Франчайзинг:світовий досвід та особливості розвитку в Україні

II. Етап франчайзингу бізнес формату – Business format franchising – характеризується тим, що операції франчайзингу починають регламентуватися асоціаціями франчайзингу різних країн. Цей період починається в 50-і роки в США і в 60-і – в Європі. Одночасно франчайзинг набув широкого поширення у сфері послуг, особливо таких, як ресторани швидкого обслуговування, послуги з підтримки і ремонту домів, автомобілів та ін.

Основними характеристиками франчайзингу бізнес-формату, визнаними більшістю асоціацій  франчайзингу різних країн, є:

1. Підписання контракту (ліцензії) передачі права використання імені, торгової марки, емблеми франчайзера на певній території і протягом певного періоду часу.

2. Предметом франчайзингу звичайно є певна діяльність (частіше – послуга), перевірена на певному ринку і успішна.

3. Франчайзинг надає всю концепцію бізнесу у формі "Навчального посібника", приписи якого повинні бути строгим чином дотримані. Франчайзі одержує навчальний посібник тільки після закінчення переговорів і підписання договору франчайзингу.

4. Франчайзер передає франчайзі свій досвід ведення бізнесу відповідно до принципів і процедур, описаних в навчальному посібнику. Первинно це здійснюється на курсах навчання, організованих після підписання договору франчайзингу.

5. Франчайзер забезпечує надання різного роду послуг і підтримку з метою сприяння успіху франчайзі, зокрема:

• допомога в організації бізнесу, зокрема в отриманні необхідного фінансування;
• реклама і просування торгової марки і назви фірми на ринку;
• маркетингові дослідження (оцінка потенціалу ринку і споживчих переваг, а також вибір місця для розміщення торгових приміщень);
• отримання дозволів і ліцензій, необхідних для своєї діяльності;
• допомога в отриманні (оренді) земельної ділянки, проектуванні, будівництві і дизайні приміщень;
• участь у переговорах з постачальниками устаткування, матеріалів, товарів і т. д.;
• допомога в організації ефективної системи бухобліку.

6. Замість одержаної допомоги і послуг, франчайзі зобов'язується виконати наступні види платежів:

• початковий франчайзинговий внесок за вступ до економічної групи і отримання права діяльності на відповідній території;
• роялті (періодична плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, встановлена у відсотках від об'єму продажів);
• плата за рекламу (за рекламу, заходи щодо просування торгової марки і франшизи на території франчайзі).

7. Іноді франчайзі зобов'язується купувати товари, матеріали і устаткування від постачальників рекомендованих франчайзером. У таких випадках франчайзер, як правило, отримує фінансову вигоду з таких операцій і натомість йде на зниження роялті.

8. Співпраця з франчайзером не повинна обмежувати самостійність франчайзі, оскільки бізнес належить саме останньому. Франчайзі може розпорядитися ним як вважає правильним. Проте у разі продажу діючої франшизи переважне право ухвалювати рішення часто належить франчайзеру (кому продавати, чи приймати покупця запропонованого з боку франчайзі або анулювати повністю франшизу на даній території).

Франчайзинг по суті є бізнес-практикою нарівні  з дилерством, мережевим маркетингом, виробництвом по ліцензії та ін. Проте  франчайзинг є найбільш сприятливою  формою для підприємців, що починають. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзі встановлюються відносини постійної співпраці. В результаті ризик невдач набагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.

Статистика  поширення франчайзингу по всьому світу є переконливим доказом його ефективності. Так, у США частка франчайзингу в загальному об'ємі роздрібного товарообігу складає 34%, в країнах Західної Європи – 5-12%, а кількість франчайзингових мереж постійно росте.

Франчайзинг, як сучасне економічне явище, яке  одержало свій розвиток переважно в другій половині ХХ століття, реально претендує на універсальну бізнес-практику. Цей метод поєднує досвід, професіоналізм, репутацію і бажання подальшого розвитку франчайзерів і підприємницький талант, амбіцію, бажання працювати і розвиватися франчайзі.

Відносини між підприємцем і найнятим робітником є символом людської особистості на початку нинішнього тисячоліття. Люди все більше і більше претендують на те, щоб стати підприємцями і власними господарями. Франчайзинг дозволяє їм здійснити це перетворення людини з інструменту і володаря робочої сили, в підприємця і власника прямих результатів своєї праці. Глибоко розуміючи це, франчайзер і франчайзі встановлюють справжні відносини партнерства, засновані на довірі, взаємодопомозі і чесності в бізнесі.  

  Отже, зарубіжний досвід франчайзингових  відносин свідчить про їх високу ефективність та дієвість. Франчайзинг поєднує в собі переваги, характерні не тільки малим підприємствам, а і крупним компаніям. І франчайзі, і франчайзер одержують один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти в звичайній практиці підприємництва. Тому життєдайність фірм, що діють на базі франчайзингу, спонукає до його розповсюдження в багатьох країнах світу, зокрема і в постсоціалістичних країнах. 

Висновки

     Необхідність  франчайзингу в Україні зумовлена  втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення  конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження  нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно  з іноземними фірмами.  Проте, вирішуючи  ці проблеми, застосування франчайзингу має і ряд негативних моментів, які слід враховувати при прийнятті  управлінських та стратегічних рішень на кожному підприємстві. Так, одним із суттєвих недоліків є недобросовісне ставлення до угоди франчайзингу дрібних фірм (франчайзі), тобто різного роду спроби зекономити на технології виробництва. Крім того, досить важко постійно контролювати діяльність франчайзі, адже є ймовірність того, що малі фірми можуть зіпсувати репутацію франчайзера.         Іншим важливим моментом є вибір типу франчайзингу, що залежить від конкретних умов та ситуацій, адже кожен тип характеризується своїми особливостями застосування.          
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Господарський кодекс України  - прийнятий 16.01.2003р. К.: Парламентське  видавництво, 2003 - 192 с.

2.  Цивільний кодекс України - прийнятий 16.01.2003р. К.: Кондор,

2003 - 400 с.

3. Ґудзь О., Кохановська О. Договір  франчайзингу: світовий досвід і  перспективи розвитку в Україні. - Людина і політика. - 2007. - №1, - С. 129-136.

4. Бедринець М. Д. Франчайзинг:  світовий досвід і перспективи розвитку в Україні. - Фінанси України. -2008.- №2.- С. 96- 104.

5.     Суковатий О.В  Особливості реалізації франчайзингу в Україні // Проблеми науки. - 2007. - №2. - С.14-18.

6.     Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні. - Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №3. – С. 34-36.