Проблеми регіонального розвитку житлово-комунального господарства

Формування житлово-комунального господарства з точки зору раціональної територіальної організації її об'єктів  передбачає врахування відповідності  розміщення об'єктів житлово-комунального господарства потребам населення; економію затрат праці та подолання просторового розриву між елементами виробництва  житлово-комунальних послуг; забезпеченість планомірності, керованості процесів розміщення об'єктів та їх орієнтацію на досягнення високої економічної  ефективності господарської діяльності. 
Науково обґрунтованим розміщення житлово-комунального господарства може бути при дотриманні принципів:

• раціонального розміщення об'єктів даного сегменту соціальної сфери, тобто такого, що передбачає врахування насамперед демографічних, соціальних та економічних передумов;
• збалансованості й пропорційності, а саме: структура житлово-комунального комплексу має бути оптимальною, тобто такою, що забезпечує споживчі потреби населення у відповідних послугах;
• екологічної рівноваги, тобто формування екологобезпечного типу господарювання, недопущення екологічної напруженості на території, адже житлово-комунальне господарство пов'язане зі значними відходами, що можуть забруднювати довкілля;
• вирівнювання рівнів житлово-комунального обслуговування населення, що означає зближення регіонів, окремих територій як за інтегральними показниками житлово-комунального обслуговування населення, так і за окремими його елементами. Оптимальний розвиток та раціональне розміщення всіх ланок житлово-комунального господарства забезпечують матеріальні умови життя населення, сприяють збільшенню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домашнього господарства.

В регіональному аспекті  кращою є забезпеченість населення  житлом у міських поселеннях Київської, Луганської, Дніпропетровської, Черкаської, Харківської, Донецької і Полтавської  областей, де цей показник коливається  в межах 20,0-22,8 кв.м. В Автономній Республіці Крим, Житомирській, Миколаївській, Херсонській  і Кіровоградській областях на одного міського жителя припадає від 19,6 до 19,9 кв.м, від 18 до 18,7 кв.м житла на одного міського жителя мають Тернопільська, Сумська, Запорізька, Чернігівська області. В цю ж групу входять і міста-регіони  Київ і Севастополь. Найбільшу групу, де цей показник коливається в  межах 17,1-17,9 кв.м, становлять Львівська, Закарпатська, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька, Івано-Франківська, Одеська  та Вінницька області. І лише у  Волинській області рівень забезпечення міського жителя житлом становить 16,3 кв.м, тобто на 3 кв.м менше державного показника.[4] Див. додаток В,Г

Більше половини регіонів як у місті, так і на селі мають  менший від середньоукраїнського показник забезпеченості житлом. 
Диференціація показників рівня забезпеченості міського жителя житлом у регіональному аспекті становить 6,5 кв.м. У сільській місцевості цей показник значно більший. Ранжування регіонів показало, що найкраще забезпечені житлом (маємо на увазі лише загальну площу на одного жителя) сільські жителі Київської, Вінницької, Черкаської, Чернігівської, Хмельницької і Житомирської областей. Тут на одного сільського жителя припадає від 26,3 до 30,5 кв.м. Від 23,8 до 24,9 кв.м загальної площі мають селяни Запорізької, Сумської, Дніпропетровської, Полтавської і Кіровоградської областей. В межах 20,0-22,8 кв.м мають рівень забезпечення Чернівецька, Луганська, Харківська, Волинська, Тернопільська, Одеська області. Найбільшу групу становлять Херсонська, Львівська, Закарпатська, Донецька, Рівненська, Миколаївська, Івано-Франківська області, де середня забезпеченість сільського населення коливається в межах 20,8-21,6 кв.м. Найнижчі показники мають місце в Севастополі та Автономній Республіці Крим (відповідно 13,9 і 15,5 кв.м.).

Галузь побутового обслуговування займає одне з провідних місць  в обслуговуванні населення, що обумовлюється  його функціональною роллю у відтворювальному процесі. Розвиток і удосконалення  побутового обслуговування населення  забезпечує покращання умов життя, підвищення матеріального благоустрою всіх верств населення різних регіонів і  глибокий розвиток та всебічне удосконалення  особистості. На цю галузь припадає чверть загального обсягу платних послуг. Галузь об’єднує більш ніж 20 окремих, досить самостійних підгалузей, які  істотно відрізняються одна від  одної. Функціональне призначення  кожної з підгалузей настільки різне, що це обумовлює специфічні особливості  і в технічному оснащенні її підприємств  і закладів, і в їх технологічному та організаційному забезпеченні. Діапазон функцій і підгалузей, які входять  до побутового обслуговування, дуже широкий.

За останні роки структура  виробництва основних видів побутових  послуг в країні поступово приводиться  у відповідність до структурних  змін у потребах населення. Це сприяє подальшому підвищенню ступеня повноти  задоволення потреб населення в  найбільш економічно значущих видах  побутового обслуговування. Зростання  обсягів споживання побутових послуг в цілому та найбільш ефективних з  них супроводжується підвищенням  народногосподарської ефективності побутового обслуговування населення в цілому. Підприємства галузі надають населенню  понад 900 видів послуг. Обсяг реалізації побутових послуг населенню становить 77,2 млрд. грн., у тому числі у сільській  місцевості — 175 млн. грн. Обсяг реалізації побутових послуг на одного жителя становить відповідно 14,2 і 10,7 грн.[8]

Отже, територіальне розміщення ЖКГ зумовлене потребами людей  у тих чи інших благах, структура його не є досконалою, але вже стабільно корегується. 

5. Сучасні проблеми та напрями вдосконалення розвитку комплексу житлово-комунального господарства.

Відсутність конкуренції  між комунальними підприємствами-виконавцями, тобто тими, що здійснюють надання  житлово-комунальних послуг, також  не покращує якість послуг, що надаються. Використовуючи своє монопольне положення, ці комунальні підприємства не застосовують ефективних методів виробництва і не вдосконалюють свою роботу, а споживачі, не маючи вибору, змушені користуватися їхніми послугами. Слід також зазначити, що суттєвою причиною неякісного обслуговування споживачів з боку комунальних підприємств-виконавців є відсутність регулювання відносин між ними на основі цивільного договору.

Наступною проблемою житлово-комунального господарства є заборгованість населення  перед організаціями, які надають  житлово- комунальні послуги. Слід зазначити, що не менші труднощі завдають також особи, які користуються пільгами. Держава, не маючи змоги компенсувати суми наданих пільг, компенсує їх за рахунок не пільгових категорій громадян, які змушені платити за невиправдано високими тарифами [3].

Крім того, підвищення вартості послуг спричинено не тільки об’єктивними обставинами, але й низьким рівнем законодавства.

Світовий банк (СБ) готовий  надати Україні цільовий кредит на реалізацію Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства (ЖКГ) на 2009-2014 роки за умови  виконання українською стороною низки умов.

За умови впровадження Україною єдиної моделі тарифів у теплопостачанні, прийняття закону про концесії, що підтримає державно-приватне партнерство, підтримки з боку інших міністерств, зокрема, Мінфіну та Мінекономіки, а також стабільності та безперервності чинних програм і проектів з реформування, Світовий банк готовий надати Україні відповідну допомогу в рамках існуючої практики секторальної підтримки.

У ході зустрічі сторони підтвердили раніше досягнуті домовленості про виділення додаткового фінансування відкритого компоненту проекту "Розвиток міської інфраструктури" у розмірі $ 200 млн за умови, що до кінця 2010 року буде освоєно 50% уже виділених банком коштів.[8]

Таким чином житлово-комунальне господарство України буде реформовано, за умови виконання обома сторонами їх обов’язків. Кабінет міністрів України затвердив низку постанов, які описують головні проблеми ЖКГ та способи їх вирішення, а також основні напрямки розвитку господарства.

Основними принципами програми, що створена з метою реформування та розвитку житлово-комунального господарства є:

• спільна  відповідальність  держави  та  органів  місцевого  
  самоврядування   за   якісне   виконання   Програми,  забезпечення  
  населення житлово-комунальними послугами відповідно  до  державних  
  соціальних  стандартів  та ефективність сфери житлово-комунального  
  господарства в цілому;
• доступність для всіх верств населення  житлово-комунальних  
  послуг, що відповідають вимогам державних стандартів;
• пріоритетне    спрямування    державної    підтримки    на  
  забезпечення  соціальним  житлом  визначених   законом   категорій  
  громадян  з  одночасним  створенням  доступної  для  інших  верств  
  населення системи довгострокового кредитування житла;
• формування та дотримання державних соціальних  стандартів  
  (норм    і    нормативів)    у    сфері    житлового    фонду   та  
  житлово-комунального обслуговування;
• створення умов для  прозорого  та  незалежного  державного  
  регулювання  у  сфері  житлово-комунальних  послуг,  захисту  прав  
  споживачів і налагодження зворотного зв'язку із суспільством;
• забезпечення ефективного використання  людських,  грошових  
  та    матеріальних    ресурсів    у   сфері   житлово-комунального  
  господарства;
• відповідальність держави  (щодо  управління,  регулювання,  
  стимулювання   і   технічної   підтримки)   та  органів  місцевого  
  самоврядування  (щодо  планування  розвитку  житлового  фонду   та  
  комунальної   інфраструктури,   ефективного   використання   майна  
  територіальних    громад)    за    ефективність     функціонування  
  житлово-комунального господарства;
• перехід  до  економічно  обґрунтованих  цін  і  тарифів за  
  користування житлом та комунальні послуги,  запровадження  надання  
  адресних  субсидій  окремим  категоріям  громадян  для компенсації  
  витрат, пов'язаних з оплатою житла та комунальних послуг;
• створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання  і  
  споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг;
• забезпечення  збалансованого  розвитку  енерго-,  тепло-,  
  водо-,  газопостачання та водовідведення під час виконання програм  
  житлового та промислового будівництва;
• забезпечення населення високоякісною питною водою;
• технічне   переоснащення   галузі   на   основі  широкого  
  застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень,  
  зокрема  в  енерго- та ресурсозбереженні,  впровадження екологічно  
  чистих технологій;
• стимулювання будівництва шляхом  зняття  адміністративних  
  бар'єрів та розвитку конкуренції на ринку будівельних матеріалів;  
  розвиток    публічно-приватного   партнерства   у   сфері  
  будівництва  та  реконструкції  житлового  фонду   і   комунальної  
  інфраструктури;
• гласність,  громадський  контроль,  прозорість  та участь  
  громадян у прийнятті рішень  з  питань  реформування  та  розвитку  
  житлово-комунального господарства, інформування населення органами  
  виконавчої влади та органами місцевого  самоврядування  відповідно  
  до  їх  повноважень  щодо  основних принципів та завдань державної  
  політики у сфері житлово-комунального господарства;
• створення рівних умов для всіх суб'єктів  підприємницької  
  діяльності у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення  
  рівних умов для всіх інвесторів. [1]

Отже, проблем з ЖКГ України достатньо багато, бо ця галузь вже давно не є прибутковою, і в нашій державі поки що немає дієвої концепції реформування цього комплексу.

Висновки.

В процесі написання курсової роботи були зроблені наступні висновки:

• Житлово-комунальне господарство — це сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, теплоти й електроенергії.
• Система ЖКГ представлена виробниками і споживачами житлово-комунальних послуг. Споживачі житлово-комунальних послуг формують попит, що має забезпечити їм нормальні санітарно-гігієнічні і безпечні умови життя. Величина попиту на житлово-комунальні послуги у першу чергу залежить від ціни послуг і доходу споживачів.
• До складу житлово-комунального господарства належать: санітарно-технічні підприємства, транспортні та енергетичні підприємства.
• Упродовж останнього десятиліття проблеми, пов'язані з функціонуванням житлово-комунального комплексу, перебувають у фокусі пильної політичної уваги, проте серйозних позитивних зрушень у цій сфері досі не відбулося.
• Територіальна організація – це вдале розміщення об'єктів ЖКГ, їх взаємозв'язок, підпорядкований створенню різних варіантів просторових систем на основі оптимізації регіональних пропорцій і створення регіональних територіально-виробничих утворень.
• Судячи з додатку Б, кількість введеного за рік житла невпинно падає, що погано впливає на економіку та стан ЖКГ України.
• Судячи з додатку В, більш-менш нормальна кількість житла запропонована тільки у містах-мільйонниках, що є закономірним. 

Також, хотілося б зазначити, що на даний момент існує низка  проблем, які не дають розвиватися  житлово-комунальному господарству України. Насамперед, це:

• Вартість житлово-комунальних послуг для населення постійно зростає, що не дає можливості людям оплачувати рахунки. Що в свою чергу призводить до нестабільності економіки та наступного підвищення цін.
• Штучна монополізація сфери експлуатації житла. Відсутність конкуренції між комунальними підприємствами-виконавцями дає їм змогу самовільно підвищувати ціни, при цьому не покращуючи умови проживання населення та не вдосконалюючи методи виробництва.
• Пільговики. Ті кошти, що не надходять від пільгової категорії населення, держава компенсує за рахунок інших громадян, що змушені платити за невиправдано високими тарифами.
• Підвищення вартості послуг спричинено не тільки об’єктивними обставинами, але й низьким рівнем законодавства.
• Стабільна невиплата працівникам ЖКГ заробітної плати, що погіршує рівень їх роботи.
• Невиконання керівниками комплексу житлово-комунального господарства програми реформ, що затверджена Кабінетом Міністрів.
• Постійне зростання потреб населення, які ЖКГ, на даному етапі свого розвитку не здатне задовольняти.