Ринок цiнних паперiв

   §3. Організація фондової біржі і біржові операції 

  Поняття фондової біржі 
 

  _Ф

  ондова  біржа являє собою певним чином  організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через  членів біржі, виступаючих як посередники, операції купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з  індивідуальних  торговців цінними паперами і  кредитно-фінансових інститутів.

  Коло  паперів, з якими проводяться  операції, обмежене. Щоб попасти  в число компаній, папери яких допущені до біржової     торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятою до котирування), компанія  повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам  відносно об'ємів продажу, розмірів прибутку, що отримується,  числа  акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності  і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний  орган, контролюючий їх діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, регулюючий допуск до  котирування. Разом з порядком проведення операцій вони утворять серцевину біржі як механізму, обслуговуючого обіг цінних паперів.

  Фондова біржа - це  передусім місце, де знаходять  один  одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу  регламентується правилами і  нормами, тобто це певним чином організований  ринок цінних паперів.   

  Як  товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і  т.п., а як ціни цих товарів - курси  цих паперів. Встає питання: як погодяться  між собою поняття ринок і  біржа, біржа і аукціон?

  Загальне  у біржі з ринком - встановлення цін товарів в залежності від  попиту і  пропозиції на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі  товари, а  тільки допущені на неї; це з одного боку, а з іншого -  способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, правда, більш регламентовані.

  Що  стосується аукціону, то про нього  на біржі нагадує спосіб призначення  ціни - її викрикують. У вік  електроніки  така система може здатися лише даниною  традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій - створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При  однаковій ціні на товари, що пропонуються, вони істануться тому, хто голосніше  викрикнув  ціну, тому  "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення  але, на відміну  від аукціону, ціни  на товари на біржах не тільки ростуть по відношенню до  стартових, але і падають.

  Отже, біржа має в своїх характеристиках  як властивості історичних  попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони),  так і власну специфіку.

  Значення  фондової біржі для ринкової економіки  виходить за рамки організованого ринку  цінних паперів. Фондові біржі зробили  переворот в проблемі ліквідності капіталу.  "Диво" полягало в  тому, що для інвестора практично стиралися відмінності між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні у часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але по мірі розвитку операцій на фондових біржах склалася ситуація, коли для кожного окремого  акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже  такий же  ліквідний характер, як готівка, оскільки акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

  Біржі можуть бути встановлені державою як суспільні заклади. У Франції, Італії і ряді інших країн фондові  біржі вважаються суспільними установами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає приміщення для  біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють  як приватні підприємці, за свій рахунок.

  Біржі можуть бути встановлені і на принципах  приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація  бірж характерна для Англії, США. 

    Українська фондова  біржа 
 

  _В

    Україні прийнятий і діє ряд  нормативних актів, що заклали  основу для функціонування цінних  паперів. Одним з головних нормативних  актів, регулюючих взаємовідносини  між всіма учасниками, є Закон  України " Про цінні папери  і фондову біржу". Згідно з  цим Законом фондова біржа  створюється лише як акціонерне  товариство. Її фундаторами можуть  бути лише торговці цінними  паперами і їх повинне бути  не менше за 20. Фундатори повинні  внести в статутній фонд біржі  певну суму.

  Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так і будь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції.

  Фондова біржа України засновується на неприбуткових  основах і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів в гроші  без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності  і довір'я. Це дозволить їй виконувати роль залучення грошових сум для  інвестицій у виробничу і соціальну  сфери; перерозподілу капіталів  між різними галузями і підприємствами;  централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних верств населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

  Організацію українського ринку цінних паперів  і створення необхідних умов для  його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УФБ). Серед  її акціонерів (усього їх біля 30)  такі великі республіканські банки, як Укрінбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк "Україна",  Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

  Виходячи  з важливості регулюючої ролі фондової біржі в економічному житті країни встановлено, що вона є суб'єктом  особливої державної реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів України, тоді як товарну - виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької  діяльності на загальних основах). Особливістю  державного регулювання роботи біржі  є те, що міністерство Фінансів призначає  своїх представників, уповноважених  стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі  і що мають право брати участь в роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах  з розвиненою економікою. Наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд збирається йти на визнання правоприємства відносно цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінення.

  Закон передбачає також особливі умови  припинення діяльності фондової біржі. Одною з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців в її склад  не будуть прийняті нові члени. Таким  чином законодавець намагається  не допустити виникнення монополістів в сфері фондового ринку.

  На  УФБ відповідно до чинного законодавства  можуть випускатися і знаходитися  в обізі як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди  і угоди на терміни.

  Перші торги на УФБ сталися 6 лютого 1992 р. На даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філіалів по всій Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

  Практика  функціонування фондового ринку  показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні  були зареєстровані 218 недержавних  емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а  облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. В  цей же  час помітна тенденція  зростання обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів в порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі проводяться і  такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на "голодному пайку" (в країні не створений ринок цінних паперів  на первинному рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити всім, хто там працює, треба. 
 

  Управління  біржею 
 

  _З

  агальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, в  якому визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок освіти і функції  біржових органів.

  Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами  діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржових індексах, опціонах.

  Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет  по арбітражу заслуховує, дозсліджує і регулює спори, виникаючі між  членами біржі, а також членами  і їх клієнтами. Число і склад  комітетів міняються від біржі  до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це комітет або комісія з лістингу, котрі розглядають заявки на включення  акцій в біржовий список; комітет  по процедурах торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і  стежить за дотриманням інструкцій по діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

  Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені  від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації  біржової торгівлі біржа стягує з  учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на операцію, укладену в торговому залі; плата  компаній за включення їх акцій в  біржовий список; щорічні внески нових  членів і т.п. Ці внески і складають  основні статті прибутку біржі.

  Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі  вмістити всіх, хто хотів би продати  або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти  вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому  ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція  концентрації попиту і пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони пов'язані між собою  і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з  одним.

  Біржова торгівля облігаціями 
 

  _Н

  а розвинених фондових ринках біржова  торгівля облігаціями, як правило, невелика за об'ємом. Сучасні біржі виконують  для облігацій головним чином  представницькі функції - норми, що встановлюються державою для інвестиційних операцій інституційних інвесторів, забороняють  багато кому з них купувати облігації, які не котируються на якій-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз  важко знайти емітента, що не розраховує на купівлю його облігацій інституційними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна  більшість емітентів справно  йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.

     Здавалося б, раз уже облігації  котируються на біржі, то і  операції з ними доцільно провести  в торговому залі. Адже в свій  час біржова торгівля цінними  паперами починалася саме з  облігацій.Результат операцій на  біржі здається тим більше  виправданим, якщо в торгівлі  облігаціями беруть участь найбільш  активні фірми, що входять в  число найбільш великих і впливових  членів біржі.

  І все ж операції з облігаціями  здійснюються головним чином у позабіржовому  обороті. Головна причина полягає  в тому, що динаміка ринкових цін  облігацій більш передбачувана, менш схильна до сильних і раптових коливань, чим у разі акцій. Чим  нестійкіший  курс біржового товару, тим сильніше виявляється у біржовиків  "стадний інстинкт", тим більш  охоче збиваються вони в біржовий натовп, що втілює концентрацію попиту і пропозиції. Якщо і далі використати  образ біржового натовпу, то з  його допомогою можна проілюструвати другу властивість біржової торгівлі - здатність переробляти великий  потік доручень на купівлю-продаж цінних паперів. Дійсно, в біржовому натовпі  замовлення на проведення операцій швидко розчиняються, взаємодія зацікавлених сторін протікає динамічно, сама атмосфера  сприяє висновку операцій, і тому біржовий натовп здатний пропустити через  себе безліч операцій.                

  Торговий  зал біржі - місце збору біржового  натовпу. Для торгівлі облігаціями  обидві властивості таких зборів - концентрувати попит і пропозицію і переробляти великий потік  операцій - не потрібні. По-перше, внаслідок  характеру облігацій як біржового  товару завдання  встановлення їх ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить добре  уявляють собі співвідношення попиту і пропозиції. Поринати в  біржовий натовп необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями неспішний, його не порівняти з виром акцій. Облігації набагато рідше за акції  переходять з рук  в руки.