Економічна рівновага в умовах ринку

    Протягом 1990-2006 рр.. кінцевий споживчий попит домашніх господарств скоротився більш ніж на 28% (з 443771 млн. грн. до 319418 млн.), а інвестиційний попит - майже на 10% (з 83802 млн. до 76181 млн.), внаслідок чого сукупний попит знизився більш ніж на 25% (з 527573 млн. до 395599 млн.). Найнижчий (у порівнянні з 1990 р.) рівень кінцевого споживчого попиту домашніх господарств відзначається в 1999 р. і становить 180888 млн. грн. (Понад 59% - найбільше скорочення). При цьому негативне значення інвестиційного попиту (-1021 млн. грн.) Показує, що в масштабах всієї національної економіки амортизаційні відрахування не в повному обсязі направлялися навіть на просте відтворення основного капіталу (див. табл.).  

    Складові  сукупного попиту в Україну 

    Табл.3.1 

    Динаміка, яку ми спостерігаємо, відповідає класичним  уявленням про взаємозв'язок змін у складових сукупного попиту при зниженні економічної активності. У стані крайнього занепаду випереджаюче скорочення відбувається в інвестиційному попиті, від'ємне значення якого говорить про згортання виробництва. Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств знижуються, але залишаються позитивними в межах забезпечення їхнього фізичного виживання. Знову-таки, вирівнювання в 2005 р. скорочення інвестиційного попиту з попитом домашніх господарств (відповідно, 35,25% і 34,6%) і його відставання в останній рік досліджуваного періоду (майже в 2 рази) дають підстави говорити про появу деяких ознак руху до врівноваженості національного ринку. На пожвавлення економічної активності вказує та обставина, що суттєві зрушення відбулися саме в інвестиційному попиті, відставання вартісних показників якого від базового рівня на протязі лише 2005-2006 рр.. скоротилося більш ніж у 3,5 рази (з 35,2% до 9,1%).

    Підтверджені  розрахунками зміни відбуваються на макроекономічному рівні і свідчать про наявність загальноекономічних  закономірностей у виникненні та ескалації (а в останні роки - ослабленні) джерел наведених відчутних проявів незадовільного стану ВПФ, використання праці та структури споживання в Україні.

    Виконані  за наведеним алгоритмом відповідні розрахунки показали, що протягом 1990-2006 рр.. сукупна пропозиція в цілому знизилося на 31,7%. Найнижчий (у порівнянні з 1990 р.) рівень сукупної пропозиції (скорочення на 34%) припадає на 1998 р., а в 1999 р. він лише на рік випереджає найнижче значення сукупного попиту (див. рис. 3.1).

    Рис. 3.1. Ринкові складові національної економіки  

    Виявлена ​​в наших розрахунках односпрямована і майже синхронна динаміка показників сукупного попиту та сукупної пропозиції говорить про наявність певної причинно-наслідкового взаємозв'язку економічних сутностей цих категорій. Таке підтвердження справедливості добре відомого теоретичного положення відкриває шлях до поглибленого дослідження ознак ринкової рівноваги в сучасній Україні. Зниження після 1998-1999 рр.. обох параметрів ринкової взаємодії поступово змінюється їх зростанням, що, безумовно, є ознакою позитивних зрушень в національній економіці. Практично незмінним у динаміці усього досліджуваного періоду залишається перевищення сукупної пропозиції над сукупним попитом, що є вирішальною характеристикою "рівноваги" сучасного вітчизняного ринку.

    Відповідно  до графіка на малюнку 1, можна висловити  припущення про те, що в Україні  повний цикл "падіння - зростання" економічної потужності ринкових складових  охоплює 16 років. Як свідчить той факт, що найбільша розбіжність цих  показників спостерігається на верхніх рівнях і на початку, і в кінці явно циклічної зміни (у 1990-1992 рр.. Та 2003-2005 рр..), Протягом спаду (1996-1998 рр.). Вагомих змін у механізмах ринкової взаємодії не відбулося. Відставання в цей період сукупного попиту від сукупної пропозиції у великій мірі визначається незмінно низькою активністю інвестиційної складової (див. табл.1). Тяжіння в 2006 р. до зміни існуючої тенденції розбіжності на протилежну є локальним проявом деяких зрушень в ознаках ринкової рівноваги сучасного вітчизняного ринку, стабільний або імовірнісний характер яких проявиться в наступних змінах циклу.

    Відповідно  до світової практики, в стані падіння  сукупного попиту суб'єкти пропозиції не відмовляються від прагнення  до збільшення доходу, що цілком природно при орієнтації на пошук економічної вигоди в ринкових умовах. Тим часом в Україні спостерігається парадоксальний за своєю суттю шлях до збільшення доходу через зниження вартості ОПФ. Повна байдужість суб'єктів пропозиції до довгострокового станом нездатності попиту не тільки виявити більш високі потреби, але й задовольнити реальні, вказує на крайню невизначеність інституційних стимулів до розгортання ринкових відносин. Для забезпечення неможливості циклічного повторення картини відставання попиту від пропозиції в майбутньому доцільно стимулювати економічну активність, що, у свою чергу, вимагає відповідних зрушень у механізмах ринкової координації. Важливими елементами зосередження на цьому аспекті виступають виявлення і зіставлення впливових чинників, що призвели за собою стану розбіжності (1998-2004 рр..) Та зближення (2004-2006 рр..) Показників попиту та пропозиції.

    Відносне  зіставлення наведених у нашому дослідженні показників демонструє лише часткове фактичне використання сукупної пропозиції для задоволення  сукупного попиту протягом досить тривалого періоду, що не могло не вплинути на загальну макроекономічну динаміку. Зрушення в стані ринкової рівноваги мають певний зв'язок з динамікою темпів зміни ВВП. Так, різке зниження протягом 1990-1993 рр.. сукупного попиту щодо сукупної пропозиції супроводжується найбільшим зниженням темпів приросту ВВП (до -23% в 1994 р.). При відносному зближенні сукупного попиту та сукупної пропозиції в 1994-1998 рр.. темпи скорочення ВВП значно уповільнилися. Але в роки найвищого економічного підйому (2000-2004 рр.). Відносна частка сукупного попиту стабільно знижується - з 95% у 1998 р. до 78,5% у 2004 р. (рік найвищих темпів приросту ВВП - 12,1%), що викликає деяку стурбованість

    Зіставлення ринкових складових національної економіки  показує, що до недоліків механізмів ринкового регулювання в сучасній Україні можна віднести довгострокове стан споживчого "голоду", обумовлене, як свідчать фактичні дані, далеко не відсутністю пропозиції. Джерела вимушеної тривалої "стриманості" від споживання вже зробить того продукту не очевидні, в силу чого для їх виявлення потрібен глибокий аналіз системи взаємодії ринкових і державних інституціональних механізмів. На назрілу невідкладність відповідних досліджень вказують наслідки постійного перевищення пропозиції над попитом (кінцевим - домашніх господарств та інвестиційним - підприємств), які вже виявляються у вигляді ознак руйнування економіки, наведених на початку публікації. Необхідність акцентувати увагу на розширенні пошукових робіт підтверджує певна закономірність циклічної динаміки змін у відносних пропорціях попиту і пропозиції.

    Стан  ринкової рівноваги при постійному відставанні сукупного попиту від  сукупної пропозиції тягне за собою  скорочення споживчого ринку та основного  капіталу, задіяного у виробничій сфері. Згідно з наведеними даними (див. рис. 2), взаємодію ринкових складових національної економіки демонструє мультиплікативні зрушення з вкрай незадовільним (0,29) для неї середнім значенням зміни у співвідношенні попиту і пропозиції. Якщо умовно прийняти, що в 1989 р. сукупний попит дорівнював сукупній пропозиції, то до 2006 р., під впливом ефекту кумулятивного накопичення, він скоротився у 12 разів

             Практична придатність запропонованої методики визначення ознак ринкової рівноваги і достовірність отриманих по ній результатів підтверджуються її не тільки відповідністю загальним теоретичним положенням, а й збігом з спрямованістю змін у продуктових характеристиках національної економіки. Мова йде про те, що, якщо кумулятивний ефект викликав зниження задоволеного сукупного попиту до 8,42% сукупної пропозиції, то й обсяги виробництва повинні скоротитися на яку можна порівняти величину, адже "кейнсіанське припущення означає, що обсяг виробництва пристосовується, щоб очистити товарний ринок: попит визначає обсяг виробництва ".

    На  жаль, статистичні дані підтверджують, що в скороченні сукупного попиту в національній економіці домінує  падіння його інвестиційної складової. Дійсно, за роки незалежності частина  машинобудівної продукції в структурі продукції промисловості Україні скоротилася в 3 рази - з 30% до 10%. Брак коштів задоволення інвестиційного попиту в значній мірі пояснює виявлений в розрахунках вагомий кумулятивний ефект, дією якого є падіння виробничих показників.

    Вирішальним для ринкової рівноваги в сучасній Україні стало не те, що після 1999 р. складові сукупного попиту (див. табл.), А також сукупний попит і сукупна пропозиція (див. рис. 1) зростають, а те, що як до 1999 р ., так і після нього сукупний попит незмінно відстає від сукупної пропозиції (див. рис. 2). Слід звернути увагу на той факт, що з наближенням в 1994-1998 рр.. сукупного попиту до сукупній пропозиції, незважаючи на їх достатньо різні абсолютні значення (див. рис. 1), кумулятивна крива сукупного попиту в Україні (наростаючим підсумком) має найменшу крутизну падіння (див. мал. 3). З цього виходить, що Транзитивне спрямованість національної економіки на розвиток залежить не стільки від абсолютних величин сукупного попиту та сукупної пропозиції, скільки від того, на скільки сукупний попит випереджає (у нашому випадку він відстає!) Сукупна пропозиція.

    Джерела продемонстрованої результатами нашого дослідження віддаленості вітчизняного ринку від 1-го і 3-го варіантів, властивих  для конкурентної або регульованою (змішаної) економіки, мають історичні корені. Інституційна реструктуризація всього пострадянського простору будується на подоланні жорстких умов високомонополізованої економіки, а не на впорядкування хаосу "дикого ринку", в умовах якого близький нам 2-й варіант може бути введений не інакше, як силовим (революційним) шляхом. До моменту перегляду принципів господарювання в Україні панував саме такий, централізовано-розподільчий, принцип ціноутворення - "витрати + прибуток", що підштовхувало її до входження саме в 2-й варіант ринкової рівноваги. Поєднання зазначених обставин з незадовільними зрушеннями в сучасному стані національної економіки дає можливість зробити досить несподіване припущення про те, що зближення у 1995-1996 рр.. значень сукупного попиту та сукупної пропозиції обумовлювалося факторами переважно неринкового походження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

    Однією  із особливостей ринкової економіки  є те, що рівновага на окремому ринку  залежить від рівноваги на інших  ринках. В умовах вільної конкуренції  сукупність цін на товари відповідає стану загальної рівноваги (рівноваги на всіх ринках).

    На  встановлення рівноваги впливає взаємозв'язок між попитом і пропозицією. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію. За лінійних функцій попиту і пропозиції на двох ринках взаємозамінних благ може існувати стійка спільна рівновага тільки за умови, коли попит і пропозиція кожного з благ в більшій мірі реагують на зміну ціни цього, а не іншого блага, тобто коли коефіцієнт прямої цінової еластичності більше за коефіцієнт перехресної цінової еластичності благ.