Особливості державної служби в США

 б) працівників  штатів - зайнятих в органах урядів  штатів;

 в) місцевих - що  працюють на підприємствах і  в установах місцевої адміністрації  (в графствах, муніципалітетах,  округах).

 У США під  федеральним державним службовцям  розуміється будь-яка особа, праця  якого оплачується з бюджету  федерації. Крім федеральної існують  державні служби окремих штатів  і апарат управління органів  місцевого самоврядування.

 В основу організації  федеральної державної служби  покладено поділ службовців на  дві категорії - "конкурсну"  і "патронажну".

 До першої категорії  належать державні службовці,  що надходять на службу і  просуваються по службі відповідно  до принципів "системи заслуг", встановленими законодавством.

 До другої категорії  відносяться ті державні службовці,  які призначаються на посади  президентом одноосібно (помічники  і радники президента) або за  порадою і за згодою сенату (голови федеральних органів виконавчої  влади і т.д.). Крім того, до числа  "патронажних" належать ті  довірені особи, які забезпечують  організацію роботи голів федеральних  органів виконавчої влади (радники,  секретарі міністрів і т.д.).

 Особливий статус  мають державні службовці так  званих "виключених" (не підпадають  під загальне регулювання) державних  органів. До числа останніх  відносяться Федеральне бюро  розслідувань, ЦРУ, інші органи "розвідувального  співтовариства", Генеральне звітне  управління та ряд інших федеральних  відомств.

 «Законодавство  ділить державних службовців  на кілька категорій: 

- Кар'єрні державні  службовці, що просуваються по  службі відповідно до "системою  заслуг";

- Державні службовці,  яких наймають на певний термін (до трьох років);

- Державні службовці,  яких наймають на строк дії  надзвичайних обставин (але не  більше ніж на 18 місяців);

- Державні службовці  на резервуються посадах перелік  цих посад щорічно визначається  Управлінням у справах державної  служби в тих випадках, коли  необхідно забезпечити повну  політичну неупередженість у  веденні справ);

- Не кар'єрні державні  службовці (які займають головним  чином, "патронажні" посади).

 Посади державних  службовців поділяються на 18 категорій.  Перші вісім відведені технічним  виконавцям з 9 по 15 - середньому  керівному складу та допоміжне-технічному  персоналу высей кваліфікації; з 16 по 18 - вищому керівному складу, (У ряді міністерств та відомств, наприклад у Державному департаменті, встановлені власні табелі про ранги.) » 4.  Оскільки діяльність державної служби визначається в основному професійною кваліфікацією її вищої ланки, в подальшому викладі матеріалу ми будемо розглядати, головним чином, законодавство про вищому керівному складі державної служби.

 Згідно з параграфом 31З2 титулу 5 Зведення законів  США, на вищому керівному складу  відносяться службовці: 

"- Керівні відомствами  або структурними підрозділами  органів виконавчої влади; 

- Відповідальні  за реалізацію певних програм  або проектів;

- Контролюючі, що  оцінюють або координують здійснення  завдань, що стоять перед органами  виконавчої влади; 

- Керівні роботою  державних службовців, не віднесених  до числа персональних помічників;

- Іншим чином  виконують важливі завдання прийняття  політичних. рішень та здійснення  функцій управління ".

 Законодавство  США досить ефективно вирішує  завдання обмеження неконтрольованого  зростання вищої ланки державної  служби. Загальна її чисельність  не повинна перевищувати 10 777 осіб (пар. 413 Зводу законів США). Встановлюються  посади вищого керівного складу  в такий спосіб. Кожні два роки  відповідні органи виконавчої  влади звертаються до Управління  державної служби із заявками  на затвердження загального числа  вищого керівного складу. В обгрунтуванні вказуються не тільки передбачувані характер і обсяг управлінських завдань, але й передбачувані бюджетні асигнування на наступні два фінансових роки. Управління державної служби проводить консультації з Адміністративно-бюджетним управлінням (входить в апарат президента) і виносить рішення за заявками кожного з відомств, коригуючи їх при необхідності. Рішення Управління державної служби публікуються в "Федерал реджістер".

 Встановлені обмеження  і щодо інших категорій державних  службовців. Зокрема, загальне число  не кар'єрних державних службовців (заявки на затвердження цих  посад подаються відомствами  в Управління державної служби  щорічно) не повинно перевищувати 10% від загальної чисельності  вищого керівного складу. А загальна  кількість державних службовців, найманих на певний термін, і  державних службовців, найманих  на строк дії надзвичайних  обставин, не може перевищувати 5% від загальної чисельності вищого  керівного складу.

6) Одним з принципів державної служби є рівність можливостей при працевлаштуванні. Однак законодавством встановлені пільгові умови для низки категорій, в тому числі для ветеранів війни, колишніх військовослужбовців, інвалідів та представників національних меншин.

В останньому випадку  мова йде про недостатнє або непропорційно  малому представництві національних меншин у федеральній державній службі. Для усунення таких перекосів  у кадровій політиці Управління державної  служби спільно з Комісією щодо забезпечення рівних можливостей при працевлаштуванні розробляє спеціальні програми для  представників національних меншин.

Процедура прийому  на роботу включає наступні стадії:

1) перевірка заяви;

2) проведення іспитів  або співбесіди;

3) перевірка благонадійності;

4) вибір кандидата  на посаду;

5) перевірка протягом  випробувального терміну.

Конкурсні випробування проводяться у письмовій та усній  формі і мають на меті перевірку  професійних знань і придатності  кандидатів для заняття посад, як правило, середньої ланки управління. Екзаменаційні вимоги узгоджуються з управлінням державної служби. 

Важливою умовою є опублікування переліку вакансій, на яких проводяться іспити на заміщення  посад, що формально дає можливість взяти в них участь кожній зацікавленій особі. Допускається виплата компенсацій  тим здобувачам посад, які приїжджають  для іспитів або співбесіди з  іншої місцевості.

Випробувальний термін за законом не повинен перевищувати одного року. Після закінчення цього  строку державний службовець зараховується  в штат відповідного адміністративного  відомства. Не проходження випробувального  терміну на вищестоящої посади дає  державному службовцю право на поновлення на посаді, рівноцінної колишньої  по класу і рівнем заробітку.

Такі загальні вимоги до прийому на державну службу.

Кваліфікаційні вимоги встановлюються головою будь-якого  адміністративного відомства у  відповідності з тими нормами, які  розробляються управлінням державної  служби.

Цікаво зазначити, що законодавство обмежує прийом на державну службу вищих чиновників, які не мають належного досвіду  роботи на державній службі. Загальна чисельність посадових осіб вищого керівного складу, не мають до вступу на посаду 5-річного безперервного  стажу державної служби, не повинна  перевищувати 30%.

У кожному адміністративному  відомстві з урахуванням, рекомендацій управління державної служби розробляється  власна програма працевлаштування, яка  повинна надавати можливість отримання  посади не тільки особам, зайнятим на державній  службі, але і не перебувають на ній.

В адміністративних відомствах, із числа працюючих в  них службовців створюються комісії  з питань прийому на роботу, в  завдання яких входить розгляд заяв кандидатів на зайняття посад кар'єрних. Рішення комісій по кожному із заяв кандидатів на зайняття посад  кар'єрних в письмовій формі. Загальними критеріями оцінки є:

1) досвід управлінської  діяльності;

2) успішна участь  у програмах підвищення кваліфікації, створених Управлінням державної  служби;

3) наявність особливих  знань і досвіду, які дають  підстави вважати, що державний  службовець буде успішно справлятися  з покладеними на нього обов'язками (пар 3392-3393 Зводу законів США).

7. Зміни посади та звільнення з посади державного службовця

Загальною підставою  зміни посади та звільнення з посади державних службовців служить оцінка їх професійної діяльності. У кожному  з адміністративних відомств діють  власні системи оцінки професійної  діяльності, що розробляються на основі рекомендацій Управління державної  служби.

Стосовно вищому керівному складу державної служби система оцінок професійної діяльності повинна: ​​1) давати можливість точної оцінки діяльності на будь-якій посаді з урахуванням вимог, що пред'являються до посади, і її основних характеристик; 2) забезпечувати систематичну оцінку діяльності службовців вищого керівного складу; З) заохочувати відмінне виконання посадових обов'язків; 4) бути підставою для продовження служби у вищому керівному складі та надання заохочень.

Вимоги, що пред'являються  по кожній посаді, узгоджуються з відповідними службовцями і доводяться до їх відома щорічно. Атестації складаються  в письмовій формі і видаються  державним службовцям, які мають  право висловити свої заперечення  та вимагати перегляду оцінок професійної  діяльності керівництвом відповідного відомства.

Критеріями оцінки діяльності службовців вищого керівного  складу є: 1) вдосконалення ефективності, дієвості якості праці чи послуг, у  тому числі суттєве, скорочення обсягу діловодства, 2) економія коштів, 3) своєчасність виконання обов'язків за посадою; 4) інші показники ефективності, дієвості та високої якості виконання посадових  обов'язків тими особами, які перебувають  у підпорядкуванні службовців вищого керівного складу.

Професійна діяльність оцінюється як успішна, задовільна і  незадовільна. Службовець, який отримує  незадовільну оцінку, або звільняється зі складу керівного апарату, або  переводиться на іншу посаду. Однак  такий переклад неможливий, якщо протягом п'яти років діяльність службовця  на керівному посту оцінювалася  двічі незадовільно. Звільнення зі складу керівного апарату настає також у випадку, якщо діяльність службовця двічі оцінює не вище ніж  задовільно протягом 4 років.

Підставою для підвищення в посаді може служити успішне  проходження навчальних програм, розроблених  керівництвом Управління державної  служби.

На закінчення слід сказати, що велике значення в економічному становищі трудящих має те, що всі  аспекти умов праці та організацію  службової діяльності державних  працівників визначаються або законодавчими, або адміністративними органами. 
 
 
 
 

Список літератури:

1. Новиков А.В., «Правові  форми організаціїї державної служби в США», М. 1979.

2. Нікеров Г.І., «Адміністративне право США», М. 1977.

3. Тарасова М.М., «Державні  працівники США», М. 1982.

4. Касаткіна Н.М. «Державна служба в зарубіжних країнах», М. 1996.