Металургійний комплекс України: регіональні особливості розвитку та розміщення

 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

за дисципліною «Регіональна економіка»

на тему: «Металургійний комплекс України: регіональні особливості розвитку та розміщення» 

 

Зміст:

Вступ 3

Глава 1 Роль та значення металургійного комплексу в економіці України 5

Глава 2 Умови й фактори розвитку та розміщення металургійного

комплексу 9

Глава 3 Розвиток і розміщення металургійного комплексу України

3.1 Чорна металургія 12

3.2 Кольорова металургія 17

Глава 4 Проблеми й основні напрями розвитку та розміщення

              металургійного комплексу України 20

Висновок 23

Використана література 24

 

Вступ

     Тема  даної курсової роботи - «Металургійний комплекс України: регіональні особливості розвитку та розміщення». Металургійний комплекс – основа промислової індустрії. Він є фундаментом машинобудування, що забезпечує разом з електроенергетикою і хімічною промисловістю розвиток науково-технічного прогресу у всіх ланках народного господарства країни. Металургія належить до базових галузей народного господарства і відрізняється високою матеріаломісткістю і капіталомісткістю виробництва. Актуальність вивчення даної теми обумовлена тим, що стан і розвиток металургійної промисловості, в підсумку, визначають рівень науково-технічного прогресу у всіх галузях народного господарства. Підприємства металургійної промисловості в значній мірі визначають життєздатність економіки нашої країни, будучи головним постачальником конструкційних матеріалів, без яких неможливі функціонування і технічний прогрес у машинобудуванні, атомній енергетиці, будівництві та інших галузях.

     Об'єктом  дослідження є металургійні підприємства. Предметом дослідження - проблеми та перспективи розвитку металургії в  Україні.

     У зв'язку з тим, що після розпаду  СРСР на підприємствах металургійного комплексу не проводилася корінна  реконструкція, сьогодні українська металопродукція  є неконкурентоспроможною. Це може стати основною причиною переділу українського металургійного комплексу в найближчі роки. Тому метою даної роботи є виявлення основних проблем і пропозиція шляхів розвитку металургійного комплексу України.

     Для досягнення мети роботи необхідними  завданнями є розгляд  умов та факторів розвитку і розміщення металургійного комплексу України, виявлення проблем, пов'язаних з цим питанням, а також шляхи вирішення труднощів, що виникли.

     Для вирішення цих завдань нами використовувались  наступні методи: статистичний, картографічний, метод порівняльного аналізу та системний методи.

     Теоретичною базою дослідження стала навчальна  та наукова література з дисципліни "Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка", статистичний довідник, а також дослідження статей в періодичних виданнях (журналах «Зеркало недели», «Економіст", «Генеральный директор») і збірниках наукових праць, присвячених проблемам металургійного комплексу .

     Робота  складається з чотирьох глав. Третя  глава має два пункти. У роботі містяться 1 таблиця, 1 картосхема, 1 стовпчаста діаграма, 1 кругова діаграма та 1 графік.  
 

 

     Глава 1 Роль та значення металургійного комплексу в економіці України.

     Гірничо-металургійний  комплекс України – це сукупність підприємств, які послідовно здійснюють видобування кольорових і рідкісних металів та нерудної сировини для металургії, виробництва чавуну, сталі, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини. До гірничо-металургійного комплексу належить також коксохімія, виробництво вогнетривів, будівельних конструкцій з металу, електродів, металургійного устаткування, порошкова металургія тощо (мал.1.1).

     Гірничо-металургійний  комплекс є невід’ємною складовою  виробництва конструкційних матеріалів, що значною мірою визначає економічний  потенціал країни і забезпечує матеріалізацію капіталовкладень в основних фондах. Основними споживачами продукції  гірничо-металургійного комплексу  є машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство.

     Функціональне ядро комплексу – чорна і кольорова  металургія. Їхній комплексний зв'язок ґрунтується на певній взаємозамінності чорних і кольорових металів у  машинобудуванні та будівництві, подібності окремих технологічних процесів при виробництві сплавів тощо.

     Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки  України та відіграє велике значення для розвитку держави. Він – головне джерело надходжень до господарського обігу конструкційних матеріалів, основою розвитку машинобудування, металообробки та будівництва. Крім того, металургійний комплекс є головним джерелом валютних надходжень до бюджету держави від продажу металопродукції на зовнішніх ринках.

     Металургійний комплекс визначає не тільки економічну, але і політичну незалежність держави і тому в багатьох країнах світу користується значною державною підтримкою в галузі фінансів, кредитів і податкових пільг.

     За  даними ООН, частка продукції, виготовленої з використанням чорних і кольорових металів, складає 70-75% валового національного  продукту держави. Це повною мірою стосується і економіки Україна, де на чорні  та кольорові

 

метали  припадає 92-95% усього обсягу конструкційних матеріалів, які застосовуються в машинобудуванні. Метали і надалі зберігатимуть роль основного конструкційного матеріалу.

     Частка  продукції металургійного комплексу  у промисловому виробництві в 2000 р. становила: за випуском продукції  – 29,8 % (у 1990р. – 12,1 %), за чисельність  працюючих – 13,4 % (у 1990 р. – 6,6 %), за вартістю промислово- виробничих фондів – 19,7 % (в 1990 р. – 15,7). Металургійний комплекс нараховує 623 підприємства, включаючи малі (з них 255 підприємств на самостійному балансі), на яких працюють більше 536 тис. осіб.

     Металургійний комплекс України має значний  науковий потенціал, достатньо розвинуту структуру науково-дослідних, проектно-конструкторських інститутів і організацій металургійного та широкого прикладного профілю. Це дозволяє науково і технічно забезпечити: розвиток і технічне переозброєння металургійного комплексу на сучасній основі з використанням світового досвіду; розроблення оригінальних технологічних процесів і устаткування, принципово нових видів металопродукції. Лише чорну металургію обслуговують понад 30 галузевих і академічних науково-дослідних інститутів, 4 проектно-конструкторських організацій та багато лабораторій і наукових відділень вищих навчальних закладів.

     За  наявними потужностями металургійний  комплекс України знаходиться на п'ятому місці у світі після  Японії, США, Китаю та Росії.

     Металургія  виконує провідну роль в утворенні  районів. У металургійних районах  створюються сприятливі умови для  розвитку виробництв, які споживають багато металу. Це підприємства важкого, енергетичного, транспортного машинобудування, автомобілебудування, сільськогосподарського машинобудування. Супутніми до металургії є галузі хімічної промисловості, підприємства якої використовують відходи доменного виробництва і побічні продукти коксування вугілля (кам'яновугільна смола, феноли, бензол). Виключно чоловіча зайнятість на підприємствах металургійного комплексу зумовлює розвиток у металургійних районах галузей, де використовується праця жінок: легкої, харчової промисловості, сфери послуг. Таким чином, металургія є істотним чинником створення промислових вузлів, промислових районів, територіально-промислових комплексів.

 

Глава 2 Умови й фактори розвитку та розміщення металургійного комплексу

     Початком  виробництва заліза в Україні  прийнято вважати V–VI ст. до н. е.; за доби Київської Русі й у XIV–XVIII ст. воно мало кустарний характер і було поширене на Поліссі, в Галичині, також на Полтавщині й Харківщині.

     Намагання розвинути  металургію з кінця XVIII ст. на Донбасі на місцевих рудах і антрацитах не дали бажаних наслідків, хоч збудовано ряд металургійних заводів, наприклад, Луганський (1795–1796), Петровський (1858–1861), Лисичанський (1869–1870) та інші. Розвиток металургії на Донбасі стримували технологічні труднощі витопу чавуну на антрациті, а також загальна господарська відсталість, брак робітничих кадрів тощо. Після реформи 1861 року, з відміною кріпацтва, змінилися умови розвитку металургії в Україні й актуальною стала справа створення чорної металургії на коксівному вугіллі. Металургія Уралу з її відсталою технікою не задовольняла тоді існуючих господарських потреб Російської Імперії, тому розпочато розбудову металургійного комплексу на півдні, зокрема в Україні.

     Виникнення  більшості металургійних заводів  України відбулося по суті в останній чверті ХІХ ст. З 1872 по 1899 рр. їх було збудовано 14. Зокрема у 1872 збудовано великі заводи в Юзівці й Суліні. На цих заводах ще використовували місцеві руди Донбасу. Але наприкінці 1870-х pp. виявлено великі поклади високоякісних залізних руд на Криворіжжі, згодом побудовано залізниці, що сполучали Донбас з Криворіжжям, Никополем та портами Чорного й Азовського морів.

     У радянський період розвиток чорної та кольорової металургії в Україні відбувався швидкими темпами у зв'язку з інтенсивним розвитком енергетики і машинобудування. В повоєнні роки були розвідані і почалося промислове освоєння родовищ руд важливих кольорових і рідкісних металів та їх виробництво.

     Були  реконструйовані і розширені  старі малопотужні заводи –  Алчевський, Макіївський, Єнакіївський, Донецький, Маріупольський ім. Ілліча, Дніпропетровський ім. Петровського та інші. Одночасно були збудовані такі гіганти металургії, як «Азовсталь», «Запоріжсталь», Криворізький ім. В. І. Леніна.

     За  другої світової війни металургія України була в значній мірі зруйнована. Велику частину устаткування вивезено на Схід, решту знищили радянські й німецькі війська. Відбудова металургії після війни в Україні відбувалася повільно, і тільки 1950 року частково досягнуто передвоєнного рівня.

     Нині  в Україні налічується 14 металургійних комбінатів, 7 трубних заводів, 10 металовиробних підприємств, 16 коксохімічних підприємств, 17 підприємств з виробництва вогнетривів, 26 гірничо-збагачувальних комбінатів, 3 феросплавних заводи, 20 заводів кольорової металургії, 35 підприємств вторинної чорної та кольорової металургії.

     Серйозне  випробування щодо дії поточної фінансової кризи пережив металургійний  сектор України у 2008 році (мал. 2.1). До України в 2008 році було імпортовано 3,2 млн. тонн металопродукції в порівнянні з 2,8 млн. тонн у 2007-му. В той же час експорт української металопродукції за 2008 рік зменшився на 7,4 % і склав 29,8 млн. тонн проти 32,2 млн. тонн в 2007 році.

       

Мал. 2.1 Динаміка темпів приросту обсягів реалізації промислової

продукції металургії в цілому по країні у 2000 – 2008 роках. [6] 

     В східній Україні сформувалися унікальні  природні умови для розвитку металургійного комплексу. Тут знаходяться найкрупніші, що мають світове значення, паливно-сировинні  бази чорної металургії – Донецький кам’яновугільний, з коксівними марками вугілля, Криворізький залізорудний і Придніпровський марганцеворудний басейни; великі, практично невичерпні родовища вапняків, доломітів, вогнетривких глин.

     Віддаль від Кривого Рога до центрального району Донбасу – Горлівки (по прямій) становить 345 км, а від Західного Донбасу, який доходить до Павлограда (Дніпропетровська обл.), – близько 150 км. Між зазначеними басейнами пролягає потужне джерело водопостачання  – р. Дніпро.

     В Україні відкриті і розробляються  родовища сировинних ресурсів кольорової металургії – алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті тощо. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено переважно двома основними факторами – сировинним і енергетичним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

     Такого  поєднання найважливіших сировинних матеріалів, енергетичного і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для  розвитку металургії, і такої концентрації їх на порівняно невеликій території  немає в жодній країні світу.