Интеллектуальная собственность

 

Міністерство освіти і  науки, молоді і спорту України

Донбаський державний  технічний університет

Кафедра економіки і управління

 

 

 

 

 

 

СЕМЕСТРОВЕ ЗАВДАННЯ № 2

з дисципліни: «Інтелектуальна  власність»

відповіді на питання

Варіант № 3

 

 

 

 

 

 

Виконав: ст. гр. ПЦБ-08МБ

Новик В. А.

Перевірив: Лимар Л. М.

 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ, 2012р. 

Зміст:

1. Питання 3. 3

2. Питання 28. 5

3. Питання 53. 8

4. Питання 78. 9

5. Питання 103. 11

6. Питання 128. 12

7. Питання 153. 18

8. Питання 173. 20

9. Список використаної літератури 24

 

 

 

1. Питання 3.

 

Інтелектуальна  власність як право.

 

Якщо інтелектуальна власність  нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право  на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального  об'єкта власності і творець матеріального  об'єкта власності мають подібні  права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом  на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне  до права власності на матеріальні  об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує  деяке духовне право творця на результат творчої праці, так  зване право автора. Тобто автор  має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися  від їхнього власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат  творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі  в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної  власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо) (рис.1).

Деякі науковці вважають, що право інтелектуальної власності - це виключне право правовласника  дозволяти або забороняти іншим  особам користуватися результатами творчої діяльності. Але в українському законодавстві закріплена конструкція  права інтелектуальної власності, що відображені на рис. 1. Тому в подальшому ми будемо користуватися саме таким  поняттям права інтелектуальної  власності.

Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим  чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальної власності.

 

2. Питання 28.

 

Складові  державної системи: Державний департамент  інтелектуальної власності, Український  інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності  і права - їх функції й задачі.

 

За роки незалежності в  Україні розбудовано Державну систему  правової охорони інтелектуальної  власності (рис. 2). За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.

До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності  включено: Український інститут промислової  власності, Українське агентство з  авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і  права, Державне підприємство "Інтелзахист". У структурі Державного департаменту інтелектуальної власності є підрозділи державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.

Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет  відповідності умовам правової охорони  і надають експертний висновок. Але  охоронний документ - патент або  свідоцтво - видає Державний департамент  інтелектуальної власності. Укрпатент  має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної  реєстрації об'єктів авторського  права і суміжних прав та видачі автору охоронного документу -свідоцтва. Важливою функцією УААСП'у є надання  допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі порушення.

Інститут інтелектуальної  власності і права виконує  функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів  зі спеціальності "Інтелектуальна власність", а також підвищує кваліфікацію патентних  повірених, патентознавців, професійних  оцінювачів прав на об'єкти інтелектуальної  власності, державних службовців тощо.

Державне підприємство "Інтелзахист" опікується питаннями боротьби з  порушеннями прав на об'єкти інтелектуальної  власності, причому більшою мірою  суміжними правами.

Головним завданням державних  інспекторів з питань інтелектуальної  власності є попередження правопорушень  у сфері інтелектуальної власності. Інспектори - це повноважні представники Державного департаменту інтелектуальної  власності у регіонах України.

На рис. 2 представлені також громадські організації, що безпосередньо переймаються питаннями інтелектуальної власності і з якими тісно співпрацює Державний департамент інтелектуальної власності.

Всеукраїнська асоціація  інтелектуальної власності має  міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують  у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних  повірених України. За чинним законодавством саме через патентних повірених  здійснюється патентування вітчизняних  винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також  кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.

Українська асоціація  власників товарних знаків опікується інтересами право володільців знаків.

Рис. 3. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. 

3. Питання 53.

 

Витратний підхід до визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності.

 

Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, можна  розділити на три групи; підходи, методи і методики. Підходи дають  принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розглядають застосування того чи іншого методу стосовно конкретних об'єктів інтелектуальної власності  та конкретних цілей розрахунку.

Оцінка вартості прав на конкретний об'єкт інтелектуальної  власності у конкретному випадку  їхнього використання е досить складною процедурою й у кожному випадку  вимагає унікального рішення  задачі. Однак при усьому різноманітті таких випадків існує три загальновизнаних підходи до оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності: витратний підхід, порівняльний (ринковий) підхід, дохідний підхід.

Витратний підхід (підхід на основі активів) заснований на припущенні, що вартість об'єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально відстежити витрати на створення об'єкта інтелектуальної власності і, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам на створення об'єкта інтелектуальної власності, тобто без прибутку.

 

4. Питання 78.

 

Захист  прав інтелектуальної власності  відповідно до Кодексу України про  адміністративні правопорушення.

 

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні  суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про  адміністративні правопорушення, а  також закони України: "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське право і суміжні  права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про  охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки  для товарів і послуг", "Про  охорону прав на сорти рослин" тощо.

У галузі авторського права  і суміжних прав адмініст­ративний  спосіб захисту прав передбачено  тільки за публічний показ, порушення  умов публічного демонстрування і тиражування  кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення. Стосовно об'єктів промислової  власності цей спосіб захисту  прав передбачає накладення штрафів  за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку  є скарга, яку у встановленому  адміністративним законодавством порядку  подають у відповідний орган  державного управління.

Здійснення дій, обумовлених  законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України  штрафів, а також адміністративну  і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

- неправомірне використання  чужого імені, фірмового найменування, торговельних марок;

- введення в обіг під  своїм позначенням товару іншого  виробника;

- відтворення зовнішнього  вигляду виробу іншого суб'єкта  господарської діяльності і введення  його в господарський оборот;

- неправомірний збір, розголошення  і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

Тобто Антимонопольним комітетом  України розглядаються скарги щодо дій після вводу об'єктів права  інтелектуальної власності до господарського обороту.

Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт  тощо.

Так, незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

 

5. Питання 103.

 

Оприбуткування  об'єктів бухгалтерського обліку і документальне їхнього оформлення.

 

Статтею 13 Закону України "Про  господарські товариства" (1991) передбачена  можливість використання нематеріальних активів (у тому числі 01 В) при формуванні статутних капіталів нових господарських  товариств. Отже, інтелектуальну власність  можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників. Використання інтелектуальної власності в  статутному кап­талі дозволяє:

сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал  без відволікання коштів й забезпечити  доступ до банківських кредитів і  інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об'єкт застави нарівні  з іншими видами майна;

амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замінити її реальними коштами, включаючи амортизаційні відрахування на собівартість продукції, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;