Рівень життя як економічна категорія, фактори, показники

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО –

ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з основ економічної теорії, мікроекономіки

та макроекономіки

на тему № 43 Рівень життя як економічна категорія, фактори, показники

Студентки 2 курсу 17 групи

денної форми навчання

Факультету економіки менеджменту і права

Кузьменко Олександри Олександрівни

Науковий керівник – Лазебна Ірина Василівні

КИЇВ 2010

ЗМІСТ

Вступ              3

1. Економічна сутність понять “рівень і якість життя населення”              6

2. Фактори, що визначають рівень життя              11

3. Основні показники, які застосовуються для виміру рівня життя

    населення              15

4. Оцінка рівня життя населення в Україні              22

5. Шляхи підвищення рівня життя населення в Україні              29

Висновки              33

Додатки              36

Список використаної літератури              41

ВСТУП

У комплексі складних соціально-еко­но­­мічних проблем України, що безпосередньо пов’язані з трансфор­ма­цією її економі­ки на ринкових засадах, винятково важли­ва роль належить рівню життя населення як основи соціально-еконо­мічного розвитку суспільства. Насамперед, це зумовлено постійним прагненням лю­дей до забезпечення якісно вищого рівня задоволення потреб життє­діяль­ності.

Як економіч­на категорія ”рівень життя” належить до числа най­склад­ніших систем­них понять. Винятково важлива роль цієї категорії у рин­ковій економі­ці зумовлена тим, що вона має одночасно та рів­но­цінно виконувати низку функцій, пов’язаних із вивченням відтворення умов життєдіяль­ності та мотиваційного спонукання населення до якіс­ного оновлення структури споживання.

Рівень життя населення як соціально-економічна категорія є рівнем і ступенем задоволення потреб людей в матеріальних благах, побутових і культурних послугах.

Основні завдання і напрями статистичного вивчення рівня життя наступні:

1)              загальна і всестороння характеристика соціально-економічного добробуту населення;

2)              оцінка ступеня соціально-економічної диференціації суспільства, ступеня відмінностей по рівню добробуту між окремими соціальними, демографічними і іншими групами населення;

3)              аналіз характеру ступеня впливу різних соціально-економічних чинників на рівень життя, вивчення їх складу і динаміки;

4)              виділення і характеристика малозабезпечених верств населення, що потребують соціально-економічної підтримки.

Рівень життя, його динаміка і диференціація в значній мірі визначаються рівнем розвитку продуктивних сил, об'ємом і структурою національного багатства, виробництвом і використанням валового національного продукту, характером розподілу і перерозподілом доходів.

Рівень життя включає: дані про основні показники грошових доходів, що характеризують об'єм, склад і основні напрями їх використання; показники, що відображають диференціацію розподілу грошових доходів населення (зокрема сферу розповсюдження низьких доходів); основні показники соціального забезпечення і соціальної допомоги; житловий фонд і житлові умови населення.

Аналіз тенденцій в змінах рівня життя населення дозволяє вирішувати, наскільки ефективна соціально-економічна політика держави і в якому ступені суспільство справляється з поставленими завданнями.

Економічний розвиток будь-якої країни світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. У концепції “Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй” (ПРООН) зазначається, що будь-яка держава світу в процесі свого економічного розвитку повинна в першу чергу створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.

У свою чергу доводиться констатувати, що сьогодні в практиці управління соціально-економічним розвитком регіонів України рівень і якість життя населення ще не стали головною метою.

Також і теорія управління рівнем та якістю життя населення далека від досконалості. Різні аспекти рівня та якості життя населення досліджувалися вітчизняними і закордонними вченими. Узагальнюючи теорію і практику даного питання, ці дослідники виділяють ряд невирішених проблем, а саме: розмежування понять “рівень” і “якість” життя населення; побудови узагальнюючого критерію оцінки рівня і якості життя населення; вибору системи окремих і інтегральних кількісних показників оцінки рівня життя населення; розробки інтегральної оцінки якості життя населення й ін.

Мета курсової роботи – розкрити сутність поняття „рівень життя” та провести порівняльний аналіз рівня життя населення.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

                  розглянути поняття та показники рівня життя;

                  дослідити рівень і якість життя населення України;

                  напрацювати шляхи підвищення рівня життя населення України.

Об’єкт дослідження – процес формування рівня життя населення.

Предмет дослідження – сукупність методів комплексного аналізу рівня життя населення.

Курсова робота складається із п`яти розділів в яких послідовно аналізується поставлена проблема.

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ”

Соціально-економічна категорія "рівень життя населення" використовується в науковій літературі, у правових і нормативно-господарських документах для характеристики ступеня задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей у суспільстві, тобто якості життя населення, величини його добробуту і благополуччя і служить важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної і соціальної політики держави.

Рівень життя населення визначається, з одного боку, складом і величиною потреб у різних життєвих благах (продукти харчування, одяг, житло, транспорт, різні комунальні і побутові послуги, освіта, медичне обслуговування, культурно-просвітні заходи і т.д.), з іншого боку - можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозицій на ринку товарів і послуг і реальних доходів людей, їхньої заробітної плати. У свою чергу і розмір реальної заробітної плати, і рівень життя населення визначаються ступенем ефективності виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, масштабом розвитку і якістю сфери послуг, освітнім і культурним рівнем населення.

Структура змісту цього питання може бути подана у вигляді комплексів потреб і коштів для їх задоволення. Потреби людей різноманітні. Потреба — це необхідність в життєвих засобах, яка набуває специфічної форми відповідно до культурного рівня та особистих якостей індивіда. У зв’язку з цим і різний набір потреб кожної людини. Для визначення ступеня задоволення потреб фактичне споживання товарів і послуг співвідносять з мінімальними і раціональними стандартами їх споживання. [3]

Відповідно до конвенцій Міжнародної організації праці (МОП) кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, а також право на забезпечення у разі безробіття, інвалідності тощо.

Підвищення рівня життя сприяє поліпшенню якості життя, тобто умов існування людини. Підвищення рівня життя є водночас метою та пріоритетним напрямом суспільного розвитку й асоціюється з соціальним прогресом суспільства. Динаміка показників рівня життя свідчить про результати економічного розвитку країни, а також про ступінь соціалізації економіки. Особливого значення піднесення рівня життя набуває в орієнтованому на людський розвиток суспільстві.

Для аналізу й оцінки рівня життя використовують різні показники, такі як величина валового і внутрішнього продукту, національного доходу і реального доходу на душу населення, забезпеченість житлом, величина товарообігу й обсяг послуг на душу населення й ін. Про рівень життя побічно свідчать також показники народжуваності і смертності населення, середньої тривалості життя й ін.

Однак повна картина рівня життя населення не може бути розкрита тільки на підставі узагальнених і усереднених величин, розрахованих для всього населення країни в цілому. Необхідно знати обсяги і структуру споживання і доходів по різних соціальних, професійних і демографічних групах населення. Наприклад, важливо знати, яка частка доходів у загальному їхньому обсязі в 10% населення з максимальними доходами й у 10% - з мінімальними доходами, яка середня заробітна плата в працівників різних галузей народного господарства, у працівників, що займають різні посади і т.д.

Рівень і динаміка продуктивності праці також є важливим чинником зростання ВВП і національного доходу, а значить, і рівень життя змінюється залежно від динаміки продуктивності праці. У свою чергу продуктивність праці залежить від розвитку НТП, вдосконалення організації праці, виробництва і управління, соціально-економічних чинників.

Розвиток соціальної сфери (науки, утворення, охорони здоров'я, культури) сприяє задоволенню соціальних потреб населення, сприяє розвитку інтелекту нації, впливає на економічне здоров'я суспільства і так далі. [8]

Якість життя – ступінь відповідності умов і рівня життя науково обґрунтованим нормативам або визначеним стандартам. Під якістю життя розуміють також задоволеність населення життям з точки зору широкого набору потреб та інтересів. Це поняття охоплює характеристики й індикатори рівня життя як економічної категорії, а також умови праці і відпочинку, житлові умови, соціальну забезпеченість і гарантії, охорону правопорядку і дотримання прав особистості, природно-кліматичні умови, показники збереження навколишнього середовища, наявність вільного часу і можливості його доцільно використовувати, нарешті, відчуття спокою, комфортності і стабільності. Якщо суспільство досягло такого розвитку, що задовольняються потреби в кількісному вираженні, тоді перед людьми виникає потреба в якісному їх задоволенні. [18]

У широкому плані, якість життя населення являє собою інтегральне поняття, що відображає єдність суб 'єктивної та об 'єктивної оцінок умов життєдіяльності і стану населення в конкретному середовищі з точки зору його здатності забезпечувати відновлення процесів життєдіяльності і збалансований розвиток суспізьства.

З іншого боку, ЯЖН - це передбачуваний ступінь однорідності ознак, притаманних геосоціосистемі певного територіального рівня, що дозволяє їй відігравати цілком конкретну роль в соціально – економічному розвитку країни. «Якість», з суспільно-географічних позицій осмислення ЯЖН, "не є показником, який вимірює добротність життя. «Якість» трактується як своєрідне поєднання характеристик, яке свідчить про те, що конкретні особ­ливості життєдіяльності людей, умови проживання і стан населення є саме такими, а не іншими.

Поєднуючи зростаючу роль якісно нових потреб суспільства, різні підходи до оцінки цієї категорії, викладені в працях українських та зарубіжних вчених, можна говорити про модель якості життя населення, зорі­єнтовану на відображення можливостей регіональ­них геосоціосистем забезпечувані життя, діяль­ність та всебічний розвиток людини відповідно до внутрішнього потенціалу, адаптації до зовнішніх впливів і в умовах трансформації суспільних відносин (Рис 1). [17]

Життя людини – багатогранне соціально-економічне явище, яке можна охарактеризувати за допомогою двох понять „рівень” і „якість” життя населення. Ці поняття – різнопланові, вони характеризують різні аспекти життя людини. Так, рівень життя населення – це кількісна і якісна характеристики ступеня досягнення компонент життя людини, а  якість життя – якісна характеристика ієрархії значення задоволення його складових компонентів.

Особливого значення набувають проблеми стабілізації і зростання рівня життя, створення умов для повноцінного відтворення та функціонування трудового потенціалу. Категорія “рівень життя” набуває особливого значення, інтегруючи характеристики всіх складових життєдіяльності людини, стає своєрідним критерієм загальної оцінки ефективності державної соціально-економічної політики.

Рис. 1.1 Модель оцінки якості життя населення і факторів впливу на неї 

2. ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ РІВЕНЬ ЖИТТЯ

Ступінь сприятливості умов життя населення залежить, звичайно, від рівня соціально-економічного розвитку регіону. Під умовами життя розуміють сукупність всіх зовнішніх факторів, які впливають на життя людини.

На формування рівня та якості життя населення впливає безліч факторів,