Рівень життя як економічна категорія, фактори, показники

Дослідження свідчать, що при аналізі рівня життя населення недостатньо використовувати оцінку мінімальних потреб, а необхідно мати дані за всіма показниками рівня життя. Крім того, немає чіткого поділу між соціальними й економічними показниками, оскільки будь-які економічні перетворення супроводжуються змінами в соціальній сфері. [10]

У роботах, пов’язаних з моделюванням, прогнозними розрахунками й оцінками рівня та якості життя, використовується більш деталізований набір показників. Так, у дослідженні «Сім’я, праця, доходи, споживання» наводиться система індикаторів, на основі яких рекомендується проводити кількісну оцінку рівня життя населення.

Група детермінант:

Детермінанти, що характеризують споживача: чисельність і статевий склад населення; чисельність сімей і посімейна структура населення; структура населення за рівнем освіти; структура зайнятості; соціально-професійна належність в укрупненому угрупуванні;

Детермінанти, що характеризують зовнішні умови споживання: тип поселення; житло; майно населення; доходи (рівень і структура, форма та джерела надходження); сфера послуг з видів обслуговування (забезпеченість послугами).

Група показників, що характеризують поведінку споживачів:

споживання: рівень споживання; структура за видами потреб, форма організації споживання (колективне, індивідуальне), джерела покриття; показники проведення часу: тривалість неробочого та вільного часу; структура використання неробочого та вільного часу.

Група показників зворотного зв’язку:

показники здоров’я та демографічні характеристики (рівень смертності, народжуваності, кількість шлюбів, розлучень, кількість днів тимчасової непрацездатності працездатних осіб);

Показники впливу способу життя та побуту на індивідуальну продуктивність праці (% виконання норм виробітку);

Показники соціальної мобільності (рівень кваліфікації та швидкість її росту).

Наведена система індикаторів надмірно ускладнена та перевантажена показниками; в ній не виділені пріоритети, існує проблема достовірності початкових даних.

Заслуговують на увагу укрупнені класифікатори й угрупування показників, що пропонувалися раніше. Так, Н. Бузляков виділяє тригрупи показників: синтетичні (національний дохід, фонд споживання національного доходу, фонд споживання населенням матеріальних благ і послуг, реальні доходи населення і ряд інших); показники споживання населенням конкретних видів матеріальних благ і послуг, а також показники, що опосередковують це споживання, вартісні показники, що є основними елементами реальних доходів населення; показники забезпеченості населення дитячими установами, телевізійним віщанням, послугами охорони здоров’я, комунального господарства тощо.

В. Майєр, пропонує поділяти показники на категорії. Він вважає, що необхідно чітко розрізняти показники, що характеризують рівень життя, як такі, які визначають його висоту й якісний зміст, від чинників, що його зумовлюють. До перших належать усі показники, що відображають прямо або опосередковано процес особистого споживання матеріальних і духовних благ, до других – рівень розвитку продуктивних сил, характер розвитку виробничих відносин, умови праці, природно-кліматичні умови тощо. [16]

Усі розглянуті системи показників мають, як правило, переваги та недоліки, пов’язані або з відмінностями в методології розрахунку, прийнятій в різних країнах, або з труднощами обліку макроекономічних показників, у зв’язку з чим ученими були зроблені спроби розробити інтегральні показники визначення рівня розвитку тієї або іншої країни, регіону. Для об’єктивної характеристики рівня життя населення необхідно розробити інтегральні показники, які б характеризували ступінь фінансового забезпечення рівня життя населення.

Рівень життя населення є основним показником економічного розвитку будь-якої держави. Саме визначення чинників впливу та фінансових показників вимірювання рівня життя населення зумовлює ефективне функціонування системи фінансового забезпечення рівня життя населення.

4. ОЦІНКА РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Економічний розвиток будь-якої країни світу визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. Але можна констатувати, що сьогодні в практиці управління соціально-економічним розвитком України рівень і якість життя населення як стратегічна мета носить більш декларативний характер.

Про рівень життя в країні можна судити і по співвідношенню забезпечених і бідних верств населення. В Україні частка населення, що проживає за межею бідності, за останнє десятиріччя сильно збільшилася. Мінімальні життєві потреби українців оцінюються в даний час по набору товарів і послуг, включених в прожитковий мінімум. Структура бюджету прожиткового мінімуму включає, крім витрат на харчування, витрати на непродовольчі товари, послуги, податки і інші обов'язкові платежі.

Самим відстаючим компонентом рівня життя, особливо в зіставленні з розвинутими країнами, є в Україні всі види послуг населенню. В розвинутих країнах платні послуги займають в споживацькому бюджеті населення, як правило, більше місце, ніж харчування. Ці послуги, по-перше, не сопоставимі з українськими по складу, по-друге, вагома відмінність якості цих послуг, відповідно і ціни на них.

Важливою складовою частиною економічного потенціалу є національне багатство, яке є сукупністю матеріальних ресурсів, накопичених продуктів минулої праці і врахованих і залучених в економічний оборот природних ресурсів, якими володіє суспільство. [19]

В якості невід’ємної частини Звіту за 2009 рік сьогодні також було представлено останній рейтинг країн за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). В розрахунках індексу використовуються три основні показники: ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя при народженні, рівень освіченості населення. Рейтинг свідчить про те, що, не дивлячись на прогрес, досягнутий за останні 25 років у багатьох сферах, нерівність та відмінності в добробуті людей в багатих та бідних країнах залишаються неприпустимо високими.

У 2007 році – в порівнянні з 2006 роком – 50 країн, включно з Україною, втратили один чи два місця в рейтингу, а ще 50 країн відповідно піднялися на один-два місця в загальному рейтингу.  Україна посіла 85 місце в рейтингу Програми розвитку ООН за Індексом розвитку людського потенціалу, втративши одне місце. Україна втратила сім місць в порівнянні між 2006 та 2005 роками – у 2005 році Україна посідала 78 місце з поміж 177 країн світу. [28]

Оцінюючи стан рівня та якості життя в Україні, слід наголосити, що за індексом людського розвитку (ІЛР), він опустився з 45 у 1990 р. до 85 місця в 2009 р. Саме через погіршення двох індикаторів (ВВП на душу населення і тривалість життя) із трьох (третій індикатор – рівень освіти), що входить до складу ІЛР. Наша країна потрапила до групи країн із середнім рівнем людського розвитку.

В Україні спостерігається негативна тенденція щодо скорочення тривалості життя населення з 75 років для жінок і 65,9 для чоловіків у 1990-1991 рр. до 74,2 і 62,5 років відповідно у 2007-2008 рр. Розрив між тривалістю життя чоловіків та жінок досяг 11,7 років.

Рис. 4.1 Динаміка народжуваності та смертності в Україні

Кількість освіченого населення становить 99,4 %, зростає чисельність

випущених фахівців, що закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, що є позитивною тенденцією. Але, на жаль, наявність вищої освіти не є в нашій країні запорукою безбідного життя. Так, за даними моніторингу бідності, протягом 2001 – 2008 рр. близько 28 % населення України належать до категорії бідних. Причому бідність продовжує бути поширеним явищем саме серед населення, що працює. За показником ВВП на душу населення (дані Світового банку 2008 р. – 6,92 тис. дол.), Україна – на третьому місці серед найбідніших країн Європи та випереджає лише Молдову й Албанію, хоча ми і спостерігаємо тенденцію до його зростання. [13]

Рис. 4.2 Кількість зареєстрованих безробітних у % до населення працездатного віку у 2008 році

Для узагальнюючої характеристики доб­робуту суспільства, окрім ВВП, використо­вується також індекс споживчих цін (ІСІІ), який є показником зміни вартості кошика товарів і послуг (продукти харчування, одяг, електроенергія, вартість житлового приміщення і транспортних засобів, медичне обслуговування, відпочинок тощо). Зміни ІСЦ за період (місяць чи рік) визначають спожив­чу інфляцію чи власне інфляцію. Спираю­чись на споживчий кошик, ІСЦ відтворює зміни купівельної спроможності національ­ної грошової одиниці з позиції середньостатистичнот громадянина.

Рис. 4.3 Індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції у 2000-2008 роках

Рахункова палата України (РПУ) заявляє, що реальний життєвий рівень населення знижується. Реальна заробітна плата за січень-червень 2009 року зменшилася на 10,1%, що є найгіршим показником за цей період з 1999 року.

Як повідомляється на сайті РПУ, Колегія Рахункової палати України зазначає, що врахований при затвердженні державного бюджету рівень інфляції у розмірі 9,5% є заниженим. За перше півріччя поточного року споживчі ціни зросли на 8,6 відсотка. За експертною оцінкою Рахункової палати, до кінця поточного року зростання цін на споживчому ринку перевищить 15 відсотків. Наявні інфляційні процеси призвели до реального зниження основних державних соціальних гарантій, а відтак - до падіння життєвого рівня.

Згідно зі статтею 55 закону про державний бюджет, мінімальна заробітна плата у січні поточного року становила 605 грн., у червні - 625 гривень. Порівняно із січнем, її розмір номінально підвищився на 3,3%., проте в реальному обчисленні, з урахуванням інфляції, він знизився на 4,9%, наголошує РПУ.

Відповідно до статті 54 закону про державний бюджет, мінімальний розмір пенсії за віком у січні становив 498 грн., а у червні, з урахуванням норм постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2009 №198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", - 505,5 гривні. Таким чином, мінімальна пенсія номінально зросла на 1,5%, тоді як реально вона знизилася на 6,5%.

Водночас в умовах "замороження" розміру прожиткового мінімуму, фактично, на рівні жовтня минулого року (626 грн.) з урахуванням інфляції за останні дев`ять місяців цей показник реально знизився майже на 15%. При цьому, фактичні розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та осіб, які втратили працездатність, у червні становили, відповідно, 887 і 659 грн., що перевищило встановлені законом про державний бюджет розміри на 262 та 153,5 гривні. Заробітну плату, нижчу за фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у червні нараховано майже 3 млн. працівникам, пише УНІАН.

Крім того, наголошує РПУ, зниження виробничої активності призвело до погіршення ситуації на ринку праці. Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку державної служби зайнятості, у червні 2009 року становила 671 тис. або 9 осіб на 1 вільне робоче місце чи вакантну посаду, тоді як у червні минулого року ці показники, відповідно, становили 555 тис. та 3 особи. При цьому зросли обсяги вимушеної неповної зайнятості. У звітному періоді поточного року кількість працівників, які працювали у режимі скороченого робочого дня (тижня) порівняно з відповідним періодом минулого збільшилася у 5,5 раза, а кількість працівників, які перебували в адміністративних відпустках, відповідно, утричі, йдеться у повідомленні Рахункової палати. [29]

З огляду на ці обставини можна дійти висновку про погіршення прогнозів сто­совно динаміки розвитку української економіки та підвищення рівня життя насе­лення протягом 2008—2009 років. Прискорення, очевидно, відбудеться у 2010 ро­ці завдяки відновленню темпів зростання інвестицій через необхідність завершити всі підготовчі процеси для проведення Чемпіонату Європи з футболу "ЄВРО- 2012", посиленню схильності до споживання внаслідок покрашення очікувань що­до економічного розвитку в довгостроковій перспективі, а також за рахунок по­дальшого пожвавлення ділової активності у світі.

Прискорення економічного зростання і підвищення рівня життя населення будуть зумовлені також прискореним збільшенням реальної заробітної плати (впровадження III етапу реформи тарифної сітки) і, відповідно, доходів домогосподарств. Таким чином, збалансовуючи негативний та позитивний впливи фінан­сових важелів на рівень життя населення, необхідно визначити певні пріоритети, які б відображалися в усіх загальнодержавних програмах розвитку. Тільки за умов дотримання єдиних правил на всіх рівнях й в усіх гілках влади можна говорити про прискорення темпів зростання рівня життя населення.

В Україні у 2008-2010 роках будуть створені реальні передумови забезпечення істотного підвищення рівня людського розвитку та добробуту українського народу, зокрема:

зростання валового внутрішнього продукту на рівні 7 % в середньому за рік;

зростання обсягів експорту товарів та послуг на 12,9 % в середньому за рік;

зростання реальної заробітної плати на 11,7 % в середньому за рік;

зниження темпів інфляції з 6,8 % до 5,5 % у 2010 році.

Враховуючи значне відставання розвитку продуктивних сил України від розвинених країн світу, вважаю за доцільне передусім привести рівень соціальних гарантій та відносних соціальних стандартів до рівня країн ЄС. Далі слід домагатися поступового збільшення розмірів соціальних гарантій порівняно з прожитковим мінімумом.