Налоговая система Украины

    Податкова система в Україні має також й інші особливості:

• Частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через податкову  систему(податковий коефіцієнт), зменшилась з 5,5% в 1998 році до 31,8% в 2004 році, тобто до рівня, що нижчий не лише порівняно з розвинутими європейськими країнами, а і з країнами – новими членами ЄС, середній рівень податкового коефіцієнта в яких становив 33,1%. Протягом 2005-2008 років податковий коефіцієнт в Україні зріс з 36,7 до 39,1%, і перевищив показник у країнах-нових членах ЄС;
• Протягом отанніх десяти років у податковій системі України відбулося кілька значни змін, зокрема у 1999 р., коли податковий коефіцієнт за  рік знизився на 4,4 відсоткового пункту, а в 2005 зріс на 4,9;
• У структурі податкової системи України 1998-2005 переважали прямі податки. Лише у 2004 частка непрямих податків у загальній сумі ВВП перевищила прямі податки. Така стуктура податкової системи вважається сприятливішою для економічного зростання;
• Перетворення податкової ситеми ряду європейських країн відбувається у напрямі перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва. У результаті зниження податкового навантаження на капітал у країнах-нових членах ЄС підвищується податкове навантаження на природні ресурси. В Україні при значних запаса природних ресурсів розвиток екоресурсних платежів незначний, зокрема їх частка у ВВП в 2006-2007 роках становила лише 1,9 відсотка, а в 2008 році зросла до 2 відсотків;
• Цілісність податкової системи України порушується внаслідок співіснування в ній стандартної та спрощеної підсистеми оподаткування. У країнах-членах ЄС замість спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва використовуються такі форми державної підтримки зазначеного типу підприємств, як звільнення деяких видів підприємств від необхідості ведення звітності про результати провадження господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності, а також спеціальних режимів обкладання ПДВ для деяких типів підприємств, передусім фермерських господарств і сільськогосподарських копоративів²¹.

Таким чином, вцілому  структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, властивим розвитку податкових систем. Вплив на податкову систему ззовні відбувається через податкове законодавство, яке розробляється виконавчою владою і приймається Верховною Радою України. Комплекс податкового законодавства має відбивати державну податкову політику. Податкова політика ведеться виходячи з принципів побудови податкової системи свідчить про ефективність податкової політики за ступенем її відповідності продекларованим принципам можна робити висновки про напрямок розвитку податкової системи, а відповідно й про його коригування.

Таблиця 2 

Основі приципи податкової системи в Україні²²

    Недосконалість  системи оподаткування в Україні  відзначається багатьма вченими-фінансистами. Так, професор О.Д. Василик зауважує: «Нинішня податкова система виявилася неадекватною до умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Все це призвело до утворення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надоджень».

    Можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу  базу, яка регламентує справляння  податків, і створено адміністативні  органи, які контролюють виконання  законодавства. Однак не можна сказати, що податкова система ефективна і досягає мети свого функціонування. Виділяють певні причини цього: перша, й основна, - становлення податкової системи України відбувається у важких економічни, соціальних, політичних умовах; друга – це причина інституціонального характеру: неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку елемент податкової системи, як суспільний інститут.

    Сьогодні вже  розроблена робочою групою, створеною  за розпорядженям Кабінету Міністрів, концепція Податкового кодексу України. На відміну від інших концепцій, вона характеризується виваженістю, комплексним підходом до різнломанітних аспектів оподаткування, позбавлена революційного духу, духу руйнації. Альтернативним варіантом передбачається розробка проекту Податкового кодексу вцілому, але у другій частині варто додати не детально описані закони, а загальні принципи оподаткування щодо кожного податку – на рівні концептуальних підходів до визначення об’єкта, суб’єктів податкової бази тощо. Доцільність нетрадиційного підходу до розробки Податкового кодексу, крім особливостей сучасного податкового законодавства, пов’язаних із його нестбільністю, обумовлена також причинами фундаментального характеру. Вирішуючи такі завдання, Україна ще не визначилася із стратегією свого розвитку, передусім із тим, яку модель економіки вона будує і якою має бути властива їй модель державного регулювання. Також було б стратегічною помилкою розробити Податковий кодекс на основі певної моделі податкової системи, не визначивши модель державного регулювання економіки. Адже одним із основних принципів оподаткування має бути принцип достатності податків для виконання конституційно закріплених функцій держави, які визначаються концепцією державного регулювання економіки. Процес структуризації суспільства і парламенту в Україні ще не завершився, і досягнення консенсусу є проблематичним.

    Усе це й  вимагає нетрадиційного підоду  до кодифікації податкової системи  України. Результатом такого підоду  можуть бути, з одного боку, стабілізація основ оподаткування, закладнення підвалин цілісної податкової бази, з другого – створення сприятливих умов для вдосконалення механізму нарахування і стягнення податків.

3.2. Сучасна податкова політика України, недоліки та проблеми

    Податкова  політика України ще не зовсім  досконала і не цілком відповідає  вимогам часу. Сьогодні ще існують  непогодженість і протиріччя  окремих норм податкових законів,  їхня нестабільність, безсистемне надання пільг і перекручування сутності податків. Зрозуміло, що податкову систему України треба удосконалювати і реформувати. Проте, для вдалого реформування, необхідно розглянути і глибоко дослідити проблеми, недоліки податкової політики.

    Верховна Рада України відзначає, що податкова політика Україні характеризується безсистемністю, нестабільністю, необгрунтовано високим і нерівномірним податковим тиском на суб’єктів господарювання, сприяє створенню умов для розширення тіньового сектора економіки, порушення податкового законодавтва²³. Згідно з оцінками фахівців Світового банку, податкову політику України визнано однією з найгірших: за критерієм зручності сплати податків Україна посіла передостаннє місце у світі²⁴.

    Одна із  проблем сучасної податкової політики являється тінізація доходів²⁵. Тінізація – це виробнтцтво продукції або результат підприємницької діяльності без сплати податків. Причиною цього є високий рівень оподаткування та податкового тиску. Для створення реальних стимулів повернення тіньового підприємництва в лоно легальної економіки дуже важливо мати просту і ясну систему оподаткування, а самі податки не мають бути грабіжницькими. В іншому випадку ціна повернення може виявитися настільки велика, що ніякі податкові адміністрації не залучать сплатника податків до співробітництва з державою. Крім того, податкова служба здатна, по-перше, виявляти неплатників податків і притягати їх до відповідальності, а по-друге, співпрацювати із сумлінними платниками²⁶.

    В Україні  існує різниця між фактичним та розрахунковим даними, що є досить велткою проблемою не лише для податкової політики, а й для економіки вцілому. Така різниця пояснюється:

• Недосконалістю методик статистичного аналізу, зокрема відсутність даних по різних системах оподаткування;
• Наявність податкових пільг;
• Ухилення від оподаткування (зловживання пільгами, приховане споживання, завищення матеріальних витрат тощо);
• Корупція на всіх рівнях державного управління, в тому числі і політична корупція²⁷.

    Серед проблем  податкової системи однією з основних є недостатнє використання державою стимулюючої ролі податкового регулювання науково-інноваційної діяльності та технічного переоснащення виробництва. Еволюція становлення податкової системи в Україні свідчить про непослідовність податкової політики щодо такої діяльності. Нерідко дія окремих положень нормативно-правових актів, якими надавалися податкові пільги з метою забезпечення інноваційного розвитку, призупинялася Законами України «Про Державний бюджет України» або ж взагалі відключалися. Зокрема, це стосується пільг з податку на прибуток підприємств²⁸.

    Найбільш проблемним  податком в Україні являється  ПДВ (20%)²⁹. Кількість змін, доповнень, роз’яснень до Закону України «Про Податок на додану вартість» значна, проте адміністрування цього податку є найбільш складним. Основні схеми ухилення від ПДВ: тіньове споживання, заміщення матеріальних витрат трудовими, збільшення матеріальних затрат. Наявність суттєвих проблем у справлянні ПДВ свідчить про недостатню відпрацьованість його механізму, цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та проблем з виконанням бюджету. Причини цього – несвоєчасне повернення ПДВ експортерам, необхідність виплати величезних  сум відшкодування, які через надмірний обсяг експорту ВВП і випереджаюче зростання вимог відшкодування порівняно з надходженнями ПДВ стають обтяжливими для бюджету, значна кількість зловживання платників податку при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту.

    Незважаючи  на досить широкий спектр досліджень вітчизняних і зарубіжних учень з питань справляння ПДВ, деякі питання щодо удосконалення ПДВ в Україні опрацьовані поки що недосконало, існує потреба подальшого теоретичного обгрунтування напрямів рнформування ПДВ, визначення його місця в системі регуляторів економіки.

    Отже, проаналізувавши  вище подані проблеми, можна зробити  висновок, щодо недоліків податкової  політики України:

• Податкова політика характеризується нестабільністю. Це стосується як видів податків, баз оподаткування, податкових ставок, так і методики числення і термінів їхнього запровадження в дію. Закони про податок часто приймають наспіх, без належного обгрунтування і розрахунків. Ц призводить до внесення змін і доповнень у тільки що прийняті закони, порушує один із основних принципів формування податкової системи – її стабільність;
• Податкова політика не стимулює суб’єктів господарювання накопичувати й інвестувати фінансовий капітал. В першу чергу це обумовлено високим рівнем оподаткування. Не встановлюються на достатньому рівні податкові пільги для знову створених підприємств;
• Податкова політика не створює умов для зменшення товарообмінних операцій. Оподатковуння операцій з бартерними контрактами відбувається на підставі законодавчих норм щодо оподаткуваня операцій купівлі-продажу за контрактами, що передбачають оплату грошовими коштами.
• Наявність розбіжностей, сумнівних трактувань окремих термінів, положень, визначених у законах та підзаконних актах;
• Високий рівень оподаткування. Слід зауважити, що в Україні в теперішній час взято курс на зниження рівня оподаткування поряд із скороченням переліку податкових пільг;
• Авансова сплата податків призводить до вилучення оборотних коштів підприємств, що є особлтво руйнівним в умовах інфляції;
• Складність і непрозорість податкового регулювання;
• Численні «лазівки» і податкові пільги;
• Високі адміністративні витрати при зборі податків³⁰.

Податкова політика держави  жодним чином не сприяє ані підвищенню доходів громадян, ані розвитку економіки. Внаслідок цього роль держави  як арбітра економічних процесів дорівнює нулю. Також нульовою є регулююча роль держави, економічних важелів регулювання розподілу прибутку держава не має. Все регулювання здійснюється лише за рахунок спеціальних режимів оподаткування і тільки в «ручному режимі»³¹. Народний депутат В. Пинзеник у своєму виступі зазначив, що «податкова політика дискримінує вітчизняного інвестора». Він вважає, що найбільшою проблемою в Україні є не наявність високих податкових ставок, а велика кількість податкових пільг, які ставлять у нерівні умови підприємців. Крім цього, до тих пір, поки в Україні буде «дискримінаційна політика» в оподаткуванні, країні не варто очікувати суттєвих інвестицій³².

3.3. Шляхи вдосконалення податкової політики України

    Діюча сьогодні  в Україні система оподаткування  формувалася протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки. Поки що податкова політика не зовсім досконала і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженість та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків. Не секрет, що й податковий тиск на платників податків вже необхідно зменшувати.

    З огляду  на недоліки української політики, уряд і парламент повинні сконцентрувати  свої зусилля на швидкому реформуванні  та раціоналізації податкової  політики. Органи податкової влади, перед зниженням податкових ставок, повинні вживати заходів для розширення податкової бази. Реалізація податкової політики в Україні на сучасному етапі має виняткове значення. По-перше, вона має забезпечити ефективне функціонування економіки держави, створивши стабільну податкову систему, яка б давала можливість державі одержувати своєчасно та в повному обсязі надходження всіх належних платежів до бюджетів усіх рівнів. По-друге, завдяки реалізації податкової політики має бути забезпечено справедливий підхід до всіх категорій платників, створення умов для подальшої інтеграції України в світове співтовариство.

    На нинішньому  вирішальному етапі реформ, коли  основним мотивом економічної  політики стає безпосередня орієнтація  держави на зростання добробуту населення,  пожвавлення підприємництва, посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки назріла гостра необхідність невідкладного удосконалення податкової політики.