Методологія і методи синтезу моделей соціально-економічних систем і структур управління ними

     Інакше  має місце неповна база нечітких правил.

     Визначення  числових характеристик нечітких множин дозволяє синтезувати структуру  управління соціально – економічної  системи.  [8, 97-103]  

3. Основні завдання синтезу соціально – економічних систем управління 

     Завданнями  синтезу соціально – економічних систем управління є:

     1. Структурний  синтез -  сутністю структурного синтезу є побудова (реорганізація) системи управління, яка має бажані властивості.

     Структурний синтез проводиться з метою обґрунтування  множини елементів, зв’язків, відношень, що забезпечать у сукупності максимальну відповідність системи управління  заданим вимогам.

     2. Функціональний синтез -  метою функціонального синтезу є обґрунтування оптимальних характеристик функціонування системи управління, тобто процесів зміни її  станів із часом відповідно до поставленої мети.

     3. Інформаційний синтез - сутністю інформаційного синтезу є обґрунтування необхідного обсягу, терміну та форм подання інформації, методів її передавання, обробки та зберігання для проектованої структури та алгоритму функціонування системи управління.

     4. Параметричний синтез полягає в обґрунтуванні необхідної та достатньої кількості показників, що дають змогу оцінювати бажані властивості системи.

     Жодна організована система не може існувати без управління. Однак важливо, в  який спосіб організовано управління, яку частку ресурсів системи воно відволікає на себе.

     З одного боку, чим більше рівнів або проміжних ланок містить система управління, тим більше ресурсів витрачається на апарат управління. Ясно, що при цьому ефективність системи знижується. 
 

     З другого боку, чим менше елементів  у структурі управління, тим більше завантажені ті, що залишаються, тим гірше справляються вони зі своїми функціями, що зрештою також тягне за собою зниження ефективності системи в цілому.

     Тому  можна говорити про деяку оптимальну структуру управління, що забезпечує максимальну ефективність системи в цілому. Однак такий критерій є надто загальним, щоб його можна було використовувати для оптимізації структури.

     Зв’язок між структурою управління та ефективністю системи надзвичайно важко виявити і тим більше формалізувати, оскільки йдеться про адміністративно-організаційні системи.

     Досить  згадати, що одним з основних елементів  у контурі управління є люди, від індивідуальних характеристик яких значною мірою залежить якість управління.

     Ці  характеристики важко піддаються кількісному оцінюванню і тому практично не використовуються під час розробки систем управління. Більш того, сама ефективність відповідних систем в багатьох випадках не може бути визначена однозначно. Найчастіше це набір параметрів, іноді суперечливих, за значеннями яких важко встановити точно міру ефективності функціонування навіть близьких за характером систем.

     Таким чином, оптимізація структури управління можлива лише за деяким частковим критерієм, частіше за все пов’язаним з використанням технічних засобів.

     Наприклад, можна оптимізувати структуру за критерієм загальної вартості або капітальних витрат на технічні засоби; мінімізації часу передавання повідомлень від джерел до центру системи тощо.

     Однак для життєдіяльності системи  набагато важливішою є загальніша постановка задачі. Тому доцільно говорити про деяку раціональну структуру управління, що забезпечує досить ефективне функціонування системи за прийнятних сукупних витрат на управління. 

     За  такої постановки синтез оптимальної  структури під час розробки системи замінюється вибором раціонального варіанта структури управління. Спочатку визначається набір параметрів, сукупність яких придатна для оцінювання якості системи управління. Далі на основі досвіду та інтуїції розробників, з урахуванням структури наявної системи і аналогічних систем виокремлюється обмежена кількість варіантів структури, кожний з яких задовольняє необхідні обмеження.

     Варіанти, які залишилися, оцінюються за взятим набором параметрів, що дає змогу  вибрати з них найкращий. [13, 176-178]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

     Отже, на підставі виконаної роботи можна зробити висновок, що соціально-економічна система є важливою цілеспрямованою системою.

     Їй  притаманні такі властивості:

- емерджентність як вищий прояв цілісності системи;

- динамічність економічних процесів;

- стохастичний характер економічних явищ;

- закономірності економічних процесів проявляються тільки за наявності

достатньої  кількості спостережень;

  - неможливість ізолювати економічні процеси від зовнішнього середовища та

спостерігати  їх у чистому вигляді.

      До  методів синтезу  соціально-економічних систем  належать:

- синтез  статистичних лінійних та квазілінійних  моделей;

- синтез  аторегресійних моделей;

- синтез  періодичних моделей соціально-економічних  систем;

- синтез  моделей методом нейронних сіток;

- оцінка  адекватності апроксимації та якості прогнозування статистичних моделей;

- синтез  динамічних моделей соціально-економічних  систем;

- синтез  нечітких моделей.

     Завданнями  синтезу соціально-економічних системи управління є:

1. Структурний  синтез -  сутністю структурного синтезу є побудова (реорганізація) системи управління, яка має бажані властивості. 2. Функціональний синтез -  метою функціонального синтезу є обґрунтування оптимальних характеристик функціонування системи управління, тобто процесів зміни її  станів із часом відповідно до поставленої мети.

3. Інформаційний синтез - сутністю інформаційного синтезу є обґрунтування необхідного обсягу, терміну та форм подання інформації, методів її передавання, обробки та зберігання для проектованої структури та алгоритму функціонування системи управління. 

4. Параметричний синтез полягає в обґрунтуванні необхідної та достатньої кількості показників, що дають змогу оцінювати бажані властивості системи.