Сутність та порівняльний аналіз механізмів редисконтування та рефінансування комерційних банків Національним банком України

     У 2009 році спрямованість політики НБУ  з рефінансування банків визначалася виходячи із ситуації на грошовому ринку. Так, більша частина операцій з рефінансування була проведена у першому півріччі — 55,8 млрд грн (86,7 %), коли на грошовому  ринку внаслідок відпливу коштів з банків мав місце дефіцит ліквідності.

     Що  ж стосується редисконтування, то редисконтування (переврахування, переоблік) векселів — це кредитна операція, яка полягає у придбанні центральним банком векселів, що перебувають у портфелях комерційних банків, до настання строку платежу за ними зі знижкою (дисконтом) порівняно з номінальною сумою векселів. Це — один із найстаріших способів рефінансування, але останнім часом центральні банки розвинених країн активно його не застосовують. До створення Європейської системи центральних банків цей спосіб рефінансування комерційних банків використовував, і досить активно, Німецький федеральний банк (Бундесбанк). Бундесбанк висував певні вимоги щодо якості векселів, і головною вимогою була надійність боргових забов’язань. Ураховуючи те, що це був найдешевший спосіб рефінансування, Бундесбанк установлював ліміти (квоти) редисконтування векселів для окремих комерційних банків (ураховуючи при цьому обсяг власного капіталу банку, структуру його кредитних вкладень), міг також обмежувати контингенти редисконтування, тобто визначати пріоритети щодо редисконтування векселів підприємств окремих галузей економіки. Таким чином, центральний банк мав можливість селективно впливати на політику комерційних банків щодо врахування векселів, заохочуючи їх до врахування векселів певних галузей економіки. У сучасних умовах, застосовуючи способи рефінансування, рекомендовані ЄЦБ, Бундесбанк не відмовляється і від проведення політики рефінансування, спрямованої на кредитування реального сектору економіки з урахуванням обсягу попиту на кредити й оцінки кредитного ризику. Так, Бундесбанк практикує надання кредитів комерційним банкам під забезпечення комерційними векселями, які були враховані банками, а також під заставу майнових прав, що з’явилися у банків у результаті укладення кредитних договорів між ними та позичальниками.

     Таким чином, у першому розділі ми розглянули механізми                         редисконтування та рефінансування та визначили, що вони відрізняються один від одного і їх не можна ототожнювати, адже їх чітка економічна сутність полягає в  надійному механізмі не тільки підтримки ліквідності комерційних банків, а і дійсних механізмів монетарного регулювання економіки, що надає змогу ефективного використання кожного з них задля економічного розвитку України. 

     1.2 Характеристика рефінансування  з використанням різних банківських  операцій 
 

     Однією  із форм кредитування комерційних банків є аукціонний розподіл кредитів, який проводиться центральними банками з метою створення рівних умов для всіх банків. Порядок проведення центральними банками кредитних аукціонів передбачає, що потенційні позичальники направляють заявки в центральний банк із вказівкою обсягу кредитів, який вони хотіли б одержати, і рівня відсоткової ставки. На основі отриманих заявок центральний банк установлює загальну суму аукціонних кредитів, строки їхнього надання, мінімальну суму необхідного кредиту.

     Розглядаючи механізми рефінансування Нацбанком комерційних банків, доцільно також зупинитись на таких, широко застосовуємих комерційними і Центральними банками операціях, які в світовій практиці звуться Репо². Репо - це угода про продаж на короткий термін цінних паперів на умовах обов`язкового їх викупу (зворотної купівлі) банком-ініціатором Угоди (будь-яким - комерційним чи центральним) іншому банку (чи, навіть, крупному корпоративному клієнту банка). Репо здійснюється з метою отримання на короткий строк (день/ніч, чи на 7-10 діб, чи на більший строк) банком-ініціатором Репо цілком ліквідних активів (готівки) задля підтримки своєї ліквідності. Необхідно чітко визначити, що операції Репо, в яких продавцем цінних паперів виступає комерційний банк-ініціатор Репо, використовуються саме для підтримки ліквідності цього банка. Проте, якщо операції Репо використовує Центральний банк країни зі своєї ініціативи, то ці операції цілком і повністю здійснюються ним задля регулювання грошової маси, тобто з метою монетарного регулювання економіки.

     З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, центральний банк використовує постійно діючу лінію рефінансування, надаючи комерційним банкам кредит «овернайт»³ - кредит на один робочий день. Кредит «овернайт» надається під заставу державних цінних паперів. Його розмір становить до 100% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів. У разі виникнення потреби миттєвої підтримки ліквідності комерційний банк може в будь-який робочий день тижня до 17 години подати до Департаменту монетарної політики центрального банку заявку на отримання кредиту «овернайт».

     Комерційний банк, який переведений у режим  фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває  в режимі фінансового оздоровлення має право на отримання від центрального банку стабілізаційного кредиту.

     Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови забезпечення його заставою ліквідними активами банку-позичальника (після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у  власності банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи. Крім того, банк має надавати звіт про оцінку (акт оцінки) майна, що надається під забезпечення стабілізаційного кредиту. Банку не дозволяється здійснювати операції з надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту. Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління центрального банку клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління центрального банку надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду центрального банку, який готує пропозиції на розгляд Правління центрального банку щодо можливості надання банку стабілізаційного кредиту. У разі прийняття позитивного рішення відповідне територіальне управління центрального банку проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту. Після отримання стабілізаційного кредиту комерційний банк має розробити графік погашення позики і дотримуватися його строків.

     Таким чином, у першому розділі ми розглянули поняття рефінансування та ре дисконтування, відмітили чим вони відрізняються  та назвали особливості кожного з механізмів. Також ми описали та розкрила теоретичні основи операції за допомогою, яких здійснюється механізм рефінансування, а саме кредитування комерційних банків за допомогою аукціонного розподілу кредитів, кредитів «овернайт», операції РЕПО та стабілізаційного кредиту. 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕФІНАНСУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ 

     2.1.Аналіз  рефінансування комерційних банків в Україні 
 

     Розглядаючи механізм рефінансування комерційних  банків Національним банком хотілось би провести аналіз протягом 1.07.2007-1.07.2011 років та дослідити за рахунок яких операцій найбільше проводилось рефінансування.

     Результати  аналізу відобразимо у таблиці 2.1

     Таблиця 2.1

     Обсяги  кредитів, наданих Національним банком для підтримання ліквідності банків України протягом 1.08.2007-1.08.2011 роках                            (в розрізі інструментів)^* 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     відсотки

*Джерело:  Вісник НБУ 

     Як  видно з даних табл. 2.1 за аналізований період протягом  2007-2011років найбільший обсяг кредитів, наданих Національним банком комерційним банкам було здійснено у 2011 році за рахунок операцій РЕПО, що склали 98,74% до загального обсягу наданих кредитів, у тому числі за липень 2011 року дані операції займали 100% від усіх операцій. Це свідчить в першу чергу про те, що Репо здійснюється з метою отримання на короткий строк (день/ніч, чи на 7-10 діб, чи на більший строк) банком-ініціатором Репо цілком ліквідних активів (готівки) задля підтримки своєї ліквідності.

     У 2008 році найбільшу питому вагу зайняли кредити "овернайт",  надані через постійно діючу лінію рефінансування , вони склали 80,56 % від загального обсягу  наданих кредитів у першому півріччі 2008 року, у тому числі за липень кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера склали  41,06%.

     Необхідно також відмітити, що у 2010 році  інші кредити складали 62,95% до загального обсягу кредитів рефінансування у першому півріччі, а у липні даний вид оперцій зайняв 100 %. Також з даної таблиці видно, що до 2010 року кредити рефінансування надавались через операції своп, згодом додали ще кредити, надані для фінансування чемпіонату Європи з футболу 2012 р.

     Ситуація  з кредитуванням економіки не змінилася і в першому кварталі 2010 року, незважаючи на те, що ліквідність банків збільшилась, чому сприяли операції Національного банку з купівлі іноземної валюти та державних облігацій України. Збільшення ліквідності не призвело до активізації кредитної діяльності банків. Загальний обсяг кредитних вкладень банків зменшився за квартал на 2,9 %. Банки внаслідок відсутності кредитоспроможних позичальників значну кількість ресурсів спрямовували у фінансові інструменти, зокрема в державні облігації, середньозважена дохідність яких становила 16,89 % річних. Національний банк у цих умовах для того, щоб уникнути монетарних ризиків стабільності грошової одиниці, проводив на грошовому ринку головним чином операції з мобілізації вільних коштів банків (56,3 млрд грн), у той час як обсяг рефінансування банків був відносно невеликим (3,4 млрд грн). 

       
Таблиця 2.2

     Середньозважена процентна ставка за кредитами, наданих  Національним банком для підтримання  ліквідності банків України протягом               1.08.2007-1.08.2011 років^*

     Відсотки  річні