Зміст
потреб у кожній країні залежить від
суспільних умов розвитку, ступеня
прогресу продуктивних сил, відносин власності,
національної специфіки розвитку виробництва,
міжнародного економічного співробітництва
тощо. Розмаїття суспільних потреб
може виявлятися у різних структурно-функціональних
напрямах. Потреби можуть поділятися
на економічні й неекономічні, виробничі
і позавиробничі. Правомірно розглядати
їх диференційовано щодо конкретного
суб'єкта споживання — окремої людини,
родини, трудового колективу підприємства,
установи, працівників певної галузі
виробництва, жителів населених
пунктів (міст, сіл), суспільства загалом,
окремих соціальних верств. Має право
на існування і характеристика суспільних
потреб як фактичного попиту на матеріальні
і духовні блага, об'єктивно необхідні
для повноцінного підтримання життєдіяльності
і розвитку людського організму,
людської особи, соціальної групи, суспільства
загалом. Це внутрішні мотиви функціонування
і подальшого розвитку та всебічного
вдосконалення суспільного виробництва
для досягнення високих (оптимальних)
економічних результатів.
Потреби,
їх обсяги, способи задоволення зародилися
у процесі історичного суспільного
розвитку, зокрема продуктивних сил,
на основі активної взаємодії людини
з природним середовищем, його потенціалом.
Наприклад, за умов первіснообщинного
ладу великим стимулом до праці було
прагнення наших далеких пращурів
задовольняти найелементарніші потреби.
Мова, звичайно, йшла не про найповніше
задоволення життєвими засобами,
а про елементарне біологічне
виживання в суворих природних
умовах, під час катаклізмів. Засоби
існування добувалися гуртами, колективно
за допомогою примітивних знарядь
праці. Використання й одночасне
вдосконалення засобів праці
породжувало виробничі потреби
людей, що стимулювало розвиток виробництва,
а відтак і появу та подальше формування
нових потреб, створення їх системи.
Проте на ранніх етапах існування
давньої людини виникали і колізії
(протиріччя) між виробничими можливостями
і потребами.
Зазначена
суперечність і в подальшому залишалася
рушієм продуктивних сил суспільного
виробництва. У процесі нарощування
і вдосконалення потенціалу виникали
нові потреби, які зі свого боку привели
до появи ідеального образу ще не існуючих
на той час реальних продуктів
і тим самим сприяли їх виробництву
у майбутньому. Ця взаємодія і
взаємозалежність виробництва і
споживання виявляється у дії
загального закону зростання суспільних
потреб. Дія цього закону відображає
поступальний розвиток продуктивних сил,
суспільного технологічного способу
виробництва, відносин власності та
інших чинників. Внутрішніми колізіями
згадуваного загального закону є
суперечність між зростанням суспільних
потреб і можливостями їх задоволення
існуючими засобами виробництва, між
виробництвом і споживанням, зокрема
особистим, між потребами і бажаннями
(вподобанням) індивідів. Отже, зазначений
цивілізаційний закон можна розглядати
як вираз внутрішньо необхідних, істотних,
постійних матеріальних зв'язків
між виробництвом і споживанням,
потребами і здібностями людей,
потребами і можливостями їх задоволення
за існуючих і колишніх засобів виробництва,
за яких (зв'язків) постійне кількісне
та якісне зростання індивідуальних
потреб є внутрішньою рушійною силою
розвитку матеріальної й нематеріальної
сфер системи суспільного відтворювального
процесу.
У
спеціальній літературі (науковій,
навчальній) зазначається, що потреби
безмежні, різноманітні. Узагальнено
вони виявляються як потреби у
засобах виробництва і предметах
споживання (предмети першої потреби
і розкоші), у засобах оборони
держави у разі агресії. Особисті
потреби можна виокремити, розрізняючи
серед них матеріальні (їжа, одяг,
житло), духовні (освіта, культура, мистецтво),
соціальні (праця, участь в управлінні,
охорона здоров'я, екологія).
Зрозуміло,
що кінцева стратегічна мета інтегрованої
суспільної діяльності полягає у
бажанні задовольнити всі зазначені
потреби якнайкраще, найоптимальніше.
Характеризуючи дію загального закону
зростання потреб, наголосимо, що нові
споживні вартості (цінності) спочатку
з'являються у досить обмеженій
кількості і цілком задовольнити
в них потребу з боку споживачів
нереально. Дефіцитність, обмеженість
нових споживних вартостей не
заважає їм бути суспільною потребою,
хоча ця обставина підживлює суперечність
між пропозицією дефіцитних споживних
вартостей і попитом на них. Подоланню
цієї досить відчутної колізії може
сприяти активне економічне стимулювання,
оскільки потреби не лише є породженням
виробництва, а й істотно впливають
на це виробництво. Виробництво завжди
в кінцевому підсумку тісно пов'язане
з потребами, що сформувалися і виникають
знову, а тому поза потребами реально
неможливі виробництво і загалом народногосподарський
відтворювальний процес на макро- і мікрофункціональних
рівнях. Потреби суспільства загалом та
індивідів зокрема не дано раз і назавжди,
їх розмаїття, динамізм стрімко наростають
під потужним впливом новітніх досягнень
світових і вітчизняних науки і техніки.
В результаті дії цього чинника економіка
досягає такого рівня розвитку, за якого
з'являються сприятливі можливості (нерідко
й довготривалі) для найкращого й найоптимальнішого
задоволення важливих людських потреб.
У наш час зростає значення комплексу
потреб, пов'язаних безпосередньо з розвитком
людської особистості.
Набуває
дедалі більшої актуальності й проблема
вільного часу, що має неабияке значення
для розвитку людської особистості
і вдосконалення її інтелектуального
потенціалу, для революційних змін
у виробництві, в умовах розумової
діяльності. Потреби вільного часу,
розвиваючи людину, тим самим через
її інтелект вдосконалюють
технологічний
спосіб виробництва, значно збільшують
потенціал продуктивних сил, сприяють
гнучкій перебудові структури суспільного
виробництва з метою налагодження
випуску новітніх видів продукції,
їх дедалі більшої орієнтації на конкретного
індивіда. Вчені слушно вважають, що
в цьому виявляються модифікаційні
процеси в дії загального закону
зростання суспільних потреб. Дія
закону узгоджується з дією законів
економії часу, продуктивності суспільної
праці та іншими чинниками економічного
розвитку. Сучасна цивілізація має
забезпечувати найкращі умови для
безперервного розвитку потреб, оскільки
вони є потужним рушієм, її основою
нині і в майбутньому — осяжному
і віддаленому.
Втім,
доводиться визнати, хоч як це прикро,
що ситуація, яка склалася і досі
не подолана, переконливо свідчить
про серйозні протиріччя між потребами
українського суспільства, які сформувалися
з урахуванням таких високорозвинених
галузей виробничої і науково-технічної
діяльності, як лазерна, електронно-обчислювальна
й авіаційна техніка, морське
суднобудування, і вкрай скромними
можливостями задоволення потреб населення.
Формування
суспільних потреб
Суспільству
важливо мати вичерпну інформацію про
тенденції, напрями й перспективи
розвитку потреб — індивідуальних,
сімейних, колективних, загальносуспільних,
а також про структурні зрушення
(зміни) в динамічному розвитку потреб.
Це впливатиме на шляхи подальшого
розвитку народногосподарського комплексу,
сприятиме тому, щоб людська особистість
стала суб'єктом формування та подальшого
розвитку і вдосконалення самих
потреб, а не лише була їх пасивним виробником.
Водночас
процес формування потреб, зокрема
економічних, повинні контролювати
і регулювати суспільство, його функціональні
органи з метою запобігти деформації
потреб, пов'язаним з цим деструктивним
явищам, які можуть призвести до
"отруєння психологи людини", підриву
здоров'я окремих людей і нації
загалом, до поширення наркомани
тощо. Важливо через органи державного
регулювання, використовуючи вартісні,
правові важелі, вживаючи виховних
заходів, цілеспрямовано впливати на об'єктивні
умови людської життєдіяльності, розвивати
виробничу і соціальну інфраструктуру,
що могло б спонукати кожного
трудівника, підростаючі покоління
до
відтворення здорових потреб, спрямованих
на всебічний розвиток і вдосконалення
людської особистості.
Реальне
життя, а не "маніловські мрії"
за славнозвісним М. Гоголем, переконує,
що у разі науково-технічної й
технологічної відсталості виробництва,
деформації його структури, незадовільного
торговельного й культурного
обслуговування, відсутності сучасних
комунікаційних засобів у людей
виникає нестримне бажання будь-що
купувати престижні й дефіцитні
товари. За таких обставин дієво
регулювати потреби навряд чи можливо.
Навпаки, таке регулювання може призвести
до активізації тіньової економіки,
криміналізації комерційних структур.
При цьому травмується психологія
людей, особливо підростаючих поколінь,
утверджується споживацький культ.
Отже, залежно від того, як розвивається
і спрямовується виробничий процес,
у суспільстві формуються і регулюються
потреби. Ось чому важко переоцінити
соціальне значення наукового обґрунтування
економічних потреб, оскільки таке
обґрунтування є методологічною
основою розробки цілісної системи
соціальних норм, вимірників рівня
розвиненості соціальної сфери та її
інститутів, динаміки реальних доходів
різних категоріальних груп населення.
Для вироблення активної економічної
стратегії держави за умов ринкового
механізму господарювання особливо
важливо науково обґрунтувати оптимальний
споживчий бюджет. Такий бюджет базується
на системі нормативів і норм раціонального
споживання благ і послуг. За умов адміністративно-командного
механізму господарювання показники
споживчого бюджету різних соціальних
груп не афішувалися, хоча неофіційно
обчислювалися органами державної
статистики. Актуальність цього питання
нині зростає, бо його вирішення не
лише у площині теорії, а й практичного
застосування дає змогу краще
коригувати стратегічний економічний
курс держави, розробляти заходи, спрямовані
на істотне підвищення добробуту
людей.
Соціальні
нормативи мають постійно оновлюватися
і вдосконалюватися з метою їх
найкращої адаптації до трансформаційних
перетворень, що відбуваються у постсоціалістичних
країнах, які прагнуть якнайшвидше
долучитися до здобутків світової цивілізації.
Управління
формуванням потреб
Незважаючи
на об'єктивність потреб, людина не є
їх пасивним споживачем. Між потребами
і людською діяльністю існує органічний,
нерозривний зв'язок і взаємовплив.
Цей аспект висвітлив відомий
американський учений XIX — першої
третини XX ст. А. Маршалл, який вважав, що
потреби і бажання дуже різноманітні,
але можливості їх задоволення обмежені.
Зокрема, основна теоретична ідея такої
специфічної управлінської науки,
як маркетинг, полягає в тому, що
питання життя і занепаду організації
зумовлено її здатністю задовольняти
потреби споживачів. Понад два
століття тому великий шотландець А.
Сміт сформулював тезу, що вільне підприємництво
є основою соціальної і політичної
системи держави. Він показав, що
прагнення конкуруючих фірм одержати
прибуток, яке ґрунтується на задоволенні
потреб споживачів, у кінцевому підсумку
виявляється в інтересах самих
покупців, адже вони у цьому разі
можуть купити товари й послуги в
більшому обсязі, кращої якості і за
нижчими цінами. Фірми як господарюючі
суб'єкти, яким вдається вирішити це дуже
важливе завдання, зростають і
процвітають, інші змушені безславно
піти, зникнути з ринку. Управління
складним процесом задоволення потреб
споживачів сприятиме кваліфікованому
виявленню і компетентному аналізу
таких потреб і розробці пропозицій
щодо якнайкращого їх задоволення.
1
2 3
iWMID
Bank: купить Webmoney за Visa/,
Украинская
Баннерная Сеть
©
2005-2009 UkrRef.com.ua
Портал
- "Козацькі Реферати" створений
з метою популяризації української
культури і полегшення пошуку учбових
матеріалів для українських школярів,
а також студентів і аспірантів
українських Вузів. Всі матеріали,
опубліковані на сайті взяті з
відкритих джерел. Проте, слід пам'ятати,
що тексти, опублікованих робіт в
першу чергу належать їх авторам.
Використовуючи матеріали, р5. Змішана
економіка сучасних розвинутих
країн. Моделі розвитку окремих
країн
У
другій половині XIX ст. в економіці
розвинутих країн відбулися значні
зміни, які зумовили виникнення монополій
та' створення передумов для державного
втручання в економіку. З'явилися
такі нові типи ринкових структур, як монополістична
конкуренція, олігополія та чиста монополія.
Ці форми призвели до суттєвих змін
у механізмі конкуренції, відносинах
власності, отже, унеможливили управління
економічною системою на основі принципів
моделі Рікардо. На зміну моделі Рікардо
прийшла так звана проміжна модель
управління, що стала основою сучасної
змішаної економіки. Вона називається
змішаною, оскільки в ній поєднуються
і ринкові, і державні механізми
регулювання; існує велика різноманітність
форм власності і, відповідно, різноманітні
типи господарської діяльності; розвиваються
процеси соціалізації економіки; принципово
нову роль відіграє держава.
Основними
причинами активного втручання
держави в управління економічними
процесами, стали:
1)
Суттєві зміни у механізмі
конкуренції під впливом розвитку
монополістичного та олігополістичного
стану ринку, що спричинило
перехід до недосконалої конкуренції,
коли механізм ціноутворення
формується не лише під впливом
попиту та пропозиції, вільного
змагання багатьох виробників.
2)
Ускладнення на основі
вищеназваних процесів проблем
саморегулювання економічної
системи в цілому,
що проявляється в циклічності
розвитку ринкової системи в
різних її формах.
3)
Відсутність соціальних
гарантій, соціальна незахищеність
громадян у випадках безробіття,
хвороби, старості.
4)
Усуспільнення та одержавлення
частини господарства в
національному та міжнародному
масштабах, перетворення держави
на активний суб'єкт економічних
відносин. Так, у Великій Британії,
яка є типовим прикладом змішаної
економіки, 26% робочої сили зайнято
у державному секторі, а 74% -
в приватному.
Основні
форми втручання держави у
ринковій економічній системі в
господарське життя такі:
-
формування довгострокової та
середньострокової економічної
політики на основі аналізу
світової економічної кон'юнктури
прогнозування можливих
варіантів розвитку національної
економіки залежно від економічних
реалій, що складаються в народному
господарстві;
- визначення довгострокових стратегічних
та короткострокових тактичних
цілей економічної політики, серед
яких на першому плані знаходяться
розвиток економіки, стабільність
цін, повна зайнятість, зовнішньоекономічна
рівновага.
Основними
видами економічної політики сучасних
держав у ринковій економіці є: фінансово-бюджетна
(або фіскальна) політика, кредитно-грошова
(або монетарна), цінова, інвестиційна,
антимонопольна,
структурна, аграрна, соціальна,
зовнішньоекономічна, науково-технічна,
природоохоронна тощо. Основними
інструментами економічної політики
виступають: індикативне планування,
державне регулювання фінансово-кредитної
системи, регулювання грошового
обігу, регулювання доходів та витрат
населення. Держава у сучасній ринковій
економіці виступає не лише у ролі
власника певної частини основних фондів
і виробленого продукту, але й
у ролі гаранта економічної стабільності
всієї економічної системи з
позицій збереження та подальшого її
розвитку.