Управлиння витратами та прибутком

УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ  ТА ВИТРАТАМИ

 

В умовах стрімкого розвитку ринкової економіки місце і роль прибутку та витрат у господарському процесі безперервно зростає. Вони є головними елементами в діяльності підприємства. Прибуток є головним стимулом ведення господарської діяльності підприємствами і забезпечує інтереси всіх суб’єктів, причетних до цієї діяльності, а саме: підприємців, персоналу підприємства та держави. Прибуток виступає не тільки стимулом господарської діяльності підприємств, але й основним джерелом розвитку їхньої діяльності. А за допомогою витрат ми визначаємо нащі доходи та прибуток. Таким чином, великої значущості набуває необхідність розробки рекомендацій по підвищенню ефективності формування, розподілу прибутку та його максимізації та мінімалізації витрат на виробництво.

Ці питання розглядали такі вчені, як А. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Покропивний, В.О. Протопова, Г.В. Савицька, А.Н. Полянський, С.В. Мочерний, Ю.С. Цал-Цалко і багато інших.

"Прибуток — це та частина  виторгу, що залишається після  відшкодування всіх витрат на  виробничу, комерційну, фінансову  та інвестиційну діяльність підприємства, та слугує засобом відтворення  і головним мотивом здійснення  такої діяльності для власників  підприємства в поточному і  перспективному періоді, а також  є основною характеристикою ефективності  цієї діяльності."

"Витрати — це економічна  категорія, яка відображає вартісне  вираження абсолютної величини  ресурсів, використаних підприємством  для здійснення його виробничо–господарської  діяльності і досягнення поставленої  мети за умови застосування  найбільш ефективного варіанту  їх використання."

Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат істимулювання їхнього  зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого  підприємства.

Основною метою управлінського обліку є забезпечення керівництва  компанії інформацією, необхідною для  прийняття рішень та ефективного  управління. При цьому управлінський  облік вирішує такі завдання:

— забезпечує керівництво і власників  компанії інформацією про те, які  консолідовані результати бізнесу, що складається з великої кількості  юридичних осіб і структурних  підрозділів;

— показує результати роботи (дохідність) окремих сегментів (ними можуть бути види діяльності, групи товарів або  інші елементи залежно від специфіки  бізнесу) незалежно від того, як ці сегменти розподілені між юридичними особами, що входять у компанію;

— здійснює контроль над затратами  шляхом їх обліку за видами і центрами відповідальності;

— дозволяє формувати беззбитковий портфель товарної продукції та послуг;

— здійснює моніторинг доходів і  витрат підприємства в певному розрізі  та виявляє загальні тенденції;

— здійснює планування та контролює  виконання бюджету як окремими центрами відповідальності, так і компанією  в цілому;

— залежно від системи збору  даних дозволяє проводити оцінку діяльності компанії не тільки за фінансовими  показниками, але й за якісними показниками, а також показниками оцінки привабливості  компанії для покупців і показниками  оцінки діяльності менеджерів.

 

Управління витратами полягає  у контролі за процесом формування та розподілу витрат підприємства в  результаті здійснення фінансово-господарської  діяльності. Відповідно, управління витратами  підприємства спрямоване на обґрунтування  рівня витрат підприємства та їх фінансового  забезпечення. Результативність управління витратами та забезпечення ефективності такого управління передбачає реалізацію таких взаємозв’язаних фінансово-управлінських  ітерацій:

• групування витрат підприємства за групами відповідно до визначеної сукупності критеріїв;

• контроль за формуванням витрат та оптимізації їх абсолютної величини;

• виявлення відхилень від планових показників та ідентифікація причин таких відхилень, їх нейтралізація  або врахування (шляхом коригування  планових показників);

• виявлення та оцінювання резервів зменшення витрат суб’єкта господарювання, визначення та обґрунтування механізмів їх мобілізації.

В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських  операцій, що реалізуються в межах  його основної (операційної) діяльності.

Серед інших напрямів формування витрат підприємства необхідно виділити такі:

• витрати, пов’язані з інвестиційною  діяльністю, що визначаються як сума усіх витрат підприємства на реалізацію інвестицій в необоротні активи, що припадають на поточний період (зокрема, основні  фонди, нематеріальні активи, прямі  та портфельні фінансові вкладення);№

• витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю, що включають сукупність витрат підприємства на обслуговування залученого капіталу, у тому числі  витрати на обслуговування яка позичкового, так і власного капіталу (наприклад, процентні платежі, грошові дивідендні виплати, витрати на оформлення-переоформлення фінансових угод, їх супроводження).

Відповідно, перед моделлю управління затратами суб’єкта господарювання можуть ставитися такі завдання:

• зменшення абсолютної величини витрат підприємства в цілому та за окремими видами (напрямами) його діяльності;

• зменшення у структурі витрат підприємства частки умовно-постійних  витрат, що, у свою чергу, дає змогу  знизити поріг рентабельності та сформувати більш гнучку цінову політику щодо продукції підприємства (зниження рівня умовно-постійних витрат дасть  можливість зменшити маржинальний прибуток без зменшення абсолютної величини операційного прибутку підприємства);

• забезпечення стабільності розподілу  витрат у просторі та часі, що дасть  змогу забезпечити фінансову  стійкість підприємства та попередити його неплатоспроможність;

• зменшення у структурі сукупних витрат підприємства непрямих витрат;

• відстрочення моменту покриття витрат шляхом збільшення проміжку часу між їх формальним визнанням (і, зокрема, зменшенням оподатковуваного прибутку) та реальним покриттям (втратою підприємством  контролю над грошовими коштами).

Визначені вище завдання управління витратами підприємства дають можливість сформулювати основний зміст управлінської  діяльності фінансових служб підприємства та їх менеджерів щодо управління формуванням  витрат, пов’язаних із операційною, інвестиційною  та фінансовою діяльністю:

• забезпечення своєчасності та повноти  виявлення ви трат підприємства, надання  відповідної оперативної інформації через служби фінансового контролінгу;

• оцінка обґрунтованості та доцільності  покриття окремих витрат у розрізі  центрів їх формування, структурних  підрозділів, видів діяльності (продукції) та підприємства в цілому;

• пошук та обґрунтування резервів зменшення витрат у наступних  періодах, урахування виявлених резервів під час реалізації поточного  фінансового плану та складання  фінансових планів на наступний плановий період, зокрема:

а) зменшення собівартості продукції  за збереження рівня її якості (наприклад, заміщення сировини чи окремих її елементів дешевшими аналогами, упровадження на базі одного продукту кілька його модифікацій, орієнтованих на різні цінові категорії споживачів); 

б) зменшення накладних витрат на виготовлення та реалізацію продукції  за збереження рівня обслуговування клієнтів та супроводження товарів (сервісного обслуговування);

в) зменшення витрат на обслуговування капіталу (вартості капіталу) за збереження цільового рівня фінансового  лівериджу та прийнятного рівня  ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;

• забезпечення об’єктивності, достовірності  та повноти локалізації поточних (або планових) витрат по центрах  їх формування з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських  фінансових рішень;

• прогнозування на основі отриманої  інформації тенденцій зміни величини витрат підприємства у плановому  та перспективному періодах, оцінювання точки беззбитковості та планування (перспективне калькулювання) собівартості продукції;

• забезпечення методологічного та інформаційного підтримання фінансового  контролю за формуванням витрат підприємства, виконання планових величин та аналізу  відхилень.

Кваліфіковане управління витратами  підприємства передбачає наявність  у фінансового менеджера повної та достовірної інформації щодо об’єкта  управління, у тому числі його абсолютної величини, складу та структури. Так, практика, розподілу витрат за класифікаційними групами (як об’єктам управління), а  також спосіб зіставлення величини витрат із доходами підприємства дає  змогу виділити такі варіанти організації  калькуляції сукупних витрат підприємства:

• традиційне (пряме) калькулювання;

• цільове калькулювання;

• калькулювання відповідно до життєвого  циклу товару (продукту);

• калькулювання за етапами просування товару на ринок;

• поопераційне (функціональне) калькулювання.

Розглянемо згадані методи детальніше.

Традиційне (пряме) калькулювання. Традиційне калькулювання в рамках управління прибутком підприємства спрямоване на загальне зіставлення витрат та доходів суб’єкта господарювання у  межах одного й того самого горизонту  планування. Метою традиційного калькулювання  є встановлення факту покриття (непокриття) сукупних витрат підприємства та вихід  на позитивний фінансовий результат  – операційний прибуток.

Традиційне калькулювання використовується для оцінювання економічної доцільності  виробництва того чи іншого продукту, рівня необхідної ціни та або обсягів  реалізації такого продукту з метою  досягнення прибутковості або, принаймні, забезпечення беззбитковості діяльності підприємства щодо виробництва даного продукту. Для цього використовуються такі формули:Правильне управління прибутком та витратами  є одним з головних завдань управлінців. Тому т розглянемо  управління прибутком і витратами, як головних елементів  підприємницької діяльності їх суть, значимість та роль.

Система управління витратами має  функціональний та організаційний аспекти. Вона включає так організаційні  підсистеми: пошук і виявлення  чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують  відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

Установлені норми витрат  - це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних  умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в  цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний  рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.

Порівняння фактичних витрат з  плановими (нормативними) дає змогу  в процесі аналізу оцінювати  роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень  фактичних витрат , від планових і відповідно стимулювати працівників  підприємства ї до їхнього зниження.

Формування і контроль витрат за місцями та центрами відповідальності

Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями  та центрами відповідальності. Місце  витрат -- це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех). Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність  місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.

На практиці вважають, що центр  відповідальності збігається з місцем витрат, хоча це не обов'язково. Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати  локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження  й підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні  місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які видокремлені просторово.

За центрами відповідальності складаються  кошториси (планові витрати), обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції (послуг). Це уможливлює ефективний контроль за витрачанням  ресурсів. При цьому важливе значення має поділ витрат стосовно кожного  центру відповідальності на прямі й  непрямі, змінні та постійні. Перший поділ  має істотне значення для визначення собівартості окремих виробів (калькулювання). Прямі витрати безпосередньо  відносять на продукцію центрів  відповідальності (місць витрат), а  непрямі -- формуються в цих центрах, а потім розподіляються між окремими видами продукції. Поділ витрат на змінні та постійні стосовно центрів відповідальності (місць витрат) важливий для складання  так званих гнучких кошторисів та оцінки діяльності. Таке розмежування витрат дає змогу оперативно обчислювати  кошториси для різних варіантів  обсягу виробництва, а також перераховувати планові витрати на фактичний  обсяг продукції під час аналізу  та оцінки роботи підрозділів.

Стандартні витрати - витрати, необхідні  для виробництва певної продукції  або послуг за нормальних умов діяльності.

На відміну від бюджетів стандарти  відображають заплановані витрати  на одиницю продукції, величина яких базується на обгрунтованих нормах праці й інженерних розрахунках.