Обсяг реалізації продукці

 

    Аналіз  структури основних фондів нам показав, що найбільшу питому вагу мають машини й устаткування, хоча на кінець періоду їх частина й зменшується, у слідстві цього зростає частина споруд і передавальних пристроїв на 2 %, що становить по спорудах 83185 тис.грн., а по передавальних пристроях – 40073 тис.грн. При цьому можна сказати, що будинки займають майже четверту частину всіх основних фондів підприємства. Крім того аналіз нам показав, що більша частина всіх основних фондів зосереджена саме в промислово-виробничих, що на кінець періоду становить 87% (118064 тис.грн.) і при цьому їх вартість зросла на 27002 тис.грн. вартість невиробничих засобів на кінець періоду теж зросла на 17409тис.грн., хоча при цьому їх частина в загальній вартості всіх основних засобів зменшилася на 2%.

 

Таблиця 6 – Аналіз стану основних виробничих фондів 

 

    Коефіцієнт  зносу = Знос основних засобів / Первісну вартість основних засобів

    Кзн_поч. = 1570645,00 / 2568366,00 = 0,61       Кзн_кін. = 1617577 / 2902709,00 = 0,56

    Коефіцієнт  придатності = Залишкова вартість основних засобів / Первісну вартість основних засобів

    Кпр_поч. = 997721,00 / 2568366,00 = 0,39    Кпр_кін. = 1285132,00 / 2902709,00 = 0,44

    Коефіцієнт  зносу + коефіцієнт придатності = 1

    На  початок періоду : 0,61 + 0,39 = 1   На кінець періоду : 0,56 + 0,44 = 1

    Коефіцієнт  оновлення = Вартість введених основних засобів / Вартість основних фондів на кінець періоду

    Коефіцієнт  вибуття = Вартість вибулих основних засобів / Вартість основних засобів  на початок періоду 

    Таким чином, аналізуючи стан основних виробничих фондів підприємства, можна зробити  висновок, що спостерігається збільшення їх загальної вартості, яка становить 287411,00 тис.грн. При цьому ми бачимо ефективне використання основних коштів на підприємстві. Про це свідчать зростання коефіцієнтів придатності й оновлення. У нашому випадку коефіцієнт оновлення перевищує коефіцієнт вибуття. Також ми бачимо, що в коефіцієнт придатності на кінець періоду перевищує цей же коефіцієнт на кінець періоду. Виходить, у звітному періоді відбулися відновлення основних засобів (про це також свідчить зменшення коефіцієнта зносу на кінець періоду).

 

     Таблиця 7 – Факторний аналіз фондовіддачі основних фондів  

 

Фвід = В / ОФ;

Пр = В / Ч;

Фоз = ОФ / Ч;

Фвід = f (Пр, Фоз);

Фвід = Пр / Фоз

 

    ∆Фвід = 3,60 – 1,47 = 2,13 

    Таким чином, можна зробити висновок, що при зростанні продуктивності праці  на 170,3%, що становить 315,1 тис.грн./чол., фондовіддача зростає на 3,60грн./грн.., тому що підвищення продуктивності праці приводить до збільшення випуску продукції за рахунок незмінної вартості основних засобів. Отже за рахунок зміни фондоозброєності фондовіддача зменшується на 1,47 грн./грн.. Тому що залежність між фондовіддачею та фондоозброєністю зворотно пропорційна.

      Таблиця 8 – Аналіз ефективності використання нематеріальних активів  

 

    Аналіз  ефективності використання нематеріальних активів показав, що при збільшенні суми виручки від реалізації на 3658356,00 тис.грн. і середньорічної вартості нематеріальних активів на 26468,50 тис.грн., фондовіддача падає на 863,89 тис.грн./тис.грн, а фондомісткість, навпаки, зростає на 0,003 тис.грн. значить нематеріальні активи у звітному періоді використовувалися менш ефективно в порівнянні з базисним. 

    Таблиця 9 – Аналіз динаміки витрат на 1 грн. реалізованої продукції 

 

    Таким чином, при зростанні виручки від реалізації на 79,09% і повної собівартості реалізованої продукції на 72,82% витрати на 1 грн. реалізованої продукції знизилися на 3,39%. Це відбулося внаслідок того, що виручка від реалізації зростає більшими темпами, ніж повна собівартість реалізованої продукції. 

 

     Таблиця 10 – Аналіз впливу виручки  на рівень собівартості

    Для виконання аналізу цієї таблиці  необхідно зробити розподіл на умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Використовуємо для цього елементи операційних витрат. 

 

    УПВ = 2723917,0 * 14,78 = 402595 тис.грн.

    УЗВ = 2723917,0 – 402595 = 2321322 тис.грн.   
 

 

    Собівартість  продукції змінюється під впливом  зміни виручки в зв’язку з  тим, що в структурі собівартості присутні умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Як відомо, умовно-змінні витрати – це витрати, які залежать від зміни обсягу виробленої продукції (прямо пропорційно), тому зростання собівартості буде залежати від структури останньої.

    В базовому періоді доля умовно-постійних  витрат складає 14,78 %, що становить 303307,0 тис.грн., змінні витрати відповідно – 85,22 % (1748367тис.грн.).

    Питома  вага собівартості у виручці від  реалізації 58,9%, відповідно умовно-постійні витрати – 8,7% та умовно-змінні – 50,2%.

    В звітному періоді виручка зросла на 3658356,0 тис.грн., а собівартість на 1292607,0 тис.грн. при цьому питома вага собівартості у виручці складає- 48,5%, що на 10,4% менше ніж у базовому періоді. За цих показників умовно-постійні витрати становлять 4,87%, а умовно-змінні – 43,63% ( при цьому структурні відхилення цих витрат також є від’ємними і складають при цьому 3,83% та 6,57 %.