Проблеми регіонального розвитку житлово-комунального господарства

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з курсу «Регіональної  економіки»

 

на тему

 

«Проблеми регіонального  розвитку

житлово-комунального господарства»

 

 

 

Студентки  1 курсу ФЕМП

7 групи денної форми  навчання 

Кієвцевої Олександри Олександрівни

 

Науковий консультант:

асистент Манжалій Світлана Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

Зміст

Вступ 3

1. Соціально-економічна сутність та основні функції комплексу житлово-комунального господарства, його роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил регіонів. 4

2. Особливості,  передумови і принципи розвитку комплексу житлово-комунального господарства. 8

3. Сучасний рівень розвитку та галузеві особливості комплексу житлово-комунального господарства. 14

4. Територіальна організація та регіональні відмінності забезпеченості житлом населення. 18

5. Сучасні проблеми та напрями вдосконалення розвитку комплексу житлово-комунального господарства. 22

Висновки. 26

Список використаної літератури 28

Додатки…………………………………………………………………………...29

 

 

Вступ

Актуальність  теми. 

Житлово-комунальне господарство – це невід’ємна частина внутрішньої інфраструктури України, а також, фундамент для добробуту населення. Зараз ЖКГ переживає період занепаду, через недосконалість законодавства та політики держави, спрямованої на нього. Тому ця тема на даному етапі розвитку держави є актуальною, адже сфера ЖКГ є дуже важливою для економіки України.

Предмет дослідження.

Предметом  дослідження  курсової роботи є житлово-комунальне господарство України.

Об’єкт дослідження.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є теоретичні засади регіональної економіки і розміщення продуктивних сил.

Мета роботи.

Мета написання курсової роботи – це дослідження проблем  житлово-комунального господарства, ознайомлення з цим комплексом, виявлення особливостей функціонування та роль даного комплексу у житті населення та країни вцілому.

Методи дослідження.

• Проблемний метод, для розуміння постановки проблеми та способів її вирішення;
• Геополітичний метод, для визначення закономірностей просторової організації ЖКГ;
• Математичної статистики, для аналізу даних та розробки діаграм;
• Порівняльного аналізу – для зіставлення фактичних даних за декілька років.

 

 

1. Соціально-економічна сутність та основні функції комплексу житлово-комунального господарства, його роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил регіонів.

 

Житлово-комунальне господарство — це сукупність галузей, що забезпечують  життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, теплоти й електроенергії. Система ЖКГ представлена виробниками і споживачами житлово-комунальних послуг. Споживачі житлово-комунальних послуг формують попит, що має забезпечити їм нормальні санітарно-гігієнічні і безпечні умови життя. Величина попиту на житлово-комунальні послуги у першу чергу залежить від ціни послуг і доходу споживачів.

До складу житлово-комунального господарства належать:

1. Санітарно-технічні підприємства  — водопостачання та водовідведення, житлово-експлуатаційні підприємства, підприємства з прибирання територій населених місць та санітарної очистки домоволодінь, пральні, лазні, купальні-плавальні споруди;

2. Транспортні підприємства — міський громадський пасажирський транспорт (метрополітен, трамвай, тролейбус, фунікулер, канатні дороги, автобуси, таксі), водний транспорт місцевого призначення;

3. Енергетичні підприємства — електричні, газові та теплофікаційні розподільні мережі, опалювальні котельні, ТЕЦ і електростанції, газові заводи, які обслуговують населені пункти.

До споруд зовнішнього  благоустрою населених місць, які  входять до складу комунального господарства належать дороги і тротуари, мости  та шляхопроводи, підземні та наземні  транспортні, пішохідні переходи та естакади, споруди і мережі зливової (водостічної) каналізації, набережні, різні гідротехнічні споруди, призначені для запобігання зсувів та затоплення територій, їх осушення, берегоукріплення, зелені насадження загального користування, вуличне освітлення та ін.

До комунального господарства входять також готелі, служби землекористування, інвентаризації будівель, споруд і мереж, ремонтно-експлуатаційні організації, які обслуговують житловий фонд, цвинтарі, крематорії, надають ритуальні послуги та ін. У сферу діяльності комунального господарства входить також і експлуатація і утримання житлового фонду, з якими органічно пов'язані комунальні підприємства та служби зовнішнього благоустрою населених місць.[10]

 

Житлове господарство (ЖГ) –  одна  з провідних підгалузей міського господарства, що має особливе соціальне значення. Це пов’язано з тим, що його функціональним призначенням є створення оптимальних умов для проживання населення. Таким чином вiд стану та ефективності діяльності ЖГ  значною мiрою  залежить реалізацiя одного з важливих елементів відносин у суспільстві – турботи про нормальні умови проживання громадян. Це є об’єктивною необхідністю для будь-якої суспільно-економічної формації, якщо вона зацікавлена у своєму стабільному розвиткові.

Наявність нормальних житлових умов завжди була першочерговою потребою людини. Житло забезпечує охорону  людей від зовнішніх несприятливих  атмосферних умов; сприяє вирішенню  демографічного питання, зміцненню  здоров’я, підвищенню рівня освіти населення, дає можливість користуватися  комунальними послугами і сучасними  побутовими приладами та обладнанням, що полегшують домашню працю і  т. ін. Наявність житлових умов, що відповідають сучасним вимогам, забезпечуючи виконання  вищеназваних соціальних функцій, створює  засади для розвитку виробничих сил  суспільства, зокрема сприяє закріпленню кадрів на конкретному підприємстві (в регіоні) або їх залученню на підприємство (в регіон); підвищенню кваліфікаційного рівня працівників,  що,  в свою чергу,  підвищує конкурентну спроможність продукції і,  як наслідок, забезпечує підвищення доходів та рівня зайнятості населення;  зростанню продуктивності праці;  відтворенню робочої сили і т. ін.

Особливий соціальний статус, який має житло в житті суспільства, а відповідно і  діяльність житлово-експлуатаційних організацій, тісно пов’язані  з економічними чинниками, котрі впливають на розвиток продуктивних сил країни (зростання суспільної продуктивності праці; збільшення обсягів випущеної продукції та наданих послуг; зниження рівня безробіття і стабілізація економіки в цілому ). Тому держава постійно, в міру існуючих можливостей, приділяє увагу покращенню житлових умов громадян. Зростає рівень благоустрою житла у нових будівлях, квартири стають більш просторими.[2]

 

Житлово- комунальне господарство виконує важливу соціально-економічну функцію, надаючи мешканцям побутові послуги, які в сукупності створюють  комфортні умови для життя  населення, забезпечуючи йому збереження здоров’я, працездатності, належний фізичний, культурний та інтелектуальний розвиток. Передумовою ефективного функціонування житлово-комунального господарства є  технічно грамотна експлуатація інфраструктури галузі – об’єктів водопостачання, водовідведень, міськелетротранспорту, теплопостачальних підприємств, житлових організацій, земельних ділянок  несільськогосподарського призначення, ремонтно-будівельних комплексів, споруд благоустрою населених пунктів, зеленого та шляхового господарства.

Житлово-комунальне господарство – багатогалузеве. На сучасному  етапі в ЖКГ сформувалося два основних напрямки організаційно-правового впливу на економічні результати діяльності підприємств:

• формування конкурентного середовища в галузях: житлове господарство, благоустрій, побутове обслуговування, санітарне очищення та ін.;
• антимонопольне регулювання підприємств галузей, що здійснюють постачання ресурсів (тепло-, газо-, водо-) за допомогою мережного господарства, так званих локальних монополістів на відповідних ринках послуг. Тут антимонопольне регулювання спрямоване на ліквідацію негативних наслідків від необґрунтованого підвищення цін і тарифів на комунальні послуги і на усунення незадовільної їхньої якості в умовах коли споживач не може відмовитися від цього виду послуг на конкретній території.[7]

ЖКГ нерозривно пов’язане з іншими виробництвами:

• паливно-енергетичний комплекс, що забезпечує електроенергією та опаленням будинки;
• машинобудівний комплекс, який виробляє обладнання для будівництва, прибирання вулиць, обслуговування будинків;
• транспортна система, що уможливлює існування міського транспорту;
• будівельний комплекс.

 

Отже, ЖКГ представляє собою систему галузей, які повинні нормально функціонувати для задоволення першочергових потреб населення держави. Цей комплекс пов’язаний майже зі всіма іншими комплексами України.

 

2. Особливості,  передумови і принципи розвитку комплексу житлово-комунального господарства.

У результаті індустріалізації і глобалізації світової економіки відбувається міграція величезних мас населення із сільських поселень у міста, що є однією з головних закономірностей розвитку продуктивних сил і суспільного поділу праці. Цей процес, що названий урбанізацією, став сьогодні визначальним у розміщенні населення. Особливо швидко ростуть великі міста. Процес розвитку великих міст, що розпочався ще в другій половині Х1Х ст., протікає неослабними темпами. При цьому темпи росту населення великих міст випереджають темпи росту міського населення взагалі. Про характер цього процесу дають уявлення наступні показники. Якщо у ХХ ст. загальна кількість міст виросла більш як у 3,8 рази, то число міст із населенням понад 100 тис. збільшилося більш ніж у 7 разів, міст з числом жителів понад 500 тис. — у 16 разів. Високими темпами відбувалася і концентрація населення у великих містах. При загальному рості населення міст за той же період у 6 разів чисельність населення в містах, з числом жителів від 100 до 500 тис. зросла у 8 разів, а в містах з числом жителів понад 500 тис. — у 10,7 рази.[11]

 

Починаючи з середини 90-х  років минулого століття вартість житлово-комунальних  послуг для населення України  зростає. Якщо раніше середньостатистична  українська сім’я витрачала на оплату послуг близько 4% свого доходу, то сьогодні вона має витрачати на це залежно  від регіону від 40 до 60%. Причина  підвищення вартості послуг полягає  в тому, що сьогодні Україна змушена  платити за газ і нафту набагато більше, ніж раніше. Житлово-комунальні підприємства споживають чимало енергетичних ресурсів, тому підвищення цін на енергоносії  неминуче призводить до випереджувального, порівняно з іншими товарами, зростання  вартості житлово-комунальних послуг.

Безперечним є і той  факт, що в Україні більшість підприємств  є енергоємнішими у порівнянні з  їх закордонними аналогами. Ця проблема перейшла Україні від колишнього СРСР, де енергоносії були дешевими і питання впровадження ресурсозберігаючих технологій навіть не поставало.

Однак, незважаючи на суттєве  зростання тарифів, якість житлово-комунальних послуг не покращилася насамперед тому, що гострий дефіцит фінансових ресурсів не дає змоги підприємствам житлово-комунального господарства своєчасно і повністю відновити та реконструювати обладнання, яке протягом тривалого часу експлуатують без належного догляду і ремонту.[3]

Упродовж останнього десятиліття  проблеми, пов'язані з функціонуванням  житлово-комунального комплексу, обговорюються політичними силами держави, проте серйозних позитивних зрушень у цій сфері досі не відбулося.

Ситуація в житлово-комунальному господарстві продовжує ускладнюватися, відсутні позитивні зміни у становленні  ринкових засад господарювання, розвитку конкуренції та залученні приватних  інвестицій у підприємства галузі.

Неефективність реформування галузі призвела до критичного стану  основних фондів підприємств житлово-комунального господарства. Недосконала тарифна  політика зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість підприємств. Недосконалість системи управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, а також системи  регулювання природних монополій  призвела до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати  в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної якості.

Нестача власних і бюджетних  фінансових ресурсів, їх неефективне  розміщення, відсутність дієвого  механізму залучення позабюджетних  коштів не сприяють вирішенню завдань  технічного переоснащення житлово-комунальних  підприємств та розвитку комунальної  інфраструктури. Не налагоджена ефективна  співпраця з приватними інвесторами, міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями, не створений сприятливий інвестиційний клімат.