Ринок цiнних паперiв

  Загальна  вартість цінних паперів в Україні  на початок 1996 р. становила 1994,57 млн. грн., а на початок  1997 р.–5103,861 млн. грн. Таким чином, лише за минулий рік  загальна вартість ЦП в Україні зросла в 2,6 раза.

    Валова виручка від випуску  держоблігацій    в  1995  році  прогнозувалася  в  районі  250 млн. грн.,   а чиста –  170 млн. грн. На 1994 рік валова  виручка становила 10 млн. 113 тис.  грн.,  які необхідно було погасити 29 грудня 1995 року. НБУ, розуміючи,  що розмістити таку суму навіть  для нього – неабияка задача, доводиться викладати чергові  козирі.

  По-перше,  повним ходом велася робота по створенню  спеціального депозитарія НБУ для  роботи з держпаперами. Велася не ким-небудь, а фахівцями з Федеральної  Резервної Системи США. Надалі аналогічні депозитарії були створені і в  комерційних банках. Кошти для  цього виділили США . По-друге, після  її створення в обіг вишли, нарешті, більш " короткі" облігації з  терміном погашення 3 і 6 місяців. Приблизно  з 250 млн. грн. на частку девятимісячних доведеться біля 80 млн. грн.,  шестимісячних - 90 млн. грн.,  залишок складуть тримісячні облігації. Розміщення буде проводиться  по схемі:  "три тижні - торги, четверта - погашення". Частина коштів від  останнього аукціону буде резервуватися  Нацбанком для погашення попередніх траншей у разі відсутності грошей у Мінфіну. По-третє, після створення  депозитарія , нарешті, запрацював повторний  ринок. Почалась ця робота намічений  у вересні-жовтні 1995 р. Сьогодні ведеться робота по наданню податкових пільг  при роботі з облігаціями на повторному ринку. (Поки Мінюстиція відмовила в  цьому).

  Будуть  вирішені неясності в питаннях сплати держмита - чи повинен сплачувати його учасник аукціону по первинному розміщенню держпаперів. (Відповідь Віталія  Мігашка на це питання була проста -  "НБУ держмита не платить".) Схоже, близькі до здійснення надії  банкірів на те, що держоблігації можуть враховуватися як обов'язкові резерви  в Нацбанку. Принаймні,  сьогодні коефіцієнт ризику по них знижений з 0,5 до 0,2.

  Якщо  всі перераховані вище заходи НБУ  вдасться впровадити в життя, то це істотно полегшить йому роботу на ринку цінних паперів. Однак, цим  далеко не вдасться вичерпати проблеми, які виникають практично кожний раз, коли НБУ намагається впливати на поліпшення економіки України за допомогою ринку цінних паперів або, гірше того , не намагається. Все це виникає, з одного боку,  через некомпетентність в цих питаннях фахівців з НБУ, а з іншого боку, і це  головне – через їх небажання використати ринок цінних паперів в Україні в повній мірі на благо народу. 
 
 
 
 

  §3. Перспективи становлення і розвитку РЦП в Україні 
 

  _Н

  а початок 1996 року ринок цінних паперів  в Україні мав вже чотирирічну  історію. Звичайно, в історичному  аспекті термін досить короткий, але  за основними характеристиками ( як кількісним,  так і якісним)  український фондовий ринок в  основному сформувався. Причому  створювався він буквально на пустому місці,  оскільки обіг облігацій  внутрішньої позики колишнього СРСР, за які, до речі, правонаступники СРСР, в тому числі і Україна так  до кінця  і не розрахувалися, ринком цінних паперів в повному розумінні  цього слова назвати ніяк не можна.

  Серцем, ядром національного ринку цінних паперів з самого початку його формування була і сьогодні залишається  Українська фондова біржа, заснована  і зареєстрована Кабінетом Міністрів  України восени 1991 року. За ці роки біржа  сформувала поширену мережу регіональних центрів, філіалів і брокерських  контор, які функціонують у всіх областях України. При біржі створений  Центральний депозитарій цінних паперів і введена в дію  система їх електронного обігу. Все  більший розмах набирають біржові  торги акціями, облігаціями, векселями, похідними від цінних паперів  – опціонами і ф'ючерсами.

  2 серпня 1995 року Українську фондову  біржу відвідав Президент України  Л.Д. Кучма, який дав високу  оцінку діяльності біржі, її  технічній оснащеності і кадровому  потенціалу, можливостям УФБ в  реформуванні економіки, проведенні  приватизації в нашій країні. Президент України висловив думку,  що Українській фондовій біржі  потрібно надати статус національної.

  Розширяється  позабіржовий ринок цінних паперів. Зараз в Україні працює більше 1000 фінансових посередників, які займаються фондовими операціями. Це – банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі  товариства, торговці цінними паперами.

  Безперервно росте кількість емітентів цінних паперів і об'єми їх емісії. Якщо в 1992-94 роках цінні папери в основному  випускали фінансово-кредитні інститути, то характерною ознакою 1995 року було вже те, що збільшувалася питома вага емітентів-промислових підприємств. Це результат поглиблення приватизаційних  процесів. Таку тенденцію українського фондового ринку, яка буде мати місце  і розширятися в цьому році, потрібно сприймати як позитивну. У  минулому році були випущені перші  державні облігації, з'явилися муніципальні цінні папери.

  Так дуже коротко можна визначити  основні межі нинішнього положення  фондового ринку України.                  

  У той же час подальший розвиток національного фондового ринку  стримується рядом об'єктивних і  суб'єктивних чинників. Основні з  них це:

• криза української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;
• невідповідність окремих елементів вітчизняного фондового ринку стандартам Міжнародної організації з стандартизації;
• не вирішено проблеми перереєстрації і надання гарантій щодо доставки ЦП;
• немає механізму "поставки проти платежу", внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах передоплати або передпоставки;
• не реалізовані функції Державної комісії з ЦП і ФР;
• нерозвиненість вторинного ринку;
• відсутність належної інфраструктури;
• невизначеність правового забезпечення механізмів котирування ЦП;
• відсутність заборони на спекуляції на різниці курсів ЦП однієї емісії в різних регіонах;
• невизначеність статусу біржового контракту як документа;
• відсутність стандартів і технічного забезпечення повідомлень про укладену угоду між торговельними системами та ін. інститутами ринку.
• відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна пригадати ситуацію, яка склалася з трастами і іншими фінансовими посередниками);
• недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;
• слаборозвиненість первинного  ринку цінних паперів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;
• відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовір'я населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
• убогість більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, яка заважає появі масового приватного інвестора;
• відсутність гарантій держави по захисту грошових заощаджень населення, в тому числі і в цінних паперах.

  Вихід України з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей  неможливі без розвиненого ринку  цінних паперів. А для цього потрібно виконати ряд невідкладних справ.

  Передусім потрібно прискорити процеси приватизації, шляхом корпоратизації і акціонування приватної власності. У лютому 1995 року Президент України видав  Указ  "Про участь Української  фондової біржі в приватизаційних  процесах", відповідно до якого державні пакети акцій відкритих акціонерних  товариств, які створені в процесі  приватизації можуть продаватися  за грошові кошти на УФБ і її філіалах. Аукціонний продаж таких акцій, який почався тільки  в червні, засвідчив його високу ефективність. Ціна продажу окремих акцій перевищувала номінал в 38 - 40 разів, хоч далеко не всі акції, які виставлялися на аукціонах, мали достатню інвестиційну привабливість. Загалом за 1995 рік на УФБ  і її філіалах продано біля 8 млн. цінних паперів. Для порівняння скажемо, що їх кількість в 1992 році становила 68 штук, в 1993 році – 1,4 млн.,  в 1994 році – 2,7 млн.

  Національні фондові ринки світу все більше інтернаціоналізуються. Це цілком природньо, адже капітал взагалі має інтернаціональний  характер і вільно переміщається  в ті країни і регіони, де його обіг дає найбільший приріст. Це стосується і обігу капіталу у вигляді  цінних паперів. Проблема обігу в  Україні цінних паперів іноземних  компаній не вирішена передусім на законодавчому рівні. Тут повинні  бути прийняті державні нормативно-правові  акти для розв'язання цих принципових  питань котирування і обігу в  нашій країні: хто дає на це дозвіл, по яких критеріях і ін. Одночасно  необхідно визначитися і з  суворо технічними питаннями: перевезення (перевід) цінних паперів за кордон, механізм виплати дивідендів, валюта, за яку продаються  цінні папери і в якій виплачуються дивіденди  та ін.

  Що  стосується виходу на світові ринки  цінних паперів українських компаній, то тут знову ж таки постають питання  законодавчого характеру. Але є  і інші. Серед них – конкурентоздатність  наших цінних паперів. Природно, що на Заході будуть цікавитися тільки акціями  високоприбуткових і перспективних  компаній. У нас же таких поки ще дуже мало. Наприклад, в кінці  минулого року в Україні з допомогою  УФБ зареєстроване представництво однієї з найбільших в Німеччині  маклерських фірм  "Балль-Майєр  і Шульц". Воно відразу включилося в торги на Українській фондовій біржі, але інтерес виявляє тільки до акцій "АТ  Укрречфлот", акції  інших приватизованих підприємств  його не цікавлять.

  Українська  фондова біржа багато що робить для  закладення основ інтеграції національного  ринку цінних паперів в Європейські  та світові ринки. Досить пригадати  співпрацю з  Організацією французьких  бірж і Національним депозитарієм Франції, яка дала можливість в короткі  терміни створити при УФБ Центральний  депозитарій і ввести в дію  систему  електронного обігу цінних паперів. Плідною є спільна робота з Організацією сприяння розвитку фондових і фінансових ринків Східної і  Центральної Європи (Німеччина), Об'єднанням німецьких фондових бірж (німецька фірма АГ) і Франкфуртською фондовою біржею. За допомогою німецьких фахівців у Києві на базі УФБ проведена  серія з 5 семінарів з питань фондового  ринку, декілька груп українських фахівців пройшли стажування у Франкфурті - на - Майні.

  Ділові  відносини встановилися між УФБ  і керівництвом Федерації Європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чикагської, Торонтської, Афінської, Будапештської, Пражської, Варшавської, Братіславської, Литовської, Російськими фондовими  біржами, встановлені контакти з  Токийською і Корейською біржами. Ця співпраця сьогодні більше носить характер інформаційного обміну, що,  звичайно, важливо, адже це, насамперед,  обмін досвідом. Але найважливішим є і те, що створена основа для багатоаспектної спільної роботи і ділової інтеграції. І цей обмін досвідом, мабуть, можна виділити як головне, на що варто спиратися (враховуючи особливості нашої економіки) при подальшому розвитку ринку цінних паперів в Україні.

  Висновок 
 

  _С

  ьогодні ринок цінних паперів України  перебуває на початковій стадії розвитку. При цьому є значний потенціал  як з боку професійних учасників  ринку, так і з боку інвесторів.

  Позитивну роль в розвитку ринку відіграють: