Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Згідно з  правилами ГАТТ/СОТ, країна, що впроваджує внутрішній непрямий податок на товар, отримує дозвіл впроваджувати податкові пільги на експорт цього ж товару, а також рівноцінний податок на імпорт подібного товару. Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Рівень оподаткування визначається, виходячи з необхідності досягнення та підтримання самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, з метою забезпечення стабільності в їх діяльності

Митні та адміністративні  формальності. До них належать:

• визначення митної вартості товару (послуг);

• визначення коду товару (товарна класифікація);

• визначення країни походження товару тощо. Визначення митної вартості товару (послуг). Нарахування

мита та митних зборів на товари та інші предмети, що підлягають митному оформленню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Основною найбільш вагомою складовою величини митної вартості товару є фактурна вартість товару, тобто вартість, яка виставляється продавцем для оплати покупцем з врахуванням умов поставки. Фактурна вартість товару зазначається у контракті та рахунку-фактурі (інвойсі), що оформлюється на кожну окрему партію товару. Додатковими складовими до фактурної вартості є витрати на транспортування товару до пункту перетину митного кордону, комісійні та брокерські витрати, плата за використання (за певних умов) об'єктів інтелектуальної власності. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним кодексом України.

Визначення  коду товару (товарна класифікація). Ефективне використання тарифних методів  регулювання залежить не тільки від  системи оподаткування товарів  при переміщенні через митний кордон, але й від правильної класифікації товарів, оскільки від цього залежить встановлення їх митної вартості і, відповідно, обґрунтоване нарахування і стягнення митних платежів. Правильна класифікація товарів має також важливе значення і для підвищення об'єктивності статистичної звітності стосовно зовнішньоекономічної діяльності, оскільки ця звітність використовується для обґрунтування оптимальної зовнішньоекономічної політики держави.

Класифікація  товарів має економічний зміст. Об'єднання товарів в окремі товарні позиції створює додаткові протекціоністські перешкоди для імпорту або, навпаки, стимулює товаропотік до країни: підсилення деталізації товарів за окремими товарними позиціями дозволяє, залишаючи незмінним або навіть знижуючи середній рівень митного оподаткування шляхом зменшення тарифних ставок, які втратили свою торговельну та економічну ефективність, або ставок на товари, імпорт яких припинено, підвищувати тарифні ставки на продукцію окремих галузей економіки, які потребують більш високого рівня тарифного захисту.

Основою Митного  тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка введена в дію  з 1999 р. Українська класифікація товарів  зовнішньоекономічної діяльності - систематизований перелік товарів, що включає код товару, його найменування, одиницю виміру та обліку. Об'єктом класифікації в УКТЗЕД є всі товари, які переміщуються в міжнародній торгівлі. В основі будови УКТЗЕД закладена сукупність різних чинників товару. Вони згруповані у відповідні розділи, які в свою чергу містять групи, товарні позиції, підпозиції, категорії та підкатегорії, в основі яких закладена сукупність різних чинників товару.

Визначення  країни походження товару здійснюється з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистичній звітності. Визначення країни походження товару безпосередньо впливає на застосування пільгових митних ставок та використання відповідних квот згідно міжнародних договорів України з конкретною державою. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або товар був підданий достатній переробці. При цьому під країною походження товару можуть розумітися і група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

• корисні копалини, видобуті на її території або в  її територіальних водах, на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

• рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

• живі тварини, що народилися і вирощені в цій  країні;

• продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

• продукція  мисливського, рибальського та морського  промислів;

• продукція  морського промислу, видобута та вироблена  у Світовому океані суднами цієї країни;

• вторинна сировина та відходи, які є результатом  виробничих та інших операцій;

• продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій  країні чи орендуються нею.

Для підтвердження походження товару суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен представити  митному органу сертифікат про походження товару. Додатковими відомостями про країну походження можуть бути також відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах відповідності, якості, фіто-санітарних, ветеринарних тощо, митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару. Визначення країни походження товару під час вирішення спірних питань здійснюється митним органом.

До адміністративних формальностей  належать:

• набуття та реалізація права на здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

• інформаційне забезпечення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• супровідні документи  та ін.

Набуття та реалізація права  на здійснення зовнішньоекономічної діяльності відносять до нетарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вихід на міжнародний ринок суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності не є простим і безболісним. Держави жорстко контролюють цей процес, і незнання або ігнорування установлених правил може дорого коштувати його учасникам. Одним з таких моментів є набуття права на здійснення зовнішньоекономічної діяльності та реалізація цього права.

Набуття права на здійснення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється шляхом державної реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України та його обліку в місцевих органах державної влади. Процедура державної реєстрації залежить від юридичного статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності:

• фізичні особи отримують  зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці;

• юридичні особи отримують  зазначене право з моменту  набуття ними статусу юридичної  особи;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами, отримують  зазначене право, якщо їх головні  фізичні особи та/або юридичні особи, які діють від імені об'єднання, зареєстровані як підприємці або як юридичні особи;

• структурні підрозділи іноземних  суб'єктів господарювання мають  зазначене право, якщо вони зареєстровані  в Україні як представництва іноземних суб'єктів господарювання.

При державній реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в їх підприємницьких або статутних  документах обов'язково фіксуються всі  види господарської діяльності, які  будуть здійснюватись даним суб'єктом  господарювання, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність. Процедура державної реєстрації резидентів та нерезидентів України як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України має низку особливостей щодо місця державної реєстрації; терміну державної реєстрації; переліку документів, необхідних для державної реєстрації тощо. Місцем державної реєстрації резидентів України - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності є - виконавчі комітети органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням даного суб'єкта; нерезидентів України - Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. Документом, що підтверджує факт реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є Свідоцтво про державну реєстрацію. Після державної реєстрації суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні стати на облік в місцевих органах державної влади. До таких органів належать податкові інспекції, регіональні органи статистики, регіональні відділення пенсійного фонду, регіональні відділення фонду соціального страхування, митниці тощо.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності в більшості своїй  супроводжується переміщенням через  митний кордон України. Набуття такого права передбачає необхідність обліку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на митниці, в зоні діяльності якої він перебуває. Відсутність такого обліку є підставою для відмови в митному оформленні вантажів, пасажирів, багажу.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, одержавши у власність  кошти, майно, майнові і немайнові  права та інші результати, мають  право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності за межами України представництвами українських суб'єктів господарської діяльності підлягає регулюванню законами держав, на території яких здійснюється така діяльність. Іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на відкриття своїх представництв на території України. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності на території України піддягає регулюванню законами України. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.