Розвиток електронної торгівлі в умовах становлення глобального інформаційного простору

Електронні дилери (3rd party marketplace). Такі моделі обслуговують ті фірми, що шукають лише нові ринки збуту, і не зацікавлені у зниженні цін на товари та просуненні власної торгової марки. За певний відсоток електронні дилери на власній базі організовують відділ фірми-клієнта у власному електронному торговому центрі. Така модель працює одночасно у галузі B2C так і в B2B. Платіжна система (E-payment systems). Ця модель обслуговує і споживачів і фірми, забезпечуючи їм безпечне проведення транзакцій.

Переваги електронної  комерції B2C для споживача:

• Відсутність потреби в доставці товарів. Більшість електронних магазинів мають налагоджену систему доставки.
• Наявність систем пошуку необхідних товарів та послуг. Послуги у пошуку необхідних товарів та послуг надають як і самі їх виробники, так і спеціалізовані сайти, що містять інформацію багатьох фірм, що займаються електронною комерцією.
• Нижча ціна. Фірми, що займаються електронною комерцією, за рахунок зниження невиробничих витрат мають змогу запропонувати споживачеві більш низьку ціну.
• Найбільш широкий асортимент товарів. Маючи вдома комп'ютер та доступ до Інтернет, споживач одночасно і в одному місці має доступ до всього асортименту товарів, що пропонуються фірмами в мережі.

В той же час існує цілий  ряд проблем B2C, основними є наступні:

• Проблеми безпеки. Разом з зростанням об'ємів ринків електронної комерції зростає і кількість комп'ютерних злочинців. Остерігаючись великих фірм, що мають надійні системи безпеки, комп'ютерні злочинці, в першу чергу, атакують невеликі інтернет-крамниці та їх клієнтів, а це перш за все галузь електронної комерції B2C.
• Обмеження прав споживача. Оскільки споживачі електронних послуг не мають змоги в повній мірі пересвідчитись у якості товару чи послуги доти, доки вони не будуть доставлені, то фірми часто передумовлюють умови транзакції, при цьому всіляко утискуючи права споживачів. Наприклад, абсолютна більшість електронних крамниць, що продають одяг, не повертають назад кошти в разі, якщо споживачеві придбаний товар не підходить за розміром чи фасоном.
• Велика кількість непрофесіоналів серед фірм, що діють у галузі B2C. Ажіотаж щодо електронної комерції призвів до того, що в цю галузь подалася велика кількість непрофесійних суб'єктів.
• Високий рівень недовіри до електронної комерції серед споживачів. Значна частина споживачів товарів та послуг електронної комерції B2C просто не звикли до нових методів та технологій. Тому у B2C спостерігається певний рівень інерційності попиту.

Бізнес-для-бізнесу (B2B)

На відміну від галузі B2C, галузь електронної комерції B2B існувала ще до появи глобальних комп'ютерних  мереж. Ще на початку комп'ютерної  ери були створені такі закриті фінансові  мережі, як SWIFT та Reuters. З розвитком Інтернет, у галузь B2B включились не лише фінансові структури, а й великі фірми, що займалися різноманітною бізнес-діяльністю. За останні два роки темпи розвитку електронної комерції B2B значно перевищують темпи розвитку B2C. Причиною цього є значно більший потенціал розвитку галузі B2B та значно більший об'єм ринку B2B. B2B тісно пов'язана з "традиційним" сектором економіки. Перш за все B2B орієнтована на промисловість та оптову торгівлю.

Під поняттям B2B також маються  на увазі системи електронної  комерції, або системи електронної  торгівлі - програмно-апаратні комплекси, що є інструментами для здійснення торгово-закупівельної діяльності в мережі інтернет. В західних країнах, під терміном В2В часто мається на увазі забезпечення яких-небудь виробничих фірм супровідними послугами, додатковим устаткуванням і т. д. Проте в загальному сенсі визначенню B2B відповідає будь-яка діяльність, спрямована на клієнтів, які є юридичними особами.

Основне завдання систем В2В - підвищення ефективності роботи компаній на В2В-ринку за рахунок зниження витрат на підготовку торгових процедур і розширення географії бізнесу  до масштабу всього світу.

В завдання B2B систем також  входить:

• організація взаємодії між підприємствами - швидко і зручна;
• побудова захищених надійних каналів обміну інформацією між фірмами;
• координація дій підприємств і спільний їх розвиток на основі інформаційного обміну;

Основними перевагами електронної  комерції B2B для її учасників є:

• максимальна оптимізація бізенс-процесів взаємодіючих підприємств, що створює ефективний механізм, котрий, в свою чергу дозволяє створювати вагому додаткову вартість;
• прискорення бізнес-процесів;
• створення прозорої інформаційної структури компанії, котра сприяє становленню позитивного іміджу компанії, та підвищенню довіри до неї з боку інших компаній;
• багатоланкова інформатизація бізнес-процесів;
• "прозорість" компанії для державних регулюючих органів.
• високий рівень безпеки мереж B2B.

Що стосується недоліків, то єдиним суттєвим недоліком B2B можна  назвати високу ціну інтеграції до закритих бізнес-мереж, в свою чергу  це ускладнює доступ до них малих  та середніх фірм. Оскільки в багатьох галузях промисловості малі та середні  підприємства є постачальниками  для великих підприємств, то в  таких галузях B2B поки що виявилась  не достатньо ефективною, в першу  чергу для великих підприємств, адже часткова автоматизація бізнес процесів породжує проблему координації  процесів.

B2B-системи розрізняються по набору функцій :

Корпоративний сайт компанії: призначений для спілкування з партнерами і контрагентами, містить інформацію про компанію, персонал, керівництво, продукцію, опис послуг.

Інтернет-магазин - призначений для збуту продукції, може бути вбудований в корпоративний сайт. Він дозволяє розміщувати замовлення, проводити електронні платежі, забезпечувати доставку.

Служба закупівель постачання шукає постачальників, отримує комерційні пропозиції, здійснює електронні платежі, контролює виконання замовлень.

Інформаційний сайт - призначений для розміщення інформації про галузь, компаній, що входять в неї, параметрів стану ринку, галузевих стандартів.

Брокерські сайти виконують роль посередників між покупцями і продавцями.

Електронні торгові  майданчики: призначені для безпосереднього здійснення торгово-закупівельної діяльності. ЕТП, як правило, виконуються у вигляді окремих сайтів, і на них створюються робочі місця для надання користувачам цілого ряду послуг.

Професійні b2b-медіа  продукти - це продукти (газети, журнали, галузеві каталоги, інформаційні бюлетені), націлені виключно на професіоналів працюючих в певній сфері або галузі. B2B-видання можуть бути присвячені питанням менеджменту, логістики, продажам, фінансам, різним секторам економіки і т. д. Як правило, ці видання споживаються виключно з метою отримання інформації, необхідної для роботи. При цьому, різні типи видань (націлені на певну професію або галузь) можуть мати загальну аудиторію, адже одні і ті ж професіонали працюють на різних ринках.

Споживач-для-споживача (С2С)

«Споживач для Споживача» — форма електронної торгівлі, яка полягає в продажу товарів  і послуг між споживачами. В даному випадку сайт виступає в ролі посередника  між покупцем і продавцем. Як приклад  можна привести www.ebay.com — один з провідних міжнародних аукціонів, де кожен охочий може продати або купити.

Такий спосіб здійснення електронної  комерції припускає здійснення угод між двома споживачами, жоден  з яких не є підприємцем в юридичному значенні слова. Інтернет-майданчики для подібної торгівлі є чимось середнім між ринком-товчією і колонкою оголошень в газеті. Як правило, комерція за схемою С2С здійснюється на сайтах Інтернет-аукціонів, що набувають все більшої популярності у наш час. Для клієнтів таких систем основна зручність полягає в дещо нижчій ціні товару, в порівнянні з його вартістю в магазинах.

Окрім описаних вище за найбільш поширені схеми електронної комерції, існує і декілька інших. Вони не такі популярні, але, все ж, застосовуються в деяких специфічних випадках. Йдеться  про взаємодію як підприємців, так  і споживачів з державними структурами. Останнім часом багато операцій по стягуванню податків, заповненню анкет, форм для замовлення постачань, робота з митницею стали проводитися за допомогою нтернет-технологій.

Бізнес-для-держави (B2G)

B2G - в широкому розумінні це поняття включає послуги, зроблені тим або іншим підприємством державі. Під проектами B2G зазвичай мають на увазі взаємодію між бізнесом і державою, обов'язковою складовою, якого є електронний обмін даними.

Вужче під визначенням B2G розуміють системи електронної  комерції між юридичними особами  і державними установами. Іншими словами B2G називають складні програмно-апаратні комплекси, спрямовані на можливість ведення торгівлі в Інтернеті. До систем B2G можна віднести електронні біржі, аукціони і тому подібне.

Як правило, Інтернет-ресурси напряму B2G представлені Інтернет-проектами, що присвячені тендерам, закупівлям, котируванням, конкурсам, де представлена інформація про умови проходження і список необхідної документації для прийняття участі.

Тобто, B2G – це сфера економічної взаємодії між юридичними особами і державними закладами.

Переваги B2G:

Передусім, робота з державою, як правило, означає великі замовлення і хорошу репутацію у бізнес середовищу. До того ж ви можете не турбується про надійність цієї угоди - партнерство B2G гарантує вам максимальну безпеку.

Недоліки B2G:

Для того, щоб взяти участь в тендері - вам необхідно підготувати  величезну кількість документів, можливо запропонувати готове рішення якої-небудь задачі. При цьому ви можете витратити багато сил і часу, які так і не закінчаться довгожданим контрактом.

 

3. Інструменти електронної торгівлі.

Цифрові гроші.

Хоча системи віддалених платежів успішно функціонують протягом кількох десятиріч, стрімкий розвиток електронної комерції та електронного бізнесу призвів до того, що електронні гроші почали розглядати не лише в  технічному аспекті, а й як торгово-фінансовий інструмент.

Окрім традиційних кредитних карток значну роль у електронних платежах відіграють і електронні (цифрові) гроші. І якщо з вже традиційними для електронної комерції кредитними картками ситуація зрозуміла, то поняття "цифрові гроші" є новим, і його часто плутають з електронним банкінгом та кредитними картками. Цифрові гроші відносяться до "другої хвилі" електронних платіжних систем.

Електронні (цифрові) гроші  мають два розуміння - матеріальне  та віртуальне, котрі тісно пов'язані, але все ж різні. У матеріальному  розумінні цифрові гроші - це так звані smart-картки, в котрих можна зберігати цифрову готівку. Ці пристрої по розмірам не відрізняються від звичайних кредитних карток, але, на відміну від останніх є повноцінними обчислювальними пристроями.

У віртуальному розумінні  цифрові гроші - це різноманітні електронні платіжні системи для забезпечення транзакцій у телекомунікаційних мережах, іншими словами це "мережеві гроші". В поняття цифрові гроші не входять кредитні картки та електронний  банкінг. Перші, в силу своїх особливостей не здатні забезпечити ефективне здійснення мікроплатежів, друга послуга є традиційною, вона мало відрізняється від звичайних банківських послуг, і лише частково використовує телекомунікаційні мережі.

Цифрові гроші мають ряд  переваг перед традиційними кредитними картками у галузі електронної комерції:

По-перше, це висока ціна транзакції за допомогою кредитної картки. Для функціонування систем кредитних карток потрібно підтримувати гігантську інфраструктуру: банкомати та криптопроцессори, спеціальні канали зв'язку та сервери, тощо. Тому ціна однієї транзакції за допомогою кредитної картки сягає 20-30 центів. А електронна комерція призвела до появи нової сфери платежів - мікроплатежів - платежів за невеликі обсяги потрібної користувачу інформації. Велика кількість таких транзакцій покриває низьку ціну (від 1 центу до 1 долару). Для обслуговування цієї сфери електронної комерції кредитні картки не придатні;

Про-друге - вищий, порівняно з кредитними картками, рівень безпеки. Стандарти для кредитних карток розроблялися майже два десятиріччя тому. Для забезпечення надійності цифрових грошей використовуються найновіші технології;

По-третє, цифрові гроші, на відміну від кредитних карток, не використовують принципу банківського рахунку. Вони, як і справжня готівка, поділені на "порції" і мають вигляд криптографічних файлів різного номіналу. Підробити такі файли практично неможливо, і навіть у випадку, якщо зловмисник зумів це зробити, він отримає доступ не до всієї суми на рахунку користувача, а лише до її певної частини;

 

Електронний обмін  даними.

Для забезпечення подібної чітко організованої системи  обміну інформацією створюються  високошвидкісні засоби передачі даних. Electronic Data Interchange (електронний обмін  даними) є передовою технологією  для такої комунікації.

Electronic Data Interchange (EDI, Електронний  обмін даними) - це важлива складова  електронної комерції, що являє  собою обмін бізнес-даними стандартизованого  формату по принципу "комп'ютер-комп'ютер" між торговими партнерами. Цей метод кодування послідовних транзакцій та їх опрацювання в онлайн режимі існує вже понад 25 років. Складовою частиною електронної комерції EDI став тоді, коли замість дорогих VAN мереж його стали використовувати у WWW Мережах. Найважливіший результат використання EDI - зменшення невиробничих витрат.