Різновиди зовнішньоторговельних операцій

Вступ.

1. Міжнародна торгівля  як один з головних різновидів  зовнішньоекономічних операцій.

2. Систематизація  методів міжнародної торгівлі.

3. Систематизація  форм міжнародної торгівлі та  зовнішньоторговельних операцій.

4. Фінансові аспекти  зовнішньоекономічних операцій.

5. Підприємства, які  співпрацюють з європейськими  компаніями.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку ЗЕД (імпорт і експорт), а також  із позицій предмета (товари, послуги) або ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу розрахунків (бартерні операції) та ін.

В число основних видів ЗЕД можна включити:

- міжнародну торгівлю;

- міжнародний лізинг;

- використання активів  з-за кордону;

- контрактні форми  ЗЕД;

- міжнародні інвестиції.

При проведенні міжнародного бізнесу компанії мають вибирати одну з різноманітних форм господарських  операцій. Вибираючи, варто уважно розглянути власні цілі та оцінити ресурси, а  також умови здійснення своєї  діяльності.

Окремі аспекти  вдосконалення зовнішньоекономічного  механізму інтеграції України в  сучасні світогосподарські зв’язки, реальні та потенційні можливості торговельно-економічного співробітництва України з провідними країнами, її участі в різноманітних  інтеграційних об`єднаннях розглядалися у працях українських вчених Беседіна В.Ф., Будкіна В.С., Бураковського  І.В., Гальчинського А.С, Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Кредісова А.І., Макогона Ю.В., Поручника А.М., Пузанова І.І., Сіденка  В.Р., Соколенка С.І., Філіпенка А.С., Шниркова О.І. та інших, але здебільшого  вони враховують одну складову економічної  діяльності, або обмежуються аналізом політичних чинників взаємодії з  цим регіоном. Крім того, на державному рівні не була впроваджена зважена  стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України з цим регіоном, що знижує їх ефективність і призводить до поступової втрати потенційних ринків збуту української продукції.

Метою роботи є розробка науково-обґрунтованих стратегічних засад формування зовнішньоторговельних  зв’язків України з провідними країнами світу.

Об’єктом дослідження  є зовнішньоторговельні зв’язки  України.

Предметом дослідження  є механізм регулювання зовнішньої торгівлі України з провідними країнами світу.

1. Міжнародна торгівля  як один з головних  різновидів зовнішньоекономічних  операцій

Серед наведених  форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є  міжнародна торгівля, тобто міжнародний  обмін продуктами і послугами - результатами національної праці. Залежно від  предмета і характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій існують  різноманітні форми торгівлі.

1. Торгівля готовою  продукцією, тобто призначеною та  придатною для безпосереднього  кінцевого споживання. Вона здійснюється  або за світовими, або за  договірними цінами безпосередньо  виробником чи через різних  посередників. Можливе доопрацювання  продукції перед продажем з  урахуванням інтересів імпортера,  а також обслуговування після  продажу. Розрахунки можуть здійснюватися  у валюті експортера, валюті імпортера  чи у валюті третьої країни.

2. Торгівля продукцією  в розібраному вигляді, її імпорт, як правило, оподатковується митом  за зниженими тарифами, що дозволяє "обходити" високі митні ставки  на ввезення готової продукції.  Торгівля продукцією в розібраному  вигляді виправдана, якщо її монтування  за кордоном дозволяє одержати  великий прибуток за рахунок  використання місцевої дешевої  робочої сили ("викруткові технології"), більш пільгового оподаткування,  більш низької оренди землі  тощо. Варто мати на увазі, що  експорт низки товарів у зібраному  вигляді просто об'єктивно неможливий (реактори, портові крани та ін.).

3. Зустрічні поставки- експортно-імпортні операції, при  яких експортери зобов'язуються  придбати в імпортерів товари  на частину або повну вартість  експортованої продукції, їхні  найважливіші різновиди:

- бартерні операції  передбачають безвалютний, збалансований,  заснований на вартісній оцінці  обмін товарами за договірними  або світовими цінами, їх причиною  є відсутність у партнерів  конвертованої валюти;

- викуп застарілої  продукції при збуті більш  сучасних моделей і модифікацій.  При цьому в ціну нової продукції  зараховується залишкова вартість  виробів, що повертаються;

- операції з давальницькою  сировиною передбачають переробку  закордонної сировини чи відходів  із наступними розрахунками продуктами  їхньої переробки. Вони виправдані  тоді, коли є величезні запаси  сировини, відходів, а потужності  для їх переробки відсутні  або недостатні.

В усіх випадках необхідна  вартісна оцінка продукції, що передається. Це потрібно для митного обліку, для визначення сум страхових  виплат у випадку втрати товарів. Штрафні санкції при цьому  здійснюються через скорочення або  збільшення поставок.

4. Постачання комплектного  устаткування. Поставляються технологічні  комплекси з повним комплектом  послуг з їхнього проектування, спорудження, налагодження, підготовки  до експлуатації в місцевих  умовах. Найбільш поширена практика  здачі об'єктів "під ключ", що передбачає оплату після прийняття їхнім замовником. Такі угоди передбачають також постачання необхідних матеріалів і інструменту, навчання місцевих кадрів, сприяння в організації і управлінні виробничим процесом, забезпечення експлуатації об'єкта в період дії гарантійного терміну.

5. Торгівля ліцензіями. Мова йде про надання на  певних умовах якомусь суб'єкту  прав на використання винаходів, "ноу-хау" і т.д. протягом  визначеного терміну за відповідну  винагороду. Якщо технічні нововведення  не захищені патентом, то мова  йде про безпатентну ліцензію. Найбільш поширеними стали ліцензійні  угоди, що передбачають комплексний  міжнародний технологічний обмін  з наданням "ноу-хау", інших  послуг. У ліцензійній угоді чітко  й однозначно визначаються вид  ліцензії (безпатентна чи патентна), обсяг прав на використання  переданої технології (повна, проста  чи виняткова), форма розрахунків  ("роялті" або паушальні платежі), сфера і межі застосування  технології, термін дії ліцензійного  договору. Важливо пам'ятати, що  в період дії ліцензійної угоди  приймаюча сторона зобов'язана  інформувати продавця (ліцензіара) про всі зміни у технології.

6. Подорожі, туризм  і транспорт. Надходження від  транспортування товарів і туризму  можуть стати важливим джерелом  прибутку для міжнародних агентств  повітряних сполучень, компаній  морських перевезень, агентств з  попереднього бронювання квитків  і місць, а також готелів.

Наприклад, стан економіки  таких країн, як Греція і Норвегія, багато в чому залежить від прибутків, що надходять від перевезення  іноземних вантажів на їхніх суднах. На Багамських островах від іноземного туризму одержують значно більше прибутку, ніж від товарного експорту. Звичайно, Україна ще помітно відстає  за цим показником від інших країн, проте тенденції в ряді регіонів вже подають надію на відчутні зміни. Особливо важливо відзначити, що це одна з найбільш динамічних форм ЗЕД.

Міжнародний туризм. Вкладені один раз інвестиції в будівництво  готелів, транспортних вузлів і артерій, місць проведення дозвілля тощо швидко окупляться і при наявності належних передумов принесуть стабільний і високий прибуток. Мова йде як про прийом іноземних туристів, так  і про відправлення за кордон власних  громадян. Міжнародний туризм веде до різкого збільшення зайнятості не тільки в сферах, безпосередньо з  ним пов'язаних, але і в транспорті, виробництві туристичного спорядження, сувенірів і т.д.

Експортування й  імпортування виробів є для більшості  країн основним джерелом міжнародних  прибутків і витрат. Серед компаній, які беруть участь у міжнародному бізнесі, переважають ті, що здебільшого  займаються імпортом і експортом, ніж  будь-яким іншим видом операцій.

Імпорт та (або) експорт  продукції часто є першою зовнішньоекономічною операцією, що проводиться тією чи іншою  фірмою. Це пояснюється тим, що на початковій стадії залучення до міжнародного бізнесу  ці операції передбачають зазвичай мінімальні зобов'язання і найменший ризик  для ресурсів фірми. Наприклад, фірми  можуть збільшувати експорт продукції  шляхом завантаження своїх надлишкових  потужностей, шо зводить до мінімуму потребу в додаткових капіталовкладеннях. Крім цього, вони можуть вдаватися до послуг торгових посередників, що за комісійні  візьмуться здійснювати експортно-імпортні функції, усуваючи, таким чином, і  необхідність у залученні досвідченого персоналу для зовнішньоторговельних  операцій.

Експортно-імпортні операції не припиняються фірмами і  тоді, коли вони переходять до інших  фірм міжнародного бізнесу. У цьому  випадку вони продовжуються або  у вигляді аналогічного бізнесу  на інших ринках, або як доповнення до нових видів бізнесу.

2. Систематизація методів  міжнародної торгівлі

Світова практика свідчить, що виробничі фірми або підприємства, маючи на меті реалізацію своєї продукції  на міжнародному ринку, можуть обирати  різні методи організації зовнішньоторговельної  діяльності. Такий вибір залежить від багатьох чинників, зокрема: масштабів  виробництва фірми та характеру  продукції, що випускається; особливих  рис регіональних ринків, на яких реалізується продукція; глибини участі підприємства у міжнародному поділі праці; специфічного методу реалізації товарів або послуг на зовнішньому ринку, що є традиційним  для цієї товарної групи або був  обраний керівництвом даного підприємства, тощо. Тому під методом міжнародної  торгівлі слід розуміти організаційну  форму та порядок здійснення зовнішньоторговельної  операції.

Усі численні методи організації зовнішньоторговельної  діяльності об'єднуються у дві  великі групи.

Першу з цих груп (прямий метод) утворюють ті форми, що реалізуються самими компаніями та підприємствами, які зазвичай мають достатній  рівень фінансових активів для створення  й утримання власного зовнішньоторговельного апарату, що складається зі спеціалізованих  служб та органів, виконуючих організаційні, кредитно–розрахункові, транспортні, рекламні, аналітичні та інші зовнішньоторговельні функції. Такі компанії реалізують свою продукцію на зарубіжних ринках через  створені там філії і дочірні  фірми, які на світовому ринку  мають статус оптових або роздрібних підприємств, а їх функціональні  завдання, права та обов'язки визначаються за домовленістю із засновниками. Серед  переваг організації зовнішньої торгівлі навпрямки слід виокремити такі:

– можливість економії фінансових ресурсів за рахунок скорочення витрат на суму комісійної винагороди посереднику; зниження ризику та залежності результатів комерційної діяльності від можливої недобросовісності  чи недостатньої компетентності посередницької організації;

– використання переваг  безпосереднього контакту зі споживачами  та можливість отримання інформації про стан і тенденції розвитку ринку шляхом організації маркетингової  діяльності на зарубіжному ринку.

У той же час застосування цього методу торгівлі передбачає наявність  високої комерційної кваліфікації персоналу та торговельного досвіду  кампанії в цілому. У противному разі фінансові витрати підприємства не тільки не скоротяться, але й можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля порівняно з внутрішньою є  ризикованішою, що зумовлено відмінностями  економічних, правових та соціальних умов у різних країнах, їх традиціями та звичаями, а також великими відстанями між торговельними партнерами. У  результаті для проведення міжнародних  торговельних операцій буває доцільно залучати посередників.

До другої групи  методів (непряма торгівля, або непрямий метод) входить:

– торгівля через  посередників (торговельні компанії та інші посередницькі фірми);

– торгівля через  організовані товарні ринки, тобто  через міжнародні товарні біржі, тендери (торги), аукціони та виставки(ярмарки).

Торгівля через  посередників використовується, як правило, середніми та малими підприємствами, до яких також належать різного типу товариства, які для здійснення зовнішньоекономічної діяльності в своїй управлінській  структурі створюють так званий вмонтований експортний відділ. Такий відділ складається з двох–трьох співробітників, які займаються підготовкою зовнішньоторговельних контрактів, митною, кредитною та іншою необхідною документацією, а самі угоди купівлі–продажу товарів здійснюють через торговельних посередників.