Франчайзинг:світовий досвід та особливості розвитку в Україні

•  створення умов для реальної конкуренції франчайзингових систем, що традиційно склались, механізмами реалізації товарів;

•       забезпечення зручності застосування законодавчих актів для учасників франчайзингової системи;

•    створення прозорості франчайзингової системи та її елементів для      контролюючих органів.

     Ці  зміни, які тісно пов'язані між  собою, мають наблизити як законодавство, так і термінологію франчайзингу до світової практики, що особливо важливо  для створення франчайзингових  систем з участю іноземного капіталу. В результаті у підприємців буде достатній нормативний матеріал для укладання договорів, де вони в залежності від обраної схеми роботи будуть застосовувати ті чи інші нормативні документи і підбирати зразки договорів. В нормативних актах, що регулюють право інтелектуальної власності та відповідальність за її порушення, обов'язково повинні враховуватися франчайзингові схеми, що в даний час просто відсутні.

     Соціально-психологічні проблеми. До них можна віднести: відсутність вітчизняного досвіду та високий ризик ведення ділової активності суб'єктів франчайзингової системи - франчайзера і франчайзі; відсутність належної поваги до інтелектуальної власності; небезпека втрати франчайзі самостійності та «обличчя» підприємця та менеджера.

     Особливе  місце серед проблем франчайзингу займає освіта як механізм вирішення  соціально-психологічних проблем. Ця проблема викликана слабкою підготовкою представників малого бізнесу в сфері франчайзингу.

Природно, що розглянуті проблеми не можна аналізувати  локально, вони тісно пов'язані та роблять серйозний вплив одна на одну.

     Найважливішою економічною проблемою українського франчайзингу стає відсутність стабільності. Якщо повернутися до визначення франчайзингу, то це, в першу чергу, система відносин, закріплена знову ж таки системою договорів. Природно, що подібна система, до того ж яка об'єднує економічно незалежних підприємців, стає інерційною.

Для останнього десятиріччя, протягом якого  почався прискорений розвиток  франчайзингу в Україні, характерні відсутність стабільності економіки країни, постійні стрибки в її розвитку, що призводить до відповідних різких коливань попиту на всі види товарів, регулярних перерозподілів власності, які не можуть не  впливати на франчайзі .

       Незважаючи на це, деякі дослідники, з якими ми цілком погоджуємось, вважають, що на сьогодні франчайзинг  в Україні відбувся; у різних  сферах бізнесу діють франчайзні  мережі, є зовнішньоекономічний  франчайзинг, зустрічається навіть  субфранчайзинг.

     За  ступенем розвитку правового поля франчайзингові відносини в Україні відносять  саме до законодавчо не підкріплених. Відносини між суб'єктами франчайзингових взаємин регулюються окремими розділами Цивільного, Господарського кодексів України та іншими законодавчими актами. Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами та інше. Саме тому франчайзинг виступає альтернативою для малого бізнесу, оскільки дозволить вітчизняним підприємцям залучити фінансові ресурси, техніку, технологію виготовлення, методику роботи іноземних, прибуткових підприємств.

Отже, слід виокремити позитивні сторони системи  для франчайзі (користувач прав на нематеріальні  активи):

•-          за фіксовану плату можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;

•-          ідуть у ногу зі споживчим попитом;

•-          можливість користуватися перевагами, доступними великим компаніям;

•-          знижує гостроту конкуренції на визначеному сегменті ринку.

До числа  недоліків слід віднести:

•·          обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;

•·          встановлюються обов'язкові обсяги продажу головною компанією,;

•·          небезпека у випадку банкрутства або зниження популярності франчайзера;

•·          проблеми спадкоємності справи.

Для франчайзера (правоволодаря) перевагами вважаються:

•-          збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;

•-          економія на матеріальному заохоченні найманих працівників;

•-          одержання додаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;

•-          франчайзі є продуктивним джерелом новаторських ідей для франчайзера, бо перебувають біля споживача та відчувають його настрої.

Також існує і ряд недоліків:

•·        зниження гнучкості системи управління;

•·        загроза появи нових конкурентів при розширенні франчайзі;

•·        неможливість заміни "небажаного" франчайзі; проблеми з обліком і звітністю;

•·        складність проведення контролю.

Певна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї  мережі, кинути тінь на торгову марку. Саме через недобросовісну діяльність франчайзі, припинила свою діяльність російська компанія "Дока Піцца". Із 16 піццерій лише дві виготовляли якісну піццу та дотримувалися рецептури головної компанії. 

     Підсумовуючи  проблеми франчайзингу, слід зазначити, що франчайзинг має широкі  перспективні можливості для розвитку в Україні. Проте для їх реалізації необхідно створити певні умови, а саме:

1. Включити системи розвитку франчайзингу  в урядову програму підтримки малого підприємництва.

2. Створити систему податкових  пільг для франчайзі, особливо на початковому етапі розвитку франчайзингової системи.

3. Надати можливість застосування  франчайзі спрощеної системи  бухгалтерського обліку.

4. Створити мережу навчально-консультаційних  центрів з франчайзингу, не тільки  в найбільших містах, але й  по всій країні.      Таким чином, це ще раз доводить, що франчайзинг може бути започаткований у різних сферах економічної діяльності. В Україні франчайзингові відносини є найбільш розповсюдженими в громадському харчуванні, роздрібній торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, у сфері послуг. 
 
 
 
 
 
 

3.Світовий досвід франчайзингу 

     Франчайзинг - один із різновидів побудови мережі підприємств, особливість якого полягає в  тому, що власник торгової марки (франчайзер) патентує і продає інструкцію про  те, як зробити ідентичне підприємство. А франчайзі - підприємець, який купує цю інструкцію, - повинен чітко її виконувати. Мережа розвивається у вигляді піраміди, де франчайзер стоїть на рівень вище, контролюючи діяльність усіх підприємств.  

  На інституційному рівні система франчайзингу представлена і просунута Європейською Федерацією Франчайзингу (ЄФФ), яка є некомерційною міжнародною асоціацією, заснованою в 1972 р. Її місія і основні цілі:  

- сприяння розвитку франчайзингу  в Європі;  

- представлення інтересів франчайзингу  в міжнародних організаціях (Європейська  комісія, Європейський Парламент і т.д.);   

- просування і представлення  європейського франчайзингу і  його членів на міжнародній арені;  

- обмін інформацією і документацією  між національними асоціаціями  франчайзингу країн Європи і інших континентів.  

  Франчайзингові відносини забезпечують  мінімальні ризики для учасників.  Франчайзер не несе безпосередніх  витрат і, отже, не ризикує грошима.  Ця обставина приваблює великі  фірми виходити на ринки інших  країн через ділових партнерів.  Крім того, частина маркетингових проблем, пов'язаних із залученням клієнтури, стає турботою франчайзі, якмй уклав у справу свої гроші. При цьому ризик франчайзі, який одержав продуману і перевірену схему бізнесу, також мінімальний. Статистика показує, що зі всіх фірм у світі 85% припиняють свою діяльність у перші чотири - п'ять років. У той же час малі підприємства, які працюють за франчайзинговою схемою, банкрутують ушестеро рідше.  

  На сьогодні світовий ринок франчайзингу росте і вважається одним з найбільш перспективних. Ця форма успішно використовується у 80 країнах, де франчайзингові фірми створюють приблизно 13% валового національного продукту.   

  У західних країнах франчайзинг розвивається у бік доступності для споживачів: якщо людина з середньою заробітною платою може собі дозволити придбати франшизу та зайнятися бізнесом - така мережа має великий потенціал розвитку. У Британії, наприклад, існує франшиза вартістю 8 тисяч фунтів. Вона надається у вигляді автомобіля з необхідним набором інструментів для дрібного ремонту авто, підручників з інструкціями та уніформою. У подальшому франчайзер продає франчайзі ще й витратні матеріали, за рахунок чого й отримує прибуток. У Москві вже є приклад франшизи вартістю 600 доларів (невеликі вагончики, в яких продаються чай та кренделики). Франчайзинговий бізнес поступово переходить у сегмент сімейного підприємництва - для його утримання необхідно дедалі менше людей. Це не означає, що у франчайзинговій мережі не можуть бути середні чи великі підприємства - кожен обирає мережу, що найбільше відповідає його фінансовим можливостям.  

  Франчайзинг використовується приблизно  в 75 сферах бізнесу - від фаст - фудів та ресторанів до юридичних послуг та відповідних операцій з нерухомістю. Приблизно 50 % усіх франчайзингових мереж світу припадає на сферу торгівлі. Найбільшого розповсюдження франчайзинг одержав у таких сферах: установи фаст - фуд - близько 20 % загальної кількості франчайзі у світі, роздрібна торгівля - 15%, сфера послуг - 12%, автомобільні перевезення та обслуговування - 8%, будівництво - 7%.  

  В Україні діє близько 250 франчайзингових  мереж та біля 20000 торговельних  точок, які використовують елементи  франчайзингу, що свідчить про відставання від світових лідерів франчайзингового руху (США - 24000 франчайзерів та 767000 франчайзі, у Канаді - 1200 та 300000, у Німеччині - 950 та 49000, а в Італії - 655 та 44426 відповідно. 

Відповідно  найбільша частка франчайзингових  мереж припадає на США, а на території  України, частка франчайзингових мереж  є не досить високою, проте прогнозується  її збільшення у разі проведення ефективної державної політики.  

  У міжнародному плані франчайзинг набув найбільшого поширення в таких областях діяльності, як роздрібна торгівля і сфера послуг. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих галузях невеликі і організація бізнесу "з нуля" вимагає менше часу.

     Франчайзинг одержав розвиток у США, тоді як в  Європі більшого поширення набуло поняття "концесія". Воно виражало відносини між особою, що одержує від держави права надання суспільних послуг або використання державних благ в обмін на певні вигоди (платежі) для держави. У XX столітті, після того, як він затвердився за океаном як успішна техніка підприємництва, франчайзинг знову повертається до Європи.

     В процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов через два  основні етапи.                I. Етап традиційного франчайзингу характеризується використанням франчайзингу в наступних трьох галузях:

• Продаж автомобілів і побутової техніки. Німецька фірма "Singer" узяла на озброєння схему франчайзингу ще з 1860 року, а американська компанія General Motors – з 1911 року. Остання сьогодні продає по франчайзингу 95% своєї продукції.
• Розлив і продаж прохолодних напоїв. Піонером в даній області є компанія Coca-Cola, яка практикує франчайзинг з 1886 року, за нею слідують Pepsi-Cola і інші аналогічні підприємства.
• Реалізація нафтопродуктів. Нафтові компанії надавали заправним станціям свою продукцію на умовах франчайзингу, звільняючи таким чином себе від функції роздрібної торгівлі.