Різновиди зовнішньоторговельних операцій

• валютний, тобто ризик зміни курсів валют, в яких здійснюються розрахунки;
• платіжний ризик пов'язаний можливістю нездійснення або несвоєчасного здійснення платежу партнером по угоді;
• транспортний і складський ризики виникають при втраті чи ушкодженні товару під час його транспортування і зберігання;
• політичний ризик. До цієї групи відноситься велика кількість різних видів ризиків і ризикових випадків: заборона конвертації та переказу валюти з країни, мораторій чи заборона на виконання боргових зобов'язань суб'єктами господарювання, ризик ембарго, ризик антидемпінгових розслідувань тощо.

У розпорядженні  фінансистів є широкий арсенал  інструментів щодо нейтралізації зазначених ризиків. До основних із таких інструментів належать страхування ризиків за допомогою страхових компаній; хеджування валютних ризиків; валютні кредити; валютно-цінові застереження.

Основною групою ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є платіжні ризики, які  пов'язані із виникненням безнадійної  чи простроченої дебіторської заборгованості як в експортера, так й імпортера, з чого випливає ризик сплати пені за порушення строків розрахунків  в іноземній валюті. Рівень платіжного ризику залежить від обґрунтованості  та ефективності використання спеціальних  форм розрахунків при оформленні зовнішньоторговельних операцій і  можливості скористатись сучасними  способами їх фінансування (кредитування) у випадку виникнення проблем  із платоспроможністю підприємства. У практиці фінансової діяльності використовуються такі основні способи здійснення розрахунків в рамках зовнішньоекономічних операцій: передоплата (авансовий платіж); документарний акредитив; документарне інкасо; платіж по відкритому рахунку.

Розрахунки з використанням  акредитиву чи інкасовважаються документарними (забезпеченими), решта - бездокументарні (незабезпечені). В останньому випадку  для здійснення платежу не потрібно пред'являти особливі документи.

Зазначимо, що при  виборі форм розрахунків виникає  конфлікт інтересів між імпортером та експортером (покупцем і продавцем), який зумовлений різним рівнем вигідності однієї і тієї ж форми для різних сторін. Для забезпечення балансу  інтересів банки пропонують набір  платіжних інструментів. Так, для  експортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:

1) авансовий платіж;

2) безвідзивний документарний  акредитив;

3) документарне інкасо (з гарантією).

Для імпортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:

1) платіж після  отримання товарів (робіт, послуг);

2) документарне інкасо;

3) документарний  акредитив.

У разі, якщо домовленості щодо авансових розрахунків досягти  не вдалося, максимальне забезпечення платежів для експортера досягається  при відкритті покупцем безвідзивного  документарного акредитива. У зовнішньоекономічному  контракті повинні бути відображення такі позиції:

1. Вказівка на  те, що платежі за товари, поставлені  в рахунок контракту, мають  бути здійсненні з беззвідзивного  документарного акредитива, відкритого  за дорученням покупця на користь  продавця банком - кореспондентом  уповноваженого банку та авізованого  останнім.

2. Вказівка, що акредитив  відкривається відповідно до  Уніфікованих правил і звичаїв  для документарних акредитивів  у редакції 1993 р.

3. Строки відкриття  акредитива після дати повідомлення  продавцем про те, що товар  підготовлено до відвантаження.

4. Порядок відмови  у відвантаженні товару у разі  затримки з вини покупця або  його банку відкриття акредитива.

5. Перелік документів, за якими здійснюватимуться платежгза  акредитивом в уповноваженому  банку, зокрема: комерційний рахунок;  комплект чистих бортових коносаментів  або дублікат міжнародної авіаційної, автомобільної, залізничної накладної  або поштової квитанції, що  містить найменування одержувача  вантажу, позначку про сплату  фрахту і позначку перевізника  про відправлення вантажу; страховий  поліс чи сертифікат.

6. Строки подання  відповідних документів продавцем  до уповноваженого банку.

7. Вказівка на  те, яка сторона сплачує витрати,  пов'язані з відкриттям, авізуванням,  підтвердженням, подовженням терміну,  зміною умов та виконанням  акредитива.

З погляду імпортера  акредитив є вимушеною формою розрахунків що зумовлено дією таких  чинників:

• у разі розрахунків за допомогою акредитивної форми у імпортера виникають додаткові банківські витрати при відкритті додаткового рахунку для депонування коштів і отриманні авізо;
• акредитив не дає стовідсоткової гарантії, що поставка товарів (робіт, послуг) буде здійснена повністю відповідно до договору;
• імпортер повинен відволікати кошти з обороту на період резервування коштів у рамках відкриття акредитива і втрачати певну суму доходу.

Під час укладання  договору (контракту) в інтересах  покупця не слід допускати включення  до договору умови про підтвердження  закордонним банком акредитива, що відкривається українським банком. Окрім цього, по можливості рекомендується вимагати сплати продавцем усіх банківських  витрат, включаючи витрати на території  імпортера.

Якщо на ринку  товарів є продавець (експортер), який погоджується здійснювати поставку з відстроченням платежу чи на основі використання докментарного  інкасо, то за інших рівних умов перевага віддається саме цьому постачальникові порівняно з тим, який вимагає відкриття акредитиву.

За документарного інкасо банк бере на себе зобов’язання з одержання належної експортеру суми проти передачі документів, згідно із заздалегідь узгодженим переліком. На відміну від аредитивної форми  розрахунків у разі використання документарного інкасо продавець відвантажує  товар на користь покупця без  здійснення ним попереднього резервування коштів на окремому рахунку. Одночасно  продавець направляє всі необхідні  для одержання товару документи  разом з інкасовим дорученням своєму банку, який передав їх інкасуючому (уповноваженому) банку.

У разі, якщо сторони  досягли домовленості про розрахунки з використанням документарного інкасо, то у відповідному контракті  слід відобразити такі позиції:

1. Перелік документів, проти яких здійснюватимуться  платежі шляхом інкасо в уповноваженому  банку, зокрема: комерційні рахунки;  комплект чистих бортових коносаментів  або дублікат міжнародної авіаційної, автомобільної, залізничної накладної  або поштової квитанції, що  містить найменування одержувача  вантажу, позначку про сплату  фрахту і позначку, перевізника  про відправлення вантажу; страховий  поліс чи сертифікат.

2. Вказівка на  те, що розрахунки за інкасо  здійсняються в порядку, передбаченому  Уніфікованими правилами з інкасо  в редакції 1978 p., опублікованими  міжнародною торговельною палатою.

3. Сума платежу  має бути переказана покупцем  у повній відповідності з платіжними  інструкціями, викладеними в інкасовому  дорученні.

4. Вказівка на  те, яка сторона сплачуватиме  банківські витрати, пов'язані  з виставленням та сплатою  інкасо.

5. Санкції у разі  затримки платежу за інкасо  з боку покупця.

Покупець не може одержати відповідні документи на товари (а отже, і товар), не сплативши  суму, зазначену в інкасовому дорученні, чи не акцептувавши вексель. Якщо імпортер не має у своєму розпорядженні  валютних коштів для здійснення необхідних розрахунків, то документи можуть вручатися  проте депонування відповідної  суми у національній валюті. Під  час розрахунків у формі документарного інкасо за товари, що поставляються  на умовах короткотермінового комерційного кредиту, умовою забезпечення платежу  можуть бути банківські платіжні гарантії.

На відміну від  експортера, для імпортера (покупця) розрахунки з використанням документарного інкасо є прийнятнішими, ніж акредитивна  форма. Імпортер під час укладання  договору (контракту) повинен добиватися здійснення розрахунків у формі  інкасо з платежем у конкретний термін (із зазначенням фіксованої кількості  днів) після одержання документів уповноваженим банком або вручення документів проти акцептування векселя. В останньому випадку імпортер одержує  товар до здійснення платежів: необхідні  для розрахунків фінансові ресурси  він може отримати оперативно, реалізувавши інвпортований товар. Однак в  експортера виникає додатковий ризик  неплатежу, для зменшення якого  він може вимагати, щоб відповідний  вексель був авальований інкасуючим або іншим першокласним банком. Завдяки  цьому підвищується гарантія здійснення платежів та виникає можливість вдатися  до форфейтингу. Окрім того, вартість розрахунків за допомогою інкасо є меншою, ніж у разі відкриття  акредитиву.

Обґрунтування вибору форм розрахунків по зовнішньоекономічних операціях супроводжується обов'язковим  переглядом можливих способів їх фінансування. Особливої актуальності це завдання набирає у випадку надання  комерційного кредиту покупцеві, тобто  використання у зовнішньоекономічних операціях розрахунків з відстрочкою  платежів. В якості альтернативних способів фінансування зовнішньоекономічних торговельних операцій можна розглядати форфейтинг та зовнішній (експортний) факторинг, які мають багато спільного. Форфейтинг і зовнішній факторинг, як правило, здійснюються за участю банківської  установи і розглядаються як форми  трансформації комерційного кредиту  в банківський. Однак є певні  відмінності. На практиці форфейтинг як вид кредитування зовнішньоекономічних операцій здійснюється у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, акцептованих імпортером.

Розглянутіспособи фінансування зовнішньоторговельних  операцій для експортера мають переваги, до основних з яких можна віднести:

• зменшення рівня кредитного ризику;
• мінімізація валютних ризиків;
• мінімізація ризику змін процентних ставок;
• поліпшення ліквідності
• (платоспроможності);
• можливість отримання короткострокового кредиту (за умов використання факторингу з правом регресу).

Недоліками форфейтингу  та зовнішнього факторингу є:

• вища вартість цієї послуги порівняно зі звичайним короткостроковим кредитом;
• величина дисконтної ставки по операції форфейтингу диференціюється і залежить від кредитоспроможності боржника, наявності кредитного забезпечення, строків погашення боргових зобов'язань, попиту та пропозиції на ринку форфейтингових послуг, середніх ставок на кредитному ринку;
• плата за факторингове обслуговування теж може бути різною в залежності від виду факторингу, фінансового стану підприємства-експортера, масштабів і структури його виробничої діяльності, надійності боржників, середнього терміну обороту коштів між підприємствами-контрагентами по зовнішньоторговельній операції.

Для визначення доцільності  проведення операцій форфейтингу або  зовнішнього факторингу слід порівняти  їх вартість з вартістю альтернативних інструментів фінансування. При цьому  здебільшого використовують метод  ефективної ставки процента.

За грамотної організації  фінансової роботи на підприємстві фінансисти завчасно прогнозують можливість розрахунків  за допомогою форфейтингу або  факторингу, оцінюють вартість певних послуг і включають відповідні затрати  в ціну експортних товарів.

5. Підприємства, які  співпрацюють з  європейськими компаніями

Меблева торгівля між  Німеччиною і Україною динамічно  розвивається. Обсяг німецького меблевого  експорту до України збільшився за останніх 10 років на 70% і склав  за підсумками 2005 року 12,2 млн. євро. Слід зазначити, що велику частку в структурі  німецького експорту займають деталі для меблів (27%), цей показник збільшився за останніх 10 років у 2,3 рази. Це свідчить про розширення взаємовигідного  співробітництва у сфері меблевої промисловості. Частка м'яких меблів та стільців (20%) у порівнянні з іншими експортними ринками невелика, в  той же час порівняльним високим  попитом в Україні користуються німецькі кухонні (18%), корпусні (18%) та офісні меблі (17%). Обсяг німецького меблевого  імпорту з України збільшився за останніх 10 років у 2,4 рази і склав  за підсумками 2005 року 11,7 млн. євро. Більше половини від загального обсягу імпорту  припадає на м'які меблі та стільці (58%). Чверть імпорту складають корпусні меблі, 16% - деталі для меблів.

Асоціація меблевої промисловості Німеччини (VDM)є представником  всієї німецької меблевої промисловості. VDM – це головне об'єднання, членами  якого є регіональні та галузеві асоціації. VDM одночасно є найбільшою галузевою асоціацією в Асоціації  деревообробної промисловості Німеччини (HDH). Річний оборот галузей, які представлені у VDM, складає понад 17 млрд. євро.