Розміщення продуктивних сил і економіку регіонів Румунії

Сфера банківських  і інших фінансових послуг розвинена в Румунії ще недостатньо. В основному в країні діють західноєвропейські банки, які відкривають там свої представництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Участь Румунії у міжнародному  територіальному поділі праці  та економічних зв’язках

Сучасний  розвиток зовнішньоекономічних відносин Румунії бере початок наприкінці 80х - початку 90-х років, коли вона приступила до корінних ринкових реформ національної економіки. Зміна моделі соціально-економічного розвитку, істотне перетворення відносин власності, рішучий поворот до формування ринкових основ народного господарства зумовили кардинальну трансформацію  зовнішньоекономічної політики Румунії. Першою та головною особливістю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних відносин цієї країни є відмова від державної монополії, демонтаж планово-адміністративної, жорстко централізованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це знайшло виявлення в: демонополізації та приватизації зовнішньоекономічних підприємств та організацій; наданні права зовнішньоекономічної діяльності юридичним та фізичним особам; стимулюванні утворення комерційних посередницьких зовнішньоекономічних фірм; відмові від відповідальності держави за операції та їхні наслідки будь-яких учасників експортних замовлень на конкурентній та добровільній основі.

Характерною рисою зовнішньоекономічних відносин Румунії на сучасному етапі є  перехід від планово-адміністративних форм протекціонізму до лібералізації  зовнішньоекономічної діяльності. Основними напрямами даної діяльності є: відмова чи істотне зменшення кількісних обмежень у торгівлі та перехід до переважно економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності; зближення структур і рівнів внутрішніх та світових цін на основі вільного ціноутворення практично на всі види продукцій та послуг; послідовне зниження ставок експортного тарифу і запровадження уніфікованого імпортного тарифу; перехід до конвертованості національних валют для резидентів і нерезидентів спочатку по поточних, а згодом і по капітальних операціях, встановлення єдиного курсу національної валюти; підтримка експорту та розширення ринків збуту вітчизняної продукції; заохочення імпорту капіталу, створення спільних підприємств, участі іноземного капіталу в процесі приватизації.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності є  важливим напрямом економічної політики Румунії в цілому, бо забезпечує поліпшення її платіжного балансу, становища  в системі міжнародного поділу праці, сприяє відкритості національної економіки, пристосовує її до умов конкуренції, які діють на світовому ринкові. Це безпосередньо стимулює розвиток і впровадження досягнень науково-технічного прогресу в народне господарство. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності нерозривно пов’язана з відмовою від державної монополії у цій сфері.

Наступна характерна особливість сучасних зовнішньоекономічних відносин Румунії полягає у зміні пріоритетів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, різкому зменшенні ролі і значення взаємної торгівлі та істотному збільшенні зовнішньоторговельного обміну передусім з розвиненими країнами Заходу. На початку 90-х років питома вага взаємної торгівлі у зовнішньоторговельному обігу Румунії скоротилась майже з 60% до менш як 20%. Зміна географічної структури зовнішньоекономічних зв’язків Румунії зумовлена логікою перетворень, які відбуваються там. В умовах становлення конкурентного ринкового середовища виробники та споживачі починають безпосередньо визначати товарну та географічну структуру, динаміку зовнішньоекономічного обігу, розвиток нових форм зовнішньоекономічної діяльності, виходячи із співвідношення своїх доходів і затрат.

Румунія є членом міжнародних економічних  організацій: Міжнародного  валютного  фонду, Міжнародного банку реконструкцій  та розвитку, Генеральної угоди по тарифах та торгівлі й ін.

Міжнародна  торгівля Румунії характеризується такими особливостями: в експорті Румунії  першість веде сировина та паливо, дедалі більшого значення починає набувати готова продукція. В імпорті переважала машинобудівна продукція.

Обсяг зовнішньої торгівлі Румунії за січень-вересень 2008 р. становив 68 096,8 млн. євро. Загальний обсяг експорту за цей період склав 25 581,4 млн. євро і зріс на 18,3% відносно аналогічного періоду 2007 р. Обсяг імпорту збільшився у цей самий період на 15,9% і становив 42 515,4 млн. євро. Дефіцит зовнішньоторговельного балансу Румунії склав 16 934,0 млн. євро що на 1 882,9 млн. євро більше, ніж за 9 місяців 2007 р.

Обсяг іноземних  інвестицій за 9 місяців, становив 7,2 млрд. євро (за 2007р. – 7,0 млрд. євро). Проте  процес збільшення обсягів інвестицій до Румунії, у тому числі у галузях  експортного спрямування, з наступом економічної кризи почав втрачати попередні темпи.

Стан  румунської економіки, який характеризувався відносним зниженням, починаючи  з жовтня 2008 р. обсягів промислового виробництва, вплинув на кількісні  показники українсько-румунських торговельно-економічних  відносин. Зважаючи на прогнози розвитку румунської економіки на наступний  рік від самого песимістичного (скорочення ВВП на 0,3%) до найоптимістичнішого (+6%), слід очікувати, що обсяги українського експорту до Румунії збережуться на рівні 2008 р. В умовах економічної кризи можливе зростання конкуренції між українськими та румунськими виробниками металопрокату, хімічної продукції, продовольчого та товарного зерна на ринках третіх країн, зокрема у країнах ЄС. Основними статтями українського експорту до Румунії були: недорогоцінні метали та вироби з них (чавун, феросплави, напівфабрикати із заліза, стальний прокат), мінеральні продукти (залізна руда, вугілля, нафта та нафтопродукти), продукція хімічної промисловості (карбін, етилен, метиловий спирт, добрива), деревина та вироби з дерева. [16]

Серйозними  перешкодами, що заважають нарощуванню обсягів експорту до Румунії є низький рівень застосування сучасних інструментів оплати за поставлену продукцію з використанням банківських інструментів гарантування платежів з їх відповідним відтермінуванням, а також низький рівень присутності українських компаній на ринку країни, що робить проблематичним застосування відтермінування оплати за товари та послуги, а це є практично правилом роботи як на ринку Румунії, так і ЄС. Багато компаній відмовляються від української продукції саме з причин необхідності здійснення передоплати, купуючи при цьому дорожчу продукцію власного виробництва, або з країн ЄС. Низьким є рівень інвестиційного співробітництва з Румунією. Це зумовлено тим, що на даний час Румунія, як і Україна, не відноситься до країн-донорів капіталу і сама потребує значних інвестицій для модернізації економіки. На 31.12.2008 року в Румунії зареєстровано 256 спільних румунсько-українських підприємств, вартість українських інвестицій становить 9,75 млн. дол. США. [16]

Важливою  сферою міжнародної співпраці для України і Румунії є діяльність Єврорегіонів «Верхній Прут» та «Нижній Дунай».

Отже, можна  узагальнити, що Румунія намагається брати активну участь у міжнародному поділі праці і економічний зв’язках, проте, на цей процес негативно вплинула фінансово-економічна криза.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Екологічні та інші проблеми  регіонального розвитку і розміщення  продуктивних сил Румунії

Найгостріші екологічні проблеми Румунії пов’язані із забрудненням водного і повітряного басейну. Так, румунське Придунав’я відноситься до територій, де незважаючи на невисокий рівень урбанізації і промислового потенціалу, більш значними для перспективного розвитку стають екологічні проблеми. До них відносяться значні об’єми забруднення атмосфери, низька якість питної води, небезпечне, місцями катастрофічне забруднення вод Дунаю і придунайських озер – лиманів, деструкція ґрунтового покриву в процесі зрошення водами невстановленої або підвищеної мінералізації, підтоплення територій сільськогосподарського використання, деградація природних рекреаційних ресурсів і т.д. Економічна криза в галузях матеріального виробництва промисловості і сільському господарстві Румунії привела до скорочення їхнього внеску в забруднення природного середовища, однак, значимість індустріального забруднення території в розглянутому регіоні усе ще небезпечна.

Найбільша доля промислових забруднень Придунав’я припадає на повітряний басейн. Це викиди ливарних цехів, виробництв будівельних матеріалів, целюлози й картону, портово-промислових комплексів, харчової промисловості, але головне – це викиди паливно-енергетичних об’єктів – теплових котельних промислових підприємств Придунав’я. Серед переважних викидів оксидів вуглецю й азоту особливо насторожують експертів, як румунських, так і міжнародних, викиди таких токсичних речовин, як сірководень і хлор.

Крім  основних забруднюючих речовин (сірчистого ангідриду, окису азоту, неорганічного  пилу й сульфату натрію) в атмосферу  регіону цими підприємствами викидаються такі специфічні токсичні речовини, як метиловий спирт, сірководень і хлор.

У той  же час слід зазначити, що високий  рівень забруднення атмосфери міст румунського Придунав’я обумовлений не тільки промисловим або іншим антропогенним забрудненням, але й місцевими кліматичними умовами, які сприяють нагромадженню шкідливих речовин у приземних шарах. Це підвищена повторюваність туманів, приземних і піднятих інверсій, бризова циркуляція.  Ці умови визначаються характером території Дунайської дельти, достатком озер – лиманів, водно-болотних угідь, циркуляцією водних мас Чорного моря.

Промислові, сільськогосподарські й транспортні  підприємства румунського Придунав’я також є забруднювачами водних ресурсів.

Значна  концентрація нафтопродуктів (до 0,17мг/л) спостерігаються в дунайській воді поблизу споруджуваного по сусідству нефтеприємного термінала Молдови в селі Джурджулешти. Нафтове забруднення тут представляє особливу екологічну небезпеку у зв’язку зі складністю фарватерів на цій ділянці Дунаю, наявністю островів і плавневих ділянок, гніздовій рідких видів орнітофауни, наявністю сухопутних транскордонних переходів між Україною, Молдовою й Румунією.

На концентрації солей, зважених речовин і інших забруднювачів у водах низов’я Дунаю незаперечно впливає господарське водокористування. Так, в 2000 році, аварійні скидання стоків на золотодобувному підприємстві біля Байя-Марі в румунському Марамуреші, знищили ціанідами флору й фауну Тиси, істотно вплинули на сполуку дунайської води в межах Югославії, Болгарії, Румунії й України.

У зв’язку зі зниженням інтенсивності сільськогосподарського виробництва в Дунайській дельті в цілому спостерігається стійка тенденція до скорочення змісту хлоридів і більшості металів у дунайській воді. Однак у зв’язку з недоліками роботи очисних споруджень гірничодобувних підприємств Румунії середні підвищення гранично-припустимих концентрацій (ПДК) у воді нижнього Дунаю становлять по залізу 2,0 – 6,5 разів, по свинцю – 1,2 – 2,6 разів, по марганцю – 1,2 – 1,5 разів, крім того, постійно перевищуються рибогосподарські ПДК по цинку в 2,5 – 3,0 рази, по міді – в 13 разів. У тілі гідробіонтів спостерігаються підвищені концентрації хлорорганічних сполук, ртуті й інших токсикантів.

Розвитку  рекреаційного господарства істотно  заважає місцеве й транзитне  господарсько-побутове забруднення води. За бактеріальними показниками ПДК у дунайській воді на деяких ділянках перевищуються в 5-14 разів.

Основні перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Румунії пов’язані з удосконаленням структури господарства, з максимальним наближенням до європейських стандартів. На перспективу передбачається, що, за умови успішного поступального розвитку, зросте частка у промисловості Румунії наукоємних виробництв, у сільському господарстві зросте частка галузей, що використовують екологічні технології, а у структурі господарства в цілому буде надалі збільшуватись питома вага сфери послуг, як це характерно для економічно-розвинутих країн. Тим більше, що країна вже має розвинуту приморську і гірничу туристичну інфраструктуру і певні умови для її подальшого розвитку. Усе це у сукупності, ймовірно сприятиме створенню нових можливостей для розв’язання нагальних проблем господарства.

У подальшому буде відбуватись вдосконалення  територіальної організації галузей спеціалізації, зокрема, важкої промисловості, зміни будуть мати на меті зменшення матеріаломісткості виробництва та підвищення рівня сировини. Загалом, впровадження нових технологій дасть можливість країні суттєво підвищити продуктивність праці та ефективність використання ресурсів і зменшити енерго- та матеріаломісткі виробництва. Значні перспективи удосконалення розміщення і розвитку має інфраструктура країни, у яку очікуються значні капіталовкладення.

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, Румунія  – країна Південно-Східної Європи, переважна частина площі розташована  у басейні нижньої течії Дунаю. На сходу омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході — із Молдовою, на південному заході — із Сербією, на північному заході — з Угорщиною, а на півдні — з Болгарією. В регіоні вона виділяється розмірами території і кількістю жителів, низьким рівнем соціального й економічного розвитку. Площа становить 238 тис. км. кв. Населення – 22,7 млн. чол. Державний устрій країни – республіка. В адміністративно-територіальному відношенні Румунія поділяється на повіти і муніципілаю Бухарест. Країна складається з шести історичних областей – Волощини, Добруджі, Молдови, Буковини, Трансільванії і Банату.

Румунія – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Сучасна галузева структура ВВП Румунії також має значний сектор послуг (а саме розвиток рекреаційних і туристичних послуг), що наближає Румунію до структури господарства розвинених країн.

Румунія має сприятливі передумови для розвитку продуктивних сил. Румунія має найбільший в східній Європі сировинний потенціал. Головна мета економічної політики держави повинна бути спрямована на розвиток засобів виробництва та предметів споживання, зменшення експорту сировинної продукції, подолання залежності від імпорту енергоносіїв.