діяльності, обґрунтувати поточні та перспективні управлінські рішення, що приймаються при формуванні виробничої та комерційної політики підприємства.

Процес формування та розвитку управлінського обліку можна  поділити на три етапи.

1. Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частина бухгалтерського обліку, здійснював тільки узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте, вже на початку XX століття стало зрозумілим, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (система Ф. Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Другий етап розвитку управлінського обліку розпочався з середини 30-х років XX ст. і був пов'язаний, насамперед, з розробкою системи калькулювання змінних витрат (яка отримала назву "директ-костинг") та обліку за центрами відповідальності.

Внаслідок запровадження  цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка оперувала не тільки грошовими вимірниками. Вона була орієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень.

Вважається, що управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років XX ст. Саме відтоді він став обов'язковим початковим курсом для менеджерів в університетах США, а згодом і в інших країнах світу.

Третій етап розвитку управлінського обліку бере свій початок з середини 70-х років  у зв'язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління.

Якщо до цього  часу управлінський облік був  орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

 

1.2 Складові  системи управлінського обліку.

 

Працездатна система  управлінського обліку обов'язково повинна містити в собі такі основні складові:

- трансфертне  ціноутворення;

- калькулювання  собівартості продукції;

- методи обліку  витрат;

  - бюджетування;

- центри (зони) відповідальності;

Механізми, за допомогою  яких відбувається внутрішньофірмовий перерозподіл фінансових ресурсів, називаються  трансфертними. Ці трансфертні механізми  є невід'ємною частиною глобальної системи фінансового менеджменту транснаціональних корпорацій, але водночас не відокремлені. Вони, на відміну від традиційного розуміння, пов'язані не тільки з рухом товарів, а також з рухом послуг, технологій та капіталу.

Отже, трансфертна  ціна - ціна, яка встановлюється на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між пов'язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон [22].

Трансфертне ціноутворення - це процес визначення трансфертної ціни, сукупність економічних відносин, які виникають у процесі визначення трансфертної ціни на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між пов'язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон [22].

      Організація виробничого обліку передбачає певне групування витрат підприємства. Загалом виробничі витрати слід, по-перше, акумулювати по місцях їх виникнення, по-друге, відносити на конкретну продукцію. Це досягається на рівні аналітичного обліку. При цьому даються різні визначення об’єкта обліку витрат : вид діяльності, продукт, виробничий підрозділ, завдання поставленні менеджером, на які відносяться витрати підприємства.

Згідно із П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом  Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, об’єктом обліку витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат [12].

    Об’єкти  обліку витрат і об’єкти калькуляції мають різне призначення та зміст. Якщо під об’єктами обліку витрат розуміють сукупність витрат, то під об’єктами калькуляції – певний вид продукції. Місця виникнення витрат і центри відповідальності як внутрішньовиробничі одиниці обліку і контролю мають самостійне значення в системі аналітичного обліку в разі впровадження на підприємстві комерційного розрахунку, який передбачає високу економічну самостійність структурних підрозділів і ринкові відносини між ними.

    На  вибір об’єктів обліку витрат істотно впливають: організація виробництва, технологічні особливості, рівень спеціалізації підрозділів, структура управління підприємством; технічні параметри продукції, що виробляється; система контролю за витратами; ступінь освоєння внутрішньогосподарського розрахунку; впровадження комерційного розрахунку; інноваційні рішення. Тому номенклатуру об’єктів обліку витрат кожне підприємство розробляє самостійно.

Для організації  ефективного фінансового контролінгу  на підприємстві рекомендується створення  сучасної системи бюджетування, яка б була заснована на розробці і контролі виконанняієрархічної системи бюджетів.

У контексті підприємств  під бюджетом розуміється короткостроковий план, в якому відображається розподіл ресурсів.

Згідно із сучасними трактуваннями, бюджет — це сума коштів, які є в розпорядженні для виконання визначених функцій та проведення певних заходів у рамках загальнофірмового планування. Він може складатися у формі заданих показників, яких слід дотримуватися у плановому періоді. Наприклад, для підприємства в цілому чи для окремого структурного підрозділу доводиться бюджет витрат (чи статті витрат), якого він повинен дотримуватися. Конкретні джерела покриття витрат при цьому не вказуються. Досить часто бюджет складається у формі каталогу заходів, які слід здійснити в плановому періоді; при цьому наводиться обсяг коштів, які виділені для реалізації цих заходів. Водночас є тип бюджетів, в яких поряд з напрямами використання ресурсів відображаються джерела покриття витрат.

     Організація  обліку за центрами відповідальності дає змогу вимірювати результати діяльності лінійних менеджерів, оперативно відслідковувати відхилення фактичних значень показників від цільових і виявляти їхні причини (це управління за відхиленнями). Під центром відповідальності розуміємо посадових осіб організації, яким делеговані повноваження і відповідальність за виконання певних функцій управління і для яких установлені цільові значення контрольованих показників.  Приміром, при побудові управлінського обліку в сфері фінансів можуть виділятися центри відповідальності за доходи і витрати, прибуток та інвестиції.