Ринок лізингових послуг в Україні

Протягом 9 місяців 2012 року фінансовими  компаніями та юридичними особами, які  не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 8 558 договорів фінансового лізингу на суму 12 953 млн. грн. Вартість об’єктів лізингу, що є предметом договорів, укладених протягом 9 місяців 2012 року, становить 10 346,3 млн. грн.

Вартість чинних договорів  фінансового лізингу станом на 30.09.2012 становить 44,1 млрд. грн. Для аналізу на рис.3 наглядно бачимо кількість і віртість діючих угод за 2007 - 2012 рр.

 

 

Рис. 3 Кількість діючих угод з фінансового лізингу за 2007 - 2012 рр.

Доходи лізингових фірм формуються за рахунок залучених коштів (банківських  кредитів) близько 80%, а інші 20% складає  статутний капітал.

Здебільшого сукупність усіх платежів за договором лізингу в основному  складається з:

1) авансового платежу;

2) періодичних лізингових платежів;

3) викупної (залишкової) вартості предмета  лізингу. Лізинговий платіж —  платіжна операція лізингоодержувача на адресу лізингодавця, що включає вартість амортизації предмета лізингу, плату за залучені для реалізації лізингової угоди кредитні ресурси, лізингову маржу, премію за ризик та інші платежі відповідно до договору лізингу.

Лізинговий платіж, на відміну від  орендного, має особливу структуру, з огляду на витрати, що відшкодовуються  лізингоодержувачем.

Згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" до складу лізингового платежу входять:

— сума, яка при кожному платежі  відшкодовує частину вартості предмета лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

— сума, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором  лізингу;

— винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно, а також відшкодування  страхових платежів за договором  страхування предмета лізингу, якщо він застрахований лізингодавцем;

— інші витрати лізингодавця, безпосередньо  пов'язані з виконанням договору лізингу. Це можуть бути митні платежі, витрати на транспортування предмета лізингу до місця його експлуатації, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, навчання робітників тощо.

Винагорода лізингодавця за одержане у лізинг майно (лізингова маржа) може встановлюватися за домовленістю сторін у відсотках від балансової вартості об'єкта лізингу або від  середньорічної залишкової вартості.

Величина ставки лізингової маржі  залежить від таких чинників:

— строку дії договору лізингу;

— форми й умов платежу;

— величини банківського процента за кредит;

— типу і стану об'єкта лізингу;

— системи оподаткування;

— амортизаційної політики;

— платоспроможності клієнта;

— стану кон'юнктури й тенденцій  ринку тощо.

Головними об’єктами лізингових операцій є транспортні засоби, сільського господарства та будівництва, наочніше дані представлені на рис.4

Рис.4 Питома вага об’єктів лізингових операцій у 2012 році.

Таким чином, ми бачимо, що головними об’єктами фінансового лізингу є транспортні засоби, сільського господарства та будівництва. Кількість фінансових лізингових компаній зростає з кожним роком. Найбільшими компаніями за обсягом лізингового портфелю є ВТБ Лізинг Україна (3 632,610 млн. грн.), Райффайзен Лізинг Аваль (2 081,873 млн. грн.) та УніКредит Лізинг (1 593,624 млн. грн.)

Наприкінці 2012 року показники  ефективності діяльності лізингових компаній дещо знизилися, це може бути пов’язане  зі збільшення виданих кредитів, які  для лізингових операцій є конкуруючим  фінансовим продуктом.

Доходи лізингових фірм формуються за рахунок залучених коштів (банківських  кредитів) близько 80%, а інші 20% складає  статутний капітал.

 

 

 

3. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

3.1. Сучасний стан і проблеми розвитку фінансового лізингу в Україні

 

В Україні ринок лізингових послуг перебуває на початковому  етапі свого розвитку. Лізинг як фінансова послуга набуває все більшого значення в розвитку економіки України, виступаючи одним із факторів зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, підвищення ефективності виробництва, покращення якості послуг, а в результаті – виходу на світовий ринок.

Найбільший гальмівний вплив на розвиток ринку лізингових послуг в Україні справляють чинники правового, фінансово-економічного, організаційного та соціального характеру.

Серед чинників правового  характеру варто виділити недосконалість законодавчого забезпечення, розбіжність у тлумаченні категоріального апарату в законодавчих документах, неузгодженість вітчизняного законодавства з міжнародними нормами законодавства з питань лізингу.

Розвиток ринку лізингових послуг стримується через відсутність  державних програм стимулювання використання лізингу як джерела оновлення основних фондів та несформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингу.

Проблеми фінансового  характеру справляють найбільший вплив  на формування ефективного ринку лізингових послуг.

Існують законодавчі “пробіли”, що стосуються оподаткування ПДВ  та внесків до Пенсійного фонду, а  платежі за договором часто прив’язані до досить нестабільних курсів долара або євро. Для пересічних громадян невигідність лізингу посилюється тим фактом, що частина лізингової комісії обкладається ПДВ. Саме тому лізингові компанії орієнтуються на клієнтів, які є юридичними особами та платниками цього податку. – брак стартового капіталу в лізингових компаній для фінансування своїх послуг;

– відсутність податкових пільг при здійсненні фінансування лізингових операцій;

– нестабільна економічна ситуація в країні як головна причина коротко терміновості дії укладених угод;

– недостатня фінансова  стійкість лізингодавців;

– неефективні ставки амортизаційних відрахувань по предметах лізингу;

– низький попит на товари вітчизняного виробництва.

Серед проблем організаційного характеру відзначимо такі:

– обмеженість доступу  до лізингового ринку підприємств  – виробників об’єктів лізингу;

– незначні терміни дії  лізингових угод;

– слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг;

– виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту;

– відсутність саморегулювання  на ринку лізингових послуг;

– відсутність єдиної та комплексної системи автоматизації  проведення лізингових операцій;

– нерозвинутість інфраструктури ринку лізингових операцій;

– відсутність вторинного ринку для довгострокових активів.

Соціально-психологічні проблеми полягають у такому:

– через нерозуміння суті та переваг лізингу потенційні лізингоодержувачі  морально не готові до використання цієї нової

форми фінансування капітальних  вкладень, способу активізації збуту  тощо;

– небажання платити за ризики, які виникають при здійсненні лізингової діяльності;

– недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу;

– відсутність у вищих  навчальних закладах навчальних програм  щодо підготовки спеціалістів з питань лізингу.

На основі аналізу сучасних проблем розвитку фінансового лізінгу в Україні, можна виділити такий комплекс заходів, спрямований на усунення проблем, які гальмують розвиток ринку лізингових послуг в Україні, тобто проблем правового, фінансово-економічного, організаційного та соціального характеру:

– удосконалення цивільного та фінансового законодавства з  питань лізингу;

– інтеграція національного  законодавства в міжнародне;

– надання податкових пільг  щодо операцій з міжнародного лізингу  для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

– розроблення державної  програми підтримки лізингу, яка  б передбачала залучення банківського сектора до розвитку лізингових послуг;

– поліпшення структури  джерел фінансування лізингових операцій, створення умов для запровадження механізму рефінансування портфелів лізингових угод;

– організація при облас них лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит і пропозицію на обладнання й устаткування;

– запобігання монополізації  та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

– розширення кількості  компаній, які займатимуться фінансуванням  саме фізичних осіб;

– реформування податкового  законодавства в частині стимулювання лізингових операцій;

 – запровадження прискореної норми амортизації для об’єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна;

– зниження вартості кредитних  ресурсів, нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою  послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

– створення більш розвинутої інвестиційної інфраструктури ринку  лізингових послуг, що включала б підготовку кваліфікованих кадрів, інформаційне висвітлення наданих послуг.

 

3.2. Порівняння фінансового лізингу з банківським кредитом

 

Проблема надходження  інвестицій в реальний сектор економіки  України є дуже актуальною. Альтернативного  фінансування (переозброєння і модернізації виробництва) для підприємств небагато: придбання необхідних основних засобів за рахунок кредитних ресурсів банків або за власні кошти.

У першому випадку придбання  об’єкта лізингу не належить до валових витрат, тобто підприємство може залучати для цього свій прибуток (Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” ст.1.18.2.). При цьому купівля необхідного підприємству обладнання вимагає великих одночасник витрат коштів. Це негативно впливає на подальше функціонування підприємства, так як ці кошти могли б бути спрямовані на розширення виробництва і, зрештою, на збільшення прибутку.

Перехід до ринкової економіки  висунув перед промисловими підприємствами проблеми, головною з яких є така: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

Нині більшість українських (та й не тільки українських) підприємств  відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона – гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Ефективність лізингової діяльності для економіки країни виявляється на багатьох напрямках. Насамперед, це ефект розширення виробничих потужностей. Лізингове фінансування придбання машин і обладнання здійснюється в рамках сукупного інвестиційного попиту, який, в свою чергу, визначається загальною господарською ситуацією. Але за інших рівних умов він створює додаткові стимули до накопичення, прискорює процес трансформації капіталу із позичкового у функціонуючий.

Другий напрямок — сприяння науково-технічному прогресу. Завдяки  лізинговим операціям виробники отримали додатковий канал реалізації своєї продукції, ефективний засіб прискорення оновлення виробництва, що особливо важливо для розвитку наукоємних галузей. У той же час лізинг робить доступнішими багато які види дорогого обладнання. Розширюється коло їх споживачів за рахунок малого і середнього бізнесу. Досягнення науки і техніки швидше проникають у господарські структури.

Важливе значення має і  підвищення ефективності інвестицій. Як уже зазначалося, лізинг, сприяючи модернізації виробництва, забезпечує зростання продуктивності машин і обладнання, а тому відпадає необхідність у заморожуванні великих коштів. Підприємства можуть придбати обладнання, орієнтуючись на середню, а не максимальну потребу в ньому.

Порівняння вартості майна, що здається в лізинг, із його вартістю під час купівлі в кредит, дозволяє сторонам майбутньої угоди враховувати  поряд з умовами надання кредиту  і податкові пільги, які можуть бути отримані як лізингодавцем, так і лізингоодержувачем. У цьому випадку розрахунок можна провести за такими формулами: