Сутність оборотних активів, їх склад і структура

За характером участі в господарському процесі і швидкості  обороту активи підприємства підрозділяються на наступні види:

• оборотні (поточні) активи;
• необоротні активи [37, с. 32-39].

Оборотні (поточні) активи – це грошові засоби та їх еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання на протязі операційного циклу або на протязі дванадцяти місяців з дати балансу. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і повністю споживаються протягом одного виробничо-комерційного циклу [51, с. 123].

У складі оборотних (поточних) активів  підприємства виділяють наступні їхні елементи:

• виробничі запаси сировини і напівфабрикатів;
• запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;
• обсяг незавершеного виробництва;
• запаси готової продукції та товарів, призначені до реалізації;
• поточну дебіторську заборгованість;
• короткострокові фінансові вкладення;
• грошові активи в національній валюті;
• грошові активи в іноземній валюті;
• витрати майбутніх періодів.

Необоротні активи – це всі активи, які не є оборотними. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багатократно беруть участь у процесі господарської діяльності і вартість яких шляхом розподілу частинами включається до вартості продукції [51, с. 197].

До складу необоротних  активів підприємства входять наступні           їхні види:

• основні засоби;
• нематеріальні активи;
• незавершені капітальні вкладення;
• устаткування, призначене до монтажу;
• довгострокові фінансові вкладення;
• інші види необоротних активів.

За характером обслуговування окремих видів діяльності виділяють наступні види активів підприємства:

• операційні активи;
• інвестиційні активи.

Операційні  активи являють собою сукупність майнових цінностей, безпосередньо використовуваних у виробничо-комерційній (операційній) діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку.

До складу операційних  активів підприємства включаються:

• виробничі основні засоби;
• нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес;
• оборотні операційні активи (уся їхня сукупність за мінусом короткострокових фінансових вкладень).

Інвестиційні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, пов'язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності.

До складу інвестиційних активів підприємства включаються:

• незавершені капітальні вкладення;
• устаткування, призначене до монтажу;
• довгострокові фінансові вкладення;
• короткострокові фінансові вкладення.

За характером фінансових джерел формування активів розрізняють наступні види активів підприємства:

• валові активи;
• чисті активи.

Валові активи являють собою всю сукупність майнових цінностей (активів) підприємства, сформованих за рахунок як власного, так і позикового капіталу.

Чисті активи характеризують вартісну сукупність майнових цінностей (активів) підприємства сформованих винятково за рахунок його власного капіталу [13, с. 103].

За характером володіння активи підприємства поділяються на:

• власні активи;
• орендовані активи.

До власних  активів відносяться активи підприємства, що знаходяться в постійному його володінні і відображені в його балансі.

До орендованих активів відносяться активи підприємства, що знаходяться в тимчасовому його володінні відповідно до укладених договорів оренди (лізингу) [24, с. 197].

За ступенем ліквідності  активи підприємства поділяють на         наступні види:

• абсолютно ліквідні активи;
• високоліквідні активи;
• середньоліквідні активи;
• слаболіквідні активи;
• неліквідні активи.

До абсолютно  ліквідних активів відносяться активи, що не вимагають реалізації і які являють собою готові засоби платежу.

До складу активів цього виду входять:

• грошові активи в національній валюті;
• грошові активи в іноземній валюті.

Високоліквідні активи характеризують групу активів підприємства, що можуть бути швидко конвертовані в  грошову форму (як правило, у термін до одного місяця) без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасного забезпечення платежів по поточним фінансових зобов'язанням.

До високоліквідних  активів підприємства відносяться:

• короткострокові фінансові вкладення;
• короткострокова дебіторська заборгованість.

До середньо ліквідних активів відносяться активи, що можуть бути конвертовані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в термін від одного до шести місяців.

До середньо ліквідних активів підприємства звичайно відносять:

• усі форми дебіторської заборгованості, крім короткострокової і безнадійної;
• запаси готової продукції, призначеної до реалізації.

До слабо ліквідних активів відносяться активи підприємства, що можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінчення значного періоду часу (від півроку і вище) [2 с. 86-90].

У сучасній практиці до цієї групі активів підприємства відносять:

• запаси сировини і напівфабрикатів;
• запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;
• активи у формі незавершеного виробництва;
• основні засоби;
• незавершені капітальні вкладення;
• устаткування, призначений до монтажу;
• нематеріальні активи;
• довгострокові фінансові вкладення.

До неліквідних  активів входять такі види активів підприємства, що самостійно реалізовані бути не можуть (вони можуть бути продані лише в складі цілісного майнового комплексу).

До таких активів  відносяться:

• безнадійна дебіторська заборгованість;
• витрати майбутніх періодів;
• збитки поточні і минулих років (відбиті в складі активу балансу підприємства) [9 с. 112-113].

З урахуванням розглянутої  класифікації будується процес фінансового  управління активами підприємства взагалі  і оборотними активами зокрема.

Матеріальною основою  будь-якого виробництва є засоби виробництва, що складаються з засобів праці та предметів праці. Ті та інші беруть участь у створенні продукту. Але, з огляду на різницю в характері функціонування в процесі виробництва й у способі перенесення вартості на продукт, що створюється, засоби праці набувають економічної форми необоротних активів, а предмети праці - оборотних активів.

У цей же час в умовах існування товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств виступають не лише в натуральній, але й у вартісній формі.

Отже, предмети праці в грошовій оцінці складають виробничі оборотні фонди. До них на промислових підприємствах відносяться: сировина, матеріали, паливо, запасні частини, пальне, інші матеріальні цінності.

До складу виробничих оборотних фондів відносяться  також незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає  в забезпеченні планомірного та ритмічного процесу виробництва на підприємствах і об'єднаннях.

Окрім виробничих оборотних фондів, кожне підприємство має частину активів, що знаходиться у сфері обертання. Це готова продукція, грошові кошти на рахунках у банку й у касі підприємства, кошти в розрахунках та ін. Ця частина активів, оцінена в грошах, називається фондами обертання. Основне призначення (функція) фондів обертання полягає в забезпеченні грошовими коштами планомірного процесу обертання на підприємствах.

Але, попри  деякі розбіжності в призначенні  оборотних фондів і фондів обертання, між ними існує тісний взаємозв'язок. Вони обслуговують єдиний процес відтворення та забезпечують його безперервність [22 с. 54].

У цей же час  оборотні фонди та фонди обертання  є складовими частинами оборотних  активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення в процесі руху. Водночас як ті, так і інші є самостійними економічними категоріями.

Економічною категорією, що об'єктивно існує, - є  оборотні активи. Для розкриття їх економічної сутності необхідно провести розмежування між їх функціональними формами, які оборотні активи постійно приймають та скидають, проходячи крізь сфери виробництва та обертання, зв'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи, як категорію, в русі [33 с. 146].

У дійсності, якщо процес виробництва на кожному  підприємстві є безперервним, то оборотні активи, що обслуговують його, в кожний даний момент знаходяться одночасно як у сфері виробництва - у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обертання - у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім цього, зі сфери виробництва вони переходять до сфери обертання, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху. В зв'язку з цим К. Маркс писав, що «вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту». Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.

Звідси, оборотні активи - це вартість, що авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання [53 с. 72-73].

В економічній  літературі існують інші точки зору на сутність оборотних активів. Окремі економісти їх трактують як «грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обертання», інші вважають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, що вкладена в. його поточні активи, або оборотні активи - це кошти, що авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обертання.

Але оборотні активи включають як матеріальні, так  і грошові ресурси. Тому ототожнювати оборотні активи тільки з грошовими коштами, економічно не обґрунтовано. Думку автора з цього приводу викладено вище.

В організації  оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.

Під складом  оборотних активів розуміють  сукупність їх                елементів (статей).

Структура ж  оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі [58 с. 64-65].

У різних галузях  народного господарства склад і  структура оборотних активів  різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничий сфері, а також у торгівлі найпитомішу вагу в оборотних активах займають запаси.

Запаси - це активи, які перебувають у процесі  виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг [28 с. 32-33].

У господарській  діяльності запаси поділяються на:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою деталей,вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві та призначена для продажу;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

-    малоцінні  та швидкозношувані предмети;

• молодняк і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вона оцінюються за цим положенням (стандартом).