Сутність оборотних активів, їх склад і структура

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність оборотних активів, їх склад і структура

Активи – це ресурси, які контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод в майбутньому [9, с. 17].

Предметна сутність активів як економічних  ресурсів виявляється насамперед у  сфері економічних відносин, а більш конкретно – в економічній сфері діяльності підприємства. Відповідно, виступаючи носієм економічних характеристик, активи є об'єктом економічного управління будь-яких мікроекономічних господарюючих систем [17, с. 28].

Активи є майновими цінностями підприємства, сформованими за рахунок  інвестованого в них капіталу. Вкладений у новий бізнес, капітал матеріалізується у формі активів підприємства. Між категоріями капіталу й активів існує тісний зв'язок: активи можуть розглядатися як об'єкт інвестування капіталу, а капітал – як економічний ресурс, призначений для інвестування в активи. Тільки шляхом інвестування в активи капітал як накопичена цінність залучається в економічний процес. Треба при цьому відзначити, що спрямований на формування активів підприємства капітал може інвестуватися не тільки в грошовій (опосередкованій) але й у реальній (прямій) формі, наприклад, у формі конкретних капітальних предметів. В останньому випадку активи і капітал, будучи тотожними за конкретною натурально-речовинною формою, мають усе-таки різну економічну природу: капітал являє собою продукт минулого нагромадження цінностей, що залучаються в економічний процес, а активи – сформований економічний ресурс, призначений для здійснення майбутньої господарської діяльності. Що стосується грошової форми інвестування капіталу, то вона опосередковує процес придбання конкретних видів активів підприємства.

Активи являють собою  майнові цінності підприємства, що мають вартість. Ця характеристика активів міститься в численних їхніх визначеннях, у першу чергу, у літературі з питань бухгалтерського обліку. Концепція вартості активів базується насамперед на їхній цінності для підприємства як економічного ресурсу. Зрозуміло, концепція вартості активів була б марною в практичному відношенні, якщо б її рівень не можна було виміряти. Тому, доповнюючи дану сутнісну характеристику активів, їх варто представляти як майнові цінності, що мають не просто вартість, а вартість вимірювану (у практиці управління активами такий вимір вартості здійснюється в грошовій оцінці). Рівень вартості активів визначається сумою витрат факторів виробництва на їхнє створення, періодом використання, відповідністю цілям господарського використання, кон'юнктурою ринку засобів і предметів праці і т.п. Відповідно методи визначення рівня вартості активів і форми її представлення носять самий різноманітний характер     [35, с. 42-47].

До активів відносяться  тільки ті економічні ресурси, що цілком контролюються підприємством. Під  таким контролем розуміється  право власності на використовувані  економічні ресурси в окремих  передбачених законодавством випадках, – право володіння відповідними їхніми видами (наприклад, майновими цінностями, притягнутими до використання на умовах фінансового лізингу). Економічні ресурси, використовувані підприємством, але не контрольовані їм, активами не є. Це відноситься, у першу чергу, до використовуваних трудових ресурсів, а також до майнових цінностей, орендованим підприємством (на умовах оперативного лізингу) чи наданим йому в тимчасове користування на безоплатній основі. Отже, як контрольовані економічні ресурси, активи підприємства є носієм прав власності (чи в окремих випадках – прав повного володіння), У цій ролі вони можуть виступати носієм усіх форм цієї власності – індивідуальної приватної, колективної приватної, муніципальної, загальнодержавної і т.п. При цьому, об'єктом власності підприємства є сукупність його активів поза залежністю від джерел фінансових засобів (власного чи позикового залученого капіталу), за рахунок яких вони сформовані. Отже, поняття активів, як власних майнових цінностей підприємства, не тотожно поняттю власного його капіталу [9, с. 128-131].

Як економічний ресурс, використовуваний у господарській  діяльності, активи підприємства характеризуються визначеною продуктивністю. Носієм цієї найважливішої сутнісної характеристики виступає як сукупний комплекс операційних активів, сформованих підприємством, так і окремі їхні види, представлені засобами праці. При цьому варто звернути увагу на те, що продуктивність активів як потенційна їхня характеристика може бути реалізована лише в комплексі з використанням інших економічних ресурсів підприємства, у першу чергу, – праці. Продуктивність активів є вимірюваним чинником – у найбільш загальному виді вона може бути виміряна шляхом співвіднесення обсягу виробництва (реалізації) продукції (товарів, послуг) і середньої суми активів, використовуваних у виробничому процесі підприємства, у визначеному періоді часу [53, с. 63].

Активи є економічним ресурсом, що генерує дохід. Здатність приносити дохід у процесі операційної чи інвестиційної діяльності є однією з найважливіших характеристик активів підприємства як об'єкта економічного управління. Цей дохід активи генерують насамперед як економічні ресурси, що володіють продуктивністю. При цьому випливає, що треба звернути увагу на те, що по активах, використовуваних в операційному процесі і процесі реального інвестування, розглянута характеристика властива їхній комплексній сукупності, у той час як по активах, використовуваним у позареалізаційних операціях (наприклад, при здачі їх в оренду) чи в процесі фінансового інвестування вона властива і конкретним їх видам, кожний з яких здатний самостійно генерувати дохід (поза зв'язком з іншими видами використовуваних підприємством активів). Важливо відзначити також, що потенційна здатність активів генерувати дохід не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного їхнього використання. Формування таких умов представляє одну з важливих задач управління активами [53, с. 65].

Активи підприємства, використовувані в господарській  діяльності, знаходяться в процесі постійного обороту. Цей оборот властивий як усій сукупності активів, так і окремим їх видам. Сукупність використовуваних підприємством активів видозмінюється насамперед у реальних своїх формах – одні види активів у процесі обороту переходять в інші їхні види (наприклад, запаси сировини – у запаси готової продукції; запаси готової продукції – у дебіторську заборгованість чи грошові активи і т.д.). Крім того, процес обороту активів супроводжується і їхньою вартісною зміною. Так, у процесі обороту вартість одних видів активів зростає за рахунок збільшення вартості праці й інших використовуваних видів економічних ресурсів (наприклад, вартість запасів готової продукції, виготовленої з запасів сировини); вартість інших видів активів, навпаки, знижується (наприклад, вартість використовуваних основних засобів, амортизованих нематеріальних активів і т.д.). Оборот активів підлеглий визначеним циклам – господарському, операційному, інвестиційному. Властивість постійного руху активів у процесі їхнього обороту, що супроводжується постійною обов'язковою трансформацією їх конкретних видів і вартості, є важливою відмінною рисою в порівнянні з багатьма іншими видами використовуваних підприємством економічних ресурсів – трудовими, інформаційними і т.д. [65, с. 113].

Використання активів  у господарській діяльності підприємства тісно зв'язано з фактором часу. Це в першу чергу визначається вартісною характеристикою активів, що виражається в грошовій формі. Відповідно до концепції вартості грошей у часі (яка далі буде розглянута докладно) та сама сума грошей у різні періоди часу має різну вартість. Відповідно, вартість активів у даний час завжди вище, ніж у будь-якому майбутньому періоді, що повинно враховуватися в процесі їхнього використання. Крім того, в умовах інфляційної економіки фактор часу викликає постійні зміни номінальної вартості активів, що вимагають відповідної оцінки й обліку в процесі управління ними. Нарешті, фактор часу формує систему можливих альтернативних управлінських рішень у сфері конкретного їхнього використання, зв'язаних з тимчасовою схильністю менеджерів. При використанні активів в операційному процесі тимчасова схильність визначає альтернативу вибору можливостей реалізації виробничих цілей у часі (використання активів для виробництва видів продукції з різними витратами часу). В інвестиційному процесі тимчасова схильність зв'язана з альтернативою визначення форм інвестування в часі, а також з вибором конкретних видів інвестиційних активів (коротко чи довгострокових інструментів інвестування).

Господарське використання активів нерозривно зв'язано з фактором ризику. Ризик є найважливішою характеристикою усіх форм використання активів у господарській діяльності підприємства. Носієм цього фактора активи виступають у нерозривному зв'язку з їх характеристикою як економічних ресурсів, що генерують дохід. Рівень ризику використання активів знаходиться в прямій залежності від рівня їхньої очікуваної прибутковості, формуючи єдину шкалу „прибутковість – ризик” при здійсненні різних господарських операцій. Ця шкала відбиває середньоринкові кількісні параметри рівня ризику використання активів у різних формах і видах підприємницької діяльності, що відповідають конкретним параметрам рівня очікуваної прибутковості активів. Використовуючи активи з метою одержання доходу в операційному чи інвестиційному процесі підприємець завжди повинен свідомо йти на ризик, міру якого він визначає самостійно. Фактор ризику є важливим об'єктивним атрибутом використання активів і має обов'язково враховуватися в процесі управління ними [2, с. 82-84].

Сформовані в складі активів майнові цінності пов'язані з фактором ліквідності. Під ліквідністю активів розуміється їхня здатність бути швидко конвертованими в грошову форму по своїй реальній ринковій вартості. Ця характеристика активів забезпечує можливість їхньої швидкої реструктуризації при настанні несприятливих економічних і інших умов їхнього використання в сформованих видах. Різні види активів у залежності від універсальності свого функціонального призначення, швидкості обороту в операційному чи інвестиційному процесі, рівня розвитку відповідних виду і сегментів ринку й інших умов мають різний ступінь ліквідності. Проте, ліквідність є важливою об'єктивною характеристикою усіх видів активів (крім грошових, котрі характеризуються "абсолютною ліквідністю"), що обумовлює вибір конкретних їхніх різновидів для здійснення господарської діяльності.

Проведений огляд найбільш істотних характеристик активів  підприємства показує наскільки  багатоаспектною з теоретичних  і прикладних позицій є ця економічна категорія. При цьому всі розглянуті характеристики, що відбивають особливості функціонування активів підприємства з різних сторін, тісно взаємозалежні і вимагають комплексного відображення при визначенні їхньої економічної сутності. З врахуванням розглянутих основних характеристик економічна сутність активів підприємства в найбільш узагальненому вигляді може бути сформульована наступним чином: активи підприємства являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати доход, постійний оборот яких у процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності [9, с. 67-68].

Активи підприємства підрозділяються по багатьом класифікаційним ознакам, основними з яких є:

• форма функціонування активів;
• характер участі в господарському процесі і швидкість обороту активів;
• характер обслуговування окремих видів діяльності;
• характер фінансових джерел формування активів;
• характер володіння активами;
• ступінь ліквідності активів.

За формою функціонування активів виділяють наступні їхні види:

• матеріальні активи;
• нематеріальні активи;
• фінансові активи.

Матеріальні активи характеризують активи підприємства, що мають речову (матеріальну) форму. До складу матеріальних активів підприємства відносяться:

• основні засоби;
• незавершені капітальні вкладення;
• устаткування, призначене до монтажу;
• виробничі запаси сировини і напівфабрикатів;
• запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;
• обсяг незавершеного виробництва;
• запаси готової продукції, призначеної до реалізації;
• інші види матеріальних активів.

Нематеріальні активи характеризують активи підприємства, що не мають речової  форми, але приймають участь у  господарській діяльності і приносять  прибуток. До цього виду активів підприємства відносяться:

• права користування окремими природними ресурсами;
• патентні права на використання винаходів;
• "ноу-хау";
• права на промислові зразки і моделі;
• товарний знак – емблема, малюнок чи символ;
• торгова марка;
• права на використання комп'ютерних програмних продуктів;
• "гудвіл";
• інші аналогічні види майнових цінностей підприємства;

Фінансові активи характеризують різні фінансові інструменти, що належать підприємству чи знаходяться в його володінні. До фінансових активів підприємства відносяться:

• грошові активи в національній валюті;
• грошові активи в іноземній валюті;
• дебіторська заборгованість у всіх її формах;
• короткострокові фінансові вкладення;
• довгострокові фінансові вкладення.