Металургійний комплекс України: регіональні особливості розвитку та розміщення

Глава 4 Проблеми й основні напрями розвитку та розміщення металургійного комплексу України.

    Гірничо-металургійний  комплекс (ГМК) України залишається одним з базових елементів економіки держави. Металургія – основний донор бюджету, головний постачальник валюти в Україну. У докризовий період частка ГМК у валовому внутрішньому продукті (ВВП) України становила 27%.

    Більше 40% валюти надходило в державу  від металургів. З діяльністю ГМК  мають прямий і зворотній зв'язок енергетика, вуглевидобуток, машинобудування, будівництво, фінансова сфера тощо. Зазначені та багато інших галузей спираються та працюють на металургійну промисловість. Сьогодні галузь забезпечує близько 500 тисяч робочих місць у найбільш густонаселених регіонах України. До недавніх пір металургійна промисловість України за обсягами виробництва займала сьоме місце у світі.

    Нижче коротко розглянемо основні проблеми, що стоять перед українськими металургійними підприємствами і вимагають першочергового розв'язання:

• Підприємства металургії оснащені старим, майже зношеним, допотопним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки, а для кольорової металургії - подальшої модернізації з метою повного використання всіх компонентів руд та відходів виробництва .
• Проблеми кольорової металургії пов'язані з потребами розширення сировинної бази підприємств. Розв'язувати сировинну проблему має допомогти освоєння давно відомих запасів алюмінієвої сировини у Дніпропетровській та Закарпатській областях, розвіданих запасів міді у Волинській області, золота не тільки на Закарпатті, але й поблизу Кривого Рогу та у Донецькій області, свинцево-цинкових руд на Донбасі.
• Чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми по значному скороченню затрат усіх видів енергетичних ресурсів – починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.
• Низький вміст металу у сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення.
• Різко впала продуктивність праці, хоча в останні роки спостерігається поступовий, ще не досить стабільний підйом. Щоб підвищити та стабілізувати продуктивність праці у металургії необхідно перш за все розв’язати соціальні проблеми робітників підприємств та, знову ж таки, ввести найновіші технології у процес роботи. Також доцільно було б застосовувати економічні засоби заохочення робітників до найефективнішої праці.
• Чорна та кольорова металургія відносяться до виробництв, які сильно забруднюють навколишнє середовище. Успішно розв'язати екологічну проблему в цих районах – важливе регіональне економічне і соціальне завдання. Для цього необхідно впроваджувати на підприємствах чорної та кольорової металургії найновітніші очисні технології, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів металургії в регіонах з порівняно високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних вод необхідно також застосовувати багатократну очистку води.

    У зв’язку з усіма вищеназваними  проблемами чорної металургії, виникає одна з найголовніших проблем: неконкурентність та велика вартість продукції, що призводить до “виштовхування” наших підприємств з ринку. Щоб подолати це, необхідно:

• встановити якнайтісніші зв'язки з вітчизняними підприємствами машинобудування, будівництва і транспорту, а також з іншими металоспоживачами з метою детального вивчення нинішньої та перспективної потреб у різних видах металопродукції – з тим, щоб ні в якому разі не допустити значного імпорту тих видів прокату, труб і металевих виробів, які наші підприємства спроможні вигоговити самостійно;
• вжити заходів до активного проникнення різних видів прокату, труб і металевих виробів на перспективні ринки збуту, до країн, які не становлять небезпеки з точки зору порушення антидемпінгових процесів, та їх закріплення там (для чого необхідні маркетинг, кваліфіковане представництво, реклама);
• у пошуках ринків збуту головну увагу слід приділити країнам Південно-Східної Азії, що інтенсивно розвиваються (Китаю, Таїланду, Гонконгу, Сингапуру, Південній Кореї, Філіппінам, Індонезії), близько розташованим країнам (Туреччині, Ізраїлю, Єгипту, Ірану, Індії) та традиційним партнерам (Росії та іншим країнам СНД);
• систематично вивчати потреби внутрішнього і зовнішніх ринків збуту – з тим, щоб своєчасно виготовляти різноманітні види прокату, труб і металевих виробів, конкурентоспроможні за своїми споживчими властивостями (надійністю, конструктивною міцністю, металомісткістю і новизною), за цінами (скорочуючи питомі затрати на сировину, матеріали, енергію і водночас поступово збільшуючи витрати на заробітну плату, екологію, науку і амортизацію), за товарним виглядом (приділяючи увагу якості оздоблення, захисним і декоративним покриттям, упаковці);
• розпочати кваліфіковану розробку бізнес-планів для розв'язання конкретних проблем, організації та розширення виробництва конкурентоспроможних видів продукції, що мали б гарантований збут, і вести пошук внутрішніх і зовнішніх інвесторів для фінансування робіт по реалізації бізнес-планів.

    Заінтересованість металургійних підприємств України  у здійсненні всієї цієї непростої  роботи повинна стимулюватися відповідними пільгами на прибуток, який направляється  на розвиток виробництва, на впровадження досягнень НТП, на використання винаходів, патентів і інноваційного заділу.

    Висновок

    Зважаючи  на викладене вище, можна зробити  висновок, що металургія в Україні  складається з чорної та кольорової металургій, які в свою чергу об`єднують допоміжні виробництва.

    Металургійні підприємства розташовані переважно у Донецькому та Придніпровському економічних районах, що обумовлено сировинним, енергетичним, транспортним факторами.

    Чорна металургія в Україні розвинута значно краще, ніж кольорова. Це пов`язано з тим, що за радянських часів чорна металургія вважалася базовою галуззю. Продукція чорної металургії  задовільняла значні потреби військово-промислового комплексу, машинобудування та будівництва, і тому її розвиток був пріоритетним напрямком у розвитку народного господарства.

    Чорна металургія в Україні має дуже низький технічний рівень розвитку порівняно з розвинутими капіталістичними державами. Крім того, металургія є капітало-, матеріало- та енергомісткою галуззю.

    Тому, хоч продукція чорної металургії  може бути джерелом валютних надходжень, вона неконкурентоспроможна  на світовому ринку через високу собівартість, низьку якість та невідповідний асортимент. Для виходу на світовий ринок підприємства металургійного комплексу потребують повного переоснащення.

    Останнім часом роль металургії в Україні змінилася.  Сьогодні металургія України здається надзвичайно уразливою, залежною від попиту на світовому ринку, від стану машинобудування, будівництва, хімічної промисловості, від державних законодавчих актів.

    Проте відновлення металургійного комплексу, його стабільна робота залишаються не тільки джерелом  надходжень іноземної валюти в Україну, а й фундаментом для модернізації всієї національної економіки.

    Використана література:

1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник  / С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – 992 с.
2. Украинская металлургия: риски и перспективы в условиях кризиса // Генеральный директор. – 2009. – № 7.
3. Новини металургії: металургійні підприємства України //http://www.metaldaily.ru/news/metaldaily.xml
4. Виробництво основних видів продукції чорної металургії: інформація з порталу горно-металургійного комплексу //http://ukrmet.com.ua/analytics

5) Региональная экономика: учебное пособие в 2 ч. / [С.Н. Гавриленко, В.И. Шевцова, О.А. Чижикова и др.]; под общ. [и науч.] ред. д-ра эконом. наук, профессора Черниченко Г.А. – Донецк: Юго-Восток, 2009. – Ч. 1: Региональная экономика. – 159 с.

6) Динаміка темпів приросту обсягів реалізації промислової продукції металургії в цілому по країні: Повідомлення Державного комітету статистики //http://www.ukrstat.gov.ua

7)  Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2001. – 377 с.

8)  Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник. – К.: Кондор, 2004. – 296 с.

9)   Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібн. – К.: Кондор, 2005. – 344 с.

10) Мазур В. Металлургия Украині: состояние, конкурентоспособность,       перспективы // Зеркало недели. – 2010. – 27 февраля – 5 марта (№8) – с. 9

11) Гриценко М.С. Сучасні конкурентні переваги металургійної галузі України на зовнішніх ринках : Дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук / Наук. кер. Н. О. Бударіна; Донец. нац. ун-т. - Донецьк : ДонНУ, 2006. - 196 с.

12) Петрига, М. О. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка:   Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. О. Петрига ; Міжрегіональна акад. упр. персоналом. - Київ : Вид. дім "Персонал", 2009. - 301 с.

13) Методичний підхід до оцінки потенціалу металургійного комплексу // Економіст – 2008 – № 8 – с. 62-65

14)   Голиков А.П., Дейнека А.Г., Казакова Н.А. Размещение продуктивных сил и регионалистика: Уч. пособие. – Харьков: ООО «Олант», 2002. – 320 с.

15) Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка та розвиток регіонів (областей) України: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 644 с.

16) карта