Сутність та порівняльний аналіз механізмів редисконтування та рефінансування комерційних банків Національним банком України

       *Джерело: Вісник НБУ  

     Таким чином, з табл. 2.2 видно, що за аналізований період найбільше середньозважена  процентна ставка за кредитами, наданих Національним банком для підтримання ліквідності банків України  складала 18,1 % у 2009 році за кредити  «овернайт»,  надані через постійно діючу лінію рефінансування. Це може бути обумовлено тим, що країна знаходилась у післякризовому стані, тому вартість на отримання кредиту збільшилась у декілька разів.

     Що  стосується наступних років, то у 2007 році найбільше ставка складала 10,24 % за кредити  «овернайт»,  надані через постійно діючу лінію рефінансування, у 2008 році  — 15,6 % за кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера, у 2010 році — 17,0 % за кредити  «овернайт»,  надані через постійно діючу лінію рефінансування та у 2011 році — 10 % за кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера.

     Ми  можемо також спостерігати, що протягом 2008-2009 років середньозважена процентна ставка помітно зросла порівняно з 2007 роком коливалась та все-таки залишалась на досить високому рівні. Тільки у 2011 році вона знову зменшилась та досягла рівня 2007  року. Це дає надії на те, що економіка нашої держави стабілізується. У банків з’явиться більше можливості на отримання кредитів, але тут необхідно відмітити, що треба даним видом операцій не зловживати, так як це може привести до негативних наслідків.

     Таким чином, у другому розділі ми провели  порівняльний аналіз механізмів рефінансування та середньозваженої процентна ставки за кредитами, наданих Національним банком для підтримання ліквідності банків України протягом  1.08.2007-1.08.2011 років  та зробили відповідні висновки, щодо отриманих даних.

      РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕФІНАНСУВАННЯ ТА РЕДИСКОНТУВААНЯ  КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 

     3.1. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення  механізмів редисконтування та  рефінансування комерційних банків 
 

     Перспективи активізації кредитної діяльності банків безумовно передбачають подальшу лібералізацію політики рефінансування: поступове, виважене зниження облікової ставки, тимчасове введення довгострокового цільового рефінансування життєздатних, платоспроможних банків з метою відновлення іпотечного кредитування, розвитку малого і середнього бізнесу, запуску загальнодержавних інфраструктурних проектів, що означає появу нових робочих місць і збільшення кількості кредитоспроможного населення. Основні принципи, на яких повинен  базуватись  механізм рефінансування, — це виваженість, прозорість і контрольованість, тобто контроль НБУ за цільовим використанням банками коштів рефінансування.

     На  нашу думку, на теперішньому етапі життєво необхідним є введення в Україні  у використання Національним банком внутрішньоденних кредитів. Введення даних кредитів є необхідним в умовах сучасності у  зв’язку із збільшенням маси платежів та сум, необхідних  для їх регулювання та в умовах фінансової кризи.

     Отже, ціллю внутрішньодених кредитів було б забезпечення безперебійного функціонування платіжної системи. Дані кредити необхідно надавати протягом операційного дня. Основою для їх видачі повинні бути невиконані платіжні документи, які пред’явлені комерційному банку протягом операційного дня. Встановлення лімітів по даному виду кредитів, на нашу думку є необхідним, щоб не допустити таким чином надмірний та спекулятивний ріст даних кредитів. Саме такий захід сприяв би не лише підтриманню ліквідності та забезпеченню вчасному проведенню розрахунків протягом операційного дня, але й  звело б  до повернення депозитних коштів в банківський сектор.

     Надання комерційним банкам внутрішньоденних кредитів дозволило б прискорити процес оперативного поповнення кореспондентського рахунку, що  сприятиме підтриманню  платоспроможності банку і тим  самим уникнення ланцюжка неплатежів в системі розрахунків. Перевагами даного виду кредитів є простота та зручність їх отримання, а також можливості максимального прискорення проведення розрахунків при одночасному зниженні залишків на кореспондентських рахунках комерційних банків та направлені вивільнених коштів в активи, що приноситимуть дохід.

     Крім  того, понижує ефективність вітчизняного механізму рефінансування і рівень ставок за кредитами рефінансування. Ситуація на грошовому ринку така, що ставка рефінансування не має ніякого відношення до формування ставок на міжбанківському ринку і існує вона у відриві від реального стану справ. Необхідно відмітити, що достатньо висока депозитна  ставка буде сприяти зменшенню надлишкових резервів та одночасно збільшувати попит на інструменти рефінансування, тим самим підвищуючи їх значення. Саме тому, на нашу думку, для ефективного управління ціною ресурсів процентний коридор на сьогоднішньому етапі повинен бути в Україні значно вужчим та дещо вища процентна ставка за депозитами НБУ.

     Отже, у третьому розділі ми запропонували  введення в Україні  у використання Національним банком внутрішньоденних кредитів та відмітили, що для ефективного  управління ціною ресурсів процентний коридор на сьогоднішньому етапі  повинен бути в Україні значно вужчим та дещо вища процентна ставка за депозитами НБУ.

      ВИСНОВКИ 
 

     Таким чином, в даній роботі було проаналізовано та проведено порівняльний аналіз механізмів редисконтування та рефінансування комерційних банків Національним банком України. Також було відмічено, що при редисконтуванні Центральний банк надає позички під заставу раніш облікованих (дисконтованих) комерційними банками векселів (які мають товарне забезпечення) господарюючих суб`єктів, прийнятих комерційними банками під заставу наданих їм (господарюючим суб`єктам) позичок. В свою чергу при рефінансуванні ж Центральний банк надає позички комерційним банкам під заставу цінних паперів Уряду, забезпеченням яких (цінних паперів) є, як правило, тільки авторітет цього Уряду.

     Також в третьому розділі даної роботи ми запропонували деякі шляхи вдосконалення механізму рефінансування, а саме введення в Україні у використання Національним банком внутрішньоденних кредитів ціллю яких було б забезпечення безперебійного функціонування платіжної системи.

      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Вожжов.С.П. — Доступнiсть банкiв до рефiнансування та можливостi варiацiного регулювання  їх ліквідності //  Фiнанси України. — 2010. — №2. — С. 111-119.
2. Кузьмак О.М. — Забезпечення стійкості банківської системи шляхом рефінансування  // Фінансова система України. —  2010. — № 13— С.287-294
3. Пуховкіна М.Ф. — Еволюція політики рефінансування в Україні   // Фінанси, облік і аудит. —2010. — № 16. — С.145-152.
4. Рябініна Л. М. — Роль Національного банку та законодавчих актів України в її  економічному розвитку // Економіка та держава. — 2004. — № 8. – С. 42-49.
5. Фетисов Г.М. Ставка рефинансирования и система рыночных процентых ставок // Мировая экономика и международные отношения. — 2005. — №6. — С.66-75.
6. Сайт Національного банку України, режим доступу :http//www.bank.gov.ua.
7. Вісник НБУ. — 2011. — №9. — С.70.