Монетарна політика

1. збереження політики бездефіцитного і водночас збалансованого бюджету. Бездефіцитний бюджет—це не лише основа стабільності гривні, а й головний інструмент зниження боргового навантаження на економіку;
2. відчутним є зниження податкового навантаження. Податкова складова у структурі витрат, отже, і у ціновій динаміці має значну вагу;
3. створення ефективного антимонопольного конкурентного середовища, і насамперед подолання свавілля природних монополій, які весь час штучно завищують ціни на тарифи;
4. детінізація української економіки та інше.

2.2. Сучасні тенденції  та прогнозована  оцінка розвитку  грошово-кредитного  ринку України (зокрема на 2012 рік)

     Головним  завданням функціонування грошово-кредитної  системи є розробка і реалізація певної грошово-кредитної (монетарної) політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи. Слід зазначити, що грошово-кредитна політика зазнає постійних  змін через те, що вона пов’язана  з політичною та економічною ситуацією  в державі. На даний момент доводиться констатувати наявність фінансової кризи в Україні, у зв’язку  з чим монетарна політика держави  має бути спрямована на забезпечення стабільності та стійкості національної валюти, запобігання подальшому зростанню  безробіття і стабілізацію валютного  ринку.

     Грошово-кредитна політика не може бути ефективною, якщо фактично не діють механізми дисконтного  регулювання. Йдеться про механізм облікової ставки, яка поки що не виконує регулятивної функції в Україні. Завищені ціни на кредитні ресурси (процентні ставки) провокують непропорційне зростання внутрішнього кредиту та його неефективний розподіл між економічними суб’єктами як на мікро-  так і макрорівні, а результат таких дій призводить до інфляції, що викликає грошову нестабільність.

     Національний  банк України уже майже протягом 10 років постійно знижує розмір облікової  ставки, проте ставки комерційних  банків не змінюються у таких самих  пропорціях. Отже, рівень облікової  ставки НБУ сам по собі не визначає ставки за кредитами комерційних  банків.

     Велике  значення у ринковій економіці мають  цінні папери. Купівля-продаж центральним  банком цінних паперів є найгнучкішим інструментом впливу на грошову-кредитну політику. Тому проблем, які склалися на ринку цінних паперів в Україні, досить багато, оскільки фондовий ринок, як складова частина фінансового ринку держави, не може уникнути різноманітних криз, які мають місце в економіці. До таких проблем слід віднести:

     - відставання існуючої законодавчої  та нормативно правової бази  функціонування фондового ринку  від розвитку реальних процесів  на ньому;

     - слабкість і недостатність державного  регулювання національного ринку  цінних паперів;

     - нерозвиненість первинного ринку  цінних паперів, практична відсутність  операцій з похідними від цінних  паперів;

     - відсутність гарантій по операціях  з цінними паперами, недовіра  населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

     - відсутність гарантій держави  щодо захисту грошових заощаджень населення.

     Враховуючи  ці проблеми, для поліпшення стану  фінансового ринку України релевантною  є зміна грошово-кредитної політики на більш жорстку й послідовну.

     Відповідно  до змін у макроекономічному та політичному  середовищі розвиток грошово-кредитного ринку України впродовж 2009 року мав  суттєві відмінності.

     Особливістю I кварталу було збереження значної  напруги на грошово-кредитному ринку, яка проявилася в продовженні  відпливу коштів з банківської системи, зниженні ліквідності банківської системи, дефіциті іноземної валюти на ринку тощо.

     Натомість, у II кварталі ситуація значно покращилася, що позитивно відобразилося як на стані валютного ринку, так і  на показниках, що характеризують обсяги активних та пасивних операцій банків, а також вартість коштів.

     Стимулюючі  заходи, які вживав Національний банк України, не знайшли адекватної підтримки  з боку структурних та бюджетних  механізмів. Як наслідок, значні обсяги вільної ліквідності, які мали банки, у III кварталі почали тиснути на валютний ринок. Внаслідок погіршення ринкових очікувань та збільшення майже вдвічі платежів українських резидентів зовнішніми зобов’язаннями, дефіцит іноземної  валюти на ринку посилився. Як результат, офіційний обмінний курс гривні до долара США за квартал знизився на 4,9 %.. Суттєве подорожчання імпортних товарів обумовило переорієнтацію споживання на продукцію внутрішнього виробництва, що разом із заходами державної підтримки деяких підприємств машинобудування сприяло зростанню у III кварталі поточного року порівняно з попереднім кварталом обсягів промислового виробництва на 7,8%, у т.ч. на підприємствах добувної промисловості – на 8,3%, переробної – на 6,8 %. Реальний ВВП у III кварталі 2009 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшився на 17,8 %.

     Основні засади грошово-кредитної політики на 2012 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної  сфери і систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи.

     Головною  метою грошово-кредитної політики у 2012 році та надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці. Прийняття НБУ монетарних рішень насамперед на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку.

     Для забезпечення стабілізації грошово-кредитного ринку НБУ слід підвищувати дисципліну комерційних банків щодо формування обов’язкових резервів. Держава та НБУ повинні використовувати  весь спектр можливостей регулювання, а грошово-кредитна політика, у свою чергу, - використовувати системно-структурний  підхід для того, щоб не допустити  поглиблення фінансової кризи, запобігти  подальшій девальвації національній валюті, стримати зростання безробіття та підвищити довіру до банківської  системи.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

1. Антиінфляційна направленість грошово-кредитної політики

       У виборі сучасного курсу й індикаторів грошово-кредитної політики основним критерієм її ефективності повинні бути не обсягові характеристики грошової маси, а результативність механізму грошової емісії, що забезпечує збалансованість попиту та пропозиції грошей, головної умови зміцнення національної валюти. Для втримування інфляції НБУ варто прагнути до підтримки помірковано жорсткого курсу монетарної політики. Водночас подальша лібералізація цін і зростання доходів, що ведуть до об’єктивного підвищення попиту на гроші, розкриває господарські зв’язки, знижує швидкість обігу грошей, а гостра ситуація з неплатежами потребує досить гнучкого реагування з боку НБУ.

     Грошово-кредитне регулювання економічних процесів, спрямоване на боротьбу з інфляцією, може бути успішним за умов його координованості  з фінансовою політикою, з ходом  структурних змін в економіці  України, що створює серйозні обмеження  можливостей НБУ. Водночас саме антиінфляційна спрямованість грошово-кредитної  системи відповідає проблемам виведення  економіки з кризи. Поглиблення  кризи неминуче викликає не лише зниження обсягів виробництва, скорочення інвестицій у національну економіку та заощаджень, а й посилює відплив капіталу і валютних ресурсів із країни. У  цих умовах незалежна, зважена і  послідовна грошово-кредитна політика Центрального банку є одним з  основних і безумовно необхідних чинників подолання кризових явищ та переходу до економічного зростання. 

2. Основні задачі монетарної політики для вдосконалення                       грошово-кредитної  сфери

     Прорив  вітчизняного виробника на національний та міжнародний товарні ринки. Основною вадою монетарної політики в Україні була її замкнутість, спрямованість на розв’язання власних проблем, незалежність від економіки в цілому. В умовах зруйнованої економічною, політичною кризами економіки не можна створити ефективну фінансово-кредитну систему. Монетарні методи використовуються, як правило, у тих країнах, де ринкова економіка вже склалася, де існує проблема регулювання виробництва, розвинена фінансова інфраструктура, склалася стабільна політика уряду і демократичність у суспільстві.

     Україна лише на шляху створення ринкової економіки, а створювати щось якісно нове можна тільки використовуючи адміністративно-господарські методи. Тому на сьогодні ми повинні  поєднувати адміністративно-господарські методи, фіскальну політику і монетарні методи. Спрямувати все це треба передусім на піднесення сфери виробництва, його реструктуризацію, слід створити умови для виходу нашого вітчизняного виробника, як це не парадоксально, як на внутрішній, так і на зовнішній ринок. У цьому полягає основне завдання грошово-кредитної політики держави .

     У кожній країні створилася система своєрідних фінансово-виробничих конгломератів, які впливають на дії певних урядових структур, банківську систему, що призводить до невиконання ними законів, які приймаються в державі. Уся грошово-кредитна система країни зацікавлена і функціонує, виходячи з потреб фінансових гігантів, тоді як основна маса виробників не може користуватися послугами банківської системи.

     Звичайно, на сьогоднішній день кредитна система  України не може забезпечити всіх виробників кредитами і реалізувати  їх потреби на грошово-кредитному ринку. Необхідно визначити пріоритети у розвитку галузей окремих регіонів, виробництв, здійснити структурну перебудову, в основі якої лежить співвідношення витрат виробника на інвестування і  можливість його продукції бути конкурентоспроможною.

     Саме  тому основним завданням грошово-кредитної  політики держави є створення  умов для прориву вітчизняного виробника  на національний і міжнародний товарні  ринки. Такими умовами в ситуації, що склалася в економіці країни, можуть бути:

• визначення пріоритетів у структурній перебудові економіки;
• пільгове кредитування пріоритетних галузей і підприємств, встановлення державного контролю за обов’язковістю надання кредитів комерційними банками визначеним державою підприємствами на пільгових умовах;
• створення гнучкішої системи оподаткування, яка б давала змогу стимулювати використання частини прибутку на розвиток виробництва;
• створення відповідної законодавчої бази, що дає можливість одночасно реалізовувати інтереси підприємця, держави в цілому.
3. Напрямки підвищення ефективності монетарної політики

     Сучасна грошово-кредитна політика України  має бути спрямована передусім на реалізацію таких проблем, як:

• трансформація економіки;
• структурна перебудова та створення конкурентоспроможного вітчизняного виробника;
• подолання дефіциту державного бюджету і тенденції до зростання державного боргу;
• створення сприятливого мікроклімату для залучення іноземного капіталу;
• стимулювання розвитку підприємств малого і середнього бізнесу та інвестиційних процесів в Україні.

     Можна визначити такі напрямки підвищення ефективності грошово-кредитної (монетарної) політики:

• в умовах перехідного періоду будь-яка грошово-кредитна політика уряду має поєднувати адміністративні та монетарні методи;
• монетарна політика НБУ повинна впливати на всі суб’єкти виробництва, створюючи цикл, на який держава може впливати за допомогою економічних важелів;
• держава має визначити пріоритети у структурній перебудові економіки й за допомогою грошово-кредитних інструментів реалізувати їх потреби і розвиток;
• державна грошово-кредитна політика не повинна постійно виходити з необхідності покриття дефіциту державного боргу за рахунок грошової емісії та отримання кредитів, а має шукати джерела надходжень у сфері реальної економіки, проводячи ефективну і стимулюючу податкову політику.

     Це  дасть змогу уряду і НБУ  проводити незалежну від іноземних  кредиторів грошово-кредитну політику, яка допоможе реалізувати національні  інтереси, а не продовжувати зростання  зовнішньої заборгованості та залежності. Ефективність грошово-кредитної політики в цілому прямо пов’язана з  рівнем незалежності Центрального банку, метою якого є забезпечення стабільності грошово-кредитної сфери та курсу  національної валюти. Це дає можливість обмежити адміністративний вплив уряду  на його рішення, особливо щодо використання ресурсної бази та фінансування кредитів у рамках державних програм, повернення яких проблематичне. Необхідно законодавчо закріплене розмежування суб’єктів бюджетного і монетарного управління, посилення незалежності НБУ у сфері визначення та реалізації монетарної політики.

ВИСНОВКИ